Рішення

від 10.06.2021 по справі 908/3253/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/11/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 справа № 908/3253/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вулиця С.Петлюри, буд. 30)

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «СИФУД НАСОЛОДА» (04073, м. Київ, пр-т Бандери Степана, буд. 21)

до відповідача-2 фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 1803170,85 грн.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Железняк О.В., ордер КВ № 791868 від 22.01.2021

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «СИФУД НАСОЛОДА» (до зміни найменування - товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕЛКСІЛ ФУД» ) та відповідача-2 фізичної особи ОСОБА_1 1803170,85 грн. заборгованості за Договором №ID7581090 від 16.01.2020 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (Кредитний договір) та на підставі Договору поруки № Т 09.07.2019 І 8272 від 16.01.2020, які складаються з: 1499993,38 грн. заборгованості по тілу кредиту, 234788,46 грн. заборгованості по відсоткам, 68389,01 грн. пені на суму простроченої заборгованості за період з 09.05.2020 по 09.11.2020.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 справу № 908/3253/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 18.01.2021 після усунення обставин, що зумовили залишення позову без руху, відкрито загальне позовне провадження у справі №908/3253/20, присвоєно справі номер провадження 18/11/21, підготовче засідання призначено на 17.02.2021; підготовче засідання відкладалось на 17.03.2021; у зв`язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 16.03.2021 по 02.04.2021 на лікарняному, судове засідання, призначене на 17.03.2021 не відбулося; ухвалою від 05.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 14.04.2021; ухвалою від 14.04.2021 підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи по суті на 10.06.2021.

В судовому засіданні 10.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Підставою для звернення з позовом позивачем зазначено неналежне виконання ТОВ «СИФУД НАСОЛОДА» (до зміни найменування - ТОВ «Торгівельна компанія «ЕЛКСІЛ ФУД» ) зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом за договором №ID7581090 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16.01.2020 (з наступними змінами). Також позивач посилався на невиконання поручителем - відповідачем-2 зобов`язань щодо сплати заборгованості (кредитних коштів) та процентів за користування кредитом за договором №ID7581090 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16.01.2020 в рамках договору поруки № Т 09.07.2019 І 8272 від 09.07.2019. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 554, 610, 612, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронний цифровий підпис» , позивач просив позов задовольнити.

Відповідачі заявлені позовні вимоги не спростували, відзивів на позов суду не надали, представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання за викликом жодного разу не з`явилися. Про дату та час розгляду справи відповідачі повідомлялись шляхом направлення на їх адресу відповідних ухвал.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача-1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «СИФУД НАСОЛОДА» є: 04073, м. Київ, пр-т Бандери Степана, буд. 21, і саме на вказану адресу направлялись ухвали суду.

Ухвалою суду від 23.12.2020 на підставі ч. 6 ст. 176 ГПК України зобов`язано Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради надати інформацію щодо місця проживання (перебування/реєстрації) фізичної особи - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради листом від 04.01.2021 надано інформацію про зареєстровану адресу відповідача-2: АДРЕСА_2 , яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача-2, зазначеним у позовній заяві.

В листі Міністерства юстиції України від 23.01.2018 № 1028/8.4.3/Ін-18 надано роз`яснення, що згідно статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ст. 6 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Направлені на адресу відповідача-1 та відповідача-2 ухвали суду від 18.01.2021, 17.02.2021, 05.04.2021, 14.04.2021 повернулись до суду з відміткою поштового відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання» .

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштових відправлень з ухвалами суду з позначкою причин повернення за закінченням терміну зберігання, ухвали господарського суду вважаються врученими відповідачу-1 та відповідачу-2.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем-1 та відповідачем-2 та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідачів щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3253/20 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі мігли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзиви на адресу суду від відповідача-1 та відповідача-2 у встановлений в ухвалі суду від 18.01.2021 у справі № 908/3253/20 процесуальний строк для подачі відзивів не надійшли, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Під час розгляду даної справи через введення карантинних обмежень судом застосовувались положення Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

При цьому суд зауважує, що з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності справа розглянута судом у розумний строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, правильного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (Банк, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕЛКСІЛ ФУД» (Позичальник, відповідач-1 у справі) 16.01.2020 укладений договір №ID7581090 від 16.01.2020 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію (далі - Кредитна лінія) з лімітом заборгованості і надає в рамках відкритої Кредитної лінії грошові кошти (далі - Кредит або Транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Банку отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в розмірі, у строки та на умовах цього Договору. Кредитні кошти надаються Банком окремими частинами - Траншами.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів (далі - Траншів) на поточний рахунок Позичальника на підставі Заяви Позичальника.

За визначенням п. 2.4 Кредитного договору, Кредитна лінія відкривається для Позичальника від дати укладення цього договору, у валюті кредитування - гривня, в розмірі 1500000,00 грн. (один мільйон п`ятсот тисяч грн. 00 коп.)

Кредитна лінія відкривається на термін: 12 місяців з дати укладення Договором (п. 2.5 Кредитного договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.5 Кредитного договору кожен Транш надається Позичальнику на підставі поданої ним заяви (далі - Заява), за формою викладеною у Додатку № 1 до цього договору. Транш надається Банком Позичальнику на строк, зазначений в Заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 відкритий у Банку.

Згідно із п. 4.1 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору) процентна ставка за користування кредитними Траншами складає : для траншів строком до 30 днів - 19% (дев`ятнадцять процентів) річних, строком до 60 днів - 21% (двадцять один процент) річних, строком до 90 днів - 22% (двадцять два проценти) річних, строком до 180 днів - 23% (двадцять три проценти) річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору Позичальник доручає Банку здійснювати списання нарахованих процентів з його рахунків. Банк виконує списання нарахованих процентів з 1-го по 10-е число кожного місяця, за попередній місяць, та одночасно з погашенням Кредитної лінії з останній період користування Кредитною лінією.

Згідно із п. 4.7 Кредитного договору за видачу кожного Траншу Позичальник сплачує Банку комісії в розмірі:

- для траншів строком до 30 днів - 0,5% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії;

- для траншів строком до 60 днів - 0,75% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії;

- для траншів строком до 90 днів - 1% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії;

- для траншів строком до 180 днів - 2% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії.

Відповідно до п. 6.1.4. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний достроково повернути заборгованість за Кредитною лінією та сплатити проценти за користування нею, комісії та пеню на письмову вимогу Банку та у строк, зазначений в такій вимозі, у випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України. При цьому, у випадках, якщо згідно з умовами цього договору або отриманої від Банку вимоги Позичальник зобов`язаний здійснити повне дострокове погашення боргових зобов`язань, сторони домовились. Що дата повернення заборгованості за Кредитною лінією, зазначена у п. 2.5 цього договору, за домовленістю сторін вважається перенесеною та такою, що змінена на дату тчи строк, що зазначений у письмовій вимозі Банку про дострокове погашення, чи настає в інших випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 8.2 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору №1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору) у разі непогашення або несвоєчасного погашення Позичальником всієї суми заборгованості по основному боргу після закінчення терміну користування кредитом в цілому, або Кредитним траншем окремо, та/або після закінчення терміну погашення заборгованості або порушення терміну сплати процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування за кожен календарний день прострочення, а також штраф за кожен факт порушення зобов`язання за Договором у розмірі 2,0% від суми простроченої заборгованості на дату нарахування (але не менше 200,00 грн.). Нарахування пені починається з дня, наступного за днем настання строку сплати процентів/траншу/основного боргу.

За визначенням п. 10.1 Кредитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання шляхом накладення електронних підписів обох сторін (уповноваженими представниками сторін) та діє до дати повного погашення заборгованості Позичальника перед Банком за цим договором, але у будь якому випадку до повного виконання Позичальником своїх боргових зобов`язань за цим договором.

Відповідно до Заяви-договору від 02.08.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів ТОВ «Торгівельна компанія «ЕЛКСІЛ ФУД» ознайомившись з Правилами корпоративних клієнтів, тарифами Банку просив відкрити поточний рахунок у гривні для здійснення підприємницької діяльності та підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих Банком умов надання зазначених банківських послуг та надав відповідну згоду, що засвідчив власним підписом.

В рамках Кредитного договору ТОВ ТК ЕЛКСІЛ ФУД подані заяви на видачу Траншу на загальну суму 1966000,00 грн., а саме:

заява на видачу траншу від 13.02.2020 у розмірі 100 000,00 грн., строком до 13.04.2020;

заява на видачу траншу від 13.02.2020 у розмірі 50 000,00 грн., строком до 13.04.2020;

заява на видачу траншу від 14.02.2020 у розмірі 15 000,00 грн., строком до 14.04.2020;

заява на видачу траншу від 19.02.2020 у розмірі 100 000,00 грн., строком до 19.04.2020;

заява на видачу траншу від 19.02.2020 у розмірі 150 000,00 грн., строком до 19.04.2020;

заява на видачу траншу від 19.02.2020 у розмірі 140 000,00 грн., строком до 19.05.2020;

заява на видачу траншу від 19.02.2020 у розмірі 140 000,00 грн., строком до 19.05.2020;

заява на видачу траншу від 20.02.2020 у розмірі 150 000,00 грн., строком до 20.04.2020;

заява на видачу траншу від 21.02.2020 у розмірі 145 000,00 грн., строком до 21.04.2020;

заява на видачу траншу від 24.02.2020 у розмірі 116 000,00 грн., строком до 24.05.2020;

заява на видачу траншу від 28.02.2020 у розмірі 100 000,00 грн., строком до 28.05.2020;

заява на видачу траншу від 28.02.2020 у розмірі 200 000,00 грн., строком до 26.08.2020;

заява на видачу траншу від 10.03.2020 у розмірі 95 000,00 грн., строком до 06.09.2020;

заява на видачу траншу від 10.03.2020 у розмірі 135 000,00 грн., строком до 06.09.2020;

заява на видачу траншу від 11.03.2020 у розмірі 127 000,00 грн., строком до 07.09.2020;

заява на видачу траншу від 12.03.2020 у розмірі 203 000,00 грн., строком до 08.09.2020.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 30.12.2020, вбачається, що 24.11.2020 відбулася державна реєстрація змін до відомостей юридичної особи з номером запису 11031020000043984, в тому числі зміна місцезнаходження юридичної особи та зміна найменування юридичної особи.

Отже, новою назвою Позичальника за Кредитним договором є: товариство з обмеженою відповідальністю «СИФУД НАСОЛОДА» .

Також, акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (Кредитор, позивач у справі) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2 у справі) 16.01.2020 укладений Договір поруки № Т 09.07.2019 І 8272 (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки у відповідності до цього договору Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕЛКСІЛ ФУД» , код за ЄДРПОУ 41853210 (надалі - Боржник) зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору №ID7581090 від 16.01.2020 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, що укладений Кредитором та Боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (далі - Кредитний договір).

Пунктом 1.2 Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником усіх своїх зобов`язань за Кредитним договором, зокрема:

- повернути Кредитору кредит у вигляді кредитної лінії, що поновлюється у розмірі 1500000,00 грн. (один мільйон п`ятсот тисяч грн. 00 коп.), у терміни (строки), визначені Кредитним договором ( п. 1.2.1.);

- щомісячно сплачувати Кредитору проценти за користування кредитом в розмірі: для траншів строком до 30 днів - 23% (двадцять три проценти) річних, строком до 60 днів - 25% (двадцять п`ять процентів) річних, строком до 90 днів - 26% (двадцять шість процентів) річних, строком до 180 днів - 27% (двадцять сім процентів) річних, з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов Кредитного договору, та в строки, що встановлені Кредитним договором (п. 1.2.2.);

- сплатити комісії в порядку та розмірах, встановлених Кредитним договором (п. 1.2.3.);

- сплатити Кредитору неустойку, пеню, штрафи, та понад суми неустойки, пені, штрафів, відшкодувати збитки, заподіяні Кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором. (п. 1.2.4.).

Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитні кошти в обсязі, обумовленому Кредитним договором, які отримані останнім, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку.

Відповідач-1 в порушення умов Кредитного договору свої зобов`язання з повернення кредиту не виконав, у зв`язку із чим заборгованість за кредитом ТОВ «СИФУД НАСОЛОДА» становить 1499993,38 грн.

У зв`язку з невиконанням Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором Банк звернувся до Позичальника з Повідомленням-вимогою вих. № 27045/70 від 10.11.2020 щодо дострокового повернення кредиту.

Вимогу надіслано позичальнику 11.11.2020, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною від 11.11.2020.

Повідомлення-вимога за вих. № 27048/70 від 10.11.2020 з аналогічним змістом також надіслана керівнику позичальника ОСОБА_1 , що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною від 11.11.2020.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, станом на 09.11.2020 заборгованість відповідача-1 за Кредитним договором складає 1499993,38 грн., заборгованість за відсотками - 234788,46 грн., заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 0,00 грн., пеня на суму простроченої заборгованості за період з 09.05.2020 по 09.11.2020 - 68389,01 грн., штраф за період з 09.05.2020 по 09.11.2020 - 0,00 грн., що стало предметом даного спору.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно рішення №1 від 15.01.2020 власника (учасника) ТОВ «Торгівельна компанія «ЕЛКСІЛ ФУД» директор ОСОБА_1 уповноважений звернутися до Банку з метою укладення кредитного договору з метою отримання кредиту у сумі 1500000,00 грн., з можливістю перегляду до суми не більше 2000000,00 грн.

Отже, відповідач-1 в особі директора Лось Олександра Вікторовича, 16.01.2020 скористався своїм правом та на підставі Закону України Про електронний цифровий підпис вчинив правочин, підписавши Договір №ID7581090 про відкриття відновлювальної кредитної лінії електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату та відображенням ЕЦП на самому Кредитному договорі.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом дії Кредитного договору відповідачу-1 видано банком кредит у розмірі 1499993,38 грн., про що свідчать виписки по особовому рахунку Позичальника.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач 11.11.2020 направив відповідачам Повідомлення-вимоги від 10.11.2020 про порушення основного зобов`язання, в якому зазначив, що станом на 09.11.2020 прострочена заборгованість складає 1499993,38 грн., також в повідомленні банк просить погасити заборгованість у 30-денний термін з моменту отримання повідомлення.

Таким чином, повідомлення-вимоги від 10.11.2020, які направлені банком до відповідачів, є саме вимогами про дострокове погашення кредиту, складеними відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018.

Отже, позивач, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання.

Після направлення відповідачам повідомлення-вимоги 11.11.2020 з вимогою про погашення всієї заборгованості у 30-денний термін з дня її отримання кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012.

Враховуючи вищевикладене та встановлений позивачем термін виконання обов`язку щодо повернення кредиту протягом тридцяти календарних днів з дня отримання вимоги, нарахування позивачем відсотків за користування кредитом є правомірним.

Доказів повернення кредиту відповідачем-1 суду не надано.

Також, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов Кредитного договору позивачем відповідачу-1 нараховувалися відсотки на прострочену заборгованість. Загалом за відповідачем-1 обліковується 234788,46 грн. заборгованості за простроченими відсотками за загальний період з 15.02.2020 по 08.11.2020. Розрахунки позивача перевірено судом та визнано правильними.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт наявності заборгованості відповідача-1 за кредитом в сумі 1499993,38 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 234788,46 грн., нарахованим на прострочену заборгованість за період з 13.02.2020 по 08.11.2020, підтверджується матеріалами справи. Відтак, позовні вимоги про стягнення неповернутої суми кредиту та прострочених відсотків є обґрунтованими та задовольняються судом.

Відповідно до розрахунку позовних вимог позивач нарахував пеню за прострочення сплати кредиту за період з 09.05.2020 по 09.11.2020 в сумі 68389,01 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 8.2 Кредитного договору передбачено сплату Позичальником пені у разі непогашення або несвоєчасного погашення заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування, за кожен календарний день прострочення.

Таким чином, зважаючи на відсутність визначення сторонами у договорі іншого строку нарахування пені, її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позовних вимог позивач нарахував пеню в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» суд визнав його правильним, вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом в заявленому позивачем розмірі.

Також судом встановлено, що позивачем в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати відсотків, комісій, пені, штрафів за Кредитним договором, укладений договір поруки з ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2).

Отже, ОСОБА_1 скористався своїм правом та на підставі Закону України Про електронний цифровий підпис вчинив правочин, підписавши Договір поруки № Т 09.07.2019 І 8272 електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, та відображенням ЕЦП на самому Договорі поруки.

За умовами вказаного договору поруки Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів) Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов`язання, яке може виникнути в майбутньому.

З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).

З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Основне зобов`язання в даній справі з надання кредитних коштів виникло між двома юридичними особами, наявність фізичної особи поручителя в даному випадку не є вирішальною для визначення суб`єктної юрисдикції справи у спорі.

Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Щодо підстав припинення поруки необхідно зазначити, що відповідно до статті 559 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору поруки) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки, визначених ст. 559 ЦК України судом не встановлено.

Разом з цим, в процесі розгляду справи судом встановлено, що зобов`язання за кредитним договором відповідачем-1 не виконані, у зв`язку з чим станом на день винесення рішення позичальник має заборгованість 1499993,38 грн. неповернутої суми кредиту, 234788,46 грн. прострочених відсотків та 68389,01 грн. пені за прострочення сплати кредиту. Отже, зобов`язання по кредитному договору не припинилися, а оскільки договір поруки укладено сторонами для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, то не припинилася і дія договору поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач-1 та відповідач-2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення солідарно з відповідачів 1, 2 на користь позивача.

При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів , то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Судовий збір складає 27047,56 грн. та підлягає розподіленню порівну між відповідачами - по 13523,78 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СИФУД НАСОЛОДА» (04073, м. Київ, пр-т Бандери Степана, буд. 21; ідентифікаційний код 41853210) солідарно з фізичною особою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 1499993,38 грн. (один мільйон чотириста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн. 38 коп.) заборгованості по тілу кредиту, 234788,46 грн. (двісті тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім грн. 46 коп.) заборгованості по відсоткам та 68389,01 грн. (шістдесят вісім тисяч триста вісімдесят дев`ять грн. 01 коп.) пені. Видати наказ.

3. Стягнути фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) солідарно з товариством з обмеженою відповідальністю «СИФУД НАСОЛОДА» (04073, м. Київ, пр-т Бандери Степана, буд. 21; ідентифікаційний код 41853210) 1499993,38 грн. (один мільйон чотириста дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три грн. 38 коп.) заборгованості по тілу кредиту, 234788,46 грн. (двісті тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят вісім грн. 46 коп.) заборгованості по відсоткам та 68389,01 грн. (шістдесят вісім тисяч триста вісімдесят дев`ять грн. 01 коп.) пені. Видати наказ.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СИФУД НАСОЛОДА» (04073, м. Київ, пр-т Бандери Степана, буд. 21; ідентифікаційний код 41853210) 13523,78 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять три грн. 78 коп.) судового збору. Видати наказ.

5. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 13523,78 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять три грн. 78 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 29.06.2021.

Суддя В.В. Левкут