Рішення

від 30.06.2021 по справі 905/490/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.2021 Справа № 905/490/21

Господарський суд Донецької області в складі головуючого судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Романенко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Кристалл-99 , м. Дружківка Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Зоря , смт. Зарічне Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 123238,86грн, з яких 111906,96грн - сума основного боргу, 7939,09грн - інфляційні витрати та 3392,81грн - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився;

від відповідача : не з`явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю Кристалл-99 , м. Дружківка Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Зоря , смт. Зарічне Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 123238,86грн, з яких 111906,96грн - сума основного боргу, 7939,09грн - інфляційні витрати та 3392,81грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №27 від 05.10.2018 у загальному розмірі 111906,96грн, внаслідок чого виникли підстави для нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 15, 16, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 12, 20, 27, 42, 129, 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів статті 6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/490/21 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою суду від 23.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/490/21; справу №905/490/21 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.04.2021.

Ухвалами суду від 21.04.2021 та 12.05.2021 відкладалося підготовче засідання.

Ухвалою від 02.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2021 о 10:00год.

Представник позивача у судове засідання 30.06.2021 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання 30.06.2021 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не надав.

19.04.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява, за змістом якої останній просить продовжити строк на підготовку відзиву у справі №905/490/21 та відкласти підготовче засідання, продовжити строк підготовчого провадження.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Виходячи з того, що відповідач обізнаний про факт відкриття провадження у цій справі, про що свідчать поштові повідомлення, приймаючи до уваги, що судом неодноразово відкладалося підготовче засідання для надання можливості відповідачу надати відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

З`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кристал-99 (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Зоря (далі - Покупець) укладено договір поставки №27 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується протягом строку дії даного Договору передати Покупцеві вироби з гофрокартону - ящики, короба, та інше (далі - Товар) за цінами, в асортименті й кількості, і в строки, які узгоджуються Сторонами в попередніх заявках, і підтверджуються накладними на Товар, а Покупець зобов`язується приймати Товар і оплачувати його відповідно до умов, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.4.1. Договору ціна за одиницю Товару й за партію Товару в цілому узгоджується Сторонами в попередніх заявках і підтверджується накладними на Товар.

Згідно з п. 5.1. Договору оплата партії Товару повинна бути зроблена Покупцем: 100% вартості Товару на умовах попередньої оплати. Оплата проводиться на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату.

Покупець здійснює оплату за даним Договором у гривнях шляхом перерахування суми вартості партії Товару на розрахунковий рахунок Постачальника, або іншим не забороненим чинним законодавством України способом за взаємною домовленістю Сторін (п. 5.2. Договору).

Приписами п.6.1. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється на умовах доставки партії Товару на склад Покупця або самовивозом Покупцем, або доставки Товару іншим способом та шляхом, що визначається Сторонами в попередніх заявках за домовленістю.

Відповідно до п.6.3. Договору строк поставки кожної окремої партії Товару узгоджується Сторонами і становить 14 днів з моменту одержання заявки від покупця, або інший строк, погоджений сторонами додатково.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за даним Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до даного Договору та чинного законодавства України (п.7.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31 грудня 2019 року, а відносно виконання зобов`язань, що виникли протягом строку дії даного Договору, - до повного їх виконання. У випадку, якщо жодна із сторін за 14 календарних днів до дати закінчення строку дії даного Договору, не повідомить про свій намір припинити правовідносини по даному Договору, термін дії даного Договору автоматично продовжується на один календарний рік.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень, скріплено печатками підприємств, докази припинення або розірвання спірного Договору в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000230 від 28.02.2020 позивачем поставлено товар - гофроящик №18В (630*320*320) у кількості 4289,000 шт. на суму 54916,36грн з ПДВ, у графі Замовлення якої є посилання на Договір №27 від 05.10.2018.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженою особою позивача з проставлянням печатки підприємства та містить особистий підпис в графі Отримав та відбиток печатки підприємства відповідача.

До матеріалів справи надано товарно-транспортну накладну №226 від 28.02.2020 з посиланням на видаткову накладну РН-0000230 від 28.02.2020. Товарно-транспортна накладна №226 від 28.02.2020 у графі Прийняв містить особистий підпис та відбиток печатки підприємства відповідача.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000293 від 13.03.2020 позивачем поставлено товар - гофроящик №18В (630*320*320) у кількості 4451,000 шт. на суму 56990,60грн з ПДВ, у графі Замовлення якої є посилання на Договір №27 від 05.10.2018.

Вказана видаткова накладна не підписана Сторонами.

До матеріалів справ надано товарно-транспортну накладну №287 від 13.03.2020 з посиланням на видаткову накладну РН-0000293 від 13.03.2020. Товарно-транспортна накладна №287 від 13.03.2020 у графі Прийняв містить особистий підпис та відбиток печатки підприємства відповідача.

У матеріалах справи доказів оплати відповідачем поставки товару за спірним договором не міститься.

Позивачем на адресу відповідача спрямовано претензію №01м від 11.01.2021, за змістом якої позивач вимагає протягом 10 календарних днів з дати отримання претензії перерахувати на рахунок ТОВ Кристал-99 заборгованість в розмірі 111906,96грн.

Вказана претензія отримана відповідачем відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 23.01.2021.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за договором не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 123238,86грн, з яких 111906,96грн - сума основного боргу, 7939,09грн - інфляційні витрати та 3392,81грн - 3% річних.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що частково підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Сутність позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов`язань з оплати поставки товару за договором №27 від 05.10.2018, а також застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення пені.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, правове регулювання якого визначено §1, 3 Глави 54 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, у п.5.1. Договору сторони погодили, оплата партії Товару повинна бути зроблена Покупцем: 100% вартості Товару на умовах попередньої оплати. Оплата проводиться на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату.

Позивачем рахунків на оплату до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995 Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п.2.4, 2.5 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З огляду на наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати поставку товару, тобто, носить інформаційний характер.

Відповідно до ч.1 статті 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Відтак, сторони у п.6.2. Договору погодили, що моментом переходу права власності на Товар є момент фактичної поставки (передачі) партії Товару.

Отже, Сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до відповідача в момент фактичної поставки (передачі) партії товару, а не пов`язують перехід права власності з оплатою поставленого товару.

Відтак, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.

Таким чином, суд повинен встановити факт поставки товару за спірним договором, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними.

Так, у матеріалах справи містяться видаткові накладні №РН-0000230 від 28.02.2020 на суму 54916,36грн з ПДВ та №РН-0000293 від 13.03.2020 на суму 56990,60грн з ПДВ.

Як зазначалось, видаткова накладна №РН-0000230 від 28.02.2020 підписана уповноваженою особою позивача та в графі Отримав містить особистий підпис без зазначення прізвища та посади підписанта, а також відбиток печатки підприємства відповідача.

Відповідно до приписів частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995 Міністерства фінансів України, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Приписами частин 1, 3, 4 статті 58-1 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Однак, з огляду на наведені приписи законодавства, хоча відбиток печатки підприємства не створює юридичних наслідків, але відповідач несе відповідальність за використання печатки підприємства, та її наявність на видатковій накладній вказує на участь у її підписанні представника відповідача.

Докази того, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Зоря була загублена, викрадена, або іншим чином вибула із володіння відповідача у матеріалах справи відсутні.

Крім того, до вказаної видаткової накладної додано товарно-транспортну накладну №226 від 28.02.2020 на підтвердження здійснення перевезення вантажу.

Щодо видаткової накладної №РН-0000293 від 13.03.2020 на суму 56990,60грн, суд зазначає про таке.

На відповідній накладні відсутні підписи уповноважених представників сторін, однак, до видаткової накладної надано товарно-транспортну накладну №287 від 13.03.2021, яка містить підпис та відбиток печатки відповідача.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п.11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Таким чином, товарно-транспортна накладна підтверджує факт перевезення товару та може вважатися одним із доказів реальності здійснення господарської операції з поставки товару.

Так, у товарно-транспортній накладній №287 від 13.03.2020 є посилання на супровідний документ на вантаж - ВП №РН-0000293 від 13.03.2020, за вказаною товарно-транспортною накладною поставлено вантаж на суму 56990,60грн.

Враховуючи, що відповідач не заперечує факт поставки товару, а видаткові накладні та товарно-транспортні накладні останнім не оспорюються, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами факт здійснення поставки товару за договором №27 від 05.10.2018.

Згідно з приписами ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

З огляду на те, що судом встановлено обов`язок відповідача оплатити поставлений товар за спірним договором в силу закону, суд застосовує загальні приписи щодо строку виконання зобов`язання згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача претензію №01м від 11.01.2021 з вимогою протягом десяти календарних днів з дати отримання претензії перерахувати на рахунок позивача заборгованість у розмірі 111906,96грн.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення претензія отримана відповідачем 23.01.2021, відтак, з урахуванням визначеного позивачем строку для виконання зобов`язань, відповідач повинен здійснити оплату поставки товару до 02.02.2021 включно.

Як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу, доказів сплати заборгованості за Договором не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 111906,96грн та задовольняє позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.

У зв`язку із не оплатою поставки товару позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3392,81грн та інфляційних втрат в сумі 7939,09грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем надано розрахунки щодо нарахування 3% річних окремо на суму основного боргу у розмірі 54916,36грн за період з 02.03.2020 по 12.03.2021, що складає 1697,14грн, та на суму основного боргу 56990,60грн за період з 16.03.2020 по 12.03.2021, що складає 1695,67грн.

Перевіривши наданий розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд встановив, що розрахунок є методологічно не правильним, а саме, позивачем безпідставно збільшено період нарахування 3% річних з 02.03.2020 та з 16.03.2020.

Оскільки, як вже встановлено судом, строк виконання зобов`язання розраховується від дня, коли відповідачем отримано претензію (23.01.2021), та з урахуванням визначеного позивачем строку для виконання зобов`язань, відповідач повинен здійснити оплату поставки товару до 02.02.2021 включно, відтак, прострочення за договором починається з 03.02.2021.

Суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку про стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму основного боргу за належний період з 03.02.2021 по 12.03.2021 у розмірі 349,52грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати на суму основного боргу 54916,36грн за період з 02.03.2020 по 28.02.2021 у розмірі 4134,64грн та на суму основного боргу 56990,60грн за період з 01.04.2020 по 28.02.2021 у розмірі 3804,45грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд встановив, що він є методологічно не правильним у зв`язку із безпідставним збільшенням періоду його нарахування.

Здійснивши власний розрахунок, з урахуванням того, що прострочення за виконанням зобов`язання за договором починається з 03.02.2021, суд встановив, що стягненню підлягає з відповідача інфляційні витрати на загальну суму основного боргу за належний період - лютий 2021 року у розмірі 1119,07грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кристалл-99 , м. Дружківка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Зоря , смт. Зарічне Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 123238,86грн, з яких 111906,96грн - сума основного боргу, 7939,09грн - інфляційні витрати та 3392,81грн - 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Зоря , смт. Зарічне Донецької області (84442, Донецька обл., Лиманський р-н, селище міського типу Зарічне, вулиця Шевченка, будинок 2 Б, код ЄДРПОУ 25580292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кристалл-99 , м. Дружківка Донецької області (84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 20, код ЄДРПОУ 30415453) заборгованість у розмірі 113375,55грн, з яких 111906,96грн - сума основного боргу, 1119,07грн - інфляційні витрати та 349,52грн - 3% річних, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2088,32грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 30.06.2021 складено та підписано повний текст рішення.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/