Ухвала

від 01.07.2021 по справі 920/587/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про самовідвід судді

м. Суми

01.07.2021 Справа № 920/587/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/587/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Косівщинська" (42342, Сумська область, Сумський район, с. Косівщина, вул.. Шкільна, 16-А, код ЄДРПОУ 00855807)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Агро" (42346, Сумська область, Сумський район, с. Сула, вул.. 40 років Перемоги, 29, код ЄДРПОУ 38575616)

про стягнення 108462 грн 67 коп.,

УСТАНОВИВ :

01.06.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 108462 грн 67 коп., з яких: 95000 грн 00 коп. сума основного боргу, 9215 грн 00 коп. сума інфляційних збитків, 4247 грн 67 коп. 3% річних, за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки від 26.11.2019 № 287; а також просить покласти на відповідача судовий збір.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021, матеріали справи № 920/587/21 були розподілені судді Заєць Світлані Володимирівні.

Ухвалою суду від 03.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляд та відкрито провадження у справі № 920/587/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суддя Заєць С.В. вважає за необхідне заявити самовідвід, оскільки засновником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Косівщинська є брат, що підтверджується інформацією з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.06.2021.

Згідно вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях визначено наступний підхід до оцінки безсторонності суду, що розглядає справу.

Зокрема в п. 66 рішення у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява № 4785/02) від 10 грудня 2009 року, судом відзначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

У цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Наявність зазначених вище обставин, навіть за відсутності тих чи інших об`єктивних чинників, може бути підставою для виникнення у сторін та інших учасників справи почуття упередженості судді в цій справі, створити перешкоди для вирішення справи у відповідності до засад господарського судочинства, в тому числі у зв`язку з вірогідними зловживаннями сторонами процесуальними правами, та зашкодити законності прийнятих рішень, за рахунок наявності додаткових підстав для їх оскарження, пов`язаних із згадуваними обставинами.

Згідно із ст. 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частини 1 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина 8 статті 39 ГПК України).

Частиною 9 статті 39 ГПК України передбачено, що питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене у сукупності, керуючись п.1 ч. 1 ст. 35 ГПК України та з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді даної справи, недопущення у сторін чи інших осіб будь-яких сумнівів у безсторонності суду, суд дійшов висновку щодо задоволення заяви судді Заєць С.В. про самовідвід від розгляду даної справи № 920/587/21.

Керуючись приписами ст. 11, 35, 39 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заявити та задовольнити самовідвід судді Заєць С.В. від розгляду справи № 920/587/21.

2. Справу № 920/587/21 передати для повторного автоматичного розподілу у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Заєць