Постанова

від 29.06.2021 по справі 572/458/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року

м. Рівне

Справа № 572/458/20

Провадження № 22-ц/4815/601/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В.,

секретар судового засідання - Пиляй І. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Любиковицька сільська рада Сарненського району Рівненської області

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року у складі судді Ведяніної Т. О., ухвалене в м. Сарни о 9 годині 20 хвилин повним текстом,

в с т а н о в и в :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Любиковицької сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та право власності на дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 4,29 га, які розташовані на території Любиковицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, як на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_5 .

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 4,29 га., що розташовані на території Любиковицької сільської ради Сарненського району, і право власності на які за спадкодавцем підтверджується Державним актом на право власності на земельні ділянки серії ЯБ 089459. Спадкоємцями першої черги є вона та троє дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які відповідно до закону прийняли спадщину, оскільки проживали разом із спадкодавцем. Діти не претендуют на спадкове майно, що залишилось після смерті їх батька, однак у встановленому законом порядку від спадщини не відмовлялись. Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через наявність інших спадкоємців, що прийняли спадщину після смерті спадкодавця, тому вона за захистом свого права звернулась до суду.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року вказаний позов задоволено частково. Визнано за позивачкою право власності на 1/4 частину житлового будинку, 1987 року забудови, загальною площею 77,2 м2, розташованого по в АДРЕСА_1 та по ј часток двох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 4,29 га., розташовані на території Любиковицької сільської ради Сарненського району, відповідно до Державного акту на право власності на земельні ділянки серії ЯБ 089459 від в порядку спадкування за законом після смерті після її смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд помилково задовольнив її вимоги частково, зазначивши, що є інші спадкоємці, які прийняли спадщину. При цьому суд не взяв до уваги того, що інші спадкоємці, окрім неї, на спадщину не претендують. Інші мотиви апеляційної скарги дублюють обґрунтування позовних вимог. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції врахував ті обставини, що позивачем доведено наявність спадкового майна у спадкодавця на час відкриття спадщини, позивачка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, оскільки проживала із спадкодавцем на час його смерті, тому є достатні правові підстави для визнання за нею права власності на 1/4 частину вказаного у позові будинковолодіння та земельних ділянок в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання права власності на 3\4 частини спадкового майна, суд урахував ті обставин, що інші спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 також прийняли спадщину і у встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк не відмовились від її прийняття та не уклали угоду щодо зміни розміру часток у спадковому майні відповідно до ч.2 ст.1267 ЦК України, тому свідоцтво про право на спадщину має видаватись на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Такий висновок є законним, обґрунтований наявними в матеріалах справи доказами, відповідає вимогам матеріального, процесуального права.

Судом встановлено: спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджуєть свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18 червня 2019 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 березня 2006 року та копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 травня 2006 року ОСОБА_5 на праві власності належало будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , 1987 року забудови, загальною площею 77,2 м2, (форма власності приватна, частка ціла).

Згідно Державного акту серії ЯБ №089459 від 20 серпня 2004 року ОСОБА_5 на праві власності належали дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 4,29 га., розташовані на території Любиковицької сільської ради Сарненського району Рівненської області.

Таким чином, у відповідності до вимогами ст.1218 ЦК України, після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на вищевказане будинковолодіння та земельні ділянки.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК Українипередбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статей 1258, 1267 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Судом встановлено, що на час смерті спадкодавця разом з ним проживали дружина - позивачка у справі ОСОБА_1 та діти спадкодавця - відповідачі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 які є спадкоємцями першої черги, прийняли спадщину відповідно до вимог ст.1268 ЦК України.

Постановою державного нотаріуса від 07 лютого 2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за наявності інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

У частині першій статті 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Встановивши, що спадщину після смерті ОСОБА_7 у встановленому законом порядку прийняли чотири спадкоємця першої черги, суд першої інстанції вірно ухвалив рішення про право позивачки на 1/4 частину спадкового майна.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки, апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань, які заслуговували б на увагу, і які спростовували би висновки рішення суду першої інстанції, тому, на переконання апеляційного суду, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 червня 2021 року.

Головуючий Н. М. Ковальчук

Судді: С. В. Хилевич

С. В. Боймиструк