Рішення

від 30.06.2021 по справі 440/4398/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4398/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ ДЕржгеокадастру у Полтавській області/відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01 квітня 2021 року № 2768-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки",

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га та надати у власність земельну ділянку кадастровий номер 5323683600:00:003:0019 для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ відповідача є протиправним, оскільки відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, так як такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

18 травня 2021 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник управління проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, з кадастровим номером 5323683600:00:003:0019 належить до земель колективної власності, оскільки до 01 січня 2019 року на нерозпайованій землі КСП ім. Дзержинського існувало право колективної власності, що підтверджене правовстановлюючим документом - Державним актом на право колективної власності КСП ім. "Дзержинського" серії ІІ-ПЛ №000067 від 31 січня 1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1. Отже ГУ Держгеокадастру у Полтавcькій області не мало і не має правових підстав для розпорядження землями колишнього КСП ім. "Дзержинського" /а.с. 71-77/.

03 червня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві, з їх необгрунтованості, зокрема, зазначив, що державним кадастровим реєстратором С.С. Бакоровою було встановлено, що земельна є державної форми власності, а правовстановлюючі документи відсутні /а.с. 115-124/.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з заявою (вх.№М-3276/0/25-19 від 17 вересня 2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га в контурі № 590 земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, за межами населеного пункту /а.с. 18/.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 25 вересня 2019 року № 7150-СГ надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 19/.

24 грудня 2020 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з заявою від 23 грудня 2020 року (вх.№ М-26352/0/25-20 від 24 грудня 2020 року) в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області загальною площею 2,0000 га (угіддя-рілля) кадастровий № 5323683600:00:003:0019 /а.с. 82/.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" від 01 квітня 2021 року № 2768-СГ відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5323683600:00:003:0019, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: за інформацією Відділу в Оржицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 000067 від 31 січня 1996 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 відноситься до земель переданих у колективну власність КСП ім. Дзержинського. Пунктом 21 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", встановлено, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватный власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. У Головного управління відсутні повноваження щодо розпорядження землями колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені та вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані /а.с. 83-84/.

Вважаючи наказ відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері набуття права власності на землю врегульовані Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ /далі - ЗК України/.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами шостою - восьмою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною шостою цієї статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

У постановах від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18 та від 30 серпня 2018 року у справі №817/586/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

За приписами частин дев`ятої - десятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу положень частини дев`ятої статті 118 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 ЗК України не містить.

Оскільки на затвердження позивачем подано погоджений висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22 січня 2020 року № 1224/82-20 /а.с. 61 зворотній бік/ проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5323683600:00:003:0019), то зазначати в якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, що передбачена до відведення земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а розпорядження землями колективної власності, згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України не віднесено до компетенції Головного управління, не відповідає правильному застосуванню статті 118 ЗК України.

Посилання відповідача, на ту обставину, що земельна ділянка, яку бажає отримати ОСОБА_1 , відноситься до земель колективної власності, згідно Державного акту на право колективної власності КСП ім. "Дзержинського" серії ІІ-ПЛ № 000067 від 31 січня 1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на правоколективної власності на землю за № 1, суд вважає необґрунтованими.

Так із доданого до матеріалів справи Державного акту на право колективної власності на землю, виданому Колективному сільськогосподарському підприємству ім. "Дзержинського" серії ІІ-ПЛ № 000067 не можливо встановити чи відноситься земельна ділянка з кадастровим номером 5323683600:00:003:0019 до масиву земельних ділянок, зазначених в даному акті /а.с. 78-79/.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача з посиланням на пункт 21 розділу Х Земельного кодексу України, яким установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Так, доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323683600:00:003:0019 на дату звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою відносилась до земель комунальної власності відповідачем до суду не надано. Натомість у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22 січня 2020 року № 1224/82-20 значиться, що форма власності бажаної земельної ділянки - державна /а.с. 61 зворотній бік/.

Крім того суд звертає увагу на те, що на підставі поданого позивачем проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 5323683600:00:003:0019 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02 червня 2020 року НВ-5316204032020 /а.с. 22/, що також свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою.

Таким чином, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 01 квітня 2021 року №2768-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, прийнятий не в межах повноважень, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га та надати у власність земельну ділянку кадастровий номер 5323683600:00:003:0019 для ведення особистого селянського господарства, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку суд дійсно не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні.

Разом з тим, такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

У даному випадку відповідачем не було надано належної оцінки всім поданим позивачем документам за процедурою, передбаченою відповідними правовими нормами ЗК України.

Надання ж оцінки заяві і доданим до неї документам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом виконавчої влади, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га та надати у власність земельну ділянку кадастровий номер 5323683600:00:003:0019 для ведення особистого селянського господарства, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" від 01 квітня 2021 року № 2768-СГ та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 грудня 2020 року (вхідний номер М-26352/0/25-20 від 24 грудня 2020 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5323683600:00:003:0019, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області та передати у власність гр. ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" від 01 квітня 2021 року № 2768-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 грудня 2020 року (вхідний номер М-26352/0/25-20 від 24 грудня 2020 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5323683600:00:003:0019, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області та передати у власність гр. ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко