Рішення

від 16.06.2021 по справі 922/459/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/459/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ХІМ ТОРГ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ", с. Руська Лозова, Дергачівського району про стягнення 269157,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ХІМ ТОРГ", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ", с. Руська Лозова, Дергачівського району, в якому просить стягнути з відповідача 269157,50 грн. заборгованості за договором поставки № 10/12/00020 від 10 грудня 2020 року. Також, у наданому клопотанні позивач просить розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 лютого 2021 року у задоволенні клопотання позивача про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено; прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 09 березня 2021 року на 11:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 09 березня 2021 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 05 квітня 2021 року на 11:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 05 квітня 2021 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 19 квітня 2021 року на 11:30 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 квітня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 19 травня 2021 року та відкладено підготовче засідання на 13 травня 2021 року на 12 годин.

Протокольною ухвалою суду від 13 травня 2021 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 травня 2021 року на 10:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 25 травня 2021 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16 червня 2021 року до 11:30 годин.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про що свідчать долучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про що свідчать долучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ХІМ ТОРГ" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки №10/12/00020.

14 грудня 2020 року між сторонами було укладено додаток № 1 до договору поставки №10/12/00020 від 10 грудня 2020 року.

Згідно пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплачувати продукцію (товар)

Відповідно до пункту 3.3. договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Всі ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару переходять до покупця в момент передачі йому товару. право власності на партію товару виникає у покупця після оплати ним вартості цієї партії товару.

Згідно пункту 9.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до пункту 3.6. договору, у випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого в межах дії цього договору товару зі сторони покупця, постачальник зараховує грошові кошти в рамках договору, незалежно від призначення платежу, першочергового на погашення наявної заборгованості по договору і оплату штрафних санкцій, залишок зараховується в рахунок оплати погодженої між сторонами партії товару.

Згідно пункту 4.1. договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість окремої партії товару визначається сторонами у додатку до договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору крім вартості кожної окремої партії товару в додатку до договору, що підписується сторонами, повинні також бути визначені: кількість товару, ціна за одиницю товару та строк і умови розрахунку за партію товару.

Згідно пункту 4.3. договору підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна, підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями.

Відповідно до пункту 4.4. договору оплата партії товару здійснюється в українських гривнях в порядку, встановленому у відповідному додатку до договору. У всіх платіжних документах посилання на номер та дату цього договору є обов`язковим.

Згідно пункту 4.5. договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.6. договору грошові кошті, які отримані від покупця в межах дії цього договору, першочергово направляються на погашення заборгованості 9у випадку наявності такої) та оплату штрафних санкцій, які застосовуються до покупця, а залишок направляється на оплату вартості товару.

Згідно пункту 6.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6.2. договору у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення.

Згідно пункту 6.3. договору за порушення строків оплати товару, встановлених у додатку до договору, покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій (сплата пені згідно пункту 6.2. договору) зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25% процентів річних від простроченої суми згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що 14 грудня 2020 року позивачем було виписано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ" рахунок на оплату № 2264 на суму 209004,00 грн.

На виконання умов договору поставки № 10/12/00020 постачальником були здійснені поставки товару за видатковою накладною: № 2379 від 14 грудня 2020 року на суму 209004,60 грн.

Враховуючи вищевикладене заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ" перед позивачем складає суму 269157,50 грн., з якої 209004,00 грн. вартість товару, 20900,40 грн. штрафу, 4000,34 грн. пені, 8243,12 грн. 25% та 2108,90 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 4037,37 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СВ" (62332, Харківська область, Дергачівський район, село Руська Лозова, вул. Польова, буд. 11, код ЄДРПОУ 25470089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ХІМ ТОРГ" (04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 1, код ЄДРПОУ 40631061) 269157,50 грн. заборгованості та 4037,37 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17 5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "29" червня 2021 р.

Суддя П.В. Хотенець