Рішення

від 29.06.2021 по справі 440/4087/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4087/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

22 квітня 2021 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чорнухинської селищної ради Чпро:

- визнання протиправною бездіяльності Чорнухинської селищної ради щодо не надання відповідей на клопотання "Про отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га кадастровий номер 5325183800:00:001:0604" вх.№1153/04-08 від 02.06.2020, вх.№2179 від 12.10.2020, вх.№1250/04-08 від 26.10.2020;

- зобов`язання Чорнухинську селищну раду повторно розглянути клопотання вх.№1153/04-08 від 02.06.2020, вх.№2179 від 12.10.2020, вх.№1250/04-08 від 26.10.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що перешкоджає в реалізації позивачем права на отримання у власність бажаної земельної ділянки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

04.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує (а.с. 71-80). Свою позицію мотивує посиланням на те, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без змін їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а не за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Ініціювати поділ земельної ділянки може сам власник земельної ділянки або за його згодою землекористувач. Позивач же не являється ані користувачем, ані власником як земельної ділянки площею 4,0135 г, так і її частини, заявленої нею до виділення для ведення особистого селянського господарства. Зазначені клопотання позивача від 02.06.2020 та від 12.10.2020 були своєчасно розглянуті відповідачем у визначений законом строк. Після проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, а також першої сесії 8 скликання Чорнухинської селищної ради, на якій були вирішені усі організаційні питання, відразу на наступній другій сесії 8 кликання 17.12.2020 було розглянуто клопотання позивача від 26.10.2020. Тому права позивача при розгляді клопотань були максимально дотримані. Йдучи на зустріч прагненням позивача в реалізації нею права на отримання у власність земельної ділянки для ведення ОСГ у межах норм безоплатної передачі, виконавчим комітетом Чорнухинської селищної ради початково відповідно до поданих позивачем заяв було підготовлено проекти позитивних рішень сесій Чорнухинської селищної ради саме про надання дозволу позивачу на поділ земельної ділянки - "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності". Вказані проекти були погоджені та затверджені постійною комісією Чорнухинської селищної ради з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток історичного середовища та благоустрою. За наслідками розгляду таких проектів на пленарних засіданнях сесій селищної ради згідно результатів голосування за наявності кворуму депутатів відповідних рішень прийнято не було через утримання депутатів у голосуванні за прийняття рішення про затвердження цих проектів. Селищна рада зауважує, що у даному випадку питання "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності" стосувалося не надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а відтак, рішення відповідача є правомірним та скасуванню не підлягає. Стосовно заявленої позивачем моральної шкоди селищна рада зазначає, що позивач ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів спричинення моральної шкоди, обґрунтування її розміру, а тільки констатує у позові її спричинення. Відтак, позивачем не доведено завдання такої шкоди, наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та душевними стражданнями, приниження честі та гідності, а тому підстави для стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн відсутні.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 08.06.2021, позивач наполягає на тому, що у жодному з клопотань від 02.06.2020, 12.10.2020, 26.10.2020 та їх прохальних частинах до органу місцевого самоврядування не зазначалося та не ініціювалося питання про виділення земельної ділянки, а навпаки, прохалося про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Зазначає, що якщо відповідачем було з`ясовано, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства мають невідповідність положенням вимог законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, на них мали бути надані мотивовані відмови у наданні такого дозволу і такі відмови мали бути у форматі рішення органу місцевого самоврядування, а не у формі листів, що мають місце у даному випадку. Отже, у спірних правовідносинах відповідачем жодним чином не підтверджено того, що ним приймалися та направлялися позивачу вмотивовані відмови у формі рішень селищної ради. Також позивач вважає, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди їй не завдано (а.с. 121-123).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 через свого представника направила до Чорнухинської селищної ради клопотання від 25.02.2020 (дата реєстрації в органі - 02.06.2020), в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області (а.с. 81).

Позивач повторно через свого представника направила до Чорнухинської селищної ради клопотання від 12.10.2020 (дата реєстрації в органі - 12.10.2020), в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області (а.с. 82).

У подальшому, ОСОБА_1 через свого представника втретє направила до Чорнухинської селищної ради клопотання від 26.10.2020 (дата реєстрації в органі - 26.10.2020), в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, кадастровий номер 5325183800:00:001:0604, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території за адресою: Полтавська область Чорнухинський район Чорнухинська об`єднана територіальна громада (Постав-Муківська сільська рада) (а.с. 83).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання відповідей на клопотання "Про отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га кадастровий номер 5325183800:00:001:0604" вх.№1153/04-08 від 02.06.2020, вх.№2179 від 12.10.2020, вх.№1250/04-08 від 26.10.2020, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

При цьому, виходячи з положень статей 26, 59 Закону №280/97-ВР рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень сільської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

У той же час, у спірному випадку, відповідач одне із передбачених законодавством рішень у спосіб встановлений законом (питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради) не прийняв.

Тобто, має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №346/5791/16-а.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що не розглянувши клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідачем порушено законні інтереси позивача щодо позитивних сподівань стосовно розгляду її клопотань у встановленому законодавством порядку.

Оскільки відповідач фактично не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотань ОСОБА_1 вх.№1153/04-08 від 02.06.2020, вх.№2179 від 12.10.2020, вх.№1250/04-08 від 26.10.2020, судом критично оцінюються посилання селищної ради на підготовку проекту рішення "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності" на земельну ділянку кадастровий номер 5325183800:00:001:0604, розташовану за межами населеного пункту на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області площею 4,0135 га з виділенням земельної ділянки площею 2,00 га, яке було погоджено та затверджено постійною комісією Чорнухинської селищної ради з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток історичного середовища та благоустрою, так як таке рішення не було прийняте на відповідних сесіях селищної ради у зв`язку із недостатньою кількістю голосів депутатів.

У контексті вказаного, суд зазначає, що відповідач, у спірному випадку, не вчиняв належних дій щодо надання чи відмови позивачу у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність запитуваної земельної ділянки, не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 118 Земельного кодексу України рішень.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються бездіяльності ради щодо розгляду клопотань ОСОБА_1 від 02.06.2020 та від 12.10.2020, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається допущення селищної радою триваючої бездіяльності.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У спірних правовідносинах ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Чорнухинської селищної ради щодо не прийняття, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, рішень за клопотаннями ОСОБА_1 "Про отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, кадастровий номер 5325183800:00:001:0604" вх.№1153/04-08 від 02.06.2020, вх.№2180 від 12.10.2020, вх.№2175/04-08 від 30.10.2020, а також зобов`язання Чорнухинську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 вх.№1153/04-08 від 02.06.2020, вх.№2180 від 12.10.2020, вх.№2175/04-08 від 30.10.2020 з урахуванням висновків суду.

Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення з Чорнухинської селищної ради моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною п`ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Суд зауважує, що матеріали справи не дають можливості дійти висновку, що негативні емоції позивача від бездіяльності відповідача досягли рівня страждання або приниження, які заподіяли моральну шкоду позивачу, не містять обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди.

Враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи достатніх доказів на підтвердження заподіяння позивачеві моральних страждань та причинного зв`язку між діями відповідача і заподіянням моральної шкоди, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 21.02.2020 у справі №363/3520/16-а, від 21.02.2020 у справі №628/3028/16-а та від 15.04.2020 у справі №815/63/18.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн за позовні вимоги немайнового характеру, і суд дійшов висновку про їх задоволення, сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача складає 908,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З долучених до позовної заяви матеріалів судом встановлено, що 24.03.2021 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є прийняття виконавцем замовлення клієнта про надання правової допомоги у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, господарських, адміністративних справах та кримінальних провадженнях, а клієнт зобов`язується оплатити вартість наданих послуг на умовах, передбачених даним Договором /а.с. 8 зі звороту - 10/.

За умовами вказаного договору вартість послуг, наданих виконавцем за даним договором визначається за домовленістю сторін з урахуванням того, що година роботи адвоката коштує 500,00 грн.

До матеріалів справи долучені рахунок на оплату за договором про надання правничої допомоги №24/03-21 від 24.03.2021 та акт №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги №24/03-21 від 24.03.2021 (а.с. 16, 16 зі звороту).

За змістом вказаних документів, в яких зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), загальна вартість наданих адвокатом на користь клієнта послуг становить 6000,00 грн.

На підтвердження оплати позивачем вартості вказаних послуг до матеріалів справи представлено квитанцію від 21.04.2021 на суму 6000,00 грн. /а.с. 17/.

Дослідивши вказані документи суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дана справа відноситься до справ незначної складності, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано сталу практику їх розгляду. Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката.

До того ж, консультування щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, складення та направлення адвокатського запиту, на які за розрахунком адвоката витрачено загалом п`ять годин, зважаючи на відсутність у позивача на момент звернення до суду значної кількості доказів у цій справі, не могли зайняти таку кількість часу. А такий вид послуг як складення договору про надання правничої допомоги та направлення позовної заяви та додатків до неї через "Електронний суд" взагалі не є окремим видом правової допомоги.

Враховуючи викладене, на переконання суду, наведені обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань, у цьому випадку має бути зменшений та визначений у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Чорнухинської селищної ради (вул. Центральна, буд. 39, смт Чорнухи, Полтавська область, 37100, ідентифікаційний код 22550119) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Чорнухинської селищної ради щодо не прийняття, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, рішень за клопотаннями ОСОБА_1 "Про отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, кадастровий номер 5325183800:00:001:0604" вх.№1153/04-08 від 02.06.2020, вх.№2180 від 12.10.2020, вх.№2175/04-08 від 30.10.2020.

Зобов`язати Чорнухинську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 вх.№1153/04-08 від 02.06.2020, вх.№2180 від 12.10.2020, вх.№2175/04-08 від 30.10.2020 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок Чорнухинської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава