Ухвала

від 30.06.2021 по справі 757/34400/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34400/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12019230230000141, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12019230230000141, за погодженням з прокурором, про арешт майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у її відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

В провадженні Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке 29.01.2019 зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019230230000141 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 і ч. 2 ст. 209 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1 і 4 ст. 358, ч. 3 ст. 3652 КК України.

25.06.2021 громадянину України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 і ч. 2 ст. 209 КК України.

Установлено, що мешканець м. Гола Пристань Херсонської області ОСОБА_4 , вступивши у злочинну змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, організував заволодіння земельними ділянками загальною площею 4,2 га, розташованими на території Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, які належали вказаній селищній раді, шляхом незаконного на підставі підробленого рішення суду оформлення права власності на них на ім`я підставної фізичної особи ОСОБА_5 .

Після цього, ОСОБА_4 , організувавши заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме 19 земельними ділянками, розташованими на території Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, шляхом незаконної на підставі підробленого рішення суду реєстрації права власності на них на ім`я підставної фізичної особи ОСОБА_5 , та маючи у своєму розпорядженні рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 03.05.2018 у справі № 654/804/18 про примусове стягнення з ОСОБА_5 на свою користь коштів в сумі 15 млн грн, що надає йому право і підстави для реалізації цієї землі, використовуючи повноваження і можливості приватного виконавця, вчинив правочини з цим незаконно здобутим майном під виглядом стягнення неіснуючого боргу з ОСОБА_5 і реалізації зареєстрованих на його ім`я земельних ділянок через відкриті торги третім заздалегідь невизначеним особам.

Установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6524755500:01:063:01113, яка належить територіальній громаді Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, площею 3 га з 13.10.2008 перебувала в оренді у ТОВ «Бі-Метал», після чого з 2015 року зареєстрована на праві комунальної власності вказаної селищної ради і перебувала в оренді у ТОВ «Науково виробниче об`єднання Фастівський завод хімічного машинобудування «Червоний жовтень», але 18.12.2017 вказане товариство за власною ініціативою розірвало договір оренди з Лазурненською селищною радою.

Також, установлено, що у комунальній власності Лазурненської селищної ради також перебувала земельна ділянка площею 1,2 га з кадастровим номером 6524755500:01:063:0122, яка за невстановлених обставин поділена на невеликі земельні ділянки за кадастровими номерами: 6524755500:01:001:0244; 6524755500:01:001:0246; 6524755500:01:001:0247; 6524755500:01:001:0248; 6524755500:01:001:0249; 6524755500:01.001:0250; 6524755500:01:001:0251; 6524755500:01:001:0252; 6524755500:01:001:0253; 6524755500:01:001:0254; 6524755500:01:001:0255; 6524755500:01:001:0256; 6524755500:01:001:0257; 6524755500:01:001:0258; 6524755500:01:001:0259; 6524755500:01:001:0260; 6524755500:01:001:0261; 6524755500:01:001:0262.

В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що відповідно до підробленого рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 14.03.2008 задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6524755500:01:063:0113 площею 3 га та на вказані 18 земельних ділянок загальною площею 1,2 га. Вказане рішення Скадовським районним судом Херсонської області не приймалося, а за номером цивільної справи обліковується інше рішення суду, будь-яких угод між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , яка померла у 2007 році, не укладалося.

У подальшому, ОСОБА_4 на підставі вказаного підробленого рішення від 14.03.2008 Скадовського районного суду Херсонської області організовано незаконну реєстрацію права власності на згадані земельні ділянки на ім`я підставної фізичної особи ОСОБА_5 , Так, 02-06.11.2018 службові особи Херсонської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради, зловживаючи своїм службовим становищем, незважаючи на відсутність наданого їм судового рішення від 14.03.2008 про визнання права власності на земельні ділянки за ОСОБА_5 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, та наявність реєстрації права власності на ці земельні ділянки за Лазурненською селищною радою, прийняли від ОСОБА_7 , який діяв за нотаріально посвідченою довіреністю, виданою 07.03.2018 від імені ОСОБА_5 , вказане рішення суду до виконання та зареєстрували на ім`я ОСОБА_5 право власності на вказані земельні ділянки, загальна ринкова вартість яких становить 6 639 674 грн.

Одночасно з цим, відповідно до рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 03.05.2018 задоволено позов ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 насправді неіснуючого боргу за фіктивним договором позики у сумі 15 000 000 грн.

Після цього, на підставі вказаного рішення суду від 03.05.2018 ОСОБА_4 вчинено дії, спрямовані на легалізацію незаконно отриманого майна, а саме земельних ділянок, право власності на які протиправно оформлено у власність підставної особи ОСОБА_5 , шляхом вчинення з цими земельними ділянками правочинів їх реалізації третім особам через відкриті торги під виглядом стягнення з ОСОБА_5 насправді неіснуючого боргу.

Так, в ході примусового виконання цього рішення суду від 03.05.2018 приватним виконавцем ОСОБА_8 з метою примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 відкрито виконавчі провадження № 57648333 і № 58976590 та виставлено зареєстровані на праві власності за ОСОБА_5 земельні ділянки на відкриті торги через ДП «СЕТАМ».

За результатами проведених торгів всі земельні ділянки реалізовано різним фізичним особам, а земельна ділянка площею 3 га продана юридичній особі ТОВ «Фінкаса» (код ЄДРПОУ 41425605). Кошти, що отримувалися від покупців земельних ділянок в результаті проведення приватним виконавцем ОСОБА_8 виконавчих дій з реалізації земельних ділянок через відкриті торги на ДП «СЕТАМ», перераховувалися на рахунок стягувача ОСОБА_4 , який розпорядився ними на власний розсуд. Так, у період часу з 31.01.2019 по 19.08.2019 приватним виконавцем ОСОБА_8 перераховано на банківський рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КБ «Приватбанк» (МФО 305299), зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, кошти в сумі 1 792 357,77 грн.

Отже, шляхом неправомірних дій ОСОБА_4 за попередньою змовою з невстановленими особами вищевказані земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, незаконно переведені у приватну власність шляхом оформлення на ім`я підставної фізичної особи ОСОБА_5 , та вчинено їх легалізацію шляхом укладення з ними правочинів з реалізації третім особам, вигодонабувачем від чого став ОСОБА_4 , отримавши від їх реалізації кошти в особливо великих розмірах.

Слідчий вказує, що метою арешту є спеціальна конфіскації майна, як такого, що отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України..

Санкції ч. 4 ст. 190 і ч. 2 ст. 209 КК України, за якими підозрюється ОСОБА_4 , передбачає позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна винної особи.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна та недопущення його відчуження, вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на рухоме/нерухоме майно, корпоративні права.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

У зв`язку з чим, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні № 12019230230000141 від 29.01.2019 на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , а саме на:

Корпоративні права: частину статутного капіталу Споживчого товариства «Сільпо Гопри» (код ЄДРПОУ 37953866) з розміром внеску до статутного капіталу в розмірі 1000 грн;

Нерухоме майно:

- земельну ділянку з кадастровим номером 6522383400:04:001:0197, площею 4.62 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 6522383400:04:001:0198, площею 3.946 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок, літ. «А», за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 6522310100:01:001:0602, площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Заборонивши останньому відчужувати і розпоряджатись цим майном.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1