Ухвала

від 29.06.2021 по справі 335/1590/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1590/21 1-кс/335/3526/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020085140000620, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 23.02.2021 року у кримінальному провадженні № 12020085140000620, а саме: 20 банкнот номіналом 1 долар США; 3 банкноти номіналом 2 долари США; 11 банкнот номіналом 5 доларів США; 4 банкноти номіналом 10 доларів США; 6 банкнот номіналом 20 доларів США; одна банкнота номіналом 50 доларів США; 42 банкноти номіналом 100 доларів США; 3 банкноти номіналом 5 євро; 4 банкноти номіналом 10 євро; 2 банкноти номіналом 20 євро; 8 банкнот номіналом 50 євро; одна банкнота номіналом 100 євро, які є власністю заявника ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання заявник посилається на відсутність підстав для застосування заходу забезпечення даного кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна в подальшому, оскільки власник зазначеного майна не має відношення до кримінального провадження, а органом досудового розслідування не встановлено відповідності арештованих грошових коштів критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

У судовому засіданні представник заявник підтримав подане клопотання та наполягав на його задоволенні. Суду пояснив, що грошові кошти, на які накладено арешт, не були здобуті злочинним шляхом, а належать заявникові, яка є матір`ю підозрюваного у кримінальному провадженні, що не спростовано слідчим.

Слідчий у судовому засіданні проти клопотання заперечував, просив у його задоволенні відмовити, оскільки грошові кошти можуть бути використані у даному кримінальному провадженні як речові докази. Крім того, суду пояснив, що матеріали кримінального провадження № 12020085140000620 постановою прокурора від 23.02.2021 року об`єднано з кримінальним провадженням № 42020081060000018, № 12021085040000081. У об`єднаному кримінальному провадженні № 42020081060000018 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за вчинення якого передбачено конфіскацію майна, у зв`язку з чим 25.06.2021 року до суду було подано відповідне клопотання про арешт вищезазначених грошових коштів, з метою забезпечення можливої конфіскації.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, відповідно до якої речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В ході розгляду клопотання встановлено, що за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12020085140000620 від 08 грудня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2021 року у справі № 335/1590/21, 1-кс/335/1024/2021 накладено арешт, зокрема, на грошові кошти: 20 банкнот номіналом 1 долар США; 3 банкноти номіналом 2 долари США; 11 банкнот номіналом 5 доларів США; 4 банкноти номіналом 10 доларів США; 6 банкнот номіналом 20 доларів США; одна банкнота номіналом 50 доларів США; 42 банкноти номіналом 100 доларів США; 3 банкноти номіналом 5 євро; 4 банкноти номіналом 10 євро; 2 банкноти номіналом 20 євро; 8 банкнот номіналом 50 євро; одна банкнота номіналом 100 євро.

В ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що грошові кошти, на які було накладено арешт, вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка на праві власності належить заявнику ОСОБА_5 , та в якій вона разом з сім`єю мешкає. Заявником підтверджено поданими суду матеріалами, що грошові кошти, про які йдеться у клопотанні належать ОСОБА_5 , про ці обставини вона також зазначала в ході проведення обшуку.

Слідчим суддею, в ході розгляду клопотання встановлено, що арешт на грошові кошти, про які йдеться у клопотанні, було накладено відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, за наявності на час розгляду клопотання про арешт підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Органом досудового розслідування слідчому судді не надано обґрунтованих даних про необхідність подальшого застосування арешту вказаних грошових коштів, а також обґрунтованих підстав для висновку про їх відповідність на час розгляду даного клопотання критеріям ст. 98 КПК України, визнання їх речовими доказами. Крім того, слідчим не спростовано доводів заявника про те, що ці кошти є власністю матері підозрюваного ОСОБА_6 заявника ОСОБА_5 , враховуючи, що їх було вилучено у житловому приміщенні, яке перебуває у її приватній власності, та не надано даних, з урахуванням яких можливо було б дійти висновку, про їх походження внаслідок злочинної діяльності підозрюваного.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

В свою чергу, за положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом положень ст. 3 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Виходячи зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у об`єднаному кримінальному провадженні № 42020081060000018, тієї обставини, що органом досудового розслідування в ході розгляду даного клопотання не підтверджено причетності власника грошових коштів ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, за фактом яких проводиться розслідування у даному кримінальному провадженні, з огляду на тимчасовий характер заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешту майна, що відповідає положенню ст. 174 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що обставини враховані слідчим суддею при накладені арешту на майно, про яке йдеться у клопотання, перестали існувати і в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба.

Доводи слідчого про необхідність подальшого застосування арешту грошових коштів з тих підстав, що наявність арешту необхідне з метою забезпечення конфіскації майна, у зв`язку з чим органом досудового розслідування подано до суду відповідне клопотання про арешт таких коштів, слідчий суддя вважає необгрунтованими, оскільки в ході розгляду клопотання не підтверджено, що зазначені грошові кошти належать підозрюваному у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладені обставини, виходячи з мети застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якою є досягнення дієвості цього провадження, відповідно до положення ст. 131 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість поданого клопотання про скасування арешту майна, у зв`язку з чим вважає за необхідне його задовольнити.

Керуючись ст.ст. 107, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020085140000620 задовольнити.

Скасувати частково арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12020085140000620 від 08 грудня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2021 року у справі № 335/1590/21, 1-кс/335/1227/2021, а саме з наступного:

- 20 банкнот номіналом 1 долар США;

- 3 банкноти номіналом 2 долари США;

- 11 банкнот номіналом 5 доларів США;

- 4 банкноти номіналом 10 доларів США;

- 6 банкнот номіналом 20 доларів США;

- одна банкнота номіналом 50 доларів США;

- 42 банкноти номіналом 100 доларів США;

- 3 банкноти номіналом 5 євро;

- 4 банкноти номіналом 10 євро;

- 2 банкноти номіналом 20 євро;

- 8 банкнот номіналом 50 євро;

- одна банкнота номіналом 100 євро.

Ухвала підлягає негайному виконанню та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1