Ухвала

від 29.06.2021 по справі 440/7705/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

29 червня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/7705/20 Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

22.12.2020 ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, кадастровий номер 5324080500:00:013:0046, площею 5,4301 га, місце розташування: Полтавська область, Полтавський район, Василівська сільська рада.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/7705/20; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.01.2021, витребувано докази /а.с. 33/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 клопотання позивача про надання строку на подання відповіді на відзив задоволено; встановлено позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву строком десять днів з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів; встановлено відповідачу процесуального строку для подання заперечення на відповідь на відзив строком десять днів з дня отримання копії відповіді на відзив та доданих до неї документів. Витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відповідні документи /а.с. 51/.

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2021 підготовче засідання відкладено до 10.03.2021 з огляду на неявку сторін /а.с. 77/.

10.03.2021 підготовче засідання у справі не відбулося з огляду на перебування судді у відрядженні. Підготовче засідання відкладено до 29.03.2021 /а.с. 80/.

Протокольною ухвалою суду від 29.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.04.2021 /а.с. 89/.

21.04.2021 розгляд справи не відбувся з огляду на перебування судді на лікарняному. Розгляд справи відкладено на 10.06.2021 /а.с. 94/.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні за статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

З огляду на положення частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до положення пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення адміністративної справи здійснено судом у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;

- відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.10.2014, зареєстрованим в реєстрі № 1-2669, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,4301 га (кадастровий номер 5324080500:00:013:0096), що розташована на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області /а.с. 6/.

Зазначена ділянка належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-ПЛ №039525 (зареєстрованого у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №552 від 11.03.2000 та виданого на підставі рішення 11 сесії 23 скликання Василівської сільської ради від 19.02.2000) /а.с. 66/.

Як зазначає позивач, межі вищенаведеної ділянки перетинаються із земельною ділянкою площею 5,4301 га (кадастровий номер 5324080500:00:00:013:0046).

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру, що підтверджуються витягом №НВ-5315864232020 від 18.03.2020, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5324080500:00:00:013:0046 є ОСОБА_3 , право власності посвідчене державним актом від 18.02.1999 І-ПЛ № 017019, підставою виникнення права є рішення органу місцевого самоврядування від 16.12.1999 18 сесія 23 скликання /а.с. 10-12/.

Водночас, за твердженням позивача: відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5324080500:00:013:0046 відсутні; при цьому, відсутні відомості про державний акт, який зазначений як документ, що посвідчує право ОСОБА_3 , у книгах записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Васильківської сільської ради, а також рішення органу місцевого самоврядування, як документ, що зазначений як підстава виникнення права власності у ОСОБА_3 на земельну ділянку (кадастровий номер 5324080500:00:013:0046).

Враховуючи наведене, на думку позивача, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324080500:00:013:0046, площею 5,4301 га за ОСОБА_3 на території Василівської сільської ради Полтавського району Полтавської області не підтверджується належними, допустимими, достовірними та у їх сукупності достатніми документами.

Позивач просить скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки, проте, фактично суду належить надати оцінку факту належності на праві власності ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, встановлення місця та меж земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу, та подальше розпорядження цією земельною ділянкою, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Наведене виключає можливість розгляду спору за правилами адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на зазначену земельну ділянку.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, вимога щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, як похідна вимога від спору щодо такого майна або майнових прав, може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

При цьому, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Оскільки спір у справі стосується права власності іншої фізичної особи на земельну ділянку, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, проте, має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом, зокрема у постановах від 08.05.2018 у справі № 820/4089/16, від 03.07.2018 у справі № 753/15528/16, від 19.02.2020 у справі № 813/2417/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 239, 241, 243, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Роз`яснити позивачу право на звернення до місцевого загального суду із відповідним позовом в порядку, встановленому цивільним судочинством.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна