Ухвала

від 30.06.2021 по справі 369/8231/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8231/19

Провадження № 2/369/320/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.М.,

за участю: секретаря судового засідання Новіцької М.М.,

розглянувши заяву представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Пустового М.В. про забезпечення позову у справі за позовом Державного підприємства Київське лісове господарство до Боярської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками, шляхом витребування з чужого незаконного володіння та визнання права постійного користування земельними ділянками, -

В С Т А Н О В И В:

Представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Пустовий М.В. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить суд накласти арешт на:

- земельну ділянку площею 0,19 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484200:03:003:5019, власник ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,1405 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484201:01:003:5074, власник ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що в провадженні суду перебуває зазначена вище цивільна справа за позовом Державного підприємства Київське лісове господарство , у якій позивач просить суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення відповідача № 22/29 від 12.03.2013 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 ;

- визнати незаконними та скасувати рішення відповідача № 22/42 від 12.03.2013 про затвердження проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та споруд в АДРЕСА_1 ;

- усунути перешкоди у здійсненні ДП Київське лісове господарство права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду, шляхом їх витребування (повернення) на користь державного підприємства Київське лісове господарство з чужого незаконного володіння;

- визнати за Державним підприємством Київське лісове господарство право постійного користування на наступні земельні ділянки: площею 0,1405 га, з кадастровим номером 3222484201:01:003:5074; площею 0,19 га, з кадастровим номером 3222484200:03:003:5019.

Заявник зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що Малютянською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області протиправно було прийняті рішення про передання у приватну власність земельних ділянок, які належать до земель лісового фонду та знаходяться у постійному користуванні ДП Київське лісове господарство .

У позовній заяві йдеться про те, що спірні земельні ділянки з кадастровим номером 3222484201:01:003:5074, площею 0,1405 га, та з кадастровим номером 3222484200:03:003:5019, площею 0,19 га, які розташовані на території Малютянської сільської ради належать до складу земель Васильківського лісництва (а саме: квартал 8 виділ 15), чому надані відповідні докази та вибули з власності (користування) позивача без належних рішень (погоджень) уповноважених державних органів.

Разом з тим, представнику ОСОБА_1 01.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копії інформаційних довідок додаються) стало відомо, що власником спірних земельних ділянок станом на момент розгляду цивільної справи № 369/8231/19 та подання даної заяви є фізична особа відповідач 2 у справі - ОСОБА_2 , яка набула право власності на них на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 26.04.2016 № 561 та № 558 відповідно, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В.

В даному випадку заявник вважає за необхідне просити суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме спірні земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 , оскільки невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист, або поновлення порушених майнових прав позивача, оскільки у випадку подальшого відчуження належних ОСОБА_2 земельних ділянок буде неможливо їх витребування на користь позивача, який буде змушений звертатись до суду з окремим позовом до нового їх власника, що суперечить самій меті судового розгляду у даній справі. Крім того, Окружним адміністративним судом м. Києва розглядалася адміністративна справа № 826/240/16 за позовом ДП Київське лісове господарство до Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, Малютянської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та визнанні протиправними та скасування рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення наведених вище (спірних) земельних ділянок у власність громадян. Провадження у справі було відкрито 02.02.2016 ухвалою ОАС м. Києва. За результатами розгляду вказаної справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2017 в задоволенні позову відмовлено, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 провадження у справі було закрито. Постановою Верховного Суду від 14.11.2018 вказане судове рішення було залишено без змін, оскільки в процесі розгляду справи суди дійшли висновку те, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З наведеного вище вбачається, що треті особи у справі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , будучи залученими до розгляду адміністративної справи № 826/240/16, достовірно знаючи та припускаючи можливість задоволення адміністративного позову, предметом якого було оскарження рішень про передачу у їх приватну власність спірних земельних ділянок, під час розгляду даної справи судом першої інстанції, в один день 26.04.2016, діючи узгоджено і спільно, здійснили одночасний перепродаж/переоформлення спірних земельних ділянок на користь нового власника ОСОБА_2 .

А тому заявник вважає, що такі дії вказаних осіб свідчать про наявність обґрунтованих ризиків наступної зміни власника земельних ділянок під час розгляду та вирішення даної судової справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду.

При розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмету позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, виходячи з матеріалів справи, беручи до уваги, що на теперішній час між сторонами існує спір і позивач ставить перед судом питання про витребування з незаконного володіння спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484200:03:003:5019, 3222484201:01:003:5074 та визнання за Державним підприємством Київське лісове господарство права постійного користування останніми , суд приходить до висновку, що забезпечення позову, шляхом арешту спірного нерухомого майна, має підстави, а відтак заява підлягає задоволенню.

Враховуючи, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу, а також відсутність підстав, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд вважає недоцільним у даному випадку застосовувати зустрічне забезпечення.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначено ст. 158 ЦПК України.

Керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 154, 353-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Пустового М.В. про забезпечення позову - задовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на:

- земельну ділянку площею 0,19 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484200:03:003:5019, власник ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,1405 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222484201:01:003:5074, власник ОСОБА_2 .

Дана ухвала відповідно до Закону України Про виконавче провадження є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Інформація про стягувача: Державне підприємство Київське лісове господарство , код ЄДРПОУ 00991373, адреса: вул. Лісна, 15, с. Стоянка, Київська обл.

Інформація про боржника: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Копію ухвали про забезпечення позову направити учасникам справи, а також державному (приватному) виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М. Ковальчук