Рішення

від 20.04.2021 по справі 908/3179/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/197/20-24/32/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2021 Справа № 908/3179/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3179/20

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а; ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Приватного підприємства «ІНТЕРЕЛЕКТРО» (69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 25, кв. 2; ідентифікаційний код 32726787)

про стягнення 11345,51 грн.

за участю представників:

від позивача: Лойко А.О., довіреність № 959/20-19 від 24.12.2020

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Приватного підприємства «ІНТЕРЕЛЕКТРО» про стягнення основного боргу в сумі 8440,79 грн., пені в сумі 2881,10 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 09.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3179/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.01.2021.

Ухвалою від 12.01.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.02.2021 без виклику (повідомлення) сторін.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-48/21 від 12.02.2021, у зв`язку з перебуванням судді Проскурякова К.В. на лікарняному, справу № 908/3179/20 було призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2021, вказану справу було розподілено на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду від 15.02.2021 справа № 908/3179/20 прийнята означеним складом суду до провадження, присвоєно справі номер провадження 5/197/20-24/32/20, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) стороні, судове засідання для розгляду справи призначено на 16.03.2021.

Ухвалою суду від 16.03.2021 відкладено розгляд справи на 20.04.2021.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 20.04.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог посилається на договір № 651093 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладений між сторонами 21.01.2019, на виконання умов якого позивач надав споживачеві послуги з централізованого опалення в період з листопада 2019 по квітень 2020 року на загальну суму 8940,79 грн. Споживач здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 500,00 грн., несплаченою залишилась заборгованість у сумі 8440,79 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано пеня в сумі 2881,10 грн за період з 20.12.2019 по 10.03.2021 та 23,62 грн 3% річних за період з 20.12.2019 по 10.03.2021. Просить суд, на підставі ст. ст. 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193 Господарського кодексу України, Законом України Про теплопостачання від 02.06.2005 № 2633-ГУ, Правилами користування тепловою енергією , затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 20.04.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

УСТАНОВИВ:

21.01.2019 Між Концерном Міські теплові мережі (Виконавець) та приватним підприємством Інтерелектро (Споживач) укладено договір № 651093 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого (п. 1) Виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 2 договору послуга надається до нежитлового приміщення № 2, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. К. Великого, 20. Загальна опалювальна площа об`єкту теплопостачання складає 73,2 кв.м.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 8).

Згідно з п. 16 договору споживач зобов`язався оплачувати послуги в установлений договором строк.

Відповідно до пп 18 п. 18 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Виконавця документи за розрахунковий період: рахунок; акт приймання-передачі наданих послуг; Виконавець надає складені в електронній формі, зареєстровані та оформлені відповідно до вимог податкового законодавства податкові документи на всю суму зобов`язань, що виникли не пізніше 15-ти календарних днів від дати виникнення податкових зобов`язань, згідно вимог Податкового кодексу України.

Згідно п. 30 договору цей договір укладається на строк один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони погодилися, що умови Договору застосовуються до відносин між Споживачем і Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання - з 01 січня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надав споживачеві послуги з централізованого опалення в період з листопада 2019 по квітень 2020 року на загальну суму 8940,79 грн.

Об`єкт надання послуги має спільну з житловим будинком № 20 по вул. К. Великого у м. Запоріжжі систему опалення, а отже факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2019-2020 року, відповідно до якого Концерном Міські теплові мережі було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Позивач щомісяця надавав Споживачу рахунки та акти приймання - передачі теплової енергії, які останній особисто отримував, про що свідчать реєстри виданих документів за листопад 2019 року - лютий 2020 року, за березень та квітень 2020 року рахунок та акт приймання-передачі наданих послуг позивач направив на юридичну адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією (копія реєстру міститься в матеріалах справи).

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання -передачі теплової енергії на адресу Теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти за спірний період не повернув, тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими до оплати за відповідні періоди.

Відповідач оплату наданих послуг в установлені договором строки у повному обсязі не здійснив. Споживач здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 500,00 грн., несплаченою залишилась заборгованість у сумі 8440,79 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 8440,79 грн основного боргу,23,62 грн 3% річних та 2881,10 грн пені є предметом судового розгляду у даній справі.

За приписами ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Таким чином, укладений між сторонами договір від 21.01.2019 № 651093, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань.

Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, відповідно до умов Договору та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов`язковим для виконання сторонами) є погодженими. А отже, зазначені вище акти є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно Закону України Про теплопостачання серед основних обов`язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24).

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у строк передбачений Договором взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 8440,79 грн .

Враховуючи те, що станом на час розгляду спору в суді зобов`язання відповідача оплатити спожиту теплову енергію в період листопад 2019 року - квітень 2020 року за договором від 21.01.2019 № 651093 не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії у повному обсязі не здійснив, будь-яких претензій щодо виконання позивачем договору та щодо виставлених позивачем актів приймання-передачі і рахунків за спірний період не пред`явив, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8440,79 грн. обґрунтованою, заснованою на законі та договорі та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеня в сумі 2881,10 грн за період з 20.12.2019 по 10.03.2021 та 23,62 грн 3% річних за період з 20.12.2019 по 10.03.2021.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних від знецінення грошових коштів є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 23,62 грн. задовольняються судом повністю.

Зміст господарського договору згідно частини першої статті 180 ГК України становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 231 ГК України).

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

За пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 роз`яснено, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

У частині першій-третій ст. 231 ГК України визначено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, Законом України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» , відповідно до положень ст. 1 якого суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно п. 19 договору споживач несе відповідальність згідно з законодавством і цим договором за, зокрема, недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені, тощо.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним як в частині розрахунку сум, так і в частині визначення періоду нарахування штрафних санкцій. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 73 ПІК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. ст. 74, 76 ПІК України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна донести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, па підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Пре;гметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів ст. ст. 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 78 ПІК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов`язань, контррозрахунку спірної суми та доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позов задовольняється у повному обсязі.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ІНТЕРЕЛЕКТРО» (69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 25, кв. 2; ідентифікаційний код 32726787) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, на Запорізьке обласне управління АТ Ощадбанк МФО 313957, НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 32121458) - суму основного боргу в розмірі 8 440 (вісім тисяч чотириста сорок) грн. 79 коп.

Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства «ІНТЕРЕЛЕКТРО» (69104, м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 25, кв. 2; ідентифікаційний код 32726787) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458, на р/р НОМЕР_2 , МФО 320478, Банк: ПАТ АБ УКРГАЗБАНК ) - 3% річних у сумі 23 (двадцять три) грн. 62 коп., пені у розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 10 коп. та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.06.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян