Ухвала

від 06.04.2021 по справі 201/872/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/872/21

Номер провадження 1-кс/201/289/2021

УХВАЛА

Іменем України

06квітня 2021року м. Дніпро

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника АТ «Альфа-Банк» адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12012040650000508, внесеного до ЄРДР 18.12.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Представником АТ «Альфа-Банк» адвокатом ОСОБА_3 до суду подано вищевказане клопотання, в якому він зазначив наступне.

23.12.2020 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у справі №201/12311/20 (провадження № 1-кс/201/4502/2020), у рамках кримінального провадження №12012040650000508 від 18.12.2012 року, накладено заборону відчуження на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а також накладено арешт на земельні ділянки, на яких розташований об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ділянки із кадастровими номерами: 1210100000:03:066:0059; 1210100000:03:066:0054; 1210100000:03:066:0039, 1210100000:03:066:0040; 1210100000:03:066:0004; 1210100000:03:066:0038; 1210100000:03:066:0041; 1210100000:03:066:0047; 1210100000:03:066:0009; 1210100000:03:066:0043; 1210100000:03:066:0024; 1210100000:03:066:0053; 1210100000:03:066:0025. Загальна площа згаданих ділянок складає 1,4081 гектари та які являють собою суцільну ділянку, яка розташована у Дніпропетровській області, м. Дніпро, в районі вулиць бульвару Слави вул. Новорічна, із забороною відчужувати вказані земельні ділянки.

Адвокат зазначив, що арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді, перешкоджає виконавчому провадженню з виконання судового наказу №5011/27/6560-2012, виданого 12 червня 2012 року Господарським судом м. Києва, про стягнення з боржника ТОВ «Правильна компанія» на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 19001383,87 грн, оскільки державним виконавцем з метою виконання судового наказу здійснено заходи щодо опису вказаного майна для подальшої реалізації. Існуючий арешт порушує права АТ«Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»), яке є кредитором у виконавчому провадженні щодо стягнення з вказаного підприємства кредитної заборгованості, а тому адвокат просив суд скасувати вищевказаний арешт майна.

Також адвокат надав додаткові документи, які безпосередньо стосуються поданого ним клопотання, яке підтримав і просив задовольнити.

Слідчий до судового засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути клопотання без його участі. Також слідчий надав слідчому судді для огляду том 83 з 83 томів кримінального провадження. Про причини своєї неявки слідчого суддю не повідомив.

Прокурор до судового засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки слідчого суддю не повідомив, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розглянути клопотання без його участі, в задоволенні клопотання відмовити у зв`язку з проведенням досудового розслідування та забезпечення схоронності та недопустимості відчуження майна.

Від потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 надійшли заяви однакового змісту, в яких вони просили в задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити.

Судове засідання призначалося і проводилося 02.02, 09.02, 17.02, 26.02, 12.03, 16.03, 24.03, 06.04.2021 року.

По справі оголошувалась перерва для надання часу представнику АТ «Альфа-Банк» адвокату ОСОБА_3 на подання додаткових доказів та у зв`язку із неявкою у судове засідання слідчого і прокурора.

Статтею 22КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положеньст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 107 КПК України здійснювалося повне фіксування кримінального провадження за допомогою технічного засобу.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження (том 83), клопотання та додані до нього документи, приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12012040650000508 від 18.12.2012 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 16.11.2006 року загальними зборами учасників TOB «Правильна компанія» в особі голови зборів ОСОБА_11 та директора товариства ОСОБА_12 прийнято рішення про державну реєстрацію випуску цільових облігацій TOB «Правильна компанія», які надаватимуть інвесторам право на придбання квартир в багатофункціональному будинку житлового комплексу «Нова Перемога» за адресою: АДРЕСА_1 .

16.03.2007 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку ТОВ «Правильна компанія» видано тимчасові свідоцтва про реєстрацію випуску цільових облігацій підприємств серії А - G за номерами 138/2/07-Т, 139/2/07-Т, 140/2/07-Т. 141/2/07-Т, 142/2/07-Т, 143/2/07-Т, 144/2/07-Т, у загальній кількості 3 069 242 штук на загальну суму 66 497 072,4 грн.

10.04.2007 року між TOB «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» та ВАТ «КІФ «Інвест Дніпро» /код ЄДРПОУ 34367440/, від імені якого діяло ЗАТ «Академія Інвестментс» /код ЄДРПОУ 32836032/, в особі директора ОСОБА_13 укладено договори купівлі-продажу облігацій No01/07-A, 02/07-В, 03/07-С, 04/07-D, 05/07-F, 06/07- F, 07/07-G відповідно до яких TOB «Правильна компанія» реалізувало власні облігації за 66 497 072,4 грн.

24.05.2007 року між TOB «Правильна компанія» та ЗАТ «Юніверсал Секьюрітіз» /код ЄДРПОУ 32987859/ в особі директора ОСОБА_14 укладено договір на брокерське обслуговування Nob-49/07, відповідно до якого останнє прийняло на себе зобов`язання надавати посередницькі послуги щодо операцій з цінними паперами TOB «Правильна компанія».

05.07.2007 року між ЗАТ «Юніверсал Секьюрітіз» та фізичною особою ОСОБА_15 укладено договір купівлі-продажу облігацій NoB-101/07; 28/07-1004А на загальну суму 375 947,25 грн. та відкрито рахунок у цінних паперах НОМЕР_1 . Того ж дня між TOB «Правильна компанія» та ОСОБА_15 укладено інвестиційний договір на придбання квартири No28/07-1004A шляхом купівлі повного пакета облігацій. 11.07.2007 року на виконання умов вказаного договору ОСОБА_15 сплатила рахунок ЗАТ «Юніверсал Секьюрітіз» грошові кошти у розмірі 375 947,25 грн.

Крім того, 05.07.2007 року між ЗАТ «Юніверсал Секьюрітіз» та фізичною: собою ОСОБА_16 укладено договір купівлі- продажу облігацій Nob-102/07, 29/07-904А на загальну суму 375 947, 25 грн. та відкрито рахунок у цінних паперах № НОМЕР_2 . Того ж дня між TOB «Правильна компанія» та ОСОБА_16 укладено інвестиційний договір на придбання квартири №29/07-904A шляхом купівлі повного пакету облігацій. 11.07.2007 року на виконання умов вказаного договору ОСОБА_16 сплатила на рахунок ЗАТ «Юніверсал Секьюрітіз». грошові кошти у розмірі 375 947, 25 грн.

Діями службових осіб TOB «ПРАВИЛЬНА КОМПАНІЯ» ОСОБА_15 та ОСОБА_16 завдано шкоди на загальну суму 751 894,5 грн.

06.05.2016 року до Жовтневого ВП надійшла заява від ОСОБА_8 , в якій вона просить прийняти міри до службової особи, а саме голови ліквідаційної комісії ОСОБА_17 TOB "Правильна компанія", який зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб завдає істотної шкоди інтересам потерпілої особи.

Також в ході досудового розслідування встановлено, що голова ліквідаційної комісії TOB «Правильна компанія», зловживаючи своїм службовим становищем, вживає заходи щодо відчуження об`єкту незавершеного будівництва ТОВ «Правильна компанія», який розташований на наступних земельних ділянках із кадастровими номерами: 1210100000:03:066:0059 - загальною площею 0,6201 гектари, державна власність надана в оренду TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); 1210100000:03:066:0054 - загальною площею 0,0809 гектари, власність надана в оренду TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); 1210100000:03:066:0039 - загальною площею 0,1 гектари, є власністю TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); 1210100000:03:066:0040 - загальною площею 0,0159 гектари, є власністю TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330): 1210100000:03:066:0004 - загальною площею 0,0891 гектари, є власністю TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); 1210100000:03:066:0038 - загальною площею 0,07 гектари, є власністю ТОВ «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); 1210100000:03:066:0041 - загальною площею 0,0719 гектари, є власністю TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); 1210100000:03:066:0047 - загальною площею 0,0981 гектари, є власністю TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); 1210100000:03:066:0009 - загальною площею 0,769 гектари, є власністю TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); 1210100000:03:066:0043 - загальною площею 0,1 гектари, є власністю TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); 1210100000:03:066:0024 - загальною площею 0,059 гектари, є власністю TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); 1210100000:03:066:0053 - загальною площею 0,0209 гектари, є власністю TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330), 1210100000:03:066:0025 - загальною площею 0,0053 гектари, є власністю TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330); Загальна площа вказаних ділянок складає 1,4081 гектари.

Крім того, від потерпілого ОСОБА_7 15.12.2020 року до Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 надійшла заява про те, що земельні ділянки розташовані у м. Дніпро, в районі Бульвару Слави - вул. Новорічної знаходяться на публічних торгах і можуть бути відчуженні та переоформленні, що заподіє істотної шкоди для досудового розслідування.

Органом досудового розслідування винесено постанову про визнання об`єкту незавершеного будівництва, земельних ділянок, на яких він розташований, та 100 відсотків корпоративних прав TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330) речовим доказом у кримінальному провадженні, що і стало підставою для звернення слідчого із клопотанням про накладення арешту, оскільки дії невстановлених осіб були направленні на заволодіння цими активами підприємства.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23.12.2020 року у справі №201/12311/20 (провадження № 1-кс/201/4502/2020), у рамках кримінального провадження №12012040650000508 від 18.12.2012 року, накладено заборону відчуження на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а також накладено арешт на земельні ділянки, на яких розташований об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального будинку житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ділянки із кадастровими номерами: 1210100000:03:066:0059; 1210100000:03:066:0054; 1210100000:03:066:0039, 1210100000:03:066:0040; 1210100000:03:066:0004; 1210100000:03:066:0038; 1210100000:03:066:0041; 1210100000:03:066:0047; 1210100000:03:066:0009; 1210100000:03:066:0043; 1210100000:03:066:0024; 1210100000:03:066:0053; 1210100000:03:066:0025. Загальна площа згаданих ділянок складає 1,4081 гектари та які являють собою суцільну ділянку, яка розташована у Дніпропетровській області, м. Дніпро, в районі вулиць бульвару Слави вул. Новорічна, із забороною відчужувати вказані земельні ділянки.

Крім того, слідчим суддею встановлено наступне.

Рішенням Постіи?но діючого третеи?ського суду при Асоціаціі? украі?нських банків (третеи?ськии? суддя - ОСОБА_18 ) від 21.12.2011 року стягнуто з ТОВ«Правильна компанія» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у сумі 19.001.383,87 грн та 25.500,00 грн третеи?ського збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року у справі № 5011-27/6560-2012 (суддя ОСОБА_19 ) видано наказ на виконання рішення Постіи?но діючого третеи?ського суду при Асоціаціі? украі?нських банків від 21.12.2011 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 року у справі №904/1104/16 задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ТОВ «Правильна компанія», вказаним рішенням зобов`язано ТОВ «Правильна компанія» визнати ПАТ «Укрсоцбанк» кредитором ТОВ «Правильна компанія» та зобов`язано ТОВ «Правильна компанія» включити ПАТ «Укрсоцбанк» до проміжного ліквідаціи?ного балансу кредиторських вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 року у справі №904/715/16 провадження у справі про банкрутство ТОВ «Правильна компанія» закрите.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.04.2019 року поновлено виконавче провадження зі стягнення з ТОВ «Правильна компанія» на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту у сумі 19.001.383,87 грн.

10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк».

Згідно рішення №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 року затверджено Передавальний акт та визначено правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у Передавальному акті, що виникає у АТ«Альфа-Банк» з дати визначеної у Передавальному акті, а саме з 15.10.2019 року.

Ухвалою Північного апеляціи?ного господарського суду від 16.01.2020 року у справі №5011-27/6560-2012 змінено стягувача - ПАТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, 03150, м.Киі?в, вул. Велика Васильківська, 100) у виконавчому провадженні №37890277 з примусового виконання наказу №5011-27/6560-2012, виданого 12.06.2012 року Господарським судом міста Києва, про стягнення з боржника ТОВ «Правильна компанія» (49081, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Віи?ськова, 51, ідентифікаціи?нии? код 33160330) заборгованості за договором кредиту у сумі 19.001.383,87 грн, на АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Киі?в, вул. Велика Васильківська, 100).

На даний час в провадженні Департаменту державної виконавчої служби МЮУ перебуває виконавче провадження №37890277 з примусового виконання наказу №5011/27/6560-2012, виданого 12 червня 2012 року Господарським судом м. Києва, про стягнення з боржника ТОВ «Правильна компанія» на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 19001383,87 грн.

У рамках виконавчого провадження проведені наступні виконавчі дії:

- описано та накладено арешт на земельну ділянку, яка належить ТОВ«Правильна компанія» на праві приватноі? власності згідно Акту опису и? арешту маи?на, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ділянки із кадастровими номерами: 1210100000:03:066:0059; 1210100000:03:066:0054; 1210100000:03:066:0039, 1210100000:03:066:0040; 1210100000:03:066:0004; 1210100000:03:066:0038; 1210100000:03:066:0041; 1210100000:03:066:0047; 1210100000:03:066:0009; 1210100000:03:066:0043; 1210100000:03:066:0024; 1210100000:03:066:0053; 1210100000:03:066:0025. Загальна площа згаданих ділянок складає 1,4081 гектари.

- накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ТОВ «Правильна компанія» на підставі постанови про арешт коштів боржника;

- накладено арешт на рухоме маи?но, яке належить ТОВ «Правильна компанія» згідно постанови про призначення експерта, суб`єкта оціночноі? діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 19.03.2021 року та 22.03.2021 року, вищевказані земельні ділянки на праві власності належать ТОВ«Правильна компанія».

Також слідчим суддею встановлено наступне.

23 вересня 2015 року ОСОБА_20 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому (з уточненням позовних вимог від 13 січня 2016 року) просила:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань ІНФОРМАЦІЯ_2 и щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26 травня 2015 року про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Правильна компанія», номер запису 12241050016001840;

- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26 травня 2015 року про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Правильна компанія», номер запису 12241050016001840;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_21 щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29 липня 2015 року про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації ТОВ «Правильна компанія», номер запису 122411000018221840;

- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29 липня 2015 року про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації ТОВ «Правильна компанія», номер запису 122411000018221840.

Позов обґрунтовано тим, що дії державних реєстраторів Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції при вчиненні реєстраційних дій 26 травня 2015 року та 29 липня 2015 року є протиправними та порушують її права як інвестора, оскільки призводять до незаконної ліквідації ТОВ «Правильна компанія», через що вона не може отримати ні грошові кошти, які були вкладені в будівництво, ні пред`являти вимоги щодо невиконання емітентом зобов`язань, визначених в інвестиційних договорах, саме до емітента.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом встановлено, що 23 серпня 2007 року між позивачем та ТОВ «Правильна компанія» укладено інвестиційні договори № 34/07-1302Е та № 35/07-1306Е. Відповідно до умов зазначених договорів інвестор зобов`язується взяти участь в інвестуванні будівництва будинку в Житловому комплексі «Нова Победа» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новорічна, а емітент зобов`язується своїми силами та/або силами залучених підрядних організацій організувати будівництво будинку з дотриманням вимог проектної документації, а також діючих Державних будівельних норм України та ввести його в експлуатацію в установленому законом порядку в строк до 2009 року та впродовж 60 календарних днів після введення будинку в експлуатацію, видати інвестору оглядовий ордер на квартиру та акт приймання-передачі квартири. В установлені інвестиційними договорами строки будівництво Житлового комплексу закінчено не було, кошти, які були вкладені інвестором, повернуті не були.

26 травня 2015 року державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_22 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ «Правильна компанія», а саме змінено засновників ТОВ «Правильна компанія» з «Тваджік Холдінгз Лімітетс»та ТОВ «Укрросойл» на Приватну акціонерну компанію «Кейсі Холдінгс Лімітед», про що свідчить запис в ЄДР № 12241050016001840 та підтверджується копією реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, позовні вимоги задовольнив.

Судом скасований запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.05.2015 року № 12241050016001840, вчинений державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_22 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія».

Визнано протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_21 щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.07.2015 року про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія».

Скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від № 122411000018221840, вчинений державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_21 про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія».

Не погодившись із такими судовими рішеннями, голова ліквідаційної комісії ТОВ «Правильна компанія» ОСОБА_17 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 вересня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостоїстатті 346 КАС України(у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) у зв`язку з тим, що ТОВ «Правильна компанія» оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Постановою ВП ВС від 15.04.2020 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія» задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року змінено в частині віднесення справи до юрисдикції загальних судів, визначивши право позивача на звернення із цим позовом до суду в порядку господарського судочинства. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвалою ВП ВС від 27 січня 2021 року роз`яснено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, які прийняті по суті спору у справі № 804/14471/15, Великою Палатою Верховного Суду не скасовано та резолютивну частину цих рішень не змінено. Розподіл судових витрат у цій справі не змінено.

Статтею 28 КПК Українипередбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно достатті 113 КПК Українипроцесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цьогоКодексу.

У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Конституційний Суд України в рішенні у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого від 30 січня 2003 року вказав, що поняття «розумний строк досудового слідства» є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо. Обов`язковість урахування цілого ряду конкретних обставин справи при визначенні розумності строку зумовила також необхідність вироблення Європейським судом переліку взаємопов`язаних критеріїв. Згідно з практикою Європейського суду розумність тривалості провадження повинна визначатись з урахуванням відповідних обставин справи та з огляду на такі критерії, як, зокрема, складність справи, поведінка заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (рішення у справах «Пелісьє і Сассі проти Франції» та «Філіс проти Греції»).

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» в якому зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Дотримання розумних строків є основоположним завданням оперативного розслідування будь-якого злочину, закріпленим уст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ «Фридлендер (Frydlender) проти Франції» зазначено, що «розумність» строку провадження по справі повинна оцінюватися в світлі обставин справи і з посиланням на наступні критерії: складність справи, дії заявника і відповідних державних органів, а також значущості спору для заявника.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення. Це може відбутися раніше, ніж справа потрапить до суду (справа «Девеєр проти Бельгії» від 27.02.1980); з дня, коли виписано ордер на арешт; з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу; з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968, «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 р., «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971).

У рішенні по справі ЄСПЛ «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що стаття 13 гарантує ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі в разі порушення положень статті 6 параграфа 1 щодо розгляду справи упродовж розумного строку (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» [ВП], № 30210/96, з 156, ECHR 2000-XI). Суд повторює, що засіб є «ефективним», якщо він може бути використаний або для прискорення винесення судом рішення у справі, або для забезпечення заявника відповідним відшкодуванням за затримку, яка вже допущена (див. вказане вище рішення у справі «Кудла проти Польщі», параграфи 157-159).

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що дії сторони обвинувачення при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження мають бути спрямовані на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, що відповідає завданню кримінального провадження.

Частиною першоюст. 40 КПК Українивизначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4ст. 38 КПК Україниорган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Відповідно дост. 2 КПК Українизавданням кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

З наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, а саме тому № 83, вбачається, що кримінальне провадження розслідується з 18.12.2012 року. Слідчі дії в останній раз були проведені 28.03.2017 року шляхом подання слідчим СВ СУ ГУНП в Дніпропетровській області до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська клопотання про арешт майна, а саме вищевказаних земельних ділянок, яке ухвалою слідчого судді від 28.03.2017 року було задоволено.

Постановою слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 27.12.2018 року дане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 від 23.04.2019 року скасоване. З цього часу жодних слідчих дій з розслідування кримінального провадження не проводиться.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2019 року у справі №201/11073/19 арешт на майно, накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28.03.2017 року, скасований.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23.12.2020 року у справі №201/12311/20 на майно знов накладений арешт.

З вищевикладеного можливо зробити висновок, що органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні з березня 2017 року, тобто протягом останніх чотирьох років, не здійснювалось швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального провадження, що не відповідає завданню кримінального провадження. Тому незважаючи на наявність 83 томів кримінального провадження, слідчий суддя констатує, що органом досудового розслідування дане кримінальне провадження з березня 2017 року розслідується неналежно.

Крім того, відповідно достатті 41 Конституції Українита пункту 2 частини першої статті3, статті321 ЦК Україниніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановленихКонституцієюта законом. Ураховуючи, що згідно зістаттею 92 Конституції Україниправовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Статтею 1 протоколу № 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачено, що: «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5ст. 9 КПК України).

У відповідності до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї (надалі за текстом - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику ЄСПЛ як джерело права. Ч. 2ст. 8 КПК Українивизначає обов`язок застосування практики ЄСПЛ у кримінальному провадженні. Наведене підтверджує той факт, що практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства України і саме тому є обов`язковою до виконання посадовими особами та суддями безпосередньо.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита гарантувати дотримання права, свобод та законних інтересів осіб та умов за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободполягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до п.1 ч. 2ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Слідчий суддя констатує, що кримінальне провадження № 12012040650000508, внесене за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, розслідується з 18.12.2012 року. Підставою внесення відомостей до ЄРДР слугував факт зловживання головою ліквідаційної комісії TOB «Правильна компанія» своїм службовим становищем щодо вживання заходів з відчуження об`єкту незавершеного будівництва ТОВ «Правильна компанія».

Наразі, як встановлено слідчим суддею, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 року у справі №904/715/16 провадження у справі про банкрутство ТОВ «Правильна компанія» закрите. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, скасував запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.05.2015 року № 12241050016001840, вчинений державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_22 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія». Також скасував запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від № 122411000018221840, вчинений державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_21 про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Правильна компанія».

На даний час в провадженні Департаменту державної виконавчої служби МЮУ перебуває виконавче провадження №37890277 з примусового виконання наказу №5011/27/6560-2012, виданого 12 червня 2012 року Господарським судом м. Києва, про стягнення з боржника ТОВ «Правильна компанія» на користь АТ «Укрсоцбанк» (АТ «Альфа-банк») заборгованості за кредитним договором у сумі 19001383,87 грн.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 1 Закону УкраїниПро органита осіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України"Провиконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Однак реалії сьогодення, зокрема статистичний аналіз поточної ситуації з примусовим виконання судових рішень наводять на невтішні висновки. Так, у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи №1787 «Виконання рішень Європейського суду з прав людини» відзначається існування основних системних недоліків, які викликають велику кількість повторюваних висновків щодо порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що серйозно підривають верховенство права. Щодо України ці проблеми пов`язані, зокрема, із хронічним невиконанням рішень національних судів. Серед таких чинників непоодинокі випадки ухвалення незрозумілих судових рішень, недостатньо захищений статус державного/приватного виконавця, недосконала процедура реалізації майна боржників, арештованого під час здійснення виконавчого провадження.

Невтішну статистику виконання судових рішень наводить і Асоціація приватних виконавців України. Так, за її даними, у 2020 році примусовому виконанню органами ДВС підлягало боргів на загальну суму майже у 790 млрд грн, але стягнено було всього близько 19 млрд грн, тобто 2,4%. Значна частина невиконаного боргу припадає на державний/комунальний сектор, який в Україні складається з 17 тис. підприємств (для порівняння у провідних країнах ЄС їх всього від 21 до 126 на країну). Лише щодо державних підприємств налічується понад 47 тис. рішень судів на загальну суму 50,9 млрд грн.

Невиконання судових рішень є найбільш поширеним предметом скарг проти України до Європейського суду з прав людини і становить понад 50% від загальної кількості виявлених ЄСПЛ порушень. 1.52млрд гривеньУкраїна виплатила на виконання рішень ЄСПЛ починаючи з 2015 року.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України, зробивши висновок, що принцип поділу влади (стаття 6 Конституції України) очевидно зазнає порушення, якщо законодавчий орган своїм актом тимчасово зупиняє виконання остаточних судових рішень, визнав неконституційними положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, які унеможливлювали здійснення Державною казначейською службою України безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду до 1 січня 2021 року.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 23.12.2020 року, перешкоджає виконавчому провадженню з виконання судового наказу №5011/27/6560-2012, оскільки державним виконавцем з метою виконання судового наказу здійснено заходи щодо опису майна для подальшої реалізації.

Отже існуючий арешт на майно порушує права АТ«Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»), яке є кредитором у виконавчому провадженні щодо стягнення з ТОВ «Правильна компанія» кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У вказаній ухвалі про арешт майна слідчий суддя навів єдину мету збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням того, що необхідність арешту майна з ціллю досягнення тієї чи іншої мети з переліку визначених ч. 2 ст. 170 КПК України є можливим лише у разі наявності обставин визначних абз. 2 ч. 1 ст. 170 того ж Кодексу, яка передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В ухвалі слідчого судді про арешт майна є посилання на постанову про визнання речам доказом у кримінальному провадження об`єкт незавершеного будівництва, земельних ділянок на яких він розташований та 100 відсотків корпоративних прав TOB «Правильна компанія» (код ЄДРПОУ 33160330).

Проте, сам по собі факт наявності постанови про визнання майна речовим доказом не є ключовим фактором, адже виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Тотожного висновку дійшов і апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 30.05.2017 року у справі №752/4897/17 указавши, що при арешті майна з підстави визначеної п. 1 ч. 2ст. 170КПК України«висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом» та у справі №757/54015/17-к (ухвала від 11.10.2017 року), а саме зауваживши, що «наявність постанови про визнання майна, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, речовими доказами у кримінальному провадженні, не встановлює обов`язок слідчого судді або суду у накладенні арешту на вказане майно. При накладенні арешту на майно з даних підстав слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченимст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом».

Крім того, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч. 3ст.132 КПК Українине доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.

Слідчим суддею встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні з 2012 року жодній особі підозру не пред`явлено (тобто підозру не пред`явлено у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК) жодну особу не було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення); жодна особа не є обвинуваченою (тобто відсутня особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченомуст. 291 КПК); жодна особа не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння.

Вказані умови накладання арешту є обов`язковими для виконання всіма судами на території України та закріплені окрім чинного КПК (ч. 2 ст. 170 КПК), Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014 р. в Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Саме в пп. 2.6 п. 2 Узагальнення вказано: «Щодо осіб, які не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна».

Арештоване майно не може бути об`єктом спеціальної конфіскації.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Накладення арешту на майно, за позицією органу досудового розслідування і слідчого судді, необхідне для забезпечення збереження майна як речового доказу, оскільки існують вагомі ризики у відчуженні та переоформленні вище зазначеного майна, його умисного пошкодження, яке являється речовим доказом, що призведе до заподіяння матеріальної шкоди потерпілої особи. Крім того, під час розгляду клопотання про арешт майна, прокурор зробив посилання на наявність заяви потерпілого ОСОБА_7 від 15.12.2020 року.

У свою чергу, власником зазначеного майна є ТОВ «Правильна компанія», яке є боржником як сторона у виконавчому провадженні.

На даний час підстави, які слугували для внесення відомостей до ЄРДР, а саме факт зловживання головою ліквідаційної комісії TOB «Правильна компанія» своїм службовим становищем щодо вживання заходів з відчуження об`єкту незавершеного будівництва ТОВ «Правильна компанія», відсутні. Провадження у справі про банкрутство ТОВ «Правильна компанія» закрите. Записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Правильна компанія» та про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації ТОВ «Правильна компанія» скасовані. Існує виконавче провадження зі стягнення з ТОВ«Правильна компанія» на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у сумі 19.001.383,87 грн, яке наразі не виконане.

Разом з цим слідчий суддя звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3,ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та\або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. Стягнення з юридичної особи отриманої вигоди, можливості конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Арешт майна, згідност. 174 КПК України, також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд скасовує арешт майна, у випадках виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/ або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, вказаною нормою визначено коло осіб, яким надано право звернутись з клопотанням про скасування арешту майна, до якого стягувач у виконавчому провадженні АТ «Альфа-Банк» не входить.

Разом з цим власником арештованого майна, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є TOB «Правильна компанія».

Тобто, в даному випадку не доведено, що клопотання про скасування арешту майна подано уповноваженою на те особою.

З огляду на вище викладене, враховуючи, що по кримінальному провадженню № 12012040650000508, внесеного до ЄРДР 18.12.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, на даний часпроводиться досудове розслідування, а заявникзвернувся з клопотанням про скасування арешту майна, яке по вказаному кримінальному провадженню визнано речовим доказом, відсутність узаявника процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого, захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у кримінальному провадженні в рамках якого накладено арешт на майно, - зазначене позбавляє слідчого суддю задовольнити клопотання заявника про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 174, 309, 376, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника АТ «Альфа-Банк» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12012040650000508, внесеного до ЄРДР 18.12.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України залишити без задоволення.

Том № 83 кримінального провадження № 12012040650000508, внесеного до ЄРДР 18.12.2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, - повернути до СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошений 08 квітня 2021 року о 08-45 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1