Постанова

від 16.06.2021 по справі 520/12987/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 р.Справа № 520/12987/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020, повний текст складено 21.12.20 та за апеляційними скаргами Слобожанської митниці Держмитслужби та Товариства з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018" на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року , повний текст складено 18.01.2021 , головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, по справі № 520/12987/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА807000/2020/001877/2 від 14.09.2020; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807170/2020/01019; стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018" сплачений судовий збір в сумі 4204,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу, розраховані у відповідності до стю134 КАС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА807000/2020/001877/2 від 14.09.2020. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807170/2020/01019. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018 (код ЄДРПОУ 42122568) суму сплаченого судового збору у розмірі 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018 (код ЄДРПОУ 42122568) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. (сім тисяч гривень). В іншій частині заяви - відмовлено.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Слобожанська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року, ухваливши постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № UА807170/2020/046849, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. По результатам вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, оформлених митницями Держмитслужби раніше, та враховуючи рекомендації профілів ризиків, які були згенеровані автоматизованою системою аналізу та управління ризиками Держмитслужби (АСАУР), а саме: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості товарів): По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1)Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України . Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ до спецпідрозділу митниці (відділу аналізу митної вартості та роботи з ціновою інформацією) було направлено запит по МД щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів . Посилаючись на праву позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.08.2019 року у справі №826/19400/15, вказує, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребовування додаткових документів. Зауважує, що митницею правомірно розпочато процедуру консультацій та витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за декларацією позивача. Стверджує, що за фактами митних оформлень подібних товарів у ціновій базі ЄАІС Держмитслужби, найбільш наближені товари, оформлені за МД від 10.09.2020 №100070/2020/429599 - 1,49 USD/кг. або 1,26 EUR/кг. Зауважує, що в митній декларації країни відправлення від 03.09.2020 зазначено відомості про інвойс (від 02.09.2020 № 20243), що вбачається із тексту TPS-E-Fatura Var 2.09.2020/20242 , що не відповідає реквізитам інвойсу, наданого разом із ЕМД № UА807170/2020/046849 від 14.09.2020 (рахунок-фактура (інвойс) від 02.09.2020 №LIО2020000000080) або реквізитам проформи інвойсу (від 01.09.2020 № Р-181). Дана розбіжність є суттєвою і обумовлює наявність сумніву митного органу у заниженні декларантом митної вартості товарів. Зазначає, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018" подало відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року без змін. Зазначає, що порівняння задекларованого рівня митної вартості товару здійснювалось не з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а з іншими за найменування, ознаками, характеристиками, складом, функціями товарами, також відрізняються виробники, торговельна марка, вага, кількість тощо порівнюваних товарів. Вказує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС та АСМО Інспектор, оскільки порядок їх формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Стверджує, що позивачем надано повний пакет документів з урахуванням здійснюваної господарської операції, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а висновок митного органу про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, викладений у рішенні Слобожанської митниці про коригування митної вартості товарів, є безпідставним. Зазначає, що докази, на які посилається відповідач щодо розбіжностей у інвойсах, не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, а тому відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не може посилатися на ці докази.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клебер 2018" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року в частині відмови в задоволенні заяви та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що акт здачі-приймання наданих послуг від 21.12.2020 містить дані про час, витрачений адвокатом на участь та представництво інтересів у судовому засіданні, а не дані про час вчинення процесуальної дії. При цьому, Клієнт оплачує фіксовану ставку за надання послуги за участі та представництва його інтересів у судовому засіданні, навіть якщо таке засідання тривало менше однієї години, оскільки саме така умова оплати передбачена умовами Договору № 1-21/09/20. Вказує, що адвокатом була врахована тривалість вчинення процесуальних дій згідно протоколів судових засідань, у зв`язку з чим Клієнту надана знижка та замість 1000 (однієї) тисячі гривень за представництво та участь у судовому засідання, виставлено рахунок на 500 (п`ятсот) гривень за одну годину надання послуги з участі та представництва інтересів Клієнта в суді. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, стверджує, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував доводи власної апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляційної скарги Слобожанської митниці Держмитслужби, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача підтримував доводи власної апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача на додаткове рішення суду першої інстанції, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.09.2020 до відділу митного оформлення Центральний митного посту Вантажний Слобожанської митниці Держмитслужби представником позивача до митного контролю та митного оформлення було подано електрону митну декларацію №UA807170/2020/046849 щодо товарів: Клейові суміші які використовуються у виробництві меблів: Клей Nobel NB 10 - 2000кг.; - Клей Nobel NB 30 - 8250кг; - Клей Nobel NB 50 WHITE - s000кг: - Клей Nobel NB 7006 - 1000кг; - Клей Nobel NB 2135 - 1500кг; - Клей Nobel NB 50 - 1100 кг:3B Клей Nobel NB 555 - 25кг.; Виробник: LION ADHESIVES KIMYA TICARET LTD.STI;Країна виробництва: TR; Торговельна марка: Nobel. Клеїльні препарати (адгезиви, які використовуються у виробництві меблів; - Клей Nobel NB 8390 - 5000кг; Виробник: LION ADHESIVES KIMYA TICARET LTD.STI;Країна виробництва: TR:Торговельна марка: Nobel походженням з Туреччини, що надійшли на адресу цього підприємства в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу №1 від 01.07.2018 виробником LION ADHESIVES KIMYA TICARET LTD.STI.

Слобожанською митницею Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/001877/2 від 14.09.2020, відповідно до якого митна вартість товару визначена за методом 2-ґ (резервним).

Головним державним інспектором ВМО "Центральний" МП "Вантажний" Слобожанської митниці Державної митної служби України, Міщенко Андрієм Івановичем, за результатами перевірки митної декларації ТОВ "КЛЕБЕР 2018" 14.09.2020 прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA807170/2020/01019.

ТОВ "КЛЕБЕР 2018" не погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/001877/2 від 14.09.2020 та з метою випуску товарів, що декларуються, у вільний обіг, сплатив митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною уповноваженою декларантом особою, та сплатив різницю між сумою митних платежів обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною уповноваженою декларантом особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом згідно з платіжним дорученням № 190 від 14 вересня 2020 р.

Представником декларанта було подано нову митну декларацію №UA807170/2020/047048, зі змісту якої також вбачається, що ТОВ "КЛЕБЕР 2018" не погодився з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/001877/2 від 14.09.2020.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Щодо поданої заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, дійшов висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 7000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникають з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.

Відповідно до пунктів 20, 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством, відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Статтею 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 6 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо відомостей про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За приписами частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

За правилами ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів (п.п.1-3 ч.5 ст.54 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України).

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені

повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України)

У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, запитування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість запитування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити конкретні документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Згідно ч. 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом враховано правову позицію у подібних правовідносинах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України по справі № 805/778/13-а, яка викладена у постанові від 13.07.2016, в якій визначено, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, Судова палата зазначила про те, що наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, передбачено, що Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

З матеріалів справи встановлено, що підтвердження заявленої митної вартості товару 14.09.2020 позивачем разом з митною декларацією № UA807170/2020/046849 подано до митного органу наступні документи: рахунок-проформа (проформа інвойс) № Р-181 від 01.09.2020, рахунок-фактура (інвойс) №LI02020000000080 від 02.09.2020, коносамент № 2020/09/ЕХР/002076 від 06.09.2020, міжнародна товарно-транспортна накладна № 372 від 11.09.2020, платіжне доручення в наземній валюті № 15 від 01.09.2020, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.09.2020, розрахунок ціни (калькуляція) від 02.09.2020, доповнення до зовнішньоекономічного контракту (специфікація) № 1 від 02.09,2020, додаткова угода № 1 від : 09.2019 до контракту № 1 від 01.07.2018, додаткова угода № 2 від 30.12.2019 до контракту № 1 від 01.07.2018, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1 від 01.07.2018, договір про надання послуг митного брокера № 002 від 27.08.2018, попереднє митне оформлення від 13.07.2020, лист про взаємозалежність № 4 від 30.08.2018, інформація щодо складу товару від 02.09.2020, доручення від 25.02.2020 на представництво інтересів митним брокером, лист № 140920 від 14.09.2020, експортна декларація від 03.09.2020.

За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, відповідачем зазначено, що за фактами митних оформлень подібних товарів у ціновій базі ЄАІС Держмитслужби, найбільш наближені товари, оформлені за МД від 10.09.2020 №100070/2020/429566-1,49 USD /кг або 1,26 EUR/кг (витяг з ЄАІС щодо рівня цін по ЦБД).

Відповідач зазначає, що в митній декларації країни відправлення від 03.09.2020 зазначено відомості про інвойс (від 02.09.2020 №20243), що вбачається із тексту TRS-E-Fatura Var2.09.2020/2042, що не відповідає реквізитам інвойсу, наданого разом з ЕМД №UA807170/2020/046849 від 14.09.2020 (рахунок-фактура (інвойс) від 02.09.2020 №LIO2020000000080) або реквізитам проформи інвойсу (від 01.09.2020 №Р-181).

Підставою для запиту у декларанта додаткових документі, як зазначає відповідач, стали обґрунтовані підстави митного органу вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у зв`язку з чим була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації. яка наявна в митному органі. Позивача було повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів.

З рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/001877/2 від 14.09.2020 вбачається, що його прийнято з наступних підстав: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 54 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (митна декларація країни відправлення надана не в повному обсязі), а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості; не надана декларантом, (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, страхування, транспортування; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару; на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер в результаті поставки в Україну.

Джерелом, інформації для даного Рішення з врахуванням спрацювання ризику АСАУР є наявна в митному органі цінова інформація що наявна, в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: № UA100070/2020/429599 від 10.09.2020.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Із системного аналізу наведених норм права випливає висновок про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом - за ціною угоди щодо ідентичних товарів.

Підставою для витребування додаткових документів у повідомленні від митного органу адресованому позивачу зазначено таке: В зв`язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР Інспектор пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів, оформлених в інших митницях... .

Отже, саме спрацювання ризиків АСАУР було підставою для витребування додаткових документів.

Проте, спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Саме такого висновку дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 квітня 2020 року в рамках справи № 140/804/19.

Також, у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19 (ЄДРСРУ №87808788) Верховний суд дійшов правового висновку згідно з яким спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суд від 27 квітня 2020 року по справі № 140/804/19.

У постанові від 09.06.2020 у справі №820/3940/16 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов наступного правового висновку: Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять, не додано таких доказів і до касаційної скарги.

В письмових поясненнях відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують оплату товару.

Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Водночас, за умовами пункту 5.1 контракту № 1 від 01.07.2018, оплата за товар повинна здійснюватися на умовах 50% передоплати, 50% протягом 90 календарних дні. Оскільки на момент митного оформлення ввезеного на митну територію України позивачем товару оплата за нього проведена була у розмірі 50 % суми інвойсу, то платіжне доручення про остаточну оплату товару митниці не подавались.

Рахунок-проформа Р-181 являє собою комерційний документ, який містить відомості про кількість, ціну та вартість товару, але не є розрахунковим документом, бо не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми.

Рахунок-проформа у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари, цей рахунок підтверджує замовлення, й обидві сторони, документують умови майбутньої угоди, вартість/деталі товарів та погоджуються з ними.

Отже, рахунок-проформа Р-181 є попереднім рахунком, виставленим компанією "Lion Adhesives Kimya Ticaret Ltd.Sti", а основним документом, що згідно з п. 3.3., 4.1., 7.1., 8.2. контракту № 1 від 01.07.2018 та міжнародною комерційною практикою підтверджує договірну (контрактну) вартість товарів, їх найменування, кількість, вагу, ціну за одиницю тощо є інвойс LI02020000000080.

При цьому, ціна за одиницю товарів, що вказана у рахунку-проформі Р-181 та інвойсі LI02020000000080 є однаковою, відрізняється лише загальна кількість відвантажених товарів, адже загальну кількість товарів, вказаних у рахунку-проформі Р-181 не вдалося фактично завантажити при їх транспортуванні, у зв`язку з чим в інвойсі LI0202000000008C відображена ціна фактично придбаних та завантажених товарів.

Отже, розбіжності виявлені у рахунку-проформі НОМЕР_1 та інвойсі LI0202000000008C не впливають на правильність визначення митної вартості товарів, не є суттєвими, не порушують умови контракту або чинного законодавства та звичайно можуть мати місце в процесі визначення остаточної ціни товару під час здійснення міжнародної торгівлі.

В інвойсі LI02020000000080 зазначена остаточна сума поставки товару 30 534,75 евро.

В платіжному дорученні від 01.09.2020 зазначена сума 16 212,40 евро, як 50% передоплати за товар, а повна вартість товару - 32484,80 зазначена у рахунку-проформі Р-181.

Платіжним дорученням від 02.10.2020 на суму 14 322,35 евро підтверджується остаточна оплата за товар.

Посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами, додатковими угодами до контракту. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента.

Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.

Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.

Разом з цим, надані позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, за цими матеріалами вбачаються вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості.

Відомості у цих матеріалах не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Колегія суддів зазначає , що на момент прийняття оскаржуваного рішення та у самому рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/001877/2 від 14.09.2020 відсутні жодні посилання на те, що в митній декларації країни відправлення зазначено відомості про інвойс (від 02.09.2020 № 20243), що вбачається із тексту TPS-E-Fatura Var 2.09.2020/20242 , що не

відповідає реквізитам інвойсу, наданого разом із ЕМД UA8077170/2020/046849 від 14.09.2020 (рахунок фактура (інвойс) від 02.09.2020 №LI02020000000080 або реквізитам проформи інвойсу (від 01.09.2020 № Р-181).

Отже, докази на які посилається апелянт не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару

Проаналізувавши встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про повне дотримання позивачем вимог митного законодавства в частині надання контролюючому органу під час митного оформлення товару за митною декларацією № UA807170/2020/046849усіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за першим методом (за ціною договору).

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Положеннями ст. 264 Митного кодексу України визначено, відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Відтак, слід дійти висновку, що видане відповідачем рішення у формі коригування митної вартості товару та рішення у формі картки відмови у митному оформленні товарів співвідносяться як безумовна причина та імперативний наслідок.

Частиною 7 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, недоведеність відповідності закону рішення відповідача про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів.

Відповідачем у спірному в даній справі рішенні та картці відмови не було вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 по справі № 809/278/17.

Також, колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 30.10.2018 року у справі №826/25605/15, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що Слобожанською митницею Держмитслужби не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості.

Отже, вказані відповідачем причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, відхиляються колегією суддів.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2018 року у справі №826/27860/15, з урахуванням частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що здійснювалося страхування (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за першим методом (за ціною договору) та визначенні митної вартості за другорядним методом, та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності рішення відповідача про коригування митної вартості товарів, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги митного органу є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Щодо апеляційної скарги позивача та відповідача на додаткове судове рішення, колегію суддів встановлено, що 24.12.2020 до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

31.12.2020 відповідачем до суду надано заперечення на заяву позивача, в якій він просив зменшити заявлений ТОВ «Клебер 2018» розмір судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви відповідачем зазначено, що однією із послуг, яка надається позивачу є підготовка адвокатського запиту до Слобожанської митниці від імені та в інтересах ТОВ «КЛЕБЕР 2018» за вих. 1-30/9 від 30 вересня 2020 року про надання інформації, що містить обґрунтування причин прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/01877/2 від 14.09.2020, а також іншої інформації та документів, зазначених у запиті. Вказана послуга надавалася клієнту до початку судового процесу і не може включатись до послуг, які надаються позивачу на стадії розгляду справи судом і не підлягає відшкодуванню відповідачем. Також у акті здачі-приймання наданих послуг №1 від 21.12.2020 у наданих послугах зазначено, що адвокатом здійснено участь та представництво інтересів позивачу у 3 судових засіданнях і кожне судове засідання тривало 1 годину. Однак, як зазначає відповідач, жодне із вказаних судових засідань не тривало 3 години і ціна кожного судового засідання має бути зменшена відповідно до тривалості кожного судового засідання згідно протоколів судових засідань. Також, відповідач просив суд звернути увагу на неспіврозмірність витрат, зазначених у рахунку на оплату №1 від 21.12.2020 та акті виконаних робіт за № 1 від 21.12.2020 виконаних адвокатом послуг, обсягу робіт та затраченому часу.

Задовольняючи частково вищевказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу статті 134 КАС України, впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Матеріали справи свідчать , що 21.09.2020 між ТОВ Клебер 2018» та адвокатом Кокарєвим А.П. було укладено договір № 1-21/09/20, відповідно до пп 1.1 якого, за дорученням (замовленням) замовника (наданими в порядку, передбаченому цим договором) виконавець зобов`язується за оплату надавати замовнику правову допомогу у формі юридичних та інших послуг, визначених у додатках (дорученнях, замовленнях, актах здачі-приймання наданих послуг тощо) до цього договору, оформлених між сторонами відповідно до його умов.

За пп 2.1 п.2 вказаного договору, ціна цього договору складається з сумарної вартості послуг, наданих виконавцем у відповідності до його умов та визначених актами здачі-приймання наданих послуг.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи, також, надано рахунок на оплату № 01 від 21.12.2020 на загальну суму 8000 грн.; акт здачі-приймання наданих послуг від 21.12.2020, відповідно до якого виконавець у період з 21.09.2020 по 21.12.2020 на умовах договору №1-21/09/20 від надав замовнику послуги, зазначені у звіті про надання послуг на суму 8000 грн., платіжне доручення від 21.12.2020 № 280 на оплату позивачем послуг за договором №1-21/09/20 від 21.09.2020 у розмірі 8000 грн., виписку по рахунку від 21.12.2020 про сплату послуг за умовами договору у сумі 8000 грн.

Таким чином, в період з 21.09.2020 по 21.12.2020 адвокатом Кокарєвом Андрієм Павловичем були надані наступні послуги ТОВ «Клебер 2018» : підготовка позовної заяви ТОВ «КЛЕБЕР 2018» (позивач) про визнання протиправним та скасування рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/001877/2 від 14.09.2020 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807170/2020/01019; підготовка адвокатського запиту до Слобожанської митниці Держмитслужби від імені та в інтересах ТОВ "КЛЕБЕР 2018" за № 1-30/9 від « 30 » вересня 2020 року про надання інформації, що містить обґрунтування причин прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/001877/2 від 14.09.2020, а також іншої інформації та документів, зазначених у запиті; участь та представництво інтересів ТОВ "КЛЕБЕР 2018" у підготовчому судовому засіданні Харківського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 520/12987/2020 за позовом ТОВ «КЛЕБЕР 2018» до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, що відбувалось 19.10.2020 в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, будинок 6; підготовка відповіді на відзив ТОВ "КЛЕБЕР 2018"у адміністративній справі № 520/12987/2020 за позовом ТОВ «КЛЕБЕР 2018» до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови; участь та представництво інтересів ТОВ "КЛЕБЕР 2018" у підготовчому судовому засіданні Харківського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 520/12987/2020 за позовом ТОВ «КЛЕБЕР 2018» до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, що відбувалось 07.12.2020 в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, будинок 6; участь та представництво інтересів ТОВ "КЛЕБЕР 2018" у судовому засіданні (розгляд справи по суті позовних вимог) Харківського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 520/12987/2020 за позовом ТОВ «КЛЕБЕР 2018» до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, що відбувалось 21.12.2020 в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, будинок 6.

Надання вказаних вище послуг позивачу та їх прийняття позивачем підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 21.12.2020 № 1.

За вищевказані послуги адвокатом Кокарєвим А.П. позивачу було виставлено рахунок на оплату від 21.21.2020 № 1 на суму 8000 (вісім тисяч) грн., яку позивач перерахував в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2020 №280 та банківською випискою від 21.12.2020 року.

В підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, надав суду копії таких документів: рахунок на оплату № 01 від 21.12.2020 на загальну суму 8000 грн.; акт здачі-приймання наданих послуг від 21.12.2020, відповідно до якого виконавець у період з 21.09.2020 по 21.12.2020 на умовах договору №1-21/09/20 від надав замовнику послуги, зазначені у звіті про надання послуг на суму 8000 грн., платіжне доручення від 21.12.2020 № 280 на оплату позивачем послуг за договором №1-21/09/20 від 21.09.2020 у розмірі 8000 грн., виписку по рахунку від 21.12.2020 про сплату послуг за умовами договору у сумі 8000 грн.

Однак, як вбачається з акту здачі-приймання наданих послуг від 21.12.2020, адвокатом здійснено участь та представництво інтересів позивача у судових засіданнях від 19.10.2020, 07.12.2020 та 21.12.2020, кожне з яких тривало одну годину, загальна кількість годин за участь у трьох судових засіданнях, відповідно до акту, складає три години.

Згідно протоколів судових засідань суду першої інстанції від 19.10.2020 , від 07.12.2020 , від 21.12.2020 загальна тривалість усіх судових засідань у справі склала 01 годину 40 хв.

Враховуючи викладене, на участь та представництво інтересі ТОВ «Клебер 2018» у судових засіданнях 19.10.2020, 07.12.2020 та 21.12.2020 представником позивача витрачено 01 годину 40 хв., тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням часу, витраченого за надані адвокатом послуги в рамках укладеного між позивачем та представником договору №1-21/09/20 від 21.09.2020.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи митного органу , що надання послуги позивачу по складенню адвокатського запиту до Слобожанської митниці Держмитслужби від імені ТОВ «Клебер 2018» не можуть включатися до послуг, які надаються позивачу на стадії розгляду справи судом і не підлягає відшкодування, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки згідно з актом здачі-приймання від 21.12.2020 підготовка адвокатського запиту за вих № 1-30/9 здійснено представником 30.09.2020 в рамках укладеного між позивачем та адвокатом договору від 21.09.2020 № 1-21/09/20.

Колегія суддів дослідивши подані заявником докази, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та співмірність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн., яка підтверджується належними доказами а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно і з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законні та обґрунтовані рішення по суті позовних вимог та додаткове судове рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Доводи апелянтів спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованими, прийнятими на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову та додаткову постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року по справі № 520/12987/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя З.Г. Подобайло Судді Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 29.06.2021 року