Рішення

від 24.06.2021 по справі 509/1923/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1923/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2021 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в уточненій редакції якої позивач просив визнати за ним право власності на:

- житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 109,7 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5123783500:02:002:0385, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач в своїй позовній заяві (уточненій) зазначив про те, що 04.03.2021 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач запозичив у позивача грошову суму у розмірі у розмірі 252 000 (двісті п`ятдесят дві) тисячі гривень 00 коп. строком до 15.03.2021 р., на підтвердження чого ОСОБА_2 добровільно, при здоровому розумі та ясній пам`яті було складено відповідну розписку.

В подальшому, 08.03.2021 року сторонами було укладено додаткову угоду до вищезазначеної розписки, якою ОСОБА_2 підтвердив те, що у разі неповернення запозичених грошових коштів в розмірі 252 000 грн. 00 коп. в строк до 15.03.2021 р., він зобов`язується передати ОСОБА_1 у власність належне йому майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 109,7 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 5123783500:02:002:0385, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що вищевказані житловий будинок та земельна ділянка належали на праві приватної власності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 38 від 12.02.2017 р. При цьому, єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є її син - ОСОБА_2 (відповідач по справі).

Так, ОСОБА_1 вказує у своїй позовній заяві (уточненій) на те, що неповернення ОСОБА_2 в обумовлений строк грошових коштів в розмірі 252 000 грн. 00 коп., ухиляння від передачі позивачу у власність нерухомого майна, визначеного додатковою угодою, уникнення отримання у встановленому законом порядку свідоцтв про право на спадщину, а також відсутність у відповідача постійного місця роботи, стабільного заробітку, а, відтак, і можливості повернути борг в повному обсязі, зумовило звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом.

28 травня 2021 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання призначено на 24.06.2021 р. о 9 год. 30 хв. у залі судового засідання в приміщенні суду.

В судове засідання позивач та відповідач не з`явилися.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання, яке відбудеться 24.06.2021 р. о 9:30 год. за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Судом отримано клопотання відповідача про проведення судового засідання 24.06.2021 р. о 9:30 год. без його участі, вирішення питання про задоволення позову залишає на розгляд суду.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що предметом позову є визнання права власності, підставою позову є порушення умов договору позики.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 04.03.2021 р. між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір позики, відповідно до якого останній запозичив у позивача грошову суму у розмірі 252 000 (двісті п`ятдесят дві) тисячі гривень 00 коп. зі строком повернення до 15.03.2021 р. Підтвердженням того, що відповідач отримав зазначену суму, а саме, 252 000 грн. 00 коп. є складена ОСОБА_2 добровільно, при здоровому розумі та ясній пам`яті розписка.

В подальшому, 08.03.2021 р. сторонами було укладено додаткову угоду до вищезазначеної розписки, відповідно до якої ОСОБА_2 у разі неповернення запозичених грошових коштів в розмірі 252 000 грн. 00 коп. в строк до 15.03.2021 р. зобов`язується передати ОСОБА_1 у власність майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 109,7 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 5123783500:02:002:0385, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 246702174 від 03.03.2021 р. вищевказане нерухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 38 від 12.02.2017 року.

В свою чергу, судом встановлено, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є відповідач, ОСОБА_2 , який постійно проживав разом з померлою на час відкриття спадщини і не заявляв про відмову від спадщини протягом 6 місяців з моменту її відкриття, а тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину.

Враховуючи надані позивачем докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, складену відповідачем 04.03.2021 р. розписку, яка підтверджує отримання ним від позивача грошових коштів у розмірі 252 000 грн. 00 коп. зі строком повернення до 15.03.2021 р., слід вважати договором позики грошових коштів, укладеним між позивачем та відповідачем, який є письмовим правочином, що відповідає формі, передбаченій ст.ст. 207, 1047 ЦК України.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, положеннями якої закріплено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Вищевикладене свідчить про те, що борговим документом, який підтверджує укладання договору позики між позивачем та відповідачем є розписка, складено останнім 04.03.2021 р., яка засвідчує передання ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 252 000 грн. 00 коп. зі строком повернення до 15.03.2021 р.

Отже, відповідно до умов договору позики, у відповідача виник обов`язок повернути позикодавцю (позивачу) в термін до 15.03.2021 р. грошові кошти у такій самій сумі.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р. на засіданні Судової палати у цивільних справах по справі № 6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав в строк до 15.03.2021 р. зобов`язання, взяті на себе за умовами договору позики та продовжує ухилятися від повернення позивачу боргу в розмірі 252 000 грн. 00 коп. та, водночас, відмовляється від передачі ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, визначене додатковою угодою від 08.03.2021 р., а саме: житловий будинок, загальною площею 109,7 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 5123783500:02:002:0385, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На теперішній час, право власності на спірне майно належить померлій ОСОБА_3 з якою на момент відкриття спадщини постійно проживав відповідач, ОСОБА_2 , який не отримував свідоцтва про право на спадщину, не заявляв про відмову від спадщини протягом 6 місяців з моменту її відкриття, а тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом також досліджено звіт про оцінку майна № А827-210904-041 від 09.04.2021 р. та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки № А827-210904-040 від 09.04.2021 р., відповідно до яких ринкова вартість спірного житлового будинку складає 100 820 грн. 00 коп., ринкова вартість спірної земельної ділянки - 151 180 грн. 00 коп., в результаті чого суд приходить до висновку про співмірність вартості спірного нерухомого майна з сумою боргу відповідача.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 89, 95, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання право власності - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 109,7 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5123783500:02:002:0385, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: А.І. Бочаров