Постанова

від 29.06.2021 по справі 520/6272/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Зінченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 р. Справа № 520/6272/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЗЕНІТ" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/6272/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЗЕНІТ"

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2021 позивач, ТОВ НВК ЗЕНІТ , звернувся до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив суд здійснити судовий контроль за виконанням Державною податковою службою України (код ЄДРПОУ49143704) рішення у справі №520/6272/19 шляхом встановлення строку для подачі звіту про виконання судового рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 у задоволенні заяви ТОВ НВК ЗЕНІТ про встановлення судового контролю за виконанням рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття ухвали суду з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 у справі №520/6272/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на відсутність аргументів суду щодо відмови у застосуванні заходів судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року у справі №520/6272/19. Враховуючи те, що встановлення судового контролю за виконання рішення суду не ставиться у залежність від його встановлення під час прийняття рішення у справі, а наявність відкритого виконавчого провадження не призвела до виконання судового рішення, за необхідності забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку, встановлення судового контролю на думку заявника забезпечить повний та всебічний захист його порушеного права.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні відповідної заяви позивача суд першої інстанції виходив з її очевидної безпідставності, з огляду на можливість встановлення судового контролю лише під час прийняття рішення по справі та вирішення судом питання встановлення судового контролю під час прийняття рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року у справі №520/6272/19.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вимогами ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_1 проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009).

На підставі аналізу ст.ст.3,8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 520/6272/19 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду скарги яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні ТОВ НВК ЗЕНІТ зазначені у рішенні суду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі № 520/6272/19 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 520/6272/19.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

В силу ч.1 ст.255 КАС України рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 520/6272/19 набрало законної сили 12.01.2021 року (дата прийняття ухвали Другого апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду від 02.04.2021 питання виконання судового рішення (наявність або відсутність документів відповідача, які б свідчили про виконання або невиконання судового рішення), судом не досліджувалися. Суд лише обмежився посиланням на вирішення питання встановлення судового контролю під час прийняття рішення по суті позовних вимог ТОВ НВК ЗЕНІТ та на відсутність підстав для її розгляду після прийняття рішення по справі, що, на думку колегії суддів є передчасним висновком, ухваленим з порушенням норм процесуального права, без встановлення обставин виконання (невиконання) судового рішення.

Слід зауважити, що положення КАС України не містять такого обмеження щодо застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення.

Враховуючи, що відповідно до ст. 382 КАС України, судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), слід дійти висновку, що для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17, що в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Отже, вирішення судом під час прийняття судового рішення 31.03.2020 року вищевказаного питання не позбавляє суд першої інстанції обов`язку дослідження та, за наявності для цього підстав, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а тому висновки суду першої інстанції про можливість розгляду заяви про встановлення судового контролю лише під час прийняття рішення по справі, колегія суддів вважає безпідставними.

Крім того, залишаючи без задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення під час прийняття рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року у справі №520/6272/19, суд виходив з їх передчасності (підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили на дату прийняття рішення не існувало).

Проте, на даний час рішення суду фактично залишається невиконаним, доказів виконання рішення суду шляхом здійснення Державною фіскальною службою України реєстрації податкових накладних ТОВ НВК ЗЕНІТ , зазначених у рішенні суду, не надано ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій.

Обставини того, що відповідачем взагалі вживалися будь-які заходи з метою виконання судового рішення, судом першої інстанції вказані не досліджувалися.

Колегія суддів зазначає, що нормативне регулювання питання застосування судового контролю за виконанням рішення суду не встановлює обмежень його застосування наявністю виконавчого провадження. Такий контроль залежить лише від фактичного виконання рішення суду, а обставина відкриття виконавчого провадження не має самостійного впливу на реалізацію права особи на виконання рішення суду.

Враховуючи, що судом першої інстанції не з`ясовано обставин щодо фактичного виконання рішення суду, та, відповідно, наявності чи відсутності підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про передчасність його відмови у задоволенні заяви ТОВ НВК ЗЕНІТ , поданої в порядку ст.382 КАС України.

В силу ч.1 ст.382 КАС України зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення повноважний лише суд, який ухвалив це судове рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 520/6272/19.

Відповідно до ст. 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 по справі № 520/6272/19 підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЗЕНІТ" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, поданої в порядку ст. 382 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЗЕНІТ" - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 по справі № 520/6272/19 скасувати.

Справу №520/6272/19 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов