Рішення

від 14.06.2021 по справі 304/1613/20

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1613/20 Провадження № 2/304/141/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1613/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виконавчий комітет Перечинської міської ради Закарпатської області як Орган опіки та піклування про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить усунути відповідача від права на спадкування за законом за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_7 ; визнати за ним право власності у порядку спадкування за останньою на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1415238321232, та земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 2123283000:06:001:0021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1544189121232. Свою позицію мотивує тим, що 08 травня 2004 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , від якого у них народилося двоє дітей, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З моменту укладення шлюбу і до тепер вони спільно проживають у квартирі АДРЕСА_2 . Крім них у вказаній квартирі проживають батьки його дружини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак вони багато років за даним місцем проживання були переважно відсутні, так як знаходилися на заробітках за кордоном. На початку 2013 року у вказану квартиру переїхала проживати також мама ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , 1936 року народження (до цього мешканка с. Мокра Перечинського району), оскільки її стан здоров`я сильно погіршився. У той час ОСОБА_2 з чоловіком знаходилися за кордоном, а його дружина ОСОБА_4 займалася вихованням їх дітей, тому за домовленістю з усіма членами сім`ї та ОСОБА_7 було досягнуто згоди, що здійснювати догляд за останньою буде він, за що така оформить на нього належне їй майно, а саме будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 . Однак, за життя ОСОБА_7 вказане майно переоформити на нього не встигла, так як у лютому 2013 року дуже важко захворіла та до смерті знаходилася у нерухомому стані, внаслідок чого не могла самостійно себе обслуговувати та перебувала у безпорадному стані. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла за адресою їх спільного проживання, а саме в м. Перечин, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Таким чином, у період з січня 2013 року по серпень 2018 року він повністю здійснював догляд за останньою - кормив її, мив, змінював підгузки, купляв ліки, домовлявся з лікарями, носив на руках у двір на свіже повітря та на обстеження. У 2015 році лікарсько-консультативна комісія прийняла рішення щодо можливості надання ним соціальних послуг; з 24 квітня 2015 року по 20 серпня 2018 року він перебував на обліку в Управлінні соціального захисту населення Перечинської РДА як одержувач соціальної допомоги по догляду за ОСОБА_7 відповідно до абз. 1, 3 п. 2 постанови КМУ № 558 від 29 квітня 2004 року. Після смерті бабусі дружини він вважав, що автоматично прийняв спадщину, так як проживав разом із спадкодавцем протягом останніх 5-ти років та здійснював за нею догляд. При цьому, ще за життя останньої він, знаючи що успадкує за нею майно (відповідач на спадщину обіцяла не претендувати, а інші спадкоємці були відсутні) та отримавши її згоду, розпочав робити ремонт у будинку, закінчив такий вже після її смерті. За ці всі роки в міру можливостей він утримував майно в АДРЕСА_1 та упорядковував земельну ділянку. Однак, оформити спадщину він не мав можливості через відсутність коштів, адже останні 5 років перебував біля ОСОБА_7 , а знайти відразу роботу не міг. Разом з цим, нещодавно він дізнався, що ОСОБА_2 , донька спадкодавця ОСОБА_7 , у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, пояснивши вказані дії юридичною необізнаністю. За таких обставин він змушений звернутися в суд за захистом своїх прав, адже відповідач була майже відсутня на території України, відтак від надання допомоги ОСОБА_7 , коли та її потребувала, перебуваючи у безпорадному стані (була прикутою до ліжка), ухилялася та її не надавала. Враховуючи, що його дружина ОСОБА_4 , донька ОСОБА_2 , на спадщину не претендує, він проживав із ОСОБА_7 однією сім`єю більше 5-ти років, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 30 грудня 2020 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності у порядку спадкування; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою цього ж суду від 04 березня 2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №304/116/21 за позовом ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Ухвалою судді від 21 травня 2021 року провадження у цій справі поновлено, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04 червня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бухтоярової Оксани Василівни задоволено - залучено до участі у цивільній справі № 304/1613/20 як співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зареєстрованих в АДРЕСА_2 , а також у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Виконавчий комітет Перечинської міської ради Закарпатської області як Орган опіки та піклування.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року позов ОСОБА_1 у частині позовних вимог щодо визнання за ним права власності на майно у порядку спадкування залишено без розгляду.

У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та не вирішувати питання розподілу понесених ним судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання також не з`явилася, подала до суду заяви про визнання позову та розгляд справи у її відсутності.

У підготовче судове засідання відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не з`явилися, подали до суду заяви, в яких позовні вимоги ОСОБА_1 визнали та не заперечили проти їх задоволення. Також визнали викладені в позовній заяві факти й обставини.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Перечинської міської ради Закарпатської області як Органу опіки та піклування у підготовче судове засідання також не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та не заперечив щодо задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Перечин Закарпатської області померла мама ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області 23 серпня 2018 року (а. с. 23, 61-66).

Також встановлено, що згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 104688351 від 22 листопада 2017 року та № 122656318 від 03 травня 2018 року ОСОБА_7 на праві приватної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка АДРЕСА_1 , в якому вона на момент смерті була одноосібно зареєстрована (а. с. 21-22, 26-27, 28-29, 36-40, 57).

Крім цього встановлено, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 63125512 від 11 січня 2021 року заповіти від імені ОСОБА_7 не посвідчувалися (а. с. 54). 30 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що стверджується копією спадкової справи № 25/2018 стосовно майна спадкодавця ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не відмовилася від неї, а тому вважається такою, що прийняла спадщину (а. с. 56).

Разом з цим, рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 07 квітня 2021 року у цивільній справі № 304/116/21 встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , понад п`ять років - з січня 2013 року по день її смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 115-117).

При цьому, ОСОБА_1 звернуся в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення її від права на спадкування за законом за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_7 , оскільки з 2013 він постійно проживав із останньою та доглядав за нею, так як вона перебувала у безпорадному стані, а відповідач була майже відсутня на території України, відтак від надання допомоги мамі, коли та її потребувала (була прикутою до ліжка), ухилялася та її не надавала.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18); від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18); від 02 березня 2020 року у справі №133/1625/18 (провадження № 61-1419св20).

Рішенням Перечинського районного суду від 07 квітня 2021 року встановлено, що у січні-лютому 2013 року ОСОБА_7 дуже важко захворіла та до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходилася у нерухомому стані, відтак у цей період вона разом з ОСОБА_1 проживала у квартирі АДРЕСА_2 . У цей час позивач повністю здійснював догляд за ОСОБА_7 , зокрема кормив її, мив, змінював підгузки, купляв ліки, домовлявся з лікарями, носив на руках у двір на свіже повітря та на обстеження до лікарів.

Згідно відповіді Управління соціального захисту населення Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області № Б-8/01-27 від 18 грудня 2020 року та доданих до неї матеріалів, а також довідки вказаної установи № 462 від 02 грудня 2020 року чітко встановлено, що з 24 квітня 2015 року по 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 знаходився на обліку в Управлінні соціального захисту населення Перечинської РДА, так як здійснював догляд за громадянкою похилого віку ОСОБА_7 , яка була важко хворою, та потребувала постійного догляду, відтак отримував відповідну допомогу на підставі абз. 1, 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 558 Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги від 29 квітня 2004 року.

Отже, у ході розгляду справи встановлено, що з 24 квітня 2015 року по 20 серпня 2018 року ОСОБА_7 знаходилася у безпорадному стані, зумовленому похилим віком та тяжкою хворобою, внаслідок чого вона не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування (а. с. 13, 14-15, 20, 73-92).

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

З 2013 року ОСОБА_2 разом з сім`єю забрала свою маму ОСОБА_7 на проживання у квартиру АДРЕСА_2 , однак будь-яку іншу допомогу їй не надавала, хоча та потребувала таку саме від неї.

У той же час, донька ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , маючи можливість надавати допомогу мамі та знаючи про її безпорадний стан, виїжджала за кордон на тривалий час (а. с. 16-18), тим самим ухиляючись від свого обов`язку, визначеного ст. 51 Конституції України, що суд розцінює як умисні дії та бездіяльність відповідача, спрямовані на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Таке ухилення пов`язане з винною поведінкою доньки, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, що підтверджується визнанням нею позову ОСОБА_1 .

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки виключно при одночасному настанні обставин, наведених у ч. 5 ст. 1224 ЦК України (ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи) законодавець уможливлює усунення особи від права на спадкування за законом, вказане позивачем належними та допустимими доказами доведено, тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що згідно квитанції № 1831720037 від 17 грудня 2020 року позивачем ОСОБА_1 сплачено 2 481,61 грн. судового збору (а. с. 41).

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вбачається з поданої позивачем заяви, останній, з врахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених ним судових витрат, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке його волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідачів, тому також може бути задоволене судом.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1216, 1224 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 77-78, 81, 89, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 258-259, 263 ч. 4, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виконавчий комітет Перечинської міської ради Закарпатської області як Орган опіки та піклування (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, № 16; код в ЄДРПОУ 26529424) про усунення від права на спадкування - задовольнити повністю.

Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як спадкоємця першої черги за законом від права на спадкування майна за спадкодавцем ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.