Рішення

від 25.06.2021 по справі 443/1417/20

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1417/20

Провадження №2/443/755/21

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якій просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 та господарській будівлі та споруди.

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 покликається на те, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить до суспільної групи колгоспний двір, станом на 30.06.1990 у ньому були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 - батько позивачки, ОСОБА_5 - мати позивачки та позивачка ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько позивачки. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_5 . Станом на 30.06.1990 було 3 члени колгоспного двору, тому кожен з них умовно мав по 1/3 частки майна двору. Після смерті, матері вона продовжує проживати у даному будинковолодінні, а відтак вважає себе такою. що фактично прийняла спадщину. Для оформлення свої спадкових прав позивачка звернулася до завідувача Жидачівською державною нотаріальною конторою з приводу оформлення спадщини на своє ім`я, однак нотаріус своєю Постановою № 316/02-31 від 24.04.2018 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері покликаючись на те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який є спадковим майном, є власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померла не є його останнім членом. Вказана відмова нотаріуса позбавляє її можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Процесуальні рішення, постановлені по справі

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 28.10.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 04.03.2021.

04.03.2021 підготовче засідання відкладено на 08.04.2021.

08.04.2021 підготовче засідання відкладено на 25.06.2021

Розгляд справи відбувся 25.06.2021 у підготовчому засіданні за відсутності сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі

Позивачка ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в підготовче засідання не з`явилася, через канцелярію суду, подала заяву про проведення судового засідання у її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в підготовче засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про проведення судового засідання у його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в підготовче засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву в якій зазначає, що строк для прийняття спадщини він пропустив і на оформлення своїх спадкових прав не претендує.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частинами 1 та 4 статті 206 ЦПК встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Зважаючи на те, що відповідачі по справі визнали вимоги позивачки і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з долученим витягом із погосподарської книги с. Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, станом на 30.06.1990 в будинковолодіння АДРЕСА_1 , відносилося до категорії колгоспний двір та рахувалося за - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 /а.с.13/

Згідно Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 25.04.1990 цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить до колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_5 /а.с.12/

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 17.01.2009 Монастирецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років помер ОСОБА_4 , про що 17.01.2009 складено відповідний актовий запис № 06. /а.с.4/.

Згідно довідки Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 17.04.2018 № 518 ОСОБА_4 був постійно зареєстрований та проживав до дня смерті в АДРЕСА_1 . Заповіт у виконавчому комітеті Монастирецької сільської ради не посвідчувався. Разом із ним була зареєстрована та проживала до дня смерті дружина ОСОБА_5 /а.с.14/

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 03.03.2013, виконавчим комітетом Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 83 років померла ОСОБА_5 , про що 03.03.2013 складено відповідний актовий запис № 12. /а.с.5/.

Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 09.12.1961 Монастирецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_7 , батьками якої є ОСОБА_4 і ОСОБА_5 /а.с. 6/.

Згідно довідки Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 17.04.2018 № 517 ОСОБА_5 була постійно зареєстрована та проживала до дня смерті в АДРЕСА_1 . Заповіт у виконавчому комітеті Монастирецької сільської ради не посвідчувався. Разом із нею була зареєстрована та проживала до дня смерті дочка ОСОБА_1 , де і проживає до цього часу./а.с.14/

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00019076478 від 21.11.2017, 27.11.1982 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб після чого присвоєно прізвище ОСОБА_9 . /а.с.7/

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 рік побудови 1950./а.с.10-11/

Відповідно до рішення виконавчого комітету Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської від 08.05.2018 № 22 спірному будинковолодінню присвоєно адресу: буд АДРЕСА_1 . /а.с.16/

Згідно постанови завідувача Жидачівської ДНК Матусека В.В. від 24.04.2018 № 316/02-31 ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку із тим, що житловий будинок з надвірними спорудами , що знаходиться по АДРЕСА_1 , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померла не є його останнім членом. /а.с.9/.

Згідно довідки Журавненської селищної ради Львівської області від 23.04.2021 №24 брат позивачки ОСОБА_2 вибув з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 19.11.1976 та брат позивачки ОСОБА_3 вибув з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 31.08.1979.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до переконливого висновку в підставності позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на спірний житловий будинок, оскільки її мати ОСОБА_5 успадкувала 1/3 частину спірного будинку за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та фактично стала власницею 2/3 спірного будинковолодіння, оскільки їй належала 1/3 частки в спірному будинковолодінні.(1/3+1/3)

Відповідачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовляються від частки у спадковому майні в користь ОСОБА_1 , що підтверджується їх заявами, наявними в матеріалах справи.

Відтак, позивачка ОСОБА_1 успадкувала 2/3 спірного будинковолодіння після смерті матері ОСОБА_5 , яка помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично стала власницею цілого спірного будинковолодіння, оскільки їй як члену колгоспного двору належала 1/3 частки в майні колгоспного двору. (2/3+1/3).

Таким чином, враховуючи, що позивачка оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості, у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідачі проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268, 315 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з погосподарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г. Равлінко