Постанова

від 30.06.2021 по справі 910/375/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р. Справа№ 910/375/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021

у справі № 910/375/21 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Анвітрейд

до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 37 847, 74 грн.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

У січні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Анвітрейд (далі - ТОВ Анвітрейд ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - АТ Українська залізниця ) про стягнення 37 847, 74 грн.

Позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних обґрунтовані виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати товару за договором поставки з пропуском строку, передбаченого умовами договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 позов задоволено. Стягнуто з АТ Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва АТ Українська залізниця на користь ТОВ Анвітрейд 25 231, 83 грн пені, 12 615, 91 грн - 3 % річних, 2 270, 00 грн судового збору.

Рішення обґрунтовано доведеністю обставин прострочення виконання зобов`язання. Твердження представника відповідача про те, що позивачем невірно нараховані пеня та 3% річних суд визнав безпідставним.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ Українська залізниця звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 в повному обсязі та винести нове рішення, яким зменшити розмір нарахованої ТОВ Анвітрейд неустойки та компенсаційних втрат на 99 %.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021, встановлено сторонам час для подачі відзиву, заперечення, клопотань та заяв. Призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвала від 17.05.2021 отримана сторонами, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

АТ Українська залізниця не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник вважає, що ТОВ Анвітрейд не вірно пораховані дні прострочення строку оплати за поставлений товар, що призвело до необґрунтованого збільшення сум пені та 3% річних, зокрема, за актом прийому-передачі від 28.06.2020 №АТУ00000769 у сумі 25 462 595, 38 грн з ПДВ. Так, податкова накладна від 28.06.2020 № 1190 на поставку товару, поставленого згідно із актом прийому-передачі від 28.06.2020 № АТУ00000769 у сумі 25 462 595, 38 грн з ПДВ, була зареєстровано 30.06.2020. Отже, враховуючи наведені приписи цивільного законодавства та умови договору, граничним днем оплати товару поставленого згідно з оплатою на суму 1 618 449,00 грн на підставі акту прийому-передачі від 28.06.2020 № АТУ00000769 є 07.07.2020, оскільки перебіг строку розпочався з 01.07.2020. Фактична дата оплати відповідачем товару, поставленого згідно із вказаним актом прийому-передачі у сумі 1 618 449, 00 грн з ПДВ була здійснена відповідачем 09.07.2020. В підтвердження вказаного факту, відповідач надав суду оригінал платіжного доручення від 09.07.2020 № 2886918 на суму 1 618 449,00 грн.

Крім того, на переконання скаржника, перебіг часу, за який нараховується пеня та 3% річних у відповідності до норм законодавства починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане. Отже, нарахування пені та 3% річних має здійснюватися з 08.07.2020.

Також скаржник вказує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та пені, посилаючись на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16. А тому прострочення оплати товару, поставленого ТОВ Анвітрейд згідно із актом прийому-передачі від 28.06.2020 № АТУ00000769 у сумі 1 618 449, 00 грн складає 1 (один) день, всупереч твердженням позивача, який у своїй позовній заяві зазначає іншу дату - 10.07.2020, а суд першої інстанції безпідставно погодився із таким твердженням.

Більш того, позивач нарахував штрафні санкції за порушення грошового зобов`язання за 3 (три) дні на суму 25 462 595, 38 грн з ПДВ, що є загальною сумою акту прийому-передачі від 28.06.2020 № АТУ00000769.

Доводів стосовно підстав для зменшення розміру неустойки стороною не наведено.

07.06.2021 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких сторона знову наголошує на невірному обрахунку пропуску строку оплати поставленого товару та зазначає, що прострочення оплати товару, поставленого ТОВ Анвітрейд згідно із актом прийому-передачі від 28.06.2020 № АТУ00000769 складає 1 (один) день, всупереч твердженням позивача, який безпідставно нарахував штрафні санкцій за прострочення оплати за 3 (три) дня, що призвело до необґрунтованого збільшення суми штрафних санкцій та порушення норм чинного законодавства.

Щодо зменшення штрафних санкцій скаржник вказує, що протягом останнього часу в товаристві склалася складна фінансова ситуація у зв`язку з недофінансуванням, а саме: недостатність доходної частини, значне зменшення надходжень коштів, необхідність постійного ремонту та підтримання в належному робочому стані рухомого складу, вплив COVID-19 та карантинних обмежень на економіку товариства, а також негайна закупівля матеріально технічних ресурсів для швидкого відновлення залізничної галузі в зоні проведення Операції об`єднаних сил (ООС).

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

01.06.2021 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в строк, встановлений судом та з доказом направлення іншій стороні. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Позивач вказує, що п. 6.2. договору передбачено, що замовник після підписання акту прийому передачі згідно п. 3.7. здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України, але не раніше надання постачальнику всіх документів згідно п. 6.1. даного договору.

Разом з тим, відповідач вважає, що обов`язок з оплати виникає не з дати реєстрації податкової накладної, а тільки з наступного дня. Разом з тим, таке твердження відповідача не відповідає умовам укладеного договору, яким сторони чітко передбачили момент, з якого у відповідача виникає обов`язок з оплати - з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, а не з наступної дати за датою реєстрації податкової накладної.

На переконання позивача, у даному випадку вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони надiленi значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Також позивач зазначає, що договір, укладений сторонами, було укладено за результатами проведеної процедури публічної закупівлі. Сам проект договору, який в подальшому було підписано без будь-яких коригувань, належить відповідачу. А тому і ризики нечіткості формулювань покладаються на відповідача.

Щодо зменшення розміру неустойки позивач зазначає, що попри подібність правової природи п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (щодо сплати пені) та ст. 625 Цивільного кодексу України (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою. 3% річних не є штрафною санкцією, яка може бути зменшена судом в порядку ст. 233 Господарського кодексу України.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, 26.06.2020 між позивачем (постачальником) та відповідачем (замовником) був укладений договір поставки №ЦЗВ - 14-03020-01, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар - нафту і дистиляти (дизельне паливо).

Відповідно до п. 3.1. договору поставки постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник), - станція відправлення в межах України (відповідно до вимог ІНКОТЕРМС ред 2010), пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника.

Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 3.7. договору поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому передачі складається на підставі накладної (залізничної) та підписується, за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар; податкової накладної оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України; копії накладної (залізничної); копії документів з якості: декларація про відповідність, паспорт якості, та/або паспорт, та/або сертифікат якості; копію документу, який підтверджує сертифікацію товару, а саме копія сертифікату відповідності, акцизної накладної, оформленої належним чином та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України. Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки понесені останнім в зв`язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення.

Акт прийому-передачі та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання товару, підписуються особами, що визначені у п. 3.2 цього договору (п. 3.8. договору).

Пунктом 6.2 вказаного договору сторони узгодили, що замовник після підписання акту приймання - передачі, згідно із пунктом 3.7 договору здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України, але не раніше надання постачальником всіх документів, згідно із пунктом 6.1 даного договору.

У випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі 10 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості (п. 9.6 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № ЦЗВ - 14-03020-01 від 26.06.2020 позивачем була поставлена продукція - дизельне паливо на загальну суму 54 929 565, 82 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому - передачі: № АТУ00000769 від 28.06.2020 на суму 25 462 595, 38 грн, № АТУ00000770 від 29.06.2020 на суму 17 291 303, 78 грн та № АТУ00000792 від 30.06.2020 на суму 12 175 666, 66 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, спір щодо факту поставки товару між сторонами відсутній.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7 . Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися правовідносини з поставки товару. Спір між сторонами у справі стосується строку прострочення оплати за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Скаржник, заперечуючи проти наявності заборгованості, вказує, що під час поставки замовленої продукції позивач не надав повного переліку документів, передбачених договором, а тому строк виконання зобов`язання покупця не настав.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено вище, спір у справі стосується вірності обрахунку строку пропущення оплати по акту прийому - передачі № АТУ00000769 від 28.06.2020 на суму 25 462 595, 38 грн.

Так, п. 6.2 вказаного договору сторони узгодили, що замовник після підписання акту приймання-передачі, згідно із п. 3.7 договору здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України, але не раніше надання постачальником всіх документів, згідно із пунктом 6.1 даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна від 28.06.2020 № 1190 на поставку товару, поставленого згідно із актом прийому-передачі від 28.06.2020 № АТУ00000769 у сумі 25 462 595, 38 грн з ПДВ, була зареєстровано 30.06.2020.

У частині 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (ч. 3 ст. 251 Цивільного кодексу України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині 1 ст. 627 Цивільного кодексу України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

А тому суд приймає доводи позивача про те, що сторонами у п. 6.2. договору було узгоджено порядок оплати поставленої продукції протягом 5 (п`яти) банківських днів саме з дати оформлення та реєстрації податкової накладної. Податкову накладну було зареєстровано 30.06.2020, тобто п`ятий банківський день припадає на 07.07.2020. А тому позивачем було правомірно визначено початок прострочення зобов`язання відповідача щодо оплати та правомірно розпочато нарахування з 08.07.2020. Відповідно, вказаний довід скаржника визнається обґрунтованим. А тому доводи апеляційної скарги відхиляються в цій частині.

Так, позивачем було здійснено нарахування пені та 3 % за період з 08.07.2020 до 10.07.2020.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, часткова оплата була здійснена відповідачем 09.07.2020, що підтверджується платіжним доручення від 09.07.2020 № 2886918 на суму 1 618 449,00 грн. А тому строк прострочення позивачем визначено невірно.

При цьому за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, позивачем неправомірно було включено 09.07.2020 до строку прострочення, а суд першої інстанції не перевірив поданого розрахунку, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку 3 % річних та пені, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3 % річних та пені. а тому у вказаній частині приймаються доводи скаржника щодо необхідності перерахунку заявлених до стягнення сум.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16.

При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що нарахування пені та 3 % річних помилково здійснювалося на суму 25 462 595, 38 грн, оскільки прострочення сплати саме вказаної суми було допущено відповідачем.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Сторони у п. 9.6. договору узгодили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі 10 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості. Тобто сторони обмежили розмір пені обліковою ставкою НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, а тому саме такий розмір враховується судом під час обрахунку пені.

Судом апеляційної інстанції здійснено обрахунок пені та 3 % за прострочення оплати поставленого відповідача товару за 08.07.2020 та встановлено, що до стягнення підлягало 4 174, 20 грн - пені та 2 087, 10 грн. Відповідно, у задоволенні решти вимог по акту прийому-передачі від 28.06.2020 № АТУ00000769 за визначений період (з 08.07.2020 по 10.07.2020) слід відмовити, а саме слід відмовити в задоволенні 8 348, 39 грн пені та 4 174, 19 грн - 3% річних. Відповідно, рішення у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові в цій частині. У вказаній частині приймаються доводи скаржника.

Щодо заявленого скаржником клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не надано жодних належних та вірогідних доказів на підтвердження обставин важкого фінансового стану в розумінні ст. 73 - 79, 269 ГПК України. Мотиви скаржника про закінчення минулого року із консолідованим збитком із наведеним посиланням не може вважатися таким доказом, а тому відхиляється судом як необґрунтоване. До того ж, скаржник просить зменшити розмір штрафних до 99 %, що фактично повністю нівелює інтерес та права позивача, що призведе до порушення балансу інтересів сторін. А тому вказане клопотання відхиляється судом як необґрунтоване.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Ураховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України із застосуванням положень ст. 549, 599 Цивільного кодексу України дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 в частині стягнення 8 348, 39 грн пені та 4 174, 19 грн - 3% річних, ухваливши у вказаній частині нове рішення - про відмову в позові.

Отже, керуючись ст. 2, ч. 4 ст. 236, ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі та часткового скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 8 348, 39 грн пені та 4 174, 19 грн - 3% річних та у відповідній частині - стягнутого судового збору, з ухваленням нового - про відмову в позові в цій частині.

9. Судові витрати

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/375/21 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/375/21 скасувати в частині стягнення 8 348, 39 грн пені та 4 174, 19 грн - 3% річних та 751, 07 грн судового збору, з ухваленням нового рішення в цій частині - про відмову у задоволенні позову про стягнення 8 348, 39 грн пені та 4 174, 19 грн - 3% річних. В цій частині судовий збір покладається на позивача.

В частині стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Анвітрейд 16 883, 44 грн пені, 8 441, 72 грн - 3 % річних, 1 518, 93 грн судового збору рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/375/21 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця - без задоволення.

3. Судовий збір, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Анвітрейд (01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 9-Б, код 39898416) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15, код 40081347) 1 126, 60 (тисячу сто двадцять шість) грн 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідних наказів доручити суду першої інстанції.

4. Матеріали справи № 910/375/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич