Рішення

від 29.06.2021 по справі 132/446/21

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/446/21

Провадження № 2/132/316/21

РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2021 м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді Сєліна Є.В., при секретарі судового засідання - Підгерській О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 132/446/21 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Бондарук про розірвання договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),

ВСТАНОВИВ:

16.02.2021р. із вказаним цивільним позовом до Калинівського районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 , в якому просить: 1) розірвати Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 28.12.2018р., предметом якого є земельна ділянка розміром 22,9866га., розташована на території Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер 0521684800:04:000:0338, укладений між нею та ФГ Бондарук ; 2) розірвати Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 28.12.2018р., предметом якого є земельна ділянка розміром 17,36га., розташована на території Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер 0521684800:04:000:0337, укладений між нею та ФГ Бондарук ; 3) стягнути з ФГ Бондарук на її користь суму сплаченого судового збору у розмірі 1816,00грн. В обґрунтування цих вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки розміром 22,9866га., кадастровий номер 0521684800:04:000:0338, та земельної ділянки розміром 17,36га., кадастровий номер 0521684800:04:000:0337, що розташовані на території Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області. 28.12.2018р. між нею та ФГ Бондарук були укладені Договори про надання права користування вказаними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), відповідно до п.4.3.7 яких, Землекористувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати, серед іншого, усі належні податки та загальнообов`язкові платежі, пов`язані з земельними ділянками, до державної фіскальної служби та/або відповідного місцевого бюджету. Натомість, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та не сплатив земельний податок, що є істотним порушенням умов договорів про надання права користування вказаними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 28.12.2018р., та підставою для їх розірвання в судовому порядку.

Позивач - ОСОБА_2 та її представник - адвокат ДОВЖИК Д.В. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку. У поданій письмовій заяві, адвокат Довжик Д.В. просить дану справу розглянути на підставі наявних у ній доказів, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представники відповідача ФГ ОСОБА_3 - адвокат КУХАР О.І. та КОРОЛЕНКО А.В. (за довіреністю № 33 від 16.04.2021р.), в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в передбаченому законом порядку. У поданій письмовій заяві, представник за довіреністю ОСОБА_4 просить дану справу розглянути на підставі наявних у ній доказів, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В звязку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Судом встановлено і підтверджується доданими до позовної заяви документами, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 17,36га., розташованої на території Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є для ведення особистого селянського господарства , кадастровий номер 0521684800:04:000:0337, та земельної ділянки площею 22,9866га., розташованої на території Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є для ведення особистого селянського господарства , кадастровий номер 0521684800:04:000:0338.

28.12.2018р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФГ Бондарук були укладені два Договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н, за умовами яких Власник надав Землекористувачу право використовувати земельну ділянку площею 17,36га., розташовану на території Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є для ведення особистого селянського господарства , кадастровий номер 0521684800:04:000:0337, та земельну ділянку площею 22,9866га., розташовану на території Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є для ведення особистого селянського господарства , кадастровий номер 0521684800:04:000:0338, строком на 4 (чотири) роки, а саме до 30.12.2022р.

Згідно р.3 Плата за користування земельною ділянкою на праві емфітевзису Договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 28.12.2018р., за користування вищевказаними земельними ділянками Землекористувач сплачує Власнику плату у відповідних розмірах у грошовій формі до 30.12.2018р. До складу плати за користування земельними ділянками не входить вартість усіх податків та загальнообов`язкових платежів, пов`язаних із земельними ділянками, належних до сплати до державної фіскальної служби та/або відповідного місцевого бюджету, що розраховуються та сплачуються в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством на дату відповідної сплати. Землекористувач самостійно сплачує за Власника земельних ділянок усі належні податки та загальнообов`язкові платежі, пов`язані із земельними ділянками до державної фіскальної служби та/або відповідного місцевого бюджету, що розраховується та сплачується в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством на дату відповідної оплати.

Отже, виходячи із зазначених умов та положень п.4.3.7 р.4 Права та обов`язки сторін Договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 28.12.2018р., своєчасне та в повному обсязі здійснення оплати за користування земельною ділянкою та здійснення усіх належних податків та загальнообов`язкових платежів, пов`язаних із земельною ділянкою до державної фіскальної служби та/або відповідного місцевого бюджету, є зобов`язанням саме Землекористувача.

За п.7.2.4 р.7 Інші умови Договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 28.12.2018р., право емфітевзису припиняється за згодою сторін шляхом укладення договору про розірвання цих Договорів, або у випадку розірвання Договорів на підставі пунктів 7.3 і 7.4 цих Договорів.

Зокрема, відповідно до пп.7.3, 7.5-7.7 р.7 Інші умови Договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 28.12.2018р., Власник має право в односторонньому порядку відмовитися від Договорів (розірвати Договори в односторонньому порядку), надіславши відповідне повідомлення Землекористувачу і вимагати повернення земельних ділянок, якщо Землекористувач не вносить плату за користування земельними ділянками та/або не сплачує усі належні податки та загальнообов`язкові платежі, пов`язані з земельними ділянками до державної фіскальної служби та/або відповідного місцевого бюджету протягом більш як 50 днів від дати належного платежу. У разі такої відмови Власника від Договорів, Договори є розірваними з моменту отримання Землекористувачем повідомлення Власника про відмову від Договорів, в такому випадку підписання додаткової угоди про розірвання Договорів не є обов`язковим, у разі отримання такого повідомлення, Землекористувач зобов`язаний повернути земельні ділянки за Актом прийому-передачі (повернення) протягом 3 днів. Ці Договори можуть бути також розірвані за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цих Договорів, в такому випадку Договори вважаються розірваними з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цих Договорів. Спори, які виникли з приводу виконання, зміни та розірвання цих Договорів, вирішуються сторонами шляхом проведення переговорів. В разі недосягнення згоди спори вирішуються в судовому порядку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина перша, друга статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України (частина перша статті 1021 ЗК України).

Одним з речових прав на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (пункт 3 частини першої статті 395 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно зі статтею 410 ЦК України, землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої-другої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Норма пункту 44.1 статті 44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 168.4.9 пункту 168.4 статті 168 ПК України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об`єктів оренди (суборенди, емфітевзису).

Факт несплати відповідачем ФГ Бондарук земельного податку щодо спірних земельних ділянок підтверджений матеріалами справи, та не спростований належними і допустимими доказами, що свідчить про невиконання обов`язків та порушенням істотних умов договору емфітевзису.

У спорах про розірвання цивільно-правового договору через невиконання стороною своїх обов`язків існує стала судова практика, сформована Верховним Судом (наприклад, постанови Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 308/3644/17 (провадження № 61-45833св18), від 03 липня 2019 року у справі № 289/2204/17 (провадження № 14-246цс19), від 15 квітня 2020 року у справі № 132/1959/18 (провадження № 61-16997св19), від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19 (провадження № 61-21536св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 468/1680/17-ц (провадження № 61-15469св19)).

Відповідач позовні вимоги визнає, тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

За вказаних обставин суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1816,00грн., що підтверджується дублікатом квитанції АТ КБ ПриватБанк № 0.0.2003969670.1 від 05.02.2021р.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача повинні бути стягненні судові витрати у розмірі 1816,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Бондарук про розірвання договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) - задовольнити.

Розірвати договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 28.12.2018р., предметом якого є земельна ділянка площею 22,9866га., що розташована на території Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521684800:04:000:0338, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Бондарук .

Розірвати договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) б/н від 28.12.2018р., предметом якого є земельна ділянка площею 17,36га., що розташована на території Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521684800:04:000:0337, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Бондарук .

Стягнути з Фермерського господарства Бондарук на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816,00грн.

Рішення може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами з підстав, визначених ст.423 ЦПК України, за заявою, поданою у строк, передбачений ст.424 ЦПК України, в порядку ст.425 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Суддя