Рішення

від 24.06.2021 по справі 927/278/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 справа № 927/278/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Комунального некомерційного підприємства Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради, с. Новий Білоус, Чернігівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик , м. Львів

про стягнення 80 544,44 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

17.03.2021 на розгляд Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради, с. Новий Білоус, Чернігівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик , м. Львів про стягнення 80 544,44 грн.

Ухвалою від 22.03.2021 Господарський суд Чернігівської області передав позовну заяву за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 20.04.2021 позовну заяву було залишено без руху.

12.05.2021 через канцелярію суду від Комунального некомерційного підприємства Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради надійшла заява про усунення недоліків (вх. №10998/21 від 12.05.2021).

Ухвалою від 17.05.2021, з урахуванням ухвали від 03.06.2021, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 14.06.2021.

14.06.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик надійшло клопотання про відкладення (вх. №13823/21 від 14.06.2021).

Ухвалою суду від 14.06.2021 розгляд справи було відкладено на 24.06.2021.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 29.07.2020 було укладено договір про закупівлю товарів, на виконання умов якого позивач здійснив передоплату за поставку товару у вигляді талонів на паливо (бензин) на загальну суму 140 714,40 грн. Позивачем за талонами, які надано відповідачем, було отримано товар на загальну суму 71 088,96 грн. В отриманні решти товару на загальну суму 69 625,44 грн позивачу було відмовлено. Таким чином, відповідач поставку товару на загальну суму 69 625,44 грн не здійснив, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 69 625,44 грн не повернув. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 69 625,44 грн, 919,00 грн пені, 10 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву на дату розгляду справи не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

29.07.2020 за результатами проведення процедури закупівлі між Комунальним некомерційним підприємством Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик (виконавець) було укладено договір №1-Т2210 про закупівлю товарів та специфікацію до нього.

За цим договором виконавець (відповідач) зобов`язувався передати товар, а замовник (позивач) зобов`язувався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 3.1. договору загальна сума договору складається в межах бюджетного фінансування із сум, вказаних в накладних, виданих на підставі договору та становить 209 040,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 23.11.2020 до договору сторони погодили загальну суму договору у розмірі 208 874,40 грн.

На виконання умов договору позивач здійснив передоплату в розмірі 140 714,40 грн.

Відповідно до видаткових накладних №300720/1 від 30.07.2020, №110820/6 від 11.08.2020, №111120/3 від 23.11.2020, №291220/6 від 29.12.2020 відповідач передав позивачу талони у загальній кількості на 7 450 літрів бензину А-92 та 960 л дизпалива на загальну суму 140 714,40 грн.

Додатковою угодою №2 від 31.12.2020 до договору сторони погодили загальну суму договору у розмірі 68 160,00 грн.

Згідно п. 5.1 договору передача замовнику товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів замовника при пред`явлені талонів. Талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у талоні об`єму і марки, після чого всі обов`язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, а товар вважається переданим постачальником - з моменту фактичної заправки автомобіля замовника певною кількістю товару, яка зазначена у талоні, при цьому постачальник не може передати замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.

Після реалізації талонів шляхом фактичного отримання товару на АЗС на загальну суму 71 088,96 грн, в подальшому при пред`явленні на АЗС переданих відповідачем талонів, представникам позивача надавалися відмови у заправці службових автомобілів.

23.02.2021 позивач надіслав претензію за вих. №07-01/323 від 23.02.2021 про поставку замовленого та оплаченого товару в обсязі 3 856 л бензину А-92 та 230 л дизпалива.

У відповіді за вих. №1449 від 11.03.2021 на претензію вих. №07-01/323 від 23.02.2021 відповідач повідомив про свої наміри поставити пальне у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, неповернення сплачених позивачем коштів, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 69 625,44 грн, 919,00 грн пені, 10 000,00 грн моральної шкоди.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Таким чином, факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчив про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на суму 69 625,44 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що виконавець у випадку несвоєчасної поставки товару або поставки не в повному обсязі партії товару сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожний день затримки.

З врахуванням цих положень позивачем за період часу з 29.01.2021 по 16.03.2021 нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 919,00 грн.

Після проведеного судом перерахунку розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих сум пені, до задоволення підлягає пеня в сумі 919,00 грн, тобто, в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, з`ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, приниженні честі, гідності, а також ділової репутації, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не представлено доказів, які б доводили заподіяння шкоди іміджу позивача, приниження його ділової репутації, не обґрунтовано доказами розмір заподіяння моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. Позивач з клопотаннями про витребування таких доказів до суду не звертався.

Також необхідно зазначити, що передбачене законодавством відшкодування моральної шкоди не може бути засобом для безпідставного збагачення.

Таким чином, в задоволенні вимоги про стягнення 10 000,00 грн моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 69 625,44 грн основного боргу, 919,00 грн пені. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, позов задоволено частково, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик , м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б (ідентифікаційний код 39046990) на користь Комунального некомерційного підприємства Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб Чернігівської обласної ради, с. Новий Білоус, масив Зелений №1, Чернігівський район, Чернігівська область (ідентифікаційний код 02006107) 69 625,44 грн основного боргу, 919,00 грн пені, 1 988,07 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 24.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 29.06.2021.

Суддя А.Б. Мазовіта