Рішення

від 29.06.2021 по справі 620/4363/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/4363/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.10.2020 № 1768-37/VІІ "Про відмову позивачу у надані дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 7420610100:10:000:5611, площею 24,1991 га на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області", яким позивачу відмовлено у надані дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 7420610100:10:000:5611, площею 24,1991 га на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.10.2020 про надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 7420610100:10:000:5611, площею 24,1991 га на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є вичерпними. При цьому, спірне рішення є необґрунтованим, оскільки зі змісту цього рішення, яке фактично містить лише цитування норми права - статтю 50 Закону України Про землеустрій не вбачається висновку, що не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідач помилково посилається на необхідність наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

В межах встановленого судом строку відповідачем надано відзив на позов, в якому останній просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі та зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки формування нових земельних ділянок здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Вказує, що поділ земельної ділянки призводить до скасування її державної реєстрації, як об`єкта цивільних прав, формування нових земельних ділянок та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 14.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 7420610100:10:000:5611, площею 24,1991 га, яка знаходиться на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області. До заяви позивачем було додано: нотаріальну копію рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14.07.2008 у справі № 2-675/2007; копію паспорту та ідентифікаційного номеру; нотаріальну згоду ТОВ Армійське на поділ земельної ділянки від 09.10.2020; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.10.2020; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.10.2020; копію графічного матеріалу земельної ділянки/кадастровий план земельної ділянки 7420610100:10:000:5611 (а.с.13-24).

Однак, рішенням Бобровицької міської ради Чернігівської області (тридцять сьома сесія сьомого скликання) від 22.10.2020 №1768-37/VІІ позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 7420610100:10:000:5611, площею 24,1991 га на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області, у зв`язку з тим, що формування нових земельних ділянок здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (згідно статті 50 Закону України Про землеустрій ) (а.с.11).

Вважаючи вказане рішення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом . Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту б частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України та передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій (далі - Закон № 858-IV) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування;

Згідно із частиною першою статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (пункти г , й частини другої статті 25).

За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно із статтею 56 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Із аналізу вищенаведених норм слідує, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом, позивач 14.10.2020 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7420610100:10:000:5611, яка ґрунтується на вимогах закону та спрямована на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, у спосіб передбачений законодавством. Натомість відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7420610100:10:000:5611, що перешкоджає позивачу у реалізації її права на отримання земельної ділянки у власність, як наслідок оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

За наведених обставин, суд вважає, що наявні усі правові підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.10.2020.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, діяв необґрунтовано, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області від 22.10.2020 № 1768-37/VІІ "Про відмову ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 7420610100:10:000:5611, площею 24,1991 га на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області".

Зобов`язати Бобровицьку міську раду Бобровицького району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2020 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 7420610100:10:000:5611, площею 24,1991 га на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Бобровицька міська рада Бобровицького району Чернігівської області (вул. Лупицька, буд.4, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, код ЄДРПОУ 04061990).

Повний текст рішення суду виготовлено 29.06.2021.

Суддя О.М. Тихоненко