Рішення

від 01.06.2021 по справі 761/33187/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33187/20

Провадження № 2/761/4084/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Корнійчук Є.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрига (код ЄДРПОУ: 38881976, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 11, кв. 47) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про відшкодування витрат на утримання майна,

встановив:

В жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Квадрига (надалі - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач-1), ОСОБА_2 (надалі - відповідач-2), про відшкодування витрат на утримання майна.

Предметом позову є стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрига витрат на утримання та збереження належного їм на праві спільної сумісної власності майна, квартири АДРЕСА_2 , у розмірі 18424,19 грн.

Підставою позову є порушення прав позивача, як добросовісного набувача, який тривалий час ніс витрати на утримання, збереження квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності відповідачам.

Так, 11 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого іпотекодавцем ОСОБА_1 в рахунок виконання основного зобов`язання право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 передано у власність іпотекодержателя ОСОБА_3 .

Позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 з 17 вересня 2013 року та просить стягнути витрати на утримання та збереження майна з травня 2018 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2018 року у справі № 761/9942/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства ОТП Банк , треті особи: Кредитна спілка Володар , Товариство з обмеженою відповідальністю Квадрига , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краковецька Алла Миколаївна, про визнання правочинів недійсними, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 31.05.2018 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 11.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 31.05.2018 року у справі № 761/9942/15-ц залишено без змін.

15.05.2018 року між ОСОБА_4 та Управлінням поліції охорони в місті Києві укладено договір № 460/29/18/ОБЮС -2018 про централізовану охорону майна на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони за умовами якого Управління поліції охорони в місті Києві зобов`язалось за плату здійснювати охорону квартири АДРЕСА_2 .

Станом на 30.09.2020 року вартість послуг з охорони квартири АДРЕСА_2 склала 18 424,19 грн., які позивач просить солідарно стягнути з відповідачів, оскільки право на повернення майна належить його власнику з моменту його незаконного вибуття з його власності, а саме з 11.04.2013 року. Визнання судовими рішеннями у справі № 761/9942/15-ц недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 11.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 лише підтверджує ту обставину, що вибуття спірної квартири відбулось поза волею співвласника майна і про наявність підстав для повернення його у власність з часу укладення недійсного правочину.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач-2 з вимогами позовної заяви не погодився, подавши на адресу суду відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24 грудня 2020 року.

Відповідно до відзиву на позовну заяву, позивач не є добросовісним набувачем, оскільки набувач знав про те, що продавці не мали права відчужувати майно, а тому не має права на відшкодування вказаних витрат.

Відповідач-1 своїм правом на подання відзиву не скористався.

В судове засідання, яке відбулось 01 червня 2021 року, учасники справи не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З`ясувавши доводи позивача, заперечення відповідача-2, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 04 березня 2020 року, у цивільній справі №761/9942/15-ц, 19 вересня 2003 року, подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набуто квартиру АДРЕСА_2 , титульним власником якої визначено ОСОБА_1 24 жовтня 2006 року між АКБ Райффайзенбанк Україна та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МL-002/726/2006. Цього ж дня у забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором банк уклав із позичальником договір іпотеки № PCL-002/726/2006, відповідно до умов якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_2 . У договорі зазначено, що дана квартира є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; дружина позичальника надала нотаріально посвідчену згоду на укладення договору іпотеки. 28 вересня 2012 року між АТ ОТП Банк , яке є правонаступником АКБ Райффайзенбанк Україна , та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги за укладеним із ОСОБА_1 кредитним договором № МL-002/726/2006 від 24 жовтня 2006 року. 17 жовтня 2012 року між АТ ОТП Банк та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № PCL-002/726/2006 від 24 жовтня 2006 року. 8 квітня 2013 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/23391/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . 11 квітня 2013 року між іпотекодавцем ОСОБА_1 та новим іпотекодержателем ОСОБА_3 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким у зв`язку з порушенням іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором № МL-002/726/2006 у рахунок виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав іпотекодержателю у власність предмет іпотеки.

Позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 з 17 вересня 2013 року, на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором № ДЗ-891.3 від 06 серпня 3013 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2018 року у справі № 761/9942/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства ОТП Банк , треті особи: Кредитна спілка Володар , Товариство з обмеженою відповідальністю Квадрига , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краковецька Алла Миколаївна, про визнання правочинів недійсними, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 31.05.2018 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 11.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 31.05.2018 року у справі № 761/9942/15-ц залишено без змін.

Рішенням позивача №14/05-02 від 14 травня 2018 року вирішено уповноважити засновника та директора позивача, ОСОБА_4 , укласти договір на централізовану охорону об`єкта, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до наявної в матеріалах копії письмового документа, 15.05.2018 року між ОСОБА_4 та Управлінням поліції охорони в місті Києві укладено договір № 460/29/18/ОБЮС -2018 , про централізовану охорону майна на об`єкті з реагуванням наряду поліції охорони за умовами якого Управління поліції охорони в місті Києві зобов`язалось за плату здійснювати охорону квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до актів звірки взаємних розрахунків, між позивачем та Управлінням поліції охорони в місті Києві, станом на 30.09.2020 року вартість послуг з охорони квартири АДРЕСА_2 склала 18424,19 грн.

Оцінка обставин, встановлених судом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частинапершастатті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України, частини першої статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2018 року у справі № 761/9942/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства ОТП Банк , треті особи: Кредитна спілка Володар , Товариство з обмеженою відповідальністю Квадрига , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Краковецька Алла Миколаївна, про визнання правочинів недійсними, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 31.05.2018 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 11.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30.01.2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 31.05.2018 року у справі № 761/9942/15-ц залишено без змін.

Отже, цим рішенням суду підтверджено право власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_2 , та вказана квартира повернута у їхнє володіння.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Тлумачення частини третьої статті 390 ЦК України дає підстави дійти висновку, що витрати, про які вказується у цій частині по-перше, стосуються утримання або збереження майна; по-друге, вони мають бути необхідними, а не зайвими або навіть корисними; по-третє, мають бути здійсненими добросовісним або недобросовісним набувачем (володільцем).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 травня 2018 року у справі № 910/15521/17 зроблено висновок, що під поняттям необхідні витрати розуміються тільки ті витрати, які необхідні для забезпечення нормального стану та зберігання майна з урахуванням його зношеності. Отже, інші витрати, тобто не необхідні , відшкодуванню не підлягають .

Застосування положень частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна. На відміну від норми частини третьої статті 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-389цс16, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 444/1725/16-ц, провадження № 61-31110св18.

Враховуючи особливості застосування положень ст. 390 ЦК України, беручи до уваги встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи обставин, які б вказували на те, що вартість послуг з охорони квартири АДРЕСА_2 склала 18 424,19 грн., які позивач просить солідарно стягнути з відповідачів були необхідними для забезпечення нормального стану та зберігання майна з урахуванням його зношеності. А тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Приписами ст. 141 ЦПК України унормовано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Квадрига (код ЄДРПОУ: 38881976, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 11, кв. 47) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про відшкодування витрат на утримання майна, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: