Рішення

від 22.06.2021 по справі 522/14069/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/14069/18

Провадження № 2/522/6095/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНСС до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Прокоф`єва Людмила Геннадіївна про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЮНСС звернулось до суду із позовом, по якому просить:

- визнати недійсним договір від 29 липня 2015 року, укладений між ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_1 про відступлення права вимоги № 29;

- визнати недійсним договір від 12 серпня 2015 року між ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_1 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гур`яновою Л.Г., реєстровий № 1528;

- визначити порядок виконання рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування запису про заміну обтяжувача, а саме: запису від 01 березня 2016 року, вчиненого реєстратором: приватним нотаріусом Гур`яновою Л.Г., за яким вилучено обтяжувача ТОВ "ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС , та додано обтяжувача ОСОБА_1 .

Позивач мотивує вимоги тим, що 15 квітня 2009 року між ТОВ ФІНРОСТБАНК та ТОВ ЮНСС укладено договір застави нерухомого майна №538-Z, за яким ТОВ ЮНСС для забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань ТОВ ЮНСС перед заставодержателем за Кредитним Договором №538-К від 09 січня 2009 року щодо своєчасного повернення кредиту у сумі 1 000 000,00 грн. в строк до 09 липня 2009 року, передав у заставу обладнання - холодильний агрегат для льодового катка холодильною потужністю 555 кВт (Предмет застави). 27 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством ФІНРОСТБАНК та товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ НЕКСТДЖЕН ФІНАНС укладено договір про відступлення права вимоги №15.

29 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги № 29. 12 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гур`яновою Л.Г., реєстровий №1528, за яким первісний кредитор - ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС передає, а новий кредитор - ОСОБА_1 приймає всі вимоги за договорами застави та поруки, зокрема за договором застави №538-Z від 15 квітня 2009 року.

Вважає, що договір про відступлення права вимоги № 29 від 29.07.2015 року, договір про відступлення права вимоги від 12.08.2015 року, реєстровий №1528 є недійсними з наступних підстав:

-укладені в порушення вимог ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України;

- п. 6.5. Кредитного договору № 538-К передбачене право Кредитора передати своє звернення стягнення на забезпечення кредиту лише особі, яка виконала в повному обсязі зобов`язання позичальника. Така можливість також передбачена ст.20 Закону України Про заставу . Інших можливостей передачі права вимоги за забезпечувальними договорами не передбачено Кредитним договором №538-К і договором застави №538-Z, не передбачене ЦК України, Законом України Про заставу .

- також, ОСОБА_1 не є особою, яка виконала в повному обсязі зобов`язання позичальника.

- за п.п.2.1., 2.2. Договору про відступлення права вимоги № 29 від 29.07.2015 року та п.1.5. договору про відступлення права вимоги від 12.08.2015 року, реєстровий №1528, загальна ціна відступлення права вимоги становить 28 000,00 грн., які отримав ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС від ОСОБА_1 за попереднім договором від 13.07.2015 року.

Зазначає, що предметом спірних договорів є відступлення права грошової вимоги за плату, тому ці договори за своєю правовою природою є договорами факторингу.

У спірних договорах фактором виступає ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС , а ОСОБА_2 клієнтом, при цьому, фінансуючи такі договори у сумі 28 000,00 грн., отримав право вимоги за борговими зобов`язаннями. ОСОБА_1 , відповідно до ст.1079 ЦК України не може бути клієнтом за договором факторингу.

Правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , пунктом 11 ст.4 якого факторинг віднесено до фінансових послуг.

Отже, відповідно до ч.4 ст. 5 цього ж Закону ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС надав фінансові послуги не маючи ліцензії на здійснення зазначеної послуги, тобто, в порушення правил, що регулюють інститут фінансових послуг.

На підставі оскаржених договорів проведено заміну обтяжувача, а саме 01.03.2016 року реєстратором: приватним нотаріусом Гур`яновою Л.Г., вилучено обтяжувача: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІАНСОВА КОМПАНІЯ НЕКСТДЖЕН ФІНАНС , код: 38546962, 03067, місто Київ, проспект Червонозоряний, будинок 119-В; додано обтяжувача ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

У зв`язку із тим, що договори, на підставі яких відбулася зміна обтяжувача, є недійсними, ці записи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гур`янової Л.Г. про вилучення обтяжувача: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та додання обтяжувача ОСОБА_1 підлягає виключенню з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 22 серпня 2018 року провадження по справі відкрито, встановлений загальний порядок розгляду справи (т. 1 а.с. 50 - 51).

24 вересня 2018 року до суду надійшов відзив на позов представника ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у задоволені позову (т. 1 а.с. 63 - 81).

Зазначає, наступні підстави для відмови у задоволені позову:

1.Передання кредитором своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги) - це право, надане кредитору безпосередньо законом, зокрема ст. 512 ЦК України. Як вбачається із змісту кредитного договору № 538-К та договору застави № 538-Z, жоден з цих договорів не містить заборону чи будь-які обмеження щодо передання кредитором своїх прав іншій особі. Навпаки п. 6.4 Кредитного договору № 538-К прямо вказує на те, що права за цим договором можуть бути відступлені відповідно до чинного законодавства. Згідно ст. 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі.

2.На підставі укладених договорів відступлення права вимоги та прав заставодержателя відбулась заміна особи у зобов`язаннях щодо стягнення боргу (дебіторської заборгованості) та забезпечувальних зобов`язаннях, які виникли з кредитного договору та договорів застави, а не сторін кредитного договору.

3.Договір уступки права вимоги (цесії) може бути як оплатним, так і безоплатним. Чинним законодавством не передбачена заборона на встановлення винагороди в разі уступки права вимоги. Твердження ТОВ ЮНСС про те, що оскаржувані договори відступлення права вимоги є договорами факторингу спростовуються тим, що новий кредитор не є фінансовою установою.

4. ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН Ф1НАНС отримало право вимоги за кредитним договором № 538-К та забезпечувальними зобов`язаннями на підставі договору про відступлення права вимоги № 15 від 27.07.2015 року, укладеного між ПАТ ФІНРОСТБАНК та ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС .

ПАТ ФІНРОСТБАНК , в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ФІНРОСТБАНК , уклав з ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС договори уступки права вимоги за кредитним договором № 538-К та забезпечувальними зобов`язаннями в процедурі ліквідації банка, яка регулюється спеціальними нормами права, зокрема Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд).

Згідно положень пункту 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку № 2 від 05.07.2012, реалізація майна банку здійснюється шляхом відступлення прав вимоги тa кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язань, а не за договорами факторингу. При цьому, брати участь в аукціонах з продажу прав вимоги за кредитами можуть будь-які фізичні та юридичні особи, що не є фінансовими установами, крім самих позичальників та/або поручителів за такими договорами.

5. Боржник - ТОВ ЮНСС не є належним позивачем щодо вимог про визнання недійсними договорів уступки права вимоги, оскільки укладенням цих договорів ніяким чином не порушені права ТОВ ЮНСС .За загальним правилом, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Для боржника не має значення кому здійснювати виконання зобов`язання - старому чи новому кредиторові.

Третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Прокоф`єва (Гур`янова) Л.Г. зверталось до суду з заявами про розгляд справи за ії відсутністю (т. 1 а.с. 88, 121, 128, 242, т. 2 а.с. 62).

У процесі розгляду справи, представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на п.4 ч.1 ст. 257 ЦПК України, на підтвердження чого надав копію зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНСС до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС (третя особа

- приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Прокоф`єва (Гур`янова) Людмила Геннадіївна про визнання правочинів недійсними у справі № 522/24066/15-ц (т. 1 а.с. 151 - 155).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНСС до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС (третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Прокоф`єва (Гур`янова) Людмила Геннадіївна про визнання правочинів недійсними залишено без розгляду (т. 1 а.с. 159 - 160).

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНСС задоволено. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2020 року скасовано, а справа направлена до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду (т. 2 а.с. 35 - 37).

Ухвалою від 31 березня 2021 року справа прийнята до свого провадження (т. 2 а.с. 42).

Учасники справи в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, про час, дату і місце слухання справи 22 червня 2021 року сповіщались належним чином.

07 червня 20210 року третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Прокоф`єва (Гур`янова) Л.Г. звернулась до суду з заявою про розгляд справи за ії відсутністю (т. 2 а.с. 62).

21 червня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача про закінчення розгляду справи за ії відсутністю, а також надані письмові дебати (т. 2 а.с. 64 - 81).

Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом

Згідно кредитного договору № 538-К від 09.04.2009 р. ТОВ Фінростбанк , правонаступником якого є ПАТ Фінростбанк , надало ТОВ ЮНСС кредит у сумі 1000000,00 грн., із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 26 % річних, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним 09.07.2009 р. (т. 1 а.с. 7 ? 10).

У відповідності до п. 1.2 Кредит, наданий за цим договором, забезпечується заставою рухомого майна (обладнання) та автотранспорту, а також порукою двох фізичних осіб, згідно окремо складених договорів, які є невід`ємними частинами цього договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, 15.04.2009 р. між ТОВ Фінростбанк (ПАТ Фінростбанк ) та заставодавцем ТОВ ЮНСС було укладено договір застави № 538-Z, за умовами якого предметом застави є обладнання холодильний агрегат для льодового катка холодильною потужністю 555 кВт, вартістю 2808559,75 грн., яке належить ТОВ ЮНСС на праві власності (т. 1 а.с. 12 - 14).

Як вбачається із матеріалів справи, до кредитного договору № 538-К від 09.04.2009 року, укладеного між ТОВ Фінростбанк , правонаступником якого є ПАТ Фінростбанк та ТОВ ЮНСС та інших договорів щодо забезпечення виконання зобов`язань вносились зміни та доповнення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 листопада 2011 року у справі № 6/80-10-229 за позовом Публічного акціонерного товариство „Фінростбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС" про стягнення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНСС" (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 19, кв. 4-б, код - 32117847) на користь Публічного акціонерного товариства „Фінростбанк" (65104, м. Одеса, пр-т. Ак. Глушка, 13, код - 14366762): 1000000 гривень боргу по кредиту за Кредитним Договором № 538-К від 09.04.2009 року; 213558 гривень 93коп. боргу по відсоткам за користування кредитом; 101657 гривень 53коп. пені за прострочення погашення кредиту; 15537гривень 71коп. пені за прострочення сплати відсотків, 13307 гривні 17 коп. держмита та 228 гривень 14 копійок витрати на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено. Рішення набрало законної сили.

27 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством ФІНРОСТБАНК (Кредитор ), в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ФІНРОСТБАНК Юрченко Є.С., що діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19.03.2015 року № 60 Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ ФІНРОСТБАНК (Новий кредитор ) та Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб укладено Договір про відступлення права вимоги № 15 від 27 липня 2015 року (т. 1 а.с. 15 ? 18).

Відповідно до п. 4.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

На виконання вимог Договору про відступлення права вимоги № 15 від 27.07.2015 року, укладеного між Новим кредитором - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та Первісними кредитором - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ФІНРОСТБАНК на підставі протоколу організатора конкурсу - ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКГ МОНІТОРИНГ № 16/07-02 про визначення переможця конкурсу (аукціону) з продажу активів АТ ФІНРОСТБАНК від 16 липня 2015 року, укладений акт приймання - передачі документів до Договору про відступлення права вимоги № 15 від 27 липня 2015 року, в тому числі (т. 1 а.с. 19 - 20).

Згідно п. 1.1 Акту Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв наступні документи:

Кредитний договір № 538-К від 09 квітня 2009 року, укладений між АТ ФІНРОСТБАНК та ТОВ ЮНСС , додаткова угода від 09 07.2009 №1 до кредитного договору №538-К від 09.04.2009

Договір застави №538-Z від 15 квітня 2009 року укладений між АТ ФІНРОСТБАНК та ТОВ ЮНСС . додаткова угода від 09 липня 2009 року до договору застави №538-Z від 15 квітня 2009 року, додаткова угода від 10 липня 2009 року до договору застави №538-Z від 15 квітня 2009 року

Договір застави №538-Z-l від 15 квітня 2009 року укладений між АТ ФІНРОСТБАНК та ОСОБА_3 , додаткова угода від 09 липня 2009 року до договору застави №538-Z-1 від 15 квітня 2009 року.

Виписки за кредитними рахунками та рахунками обліку процентів боржника (усього за чотирма рахунками) за період дії Кредитного договору №538-К від 09 квітня 2009 року,

Кредитний договір № 532-К від 08 грудня 2008 року, укладений між АТ ФІНРОСТБАНК та ТОВ ЮНСС , додаткова угода №1 від 20.03.2009 до кредитного договору №532-К від 08.12.2008, додаткова угода № 2 від 09 грудня 2009 року до кредитного договору № 532-К від 08.12.2008 року.

Виписки за кредитними рахунками а рахунками обліку процентів (усього за трьома рахунками) за період дії Кредитного договору № 532 - К від 08.12.2008 року.

Пунктом 1.3. Акту визначено, що цей акт є невід`ємною частиною Договору про відступлення права вимоги № 15 від 27 липня 2015 року.

29 липня 2015 року між ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС (Кредитор ) та ОСОБА_1 (Новий кредитор ) укладений в письмовій формі договір про відступлення права вимоги № 29 (т. 1 а.с. 21 ? 24).

12 серпня 2015 року між ТОВ ФК НЕКСТДЖЕН ФІНАНС (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гур`яновою Л.Г., реєстровий № 1528 (т. 2 а.с. 29 - 32).

Здійснюючи відступлення права вимоги, кредитор передає свої права не за договором у цілому, а у розрізі конкретного зобов`язання, а саме всі права вимоги за договорами (п.1.1 Договору). З моменту укладання цього договору Новий кредитор набуває статусу заставодержателя за договорами застави.

Відповідно п. 2.1 Договору Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання Боржником своїх обов`язків.

У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора; обсяг і зміст прав, що передаються, визначається первісним кредитором та новим кредитором за їх згодою. При цьому, первісний кредитор не зобов`язаний передавати повний обсяг своїх прав новому кредитору. За умови подільності зобов`язання, може мати місце часткова заміна кредитора.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19.

Також варто звернути увагу на те, що у разі існування зобов`язання забезпечувального характеру (неустойки, поруки, застави тощо) щодо головного зобов`язання, за яким відступається право вимоги, відповідні забезпечувальні права кредитора також передаються новому кредитору.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Статтею 203 ЦК України врегульовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Cуду ненадані відомості, що волевиявлення сторін під час укладання Договорів відступлення прав вимоги були порушені.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину ( частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України зазначених у п. 7, 8 постанови № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Крім того, частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного (попереднього) кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним (попереднім) кредитором та новим кредитором.

Положеннями статті 1079 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Позивач в обґрунтування позову, посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 не є особою, яка виконала в повному обсязі зобов`язання позичальника та відповідно ст. 1079 ЦК України, не може бути клієнтом за договором факторингу, а тому договори відступлення права вимоги підлягають визнанню недійсними.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України Про банки і банківську діяльність , у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права слідує, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Разом з тим, згідно вимог статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що умови договорів суперечать вимогами п. 6.5 Кредитного договору яким передбачено звернення стягнення на забезпечення кредиту лише особі, яка виконала в повному обсязі зобов`язання позичальника, оскільки пунктом 6.4. Кредитного договору № 538 -К від 09 квітня 2009 року права Банка за даним договором можуть бути відступлені відповідно до чинного законодавства України.

Разом з тим розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо сторін у зобов`язанні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

За таких обставин, в спірних правовідносинах змінився лише суб`єктний склад сторін у зобов`язанні і відповідач ОСОБА_1 став новим Кредитором за Кредитним договором та Новим Заставодержателем відносно предмета застави - Обладнання- холодильний агрегат для льодового катка холодильною потужністю 555кВТ, який виступив в якості забезпечення належного виконання умов Кредитного Договору № 538-К від 09 квітня 2009 року.

Вищевказаними договорами було передано лише право вимоги щодо належного виконання за Кредитним договором, а саме стягнення заборгованості, що не передбачає надання фінансових послуг.

При цьому, поняття відступлення права вимоги (цесії) є відмінним від поняття факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким одна сторона фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) стаття 1077 ЦК України).

Договора про відступлення права вимоги, по своїй суті, є договорами відступлення права вимоги (цесії).

Крім того, відповідно до підпункту а пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг визначено, що договір факторингу означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.

Зазначена Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг поширюється на випадки, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав.

Цивільний кодекс України не містить заборони відступлення кредитором права вимоги за кредитним договором іншій особі до фізичної особи, що не є суб`єктом підприємницької діяльності.

Саме такої думки дотримується Верховний Суд в своїй Постанові від 17.12.2018 р. по справі №761/15661/16-ц.

Доказів надання за оскаржуваними правочинами фінансових послуг позивачем не надано.

Виходячи з цього, оспорювані позивачем договори укладені в зв`язку із відступленням права вимоги за основним зобов`язанням шляхом укладення договору цесії, а не факторингу.

Це узгоджується також з постановою Верховного суду України у справі № 6-301цс15 від 06 липня 2015 року.

Так, предметом оскаржуваних позивачем договорів не є набуття ОСОБА_1 , як новим кредитором, права на надання боржнику фінансових чи банківських послуг, які підлягають ліцензуванню, а є право на отримання уже сформованого боргу .

В той же час, положення Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не містять заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Таким чином, оспорювані договори не суперечать нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а тому підстав недійсності оспорюваних договорів визначених ст. ст. 203, 215 ЦК України судом не вбачається. Позивач, всупереч вищевикладеним нормам права не надав жодного допустимого доказу щодо невідповідності оспорюваних правочинів нормам ЦК України, які є базисними для визнання договорів недійсними

Отже, Договори відступлення права вимоги, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС на підставі ст.ст. 512 - 519 ЦК України, тобто в порядку уступки права вимоги.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних, достовірних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження вимог, викладених в позовній заяві. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування, а достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу по суті, а тому позовні вимоги ТОВ ЮНСС не підлягають задоволенню, оскільки факт недійсності оспорюваних договорів не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні та не був спростований доказами сторони позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17 - 19, 76 - 82, 141, 258, 259, 265, 266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНСС до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Прокоф`єва Людмила Геннадіївна про визнання правочинів недійсними відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 30 червня 2021 року.

Суддя Р.Д. Абухін

22.06.2021