Рішення

від 29.06.2021 по справі 703/1786/21

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1786/21

2/703/1106/21 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Бойко Л.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ротмістрівської об`єднаної територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ротмістрівської об`єднаної територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,57 га, кадастровий номер - 7123782500:02:001:0149, розташовану в адмінмежах Ковалиської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 470177 від 10 червня 2005 року.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт в якому усе своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв позивач, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак нотаріус не в змозі видати йому свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказане майно та в зв`язку з тим, що позивач хоча і фактично проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак був зареєстрований за іншою адресою. Тому звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно за заповітом, оскільки позбавлений можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву в якій позовні вимоги визнав та просив розгляд справи провести без їх участі.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Смілянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 20 жовтня 2020 року (а.с. 5).

25 січня 2000 року ОСОБА_2 склала заповіт посвідчений секретарем Ковалиської сільської ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі за № 3, в якому все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_1 (а.с. 7).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Ковалиською сільською радою Смілянського району Черкаської області вбачається, що матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 (а.с. 4).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 470177 виданого 10 червня 2005 року Смілянською районною державною адміністрацією Черкаської області Велика Г.М., є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,57 га, кадастровий номер - 7123782500:02:001:0149, розташованої в адмінмежах Ковалиської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с. 6).

З листа Смілянської державної нотаріальної контори № 752/01-16 від 18 червня 2021 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався. Вказане також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 65220440 від 16 червня 2021 року.

З довідки виконавчого комітету Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 113 від 11 травня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з нею на момент її смерті проживав без реєстрації її син - ОСОБА_1 (а.с. 6).

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як передбачено с. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відтак, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем по заповіту після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняв спадщину відповідно до чинного законодавства, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відповідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

З листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 вбачається, відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

З матеріалів справи вбачається належність на праві приватної власності спадкового майна, а саме земельної ділянки площею 1,57 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 .

Однак, відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відтак його звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Окрім того, відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно, а саме, на земельну ділянку.

Враховуючи визнання позову відповідачем та із аналізу норми ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд знаходить можливим розглянути справу по суті та ухвалює рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки визнання позову відповідачем не порушує прав третіх осіб.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 334, 392, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1270 ЦК України, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, ст.125 ЗК України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ротмістрівської об`єднаної територіальної громади про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,57 га, кадастровий номер - 7123782500:02:001:0149, розташовану в адмінмежах Ковалиської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 470177 від 10 червня 2005 року.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Відповідач: Ротмістрівська об`єднана територіальна громада, юридична адреса: с. Ротмістрівка, Смілянського району, Черкаської області, вул. Михайлівська, 18, код ЄДРПОУ- 26359075, КОАТУУ - 7123787201.

Головуючий О.П.Опалинська