Постанова

від 30.06.2021 по справі 580/5888/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5888/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Черкасиавтотранс до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Черкасиавтотранс звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2020 №05923003201; визнати неправомірними дії відповідача щодо організації та проведення в липні 2020 року перевірки позивача та складання акту від 31.07.2020 №111/23-00-32-0122/03115376.

Позов мотивований тим, що спірне рішення прийняте без наявності порушення вимог законодавства України, оскільки позивач має у власності 2 резервуари для зберігання пального 25 м.куб кожний, що використовуються виключно для заправки власного автотранспорту для господарських потреб. Вказані резервуари не відповідають вимогам акцизного складу для зберігання пального, а обсяги його зберігання та використання не є значними (менше 1000 м.куб за рік) що є підставою для отримання відповідної ліцензії.

Окрім того позивач зазначає, що перевірка, за наслідками якої прийняте оскаржуване рішення, проведена з порушенням вимог законодавства, оскільки керівнику позивача не було вручено під підпис наказ про проведення перевірки, перевірку ініційовано та проведено без наявності викладених у ПК України підстав.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року задоволено, визнано неправомірними дії ГУ ДПС у Черкаській області щодо проведення з 21.07.2020 до 30.07.2020 фактичної перевірки ПрАТ Черкасиавтотранс та складання за її наслідками акту від 31.07.2020 №111/23-00-32-0122/03115376; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 28.08.2020 р. №05923003201.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Черкаській області подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що за наслідками перевірки діяльності позивача виявлено факт зберігання пального без відповідної ліцензії, що підтверджується даними акту зняття залишків матеріальних цінностей. Також зазначає, що до початку перевірки керівнику позивача вручений наказ та направлення на її проведення, тому дії посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки та оформлення її результатів є законними.

Посилаючись на такі та інші обставини, відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Черкаській області, призначено справу до розгляду у письмовому провадженні з 07 червня 2021 року.

Від ПрАТ Черкасиавтотранс надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказує, що доводи відповідача є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, які вірно встановив суд першої інстанції.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників процесу, суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зареєстрований юридичною особою з 25.12.1990 (код ЄДРПОУ 03115376). Основним видом діяльності позивача за КВЕД є Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення .

На підставі наказу від 21.07.2020 №801 та направлень від 21.07.2020 №№257, 258 службові особи відповідача здійснили фактичну перевірку діяльності позивача за місцем провадження господарської діяльності за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 8.

За наслідками перевірки складений Акт від 31.07.2020 №111/23-00-32-0122/03115376, яким зафіксовано, що за вищевказаною адресою виявлено 2 паливно-роздавальні колонки та 11 резервуарів для зберігання пального, у 2 з яких зберігається 13119 л. дизельного пального. При цьому, станом на 21.07.2020 у позивача відсутня ліцензія на зберігання пального.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач видав оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.08.2020 №05923002301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500 000,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками ГУ ДПС у Черкаській області, вважає їх передчасними, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами.

Відповідач у свою чергу наполягає на зворотному, стверджує, що обставини, на які посилається позивач, не підтверджуються наявними та достатніми документальними доказами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 12 березня 2021 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Виключний перелік підстав для здійснення фактичної перевірки визначений пунктом 80.2 статті 80 ПК України.

Одна з таких підстав, посилання на яку міститься у спірному наказі, визначена підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, якою встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З цього приводу суд першої інстанції правильно врахував висновки Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №520/12028/18 відповідно до яких законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

При цьому, відповідачем не надано письмових та інших достатніх та переконливих доказів, які б підтвердили факт наявності або отримання контролюючим органом інформації про порушення позивачем вимог законодавства.

У наказі на проведення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

У постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14 суд вищої інстанції дійшов висновку, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права викладені Верховним Судом й у постанові від 23 січня 2018 року у справі №804/12558/14, зокрема зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ПрАТ Черкасиавтотранс з 1997 року здійснює діяльність у сфері пасажирських перевезень на міських маршрутах в м. Черкаси та приміських маршрутах Черкаського району відповідно до ліцензії Міністерства транспорту та зв`язку України №142 від 17.04.2012 р., виданої на необмежений термін, тобто фактично проводить діяльність у сфері пасажирських перевезень автомобільним та автобусним транспортом.

Виходячи із змісту наявної у справі довідки ГУ статистики в Черкаській області від 23.05.2017 р. №03.1-15/1906 вказано основні види господарської діяльності ПрАТ Черкасиавтотранс , серед яких відсутня продаж (реалізація) й зберігання пального та пально-мастильних матеріалів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом спирту та пального на території України врегульовано Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а також Податковим кодексом України.

В Акті перевірки від 31.07.2020 р. відповідачем зазначено, що позивач безпідставно зберігає пальне, при цьому не наводить доказів таким твердженням. У протилежне позивач наводить твердження, що у межах здійснення господарської діяльності для заправки пасажирських автобусів ПрАТ Черкасиавтотранс використовує АЗС з резервуарами для заправки пального, при цьому оптову та роздрібну торгівлю паливом ані до моменту проведення фактичної перевірки, ані після її завершення не проводиться.

Також згідно балансової довідки ПрАТ Черкасиавтотранс від 31.08.2020 р. №5116 позивачем 21.07.2020 р. шляхом подачі повідомлення про об`єкти оподаткування за формою №20-АПП зареєстровані два резервуари для зберігання пального по 25 м.куб кожен, загальним об`ємом 50 000 л, які обліковуються на балансі товариства. До зазначеного часу податкова (бухгалтерська) звітність Товариства не містила інформації щодо резервуарів з пальним. Виходячи з наведеного, не зрозуміло звідки відповідачем отримана інформація щодо зберігання ПрАТ Черкасиавтотранс пального, яке потребує ліцензування.

Позивач наполягає, що згідно договору поставки нафтопродуктів від 07.09.2018 р. №ЯН-11, укладеного з ПП Янакофф , Товариство дійсно купує пальне для потреб власного автопарку, проте не займається його зберіганням на власній господарській території.

Окрім того, положення статей 1, 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального вказують на те, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, які введено в експлуатацію.

З пояснень позивача вбачається, що пальне з пересувних цистерн місткістю по 50 куб.метрів одразу завантажується у паливні баки транспортних засобів, тому підстави вважати, що Товариство користується непересувними цистернами відсутні.

Іншого відповідачем колегії суддів не доведено, не підкріплено належними та достатніми документальними доказами, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ГУ ДПС у Черкаській області не мало достатніх правових підстав для видання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стосовно позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про недоведеність позиції відповідача та не підтвердженність її достатніми, ґрунтовними та переконливими документальними доказами, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі №580/5888/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді Л.О.Костюк

А.Г. Степанюк