Рішення

від 17.06.2021 по справі 916/506/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/506/21

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.,

за участю представників:

від позивача: адвокат Лук`яненко К.Г.. - довіреність,

від відповідача 1: адвокат Григор`єв В.В. - ордер,

від відповідача 2: не з`явився,

від відповідача 3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/506/21

за позовом: Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406)

до відповідачів: 1. Приватного підприємства Богуславське (67100, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, Великомихайлівська селищна рада, комплекс будівель і споруд № 6, код ЄДРПОУ 30817070)

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

3. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 1 258 228,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

26.02.2021 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро вх. ГСОО №526/21 до відповідачів - Приватного підприємства Богуславське , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 1258228,07 грн., з яких: 1 000 000 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 170 426,61 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 80 343,31 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 7 458,15 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем-1 умов кредитного договору № 050819-АЕ від 15.08.2019р. в частині повного та своєчасного виконання обов`язку з погашення сум кредиту та відсотків, в забезпечення виконання якого між банком та іншими відповідачами було укладено відповідні договори поруки.

Так, позивач зазначає, що 15.08.2019р. між АТ Банк Кредит Дніпро та ПП Богуславське було укладено кредитний договір №050819-АЕ, відповідно до п.1.1. якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, що дорівнює 1 000 000 грн. на строк до 01.04.2020р. включно, в межах якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому договором, а також належно та в повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим договором.

Крім того, позивач вказує, що 26 березня 2020 року між АТ Банк Кредит Дніпро та ПП Богуславське було укладено договір № 260320 про зміну кредитного договору договір № 150819-АЕ, відповідно до умов якого було змінено строк повернення кредиту до 29.07.2020 року.

В забезпечення виконання вищезазначених кредитних зобов`язань ПП Богуславське , 26.03.2020р. між АТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №260320-П/3, згідно якого остання зобов`язалась солідарно відповідати перед АТ Банк Кредит Дніпро за невиконання ПП Богуславське зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором №050819-АЕ від 15.08.2019р.

Крім того, позивач відзначає, що 26.03.2020р. між АТ Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №260320-П/4, згідно якого останній зобов`язався солідарно відповідати перед банком за невиконання ПП Богуславське зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором №050819-АЕ від 15.08.2019р.

АТ Банк Кредит Дніпро 27.10.2020р. на адресу поручителів направлені вимоги про погашення заборгованості, однак, зазначені вимоги були залишені відповідачами без виконання.

Позивач вказує, що належним чином виконав зобов`язання за кредитним договором №№050819-АЕ від 15.08.2019р., однак, позичальник прострочив виконання зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 10.02.2021р. за кредитним договором наявна заборгованість у розмірі 1 258 228,07 грн.

13.04.2021 року до суду від Приватного підприємства Богуславське надійшли письмові пояснення (вх.ГСОО 10178/21), відповідно до яких відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості по тілу кредиту, однак нарахування процентів за користування кредитом після закінчення терміну повернення кредиту вважає неправомірним. Також, на думку відповідача, з урахуванням положень п.8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Приватне підприємство "Богуславське" звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення на період дії карантину.

17.05.2021 року до суду від АТ Банк Кредит Дніпро надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№ГСОО 13229/21), де позивач, не погоджуючись з доводами відповідача 1, зазначив, що нарахування процентів після 29.07.2020р., з огляду на неповернення кредитних коштів, є правомірним, оскільки було погоджено сторонами в умовах кредитного договору. Також, позивач зазначає, що проценти, нараховані за підвищеною процентною ставкою у розмірі 30%, за своєю правовою природою є не процентами за користування кредитом, а видом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченого ст. 625 ЦК України. Крім того, на думку позивача, у суду немає підстав для звільнення відповідачів від сплати неустойки, оскільки її розмір не перевищує розмір збитків.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2021р. позовна заява вх.№526/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-262/21), в порядку ст.ст. 136-138 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 26.02.2021 року судом було відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро про забезпечення позову (вх. № 2-262/21 від 26.02.2021р.) у справі № 916/506/21.

01.03.2021р. судом на виконання положень ст. 176 ГПК України судом до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області було надіслано запит щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

04.03.2020р. на електронну пошту суду надійшла запитувана інформація щодо місця проживання відповідачів 2 та 3.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2021р. прийнято позовну заяву (вх.№ 526/21) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу №916/506/21 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "25" березня 2021 р. об 11:20 год.

Крім цього, ухвалою суду від 24.03.2021р. судом було забезпечено участь представника Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро у судовому засіданні при розгляді цієї справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

25.03.2021 року в судовому засіданні оголошено протокольну перерву в судовому засіданні до 13 квітня 2021 року об 11:00год., про що було відображено в протоколі судового засідання та повідомлено відповідачів відповідною ухвалою суду від 25.03.2021р. в порядку ст. 120 ГПК України.

У судовому засіданні 13.04.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку п.3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про відкладення підготовчого засідання на 27.04.2021 року о 12:00 год. Того ж дня, ухвалою суду повідомлено позивача та відповідачів, які не з`явились в судове засідання, про місце, дату та час проведення підготовчого засідання у справі № 916/506/21 в порядку ст. 120 ГПК України.

Ухвалою суду від 26.04.2021р. судом було задоволено хаяву позивача та забезпечено участь представника Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро у судовому засіданні при розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

У судовому засіданні від 27.04.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу, в порядку ч.3 ст.177 ГПК України, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні на 18.05.2021 року.

18.05.2021р. для надання можливості учасникам справи ознайомитись з матеріалами справи та підготувати відповідні документи, судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні на 25.05.2021р. о 12:00 год., про що відповідача 2 та відповідача 3 було повідомлено ухвалою суду від 18.05.2021р. в порядку ст. 120 ГПК України.

25.05.2021р. протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу №916/506/21 до судового розгляду по суті на 03 червня 2021 р. о 14:20 год.

03.06.2021 року в судовому засіданні оголошено протокольно перерву в судовому розгляді справи №916/506/21 по суті до 17 чеврня 2021 року о 12:40 год. задля належного повідомлення відповідачів у справі.

04.06.2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області повідомлено відповідачів по справі № 916/506/21 про дату та час проведення судового засідання по суті в порядку ст. 120 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 17.06.2021р., представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені до відповідачів позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача (Приватного підприємства Богуславське ) у судовому засіданні від 17.06.2021 року заперечував в частині позовних вимог щодо стягнення процентів за кредитом після 29.07.2020 року та щодо стягнення пені з 12.03.2020 року, щодо задоволення іншої частини позовних вимог відповідач не заперечував.

ОСОБА_1 про дату, час та місце судових засідань повідомлялась належним чином шляхом направлення ухвал суду на поштову адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у відповіді на запит суду відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, між тим в судові засідання не з`являлась, про поважність причин відсутності не повідомляла, відзив на позовну заяву не надавала.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення на адресу ОСОБА_1 , були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи Адресат відсутній за вказаною адресою , а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки її у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення своєчасного судового захисту, дотримуючись завдань судочинства щодо своєчасного розгляду справи, у межах розумного строку.

ОСОБА_2 про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на поштову адресу, зазначену у відповіді на запит суду відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, які були ним отримані, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, між тим в судові засідання не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надавав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі належні та допустимі докази, наявні в матеріалах справи.

Також в судовому засіданні, 17.06.2021 року Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

05.08.2019р. між Акціонерним товариством Банк Кредит Дніпро (банк) та Приватним підприємством Богуславське (позичальник) було укладено кредитний договір №050819-АЕ. Згідно з преамбулою договору в цьому договорі терміни, зокрема, мають таке значення:

- боргові зобов`язання - грошові зобов`язання позичальника перед банком за цим договором, в тому числі зобов`язання з повернення всіх отриманих кредитів, здійснення плати за кредит, сплати штрафу, пені, відшкодування (компенсації) тощо в порядку та у строки (терміни), передбачені цим договором, а також зі здійснення будь-яких інших платежів, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до цього договору та чинного законодавства України;

- кредит - грошові кошти банку, що надаються в межах кредитної лінії позичальникові за його заявою-зобов`язанням, у тому числі частинами, відповідно до умов цього договору на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Термін кредит в залежності від контексту договору означає як всю суму грошових коштів, що надаються позичальникові на умовах цього договору, так і будь-яку його частину;

- позичковий рахунок - внутрішньобанківський рахунок, відкритий банком на підставі цього договору, за яким обліковуються вимоги банку до позичальника за основною сумою кредиту та ведеться облік операцій з видачі кредиту позичальнику та операцій з повернення кредиту за договором.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. договору на умовах цього договору банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі - кредитна лінія ) з лімітом кредитування, що дорівнює 1000000,00 грн (один мільйон гривень 00 коп) (надалі - ліміт кредитування ) на строк до 01 квітня 2020 року включно, в межах якої зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (надалі - кредит ), а позичальник зобов`язується отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому договором, а також належно та у повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим договором. Кредит за цим договором надається позичальнику з урахуванням умов цього договору та в межах днів, з яких діють нові ліміти та лімітів кредитування, встановлених Графіком погашення кредиту та зниження ліміту кредитування (Додаток №1 до цього договору) (надалі - графік погашення та зниження ліміту ).

Згідно з п.2.2. договору кредит надається на підставі заяви-зобов`язання (надалі - заявка ) позичальника про надання кредиту, складеної за формою банку, підписаної уповноваженою особою позичальника, скріпленої печаткою позичальника (за наявності) та поданої не пізніше, ніж за 1 (один) банківський день до запропонованої дати надання кредиту.

За умовами п.п.2.4., 2.5. договору після отримання заявки та реєстру розрахункових документів банк розглядає таку заявку на предмет можливості її виконання протягом 2 банківських днів. У випадку прийняття банком рішення про не виконання заявки, банк в той же банківський день, в який він прийняв таке рішення, повідомляє позичальника, про своє рішення в порядку, передбаченому п.11.8. цього Договору. У випадку погодження банком заявки, кредит надається банком шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, і реквізити якого мають бути зазначені у заявці.

Відповідно до п.2.6. договору датою надання позичальнику кредиту в межах кредитної лінії є дата списання коштів з позичкового рахунку. Кредит вважається виданим позичальнику та таким, що знаходиться у його користуванні з моменту списання суми кредиту з рахунку банку з метою видачі кредиту та до моменту повного повернення цих коштів на рахунок банку.

Згідно з п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору сторони погодились із тим, що банк надає позичальнику кредит у межах кредитної лінії строком до 01 квітня 2020 року включно. Кредит, наданий позичальнику, має бути повернутим позичальником у терміни і у порядку, передбаченому в Графіку погашення та зниження ліміту та іншими положеннями цього договору. У будь-якому випадку, в останній день строку, визначеного п.1.1. цього договору, позичальник зобов`язаний повністю погасити всі боргові зобов`язання за цим договором, в тому числі всю суму отриманого кредиту, плату за кредит, штрафні санкцій, інші платежі, передбачені цим договором. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту, встановлених графіком погашення та зниження ліміту, сума несплаченої заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

За змістом п.п.5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати на користь банку відповідну плату в порядку і на умовах, передбачених нижче. Проценти за користування кредитом (проценти на поточну заборгованість за кредитом) нараховуються банком у розмірі 25% (двадцять п`ять) процентів річних. Проценти на прострочену заборгованість за кредитом нараховуються у розмірі, що на 5 процентних пунктів перевищує розмір процентної ставки, вказаної в п. 5.2. цього договору, а саме: 30% (тридцять) процентів річних. Сторони підтверджують, що встановлення банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього договору. При розрахунку процентів за користування кредитом приймається метод факт/факт , згідно з яким, до розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці і році, протягом яких позичальник користувався кредитом. Нарахування процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній банківський день звітного місяця та в день остаточного повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день його погашення. Сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк до 10 (десятого) числа (включно) кожного місяця, наступного за місяцем їх нарахування. Якщо 10 (десяте) число місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата процентів переноситься на наступний банківський день. Проценти, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту. Незважаючи на вказане вище, позичальник зобов`язаний у будь-якому разі сплатити всі нараховані проценти за користування кредитом в дату погашення кредиту та/або у дату виконання всіх зобов`язань позичальника за цим договором, у т.ч. у випадку вимоги банку виконати такі зобов`язання, яка може бути пред`явлена банком у випадках, передбачених цим Договором. Сума процентів, несплачених у встановлений строк, вважається простроченою та з наступного банківського дня після визначеного цим договором строку їх погашення переноситься банком на рахунки обліку прострочених нарахованих доходів.

Відповідно до п.п.7.2., 7.7. договору у кожну дату, у яку позичальник зобов`язаний сплатити будь-яку суму за умовами цього договору, у тому числі відповідно до Графіку погашення та зниження ліміту, позичальник сплачує таку суму банку шляхом перерахування такої суми на рахунок банку, який банк визначив для такої цілі і про який позичальник повідомлений відповідно до умов цього договору. У призначенні платежу позичальник обов`язково зазначає реквізити цього договору (назва, номер, дата) та призначення платежу. Для погашення заборгованості за цим договором позичальник зобов`язаний здійснювати перерахування грошових коштів на користь банку на рахунок № НОМЕР_3 в банку.

Згідно з п.7.11. договору банк веде облік, що підтверджує суми, які в той чи інший час були надані ним у кредит та мають бути повернені йому згідно з цим договором. Для визначення розміру боргового зобов`язання позичальника за цим договором, остаточною підставою будуть бухгалтерські облікові дані і рахунки банку.

Відповідно до п/п 8.1.1. п.8.1. договору до обов`язків банку відноситься, зокрема: за умови належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за цим договором надати позичальнику кредит в порядку і на умовах, обумовлених цим договором.

Згідно з п.п 8.3.1.1 п.8.3. договору до обов`язків позичальника відноситься, зокрема, своєчасно та у повному обсязі повернути суму отриманого кредиту, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі банку, які випливають із цього договору.

За умовами п.10.2. договору за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, банк має право стягнути, а позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, за кожен день прострочення та за весь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків.

Згідно п.11.2. кредитного договору №050819-АЕ від 05.08.2019р., підписанням цього договору сторони підтверджують, що укладення договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна зі сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин та умови цього договору є взаємовигідними для кожної зі сторін.

Згідно п.п.11.8., 11.9. кредитного договору №050819-АЕ від 05.08.2019р. всі повідомлення, що направляються позичальником банку за цим договором мають бути направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення і вважаються отриманими банком в дату їх фактичного вручення представнику банку. Сторони домовились, що повідомлення банку позичальнику за цим договором надаються одним із способів передбачених нижче: вручення позичальнику письмового повідомлення особисто під підпис; передачі письмового повідомлення - рекомендованого листа з повідомленням про вручення в установу поштового зв`язку для відправлення на адресу, зазначену в цьому договорі, або на ту адресу, яка буде повідомлена самим позичальником письмово; надіслання письмового повідомлення: на адресу електронної пошти, яка буде повідомлена самим позичальником письмово або за допомогою системи дистанційного обслуговування Клієнт Банк ; розміщення інформації на сайті банку www.creditdnepr.com.ua. Позичальник вважається належним чином письмово повідомленим банком у випадку відправлення банком повідомлення одним із способів, вказаних вище. Позичальник вважається належним чином письмово повідомленим навіть у тому випадку, коли письмове повідомлення, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в договорі та/або письмово повідомлена позичальником) не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин.

Пунктом 11.15. договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії цього договору не звільняє позичальника від зобов`язання виконати усі боргові зобов`язання за цим договором та/або погасити всю заборгованість за сумою всіх кредиту, процентами, комісіями та іншими платежами за цим договором, а також від відповідальності, передбаченої чинним законодавством України.

У додатку №1 до Кредитного договору №050819-АЕ від 05.08.2019 року, сторонами було затверджено графік погашення кредиту згідно кредитного договору, а саме визначено розмір платежів погашення кредиту - 375 000,00 грн в наступні терміни: 01.02.2020 року, 01.03.2020 року, 01.04.2020 року - 250 000,00 грн.

26.03.2020 року між сторонами було укладено договір №260320 про зміну Кредитного договору №050819-АЕ від 05.08.2019 року, в якому викладено п.1.1., 3.1. та Додаток 1 до кредитного договору в новій редакції, зокрема, щодо погашення кредиту в розмірі 1 000 000,00 грн. в строк до 29.07.2020р. включно.

На виконання кредитного договору №050819-АЕ від 05.08.2019р. банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 1000000 грн. за меморіальним ордером №14372 від 13.08.2019р.

На підтвердження наявності заборгованості позичальника по кредиту, відсоткам та пені банк подав до справи банківські виписки за період з 05.08.2019р. по 10.02.2021р.

Водночас в порушення прийнятих на себе зобов`язань Приватне підприємство "Богуславське" не забезпечило своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Також судом встановлено, що 26.03.2020 року між Акціонерним товариством Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено договори поруки №260320-П/3 та №260320-П/4 відповідно.

Досліджуючи надані позивачем договори поруки, суд зазначає, що останні за своїм змістом є ідентичним.

Преамбулою договорів визначено, що терміни і визначення в цьому договорі вживаються в наступному значенні:

- боржник - Приватне підприємство Богуславське ,

- кредитний договір - кредитний договір №050819-АЕ від 05.08.2019 року,

- основні зобов`язання - усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання боржника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, враховуючи зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за користування одержаним кредитом на умовах, передбачених кредитним договором (у тому числі з можливістю зміни змінюваної процентної ставки та/або збільшення розміру процентної ставки), сплати процентів за фактичне неправомірне користування простроченим кредитом, комісій, штрафних санкцій та виконання усіх інших грошових зобов`язань, передбачених в кредитному договорі, що виникають чи будуть виникати протягом усього часу дії кредитного договору і до моменту повного і належного виконання усіх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п.1.1. договорів поручитель поручається і солідарно відповідає перед кредитором боржника за виконання боржником у повному обсязі усіх своїх основних зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основних зобов`язань за кредитним договором, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми наявної заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню на рахунки кредитора в строк 10 (десять) робочих днів з дня направлення вимоги або в інший строк, визначений у письмовій вимозі, направленій у порядку, передбаченому п.5.10. цього договору (п.п. 1.2., 2.1.1. договорів поруки №260320-П/3 та №260320-П/4 від 26.03.2020р.).

За умовами п.5.1. договорів поруки сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом кредитного договору, та будь-яке посилання в тексті цього договору на окремі положення кредитного договору та на нього в цілому, є достатнім для включення відповідних положень кредитного договору в цей договір шляхом посилання.

У п.5.9. договору поруки сторони домовились, що достатнім і належним документом про наявність і розмір заборгованості боржника перед кредитором є довідка кредитора із розрахунком заборгованості, що видається поручителю на його вимогу.

Відповідно до п.5.10. договору поруки будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній у зв`язку з дією/виконанням цього договору, повинні бути викладені в письмовій формі та вважаються направленими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або кур`єром або доставлені особисто на адресу сторін або направлені засобами електронного зв`язку. Сторони дійшли згоди, що поручитель вважається належним чином та у письмовій формі проінформованим, у разі здійснення кредитором однієї або кількох дій, а саме: вручення поручителю повідомлення особисто під підпис; здачі письмового повідомлення в установу поштового зв`язку для відправлення на адресу, зазначену в цьому договорів або на адресу, повідомлену поручителем письмово; розміщення інформації на веб-сайті кредитора www.creditdnepr.com.ua; надсилання повідомлення на адресу електронної пошти або на факс, що повідомлені поручителем до кредитора письмово; направлення поручителю повідомлення за допомогою систем дистанційного обслуговування рахунків клієнтів кредитора. Сторони домовилися, що поручитель вважається таким, що отримав повідомлення кредитора, якщо з моменту вчинення будь-якої із дій, зазначених у п.п. 2) - 5) попереднього абзацу, минуло 5 (п`ять) календарних днів.

Усі повідомлення один одному вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану у цьому договорі адресу чи іншу адресу, про яку відправник був попередньо письмово повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 5 (п`ять) календарних днів. Сторони домовилися, що поручитель вважається таким, що отримав повідомлення кредитора навіть у тому випадку, коли повідомлення, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в цьому договорі та/або письмово повідомлена поручителем), не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин. Сторони зобов`язані вживати необхідних та достатніх заходів для своєчасного отримання повідомлень одна одної та не вчиняти дій, що можуть призвести до затягування, ускладнення неможливості їх отримання. Ризик настання негативних наслідків у зв`язку із неотриманням письмового повідомлення, що зумовлені зміною адресатом адреси, про що відправник не був своєчасно і належно повідомлений чи невжиттям адресатом відповідних дій та/або заходів, необхідних для отримання повідомлення, несе адресат.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора. Сторони домовились про встановлення наступного строку поруки: порука за цим договором діє 10 календарних років з дати підписання цього договору; в разі невиконання, або неповного/неналежного виконання основних зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково 15 календарних років з моменту настання строку виконання основних зобов`язань за кредитним договором, в тому числі у випадку настання дострокового виконання зобов`язання боржником на вимогу кредитора; в разі повного виконання основних зобов`язань, які забезпечені цією порукою, така порука припиняється (п.п.6.1., 6.2. договорів поруки №260320-П/3 та №260320-П/4 від 26.03.2020р.).

Як встановлено судом, відповідач-1 кредит у строк до 29.07.2020р. та до цього часу в повному обсязі не повернув та згідно наявних у справі виписок по рахунку відповідача-1, останнім заборгованість за кредитним договором не погашена лише, а отже станом на день розгляду заборгованість відповідача-1 перед банком за кредитом становить 1 000 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та належним чином не заперечується відповідачем.

Враховуючи прострочення здійснення регулярних платежів позичальником, позивачем 27.10.2020 року на адресу Приватного підприємства Богуславське , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено вимоги про повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, пені та процентів в сумі 1 101 622,44 грн. протягом 10 днів з дати отримання цієї вимоги. Як вбачається з матеріалів, дані вимоги відповідачами було отримано 04.11.2020 року, однак станом на дату позову, виконені не були. Доказів зворотного відповідачами суду надано не було.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом п.15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п.8 Прикінцевих положень ГК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , установлено з 12 березня 2020 до 22 травня 2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 202 до 31 липня 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029)..

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Статтею 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

За змістом п.п.26.1., 26.2., 26.3. ст.26 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Згідно з п.30.1. ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами ч.ч.1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці.

Відтак, у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання. Такої правової позиції дотримується Велика Палата ВС у постановах від 13.02.2018р. по справі №415/2542/15-ц, від 02.10.2018р. по справі №910/1733/18-ц.

Як встановлено судом, 05.08.2019р. між АТ Банк Кредит Дніпро та ПП Богуславське було укладено кредитний договір №050819-АЕ, з урахуванням договору № 260320 від 26.03.2020р. про внесення змін до кредитного договору, за яким банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, що дорівнює 1000000 грн., на строк до 29.07.2020р. включно, в межах якої зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому договором.

Під час розгляду справи суд встановив, що ПП Богуславське до цього часу не виконало свого зобов`язання за кредитним договором, а саме - не повернуло надані банком у користування кредитні кошти у строки, погоджені сторонами у графіку погашення кредиту та зниження ліміту кредитування, який є додатком до кредитного договору, а також прострочило сплату процентів за користування цих коштів.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази щодо видачі кредитних коштів відповідачу 1, з огляду на відсутність доказів повернення Приватним підприємством Богуславське чи поручителями тіла кредиту у сумі 1 000 000,00 грн, а також те, що Приватним підприємством Богуславське наявність заборгованості по тілу кредиту у заявленій позивачем до стягнення сумі визнається в повному обсязі, суд вважає вимоги Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро в частині стягнення тіла кредиту 1000000,00 грн обґрунтованими.

Надаючи оцінку позиції позивача щодо можливості нарахування процентів за користування кредитними коштами до моменту повернення тіла кредиту в повному обсязі також і після 29.07.2020р., суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16.

Так у означеній постанові Верховного суду викладено наступну правову позицію.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Також, колегія суддів враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, зокрема, щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Схожі за змістом також правові висновки у вказаних постановах щодо забезпечення в охоронних правовідносинах прав та інтересів кредитодавця передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи, що 29.07.2020р. сплив термін кредитування по кредитному договору №050819-АЕ від 05.08.2019 року, з 30.07.2020р. банк втратив можливість нарахування процентів на підставі п.5.2 кредитного договору, що свідчить про те, що нарахування Акціонерним товариством Банк Кредит Дніпро таких процентів з 30.07.2020 року по 01.02.2021 року є неправомірним, а отже вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Так, перевіривши розрахунок позивача за відсотками за користування кредитом станом на 29.07.2020 року у розмірі 39346,06 грн, суд встановив його правильність, з огляду на що, вимога позивача про стягнення заборгованості за відсотками користування кредитом в частині 39346,06 грн. підлягає задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 916/556/19).

Суд вважає, що має належним чином визначитися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, зокрема, що стосується правової природи процентів за неправомірне користування сумою кредиту.

Таким чином, на думку суду відповідачі мають нести відповідальність за прострочення основного грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних згідно ст. 625 ЦК України.

Враховуючи наведене, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" було зроблено власний розрахунок суми 3% річних на суму заборгованості в розмірі 1000000,00 за період з 30.07.2021р. по 01.02.2021р., що за розрахунком суду становить 15335,06 грн.

Відтак, сума загальної заборгованості відповідачів за неслаченими відсотками складає 54681,12 грн. та підлягає задоволенню в розмірі, встановленому судом. З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 115 754,49 грн. задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та сплати процентів, суд вказує таке:

Приймаючи до уваги встановлення судом факту порушення відповідачем 1 зобов`язання з повернення тіла кредиту та процентів, з огляду на погодження сторонами в договорі такого виду відповідальності, як пеня, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені, нарахованої за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасне погашення відсотків, кінцевою датою нарахування штрафної санкції визначено 09.02.2021 року.

Водночас, суд не може погодитись з визначеним позивачем періодом нарахування пені з огляду на положення пункту 8 розділу 9 Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Враховуючи наведені положення Господарського кодексу України, а також, враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлено з 12 березня 2020р. карантин, суд погоджується із відповідними запереченнями відповідача-1 та зазначає, що ПП Богуславське , починаючи з 12.03.2020р., звільнено від обов`язку оплатити пеню за прострочення повернення тіла кредиту та процентів, з огляду на що кінцевою датою нарахування пені в даному випадку є 11.03.2020р.

З врахуванням наведеного, суд перевіривши розрахунок позивача пені за несвоєчасне погашення кредиту станом на 11.03.2020 року, встановив, що його розмір становить 10594,27 грн.

Перевіривши розрахунок позивача пені за несвоєчасне погашення відсотків станом на 11.03.2020 року, суд встановив, що його розмір становить 889,08 грн.

При цьому, при вирішенні питання щодо застосування у спірних відносинах норми закону щодо звільнення відповідачів від обов`язку сплачувати на користь банку пеню за прострочення повернення кредиту починаючи саме з дати початку запровадження карантину, суд керується загальними засадами цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також виходить з того, що в спірних відносинах має місце обставина застосування акту законодавства, яким пом`якшується цивільна відповідальність відповідачів.

Як встановлено судом, відповідачем 2 та відповідачем 3, як поручителями, обов`язки щодо виконання боргових зобов`язань відповідачем-1 перед банком виконані не були. На спростування вказаного відповідачами жодного доказу суду не надано.

Отже, з врахуванням викладеного, а також те, що відповідач 2 та відповідач 3, як поручителі поручились перед банком за виконання відповідачем-1 в повному обсязі боргових зобов`язань за кредитним договором № 050819-АЕ від 05.08.2019р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ Банк Кредит Дніпро слід задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 1 000 000,00 грн., заборгованість за відсотками в сумі 54681,12 грн. та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в сумі 11 483,35 грн.

Суд враховує, що станом на час укладення договорів поруки набрала чинності редакція ч. 3 ст.554 ЦК України, якою передбачено, що особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. При цьому зі змісту договорів поруки судом не встановлено та відповідачами не доведено, що сторонами передбачений інший порядок солідарної відповідальності за виконання відповідачем-1 зобов`язання, забезпеченого порукою, ніж встановлено законом.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З врахування викладеного, витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на всіх відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 202, 233, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства Богуславське (67100, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, Великомихайлівська селищна рада, комплекс будівель і споруд № 6, код ЄДРПОУ 30817070), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за кредитом в сумі 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп., заборгованість за простроченими відсотками в сумі 54 681 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 12 коп. та пеню в сумі 11 483 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 35 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства Богуславське (67100, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, Великомихайлівська селищна рада, комплекс будівель і споруд № 6, код ЄДРПОУ 30817070) на користь Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) судовий збір в сумі 5 330 (п`ять тисяч триста тридцять) грн. 82 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) судовий збір в сумі 5 330 (п`ять тисяч триста тридцять) грн. 82 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро (вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14352406) судовий збір в сумі 5 330 (п`ять тисяч триста тридцять) грн. 82 коп.

6. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29 червня 2021 р.

Суддя О.В. Цісельський