Рішення

від 14.06.2021 по справі 631/112/20

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/112/20

провадження № 2/631/147/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , із залученням до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0712 га з кадастровим номером 6324255100:01:004:0016, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 05 грудня 2005 року отримала в дар житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок дарувальник ОСОБА_3 в свою чергу отримала в дар від ОСОБА_2 , про що свідчить посвідчений договір дарування від 11 серпня 2004 року, за реєстровим номером 1038 та зареєстрований в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно № 4410246 від 11 серпня 2004 року, реєстровий номер 1905786. В даному договорі дарування від 05 грудня 2005 року, в пункті 1.1 вказано, що за цим договором дарувальник передає житловий будинок на земельній ділянці селищної ради у власність обдарованій безкоштовно. В свою чергу в договорі дарування від 11 серпня 2004 року в пункті 1 також вказано, що житловий будинок розташований на земельній ділянці селищної ради.

На заяву про планування та забудову території за адресою: АДРЕСА_1 , позивач отримала рішення виконавчого комітету Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області № 291 від 26 квітня 2007 року, де в пункті 2.3 їй було потрібно оформити технічну документацію із землеустрою про встановлення меж та оформлення права власності на земельну ділянку згідно діючого законодавства. При виготовленні технічної документації було виявлено, що вказана земельна ділянка приватизована ОСОБА_2 , та на її ім`я виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХР № 124718 від 09 липня 2004 року. Тобто, вищевказана земельна ділянка належала відповідачеві ще до оформлення договору дарування від 11 серпня 2004 року, де обдарована була ОСОБА_3 . Посилаючись на підстави, передбачені частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 377 Цивільного кодексу України просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0712 га з кадастровим номером 6324255100:01:004:0016, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 03 квітня 2020 року витребувано з Нововодолазького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) інформацію щодо наявності актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Харків, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

24 грудня 2020 року Нововодолазьким районним судом Харківської області постановлено ухвалу відповідно до якої за клопотанням представника позивача витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області інформацію про місце розташування та власника земельної ділянки з кадастровим номером 6324255100:01:004:0016.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 25 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 червня 2021 року визначено про заочний розгляд справи.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, про визнання права власності на земельну ділянку не вживалось.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надала, однак скористалась правом, наданим їй частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника - адвоката Мезіна В. В.

Представник позивача - адвокат Мезін В. В., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги № 14/520 від 06 лютого 2020 року та ордеру серії ДН № 113056 від 10 лютого 2020 року, у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись правом, наданим приписами частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача через канцелярію суду надав заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 3303/21-вх від 14 червня 2021 року, відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та її представника, зазначивши, що проти винесення рішення в заочному порядку не заперечують.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судові засідання не з`являлась, хоча про дату, час і місце розгляду справи сповіщалась завчасно, відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, за останню відомою адресою місця проживання. Судові повістки були повернуті на адресу суду з відміткою відділення УДППЗ Укрпошта - адресат відсутній за вказаною адресою .

Крім того, у судове засідання, що було призначено на 14 червня 2021 року ОСОБА_2 викликалась шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/1116780/).

Причини неявки відповідача суду не відомі. Відзив на позовну заяву, відповідно до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач не подала.

Уповноважений представник Нововодолазької селищної ради Харківської області у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Через канцелярію суду голова селищної ради О. Єсін надав заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 1539/20 - вх. від 11 березня 2020 року, відповідно до якої зазначив, що селищна рада проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує, просить цивільну справу розглянути без участі їх представника.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

При цьому, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та третьої особи свідчать відповідні заяви, подані їх представниками та долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним надання учасниками справи особистих пояснень не має, з огляду на одночасне існування умов, перелічених у частині 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, визнавши достатніми наявні в справі матеріалів для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою сторони позивача, наданою у письмовій заяві про розгляд справи за їх відсутності, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, у тому числі відповідача, яка належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, у заочному порядку з дотриманням встановлених законом вимог. При цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують правовідносини, що виникли, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно - правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Відповідно до копії Договору дарування, укладеного 11 серпня 2004 року та посвідченого цього ж дня державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М., зареєстрованого у реєстрі під № 1038, ОСОБА_2 (дарувальник) подарувала, а ОСОБА_3 (обдарована) прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці селищної ради площею 700 кв. м.

Вказана угода 11 серпня 2004 року зареєстрована у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 19787, що підтверджується копією відповідного витягу за № 2098, від 11 серпня 2004 року .

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,0712 га кадастровий номер 6324255100:01:004:0016, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, власником якої є ОСОБА_2 , що підтверджується копією державного акту про право власності на земельну ділянку серії ХР № 124718 від 09 липня 2004 року, виданого на підставі рішення ХХІ сесії ХХІV скликання Нововодолазької селищної ради Харківської області від 03 червня 2004 року № 1857, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 525. Вказане також підтверджується інформацією, наданою на виконання ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року про витребування доказів, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листом від 27 січня 2021 року за вихідним № 9-20-0.14,2-78/76-21, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 6324255100:01:004:0016 площею 0,0712 га перебуває у приватній власності ОСОБА_2 . Відомості про земельну ділянку внесені в Національну кадастрову систему на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі і складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана обставина не знайшла свого відображення у Договорі дарування від 11 серпня 2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за яким вбачається, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці селищної ради площею 700 кв. м.

З копії договору дарування, посвідченого 05 грудня 2005 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Разіною Л. О., зареєстрованого у реєстрі під № 3075, вбачається, що ОСОБА_1 отримала в дар від ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9177012 від 06 грудня 2005 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями на земельній ділянці селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано у Нововодолазькому малому комунальному підприємстві технічної інвентаризації 06 грудня 2005 року номер запису 519 в книзі 6, реєстраційний номер 905786, власник - ОСОБА_1 , розмір часток 1/1.

У зв`язку із набуттям права власності на вказаний об`єкт нерухомості, ОСОБА_1 отримала дозвіл на будівництво господарських будівель та споруд, що підтверджується копією Рішення виконавчого комітету Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області від 26 квітня 2007 року за № 291.

Під час оформлення будівельного паспорту на будівництво позивачем, ОСОБА_1 , було з`ясовано, що власником земельної ділянки площею 0,0712 га з кадастровим номером 6324255100:01:004:0016, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з 09 липня 2004 року, є попередній власник житлового будинку - ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 264 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Конституція України у статті 14 гарантує право власності на землю.

Положеннями статті 41 Основного закону України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У відповідності до частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частини 1 - 3 статті 78 Земельного кодексу України).

Як визначено у частині 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договорами купівлі - продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами (пункт а частини 1 статті 81 Земельного кодексу України).

Згідно із частинами 2 та 3 статті 81 Земельного кодексу України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Так у відповідності до частини 1 наведеної вище норми права (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При цьому, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Отже, при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року (провадження № 6-2цс15), від 13 квітня 2016 року (провадження № 6-253цс16) та від 12 жовтня 2016 року (провадження № 6-2225цс16).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав для відступу від наведених висновків.

Згідно з пунктом 7 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Як вбачається з державного акту на право приватної власності на землю серії ХР № 124718 від 09 липня 2004 року, ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 0,0712 га з кадастровим номером 6324255100:01:004:0016, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з 09 липня 2004 року.

За Договорами дарування житлового будинку від 11 липня 2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , предметом якого був житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та від 05 грудня 2005 року з тим самим предметом угоди, останнім власником вказаної нерухомості є ОСОБА_1 .

При цьому, земельна ділянка, площею 0,0712 га з кадастровим номером 6324255100:01:004:0016, на якій розташований житловий будинок, господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Під час судового провадження сторонами та учасниками судового провадження не заперечувався той факт, що земельна ділянка, площею 0,0712 га з кадастровим номером 6324255100:01:004:0016, на якій розташований житловий будинок, господарські будівлі і споруди, є необхідною для його обслуговування.

Таким чином, визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0712 га з кадастровим номером 6324255100:01:004:0016, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не змінює її цільового призначення та є необхідною для їх обслуговування.

Згідно з статтей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 76, частин 1, 2 статті 77, статті 80, частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу Украйни, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 із залученням в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку, належить задовольнити в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 із залученням в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку, не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не вирішується.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 14, 41 Конституції України, статтями 15, 16, частиною 2 статті 328, частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України, статтями 78, 79, 81, частиною 1 статті 120, статтею 125 Земельного кодексу України та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 283, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0712 га, кадастровий номер 6324255100:01:004:0016, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до пункту 15.5 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, останнє відоме місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Нововодолазька селищна рада Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Григорія Донця, будинок № 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України 04397997.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 червня 2021 року.

Суддя: Т. М. Трояновська