Рішення

від 30.06.2021 по справі 640/15954/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Київ № 640/15954/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка ЛТД"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ластівка ЛТД" з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 00007251402 від 29.05.2019р. винесене ГУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ Ластівка ЛТД .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

21.10.201 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись, на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, які прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.10.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.02.2019р. № 2057 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ластівка ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2018;.з питань дотримання валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2018; єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 31.12.2018; та іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2018.

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 23.042019. № 279/26-15-14-02-02/32252797 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка ЛТД (далі- Акт) у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 , пп.139.2.1 п.139.2 ст.139, п.140.1, пп.140.4.2. п.140.4 ст.140 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, на загальну суму 2114686 грн. грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 2114686 грн.

п.58.1 ст.58, пп. 198.1, пп. 198.2, п.198,6 ст. 198, ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1934 303 грн., в тому числі за грудень 2017р. на суму 564390 грн., січень 2018 року у сумі 1353714 грн., за лютий 2018 на суму 16198грн.

п.201.10 ст. 201 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних податку на додану вартість за вересень 2017, березень, травень, вересень 2018р.

Не погоджуючись з Актом перевірки, позивач подав до контролюючого органу заперечення.

За результатом розгляду заперечень позивача, відповідач 24.05.2019р. за № 97457/10/26-15-14-02-02 змінив висновки до Акту перевірки, та вказав, що перевіркою встановлено порушення ТОВ Ластівка ЛТД , а саме:

пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 , пп.139.2.1 п.139.2 ст.139, п.140.1, пп.140.4.2. п.140.4 ст.140 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, на загальну суму 2106413 грн. грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 2106413 грн.

п.201.10 ст. 201 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість за вересень 2017, березень, вересень 2018р.

На підставі зміненого Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення.:№ 00007251402 від 29.05.2019р, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2633016,00 грн. у тому числі за штрафними санкціями 526603.33 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятим податковим рішенням-повідомленням подав до контролюючого органу скаргу.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного вище податкового повідомлення-рішення Державна фіскальна служба України рішенням від 12.08.2019р. скаргу позивача залишила без задоволення.

Позивач вважаючи вищезазначені податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період, що перевірявся укладено три договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а саме:

- Договір № 12 від 25.01.2017р з ПАТ Ульяновське в розмірі 28000000,00 грн. із строком повернення позики 30.06.2018р., який відповідно до змін до договору від 27.06.2018р. строк погашення заборгованості змінено до 30.06.2019р.

- Договір № 23 від 13.03.2017 з ТОВ Берестівська , за умовами якого позивач зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі повернути ТОВ Берестівська фактично отриману фінансову допомогу, яка за умовами договору не повинна перевищувати суму в розмірі 10000000,00 грн. із строком погашення зобов`язання до 31.12.2019р.

- Договір № 22 від 13.03.2017 з ТОВ Колос , за умовами якого позивач зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі повернути ТОВ Берестівська фактично отриману фінансову допомогу, яка за умовами договору не повинна перевищувати суму в розмірі 10000000,00 грн. із строком погашення зобов`язання до 31.12.2019р.

Підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до приписів пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Згідно з приписами пункту 6 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові та поточні.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними.

Відповідно до приписів пунктів 7-9 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Довгострокове зобов`язання за кредитною угодою (якщо угода передбачає погашення зобов`язання на вимогу кредитора (позикодавця) у разі порушення певних умов, пов`язаних з фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо: позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов`язання внаслідок порушення; не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Довгострокові зобов`язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Приписами пункту 4 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання визначено, що теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Слід зазначити, що статтею 4 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується, зокрема, на принципі превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 №559, визначено, що фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти визначено, що фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Відповідно до пункту 30 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти , на кожну наступну після визнання дати балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:

- дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;

- фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;

- фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;

- фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

Доходи визнаються згідно з Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290. Відповідно до зазначеного стандарту дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства). Отримання поворотної фінансової допомоги не приводить до збільшення активів або зменшення зобов`язань і до зростання власного капіталу.

Витрати визнаються відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318. Згідно із зазначеним стандартом витратами звітного періоду визнається або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками).

Відповідач, посилаючись на Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання та Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти , наполягав на тому, що боргові зобов`язання за договорами позики підлягають дисконтуванню з метою приведення номінальної суми заборгованості до справедливої вартості. Як наслідок, відповідач вважає, що позивачем занижено дохід внаслідок недисконтування заборгованості за справедливою вартістю.

Разом із тим, відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями. Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Теперішня вартість - це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Проаналізувавши наведені вище положення, вбачається, що зобов`язання, які виникли у позивача на підставі договорів позики: Договір № 12 від 25.01.2017р. (із наступними змінами), Договір № 23 від 13.03.2017 р., Договір № 22 від 13.03.2017, які за своєю суттю є довгостроковими зобов`язаннями. Такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються за теперішньою вартістю, а не за сумою погашення.

Водночас відповідачем самостійно визначено формулу дисконтування кредиторської заборгованості за теперішньою вартістю заборгованості для одноразового платежу в кінці строку, без урахування необхідності погашення також відсотків за позикою. Зазначене не відповідає приписам Податкового кодексу України. Такі висновки контролюючого органу є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №640/19241/18, а також постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 №640/14825/19, від 01.07.2020 №640/13685/19 та від 03.03.2021 №640/2937/20.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить визначення платнику податків грошового зобов`язання із податку на прибуток по двох епізодах порушень:

- за наслідками дисконтування кредиторської заборгованості по договорах позики, а саме: Договір № 12 від 25.01.2017р. (із наступними змінами), Договір № 23 від 13.03.2017 р., та Договір № 22 від 13.03.2017р.

- донарахування відповідачем 10128649 грн. згідно результатів попередньої позапланової перевірки позивача за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., по якій було прийнято податкове повідомлення рішення № 1682615147 від 28.03.2018р., яке оскаржується в судовому порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на стор.25 Акту перевірки відображено, що донарахування об`єкту оподаткування в розмірі 10128649 грн. враховано у висновку даної перевірки, визначено згідно результатів попередньої позапланової перевірки за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., по якій прийнято податкове повідомлення рішення № 1682615147 від 28.03.2018р., та яке оскаржується позивачем в судовому порядку (справа № 826/5526/18).

Відповідно до положень абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, податкове повідомлення рішення № 1682615147 від 28.03.2018р.. прийняте на підставі Акту від 19.12.2017р. №201/26-15-14-07-02/32252797 на час проведення перевірки за період з 01.01.2015р. по 30.06.2017р., як і на момент подання цього позову позивачем не є узгодженим, а визначені у ньому суми не підлягали врахуванню до декларацій позивача за результатами попередньої перевірки до моменту узгодження чи скасування зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №804/6220/14 та від 19.02.2019 у справі № 804/16352/13-а.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 29.05.2019 №00007251402).

Згідно із частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 №00007251402 .

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на користь позивача витрати по сплаті судового збору понесені позивачем у розмірі 19210 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ластівка ЛТД" задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.05.2019 №00007251402 .

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Ластівка ЛТД " (04070, м. Київ, вул. Іллінська,8 17, код ЄДРПОУ 32252797) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені витрати, пов`язані зі сплати судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська