Рішення

від 14.05.2021 по справі 175/32/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/32/21

Провадження № 2/175/12/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14 травня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.

при секретарі Кучеренко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Дніпровської районної державної лікарні ветеринарної медицини та Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з даним позовом до Дніпровської районної державної лікарні ветеринарної медицини та Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю.

Позивачі у судове засіданні надали письмову заяву у якій повністю підтримали вимоги за уточненим позовом, просили їх задовольнити та розгляд справи здійснювати без їх участі і проти заочного рішення не заперечували.

Представник Сурсько-Литовської сільської ради надав до суду письмову заяву про можливий розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача Дніпровської районної державної лікарні ветеринарної медицини в судове засідання не з`явилась, про день, час і місце слухання справи повідомлена належним чином, заяв щодо необхідності відкладення розгляду справи до суду не надав, відзив на позов також не надходив, тому суд, на підставі ст.280 ЦПК України , ухвалив розглянути справу за відсутності даного відповідача в заочному порядку.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази надані сторонами, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_4 з 1991 року працює в районній державній лікарні ветеринарної медицини на посаді санітарки. У 1992 році ОСОБА_1 виділили приміщення - частину житлового будинку (квартиру), загальної площею 52 кв.м, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

Вказана земельна ділянка площею 0,2720 га передана у постійне користування Дніпропетровському районному підприємству державної ветеринарної медицини - Сурсько-Литовської сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області, право користування на яке, у встановленому законом порядку, зареєстроване в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1229 та виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДП № 003182 від 12 жовтня 1998 року.

Земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 1221487500:02:001:0097.

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 04 березня 1998 року, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , право власності на яке у встановленому законом порядкові зареєстровано у Новомосковському МР БТІ за № 1341-7.

Земельна ділянка площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 передана у власність позивачці ОСОБА_1 , право власності на яку у встановленому порядку зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №548, про що виданий Державний акт про право приватної власності на землю серії ДП Дн№031672 16 квітня 1998 року.

Також встановлено, що позивачам було надано у власність лише частину житлового будинку (квартира), яка розташована на належній їм позивачам земельній ділянці, інша частина перебуває на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні відповідача Дніпровської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Проте, господарську діяльність відповідач у вказаній будівлі не провадить понад 15 років. Там відсутнє опалення, газо- та електропостачання, будівля руйнується, що підтверджується відповідними фотознімками долучені позивачами до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що вказана нерухомість 1933 року побудови, має спільні несучі конструкції з житловим приміщенням позивачів (спільні фундамент та дах) та її руйнування носить загрозу мешканцям будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позивачами, протягом останніх 13 років поточний ремонт та підтримка будівлі від подальшої руйнації, здійснюється за власний кошт через загрозу руйнації житлового приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами здійснювалися спроби з отримання у власність будівлі та земельної ділянки, проте рішенням Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 27 червня 2017 року відмовлено у наданні дозволу на розроблення проектної документації для відведення у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку орієнтовно площею 0,2 га.

Також судом встановлено, що Наразі позивачі відкрито, безперервно володіють частиною будинку АДРЕСА_1 з 2005 року, сплачують комунальні послуги та обов`язкові платежі (податок на землю), здійснюють поточні ремонтні роботи, утримують своїм коштом будинок у належному стані та використовують будівлю на власний розсуд і там перебувають речі позивачів, тобто володіють та користуються нерухомим майном.

Так, згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК України).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України) (п.9 Постанови).

Враховуючи положення ст.ст. 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення ст.344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому, суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю (п.11 Постанови).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15 , 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.5 ч.1 ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) (п.14 Постанови).

З наведеного та з огляду на матеріали справи суд приходить до висновку, що позивачі більше 10 років відкрито, безперервно володіють вищевказаним нерухомим майном, а тому набули право власності за набувальною давністю на частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 2 , 10 , 15 , 60 , 208 , 218, 280 ЦПК України , ст. 391 ЦК України , суд , -

УХВАЛИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Дніпровської районної державної лікарні ветеринарної медицини та Сурсько-Литовської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити у повному обсязі.

Визнати Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 . зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на частину будинку - нежитлові приміщення ветеринарної лікарні загальною площею 168,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з наступного: приміщення, площею 62,3 кв.м, приміщення, площею 67,0 кв.м, кабінету, площею 20,9 кв.м та кабінету 18,5 кв.м, відповідно до техпаспорту на нежитлові приміщення ветеринарної лікарні - будинок АДРЕСА_1 , інв.справа №10-03/21 від 10.03.2021 року .

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко