Ухвала

від 01.07.2021 по справі 357/2662/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Київський апеляційний суд

У Х В А Л А

1 липня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року щодо ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 32018110080000004,

у с т а н о в и в :

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.03.2021 за наслідками розгляду клопотання захисника ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, в якому він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

08.06.2021 захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Обґрунтовуючи право на подання апеляційної скарги, захисник, посилаючись на позиції в рішеннях Європейського суду з прав людини «Гофман проти Німеччини», «Кудла проти Польщі», рішеннях Верховного Суду, зазначає, що його підзахисному ОСОБА_5 згідно з ст.24 КПК України гарантовано право на перегляд ухвали, яка стосується його прав, свобод та інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брав він участь у судовому розгляді.

Так, поза увагою суду першої інстанції залишились фактичні та юридичні обставини кримінального провадження № 32018110080000004, а саме. Ухвалами Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2018 та від 22.11.2018 за клопотанням прокурора кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 вже закривалося у зв`язку із закінченням строків давності. Ці ухвали скасовані судом апеляційної інстанції, який встановив, що суд першої інстанції констатував факт вчинення посадовими особам ТОВ «Проксімус», генеральним директором якого є ОСОБА_5 , злочинів, передбачених ст.ст.212, 366 КК України, що не було безпосереднім предметом розгляду в судовому засіданні. При цьому, скасовуючи ухвалу Київського апеляційного суду від 25.06.2019, якою апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 була залишена без задоволення, Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 зазначив, що при звільненні ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на те, що суд першої інстанції в ухвалі від 22.11.2018 дійшов висновку, що службові особи ТОВ «Проксімус» ухилилися від сплати податків, і навіть зазначив прізвище ОСОБА_5 , який не є учасником кримінального провадження. В подальшому ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2020 в задоволені клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності було відмовлено та клопотання повернуто для здійснення кримінального провадження у загальному порядку, оскільки зміст клопотання порушує загальні засади кримінального провадження, як то презумпція невинуватості та верховенство права.

Направляючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 до суду з обвинувальним актом, прокурор виключив з тексту посилання на найменування юридичних осіб, з якими ОСОБА_3 як директор ТОВ «Лікс Груп» вступав у договірні відносини (в тому числі найменування ТОВ «Проксімус» та прізвище директора ОСОБА_5 ), вживши термін «підприємства реального сектору економіки». Разом з тим, в обвинувальному акті, текст якого суд продублював в ухвалі, містяться посилання на реквізити документів фінансово-господарської діяльності, які, на думку прокурора і суду, є підробленими, зокрема, договори про надання послуг, податкові накладні, у зв`язку з чим навіть відсутність в ухвалі посилань на прізвище ОСОБА_5 і ТОВ «Проксімус» дозволяє ідентифікувати його підзахисного як особу, яка підписала ці договори та врахувала відповідні документи в бухгалтерському обліку та податковій звітності очолюваного ним підприємства. До того ж, у справі № 357/2662/21 є постанови слідчого про визнання документів речовими доказами, у тому числі податкових накладних, виданих ТОВ «Лікс Груп» ТОВ «Проксімус». А відтак, на переконання захисника, в ухвалі суд першої інстанції незаконно визнав підробленими договори господарської діяльності, підписані з одного боку директором ТОВ «Лікс Груп» ОСОБА_3 та з іншого боку генеральним директором ТОВ «Проксімус» ОСОБА_5 , а також податкові накладні.

ОСОБА_5 до кримінального провадження не залучався, показання не давав, у зв`язку з чим було порушено право на справедливий суд, презумпція невинуватості та верховенство права, і такі порушення є істотними. Внаслідок цього для прокурора штучно створено преюдицію та умови для кримінального переслідування посадових осіб ТОВ «Проксімус», у тому числі ОСОБА_5 , оскільки як доказ винуватості ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 32017110080000012 сторона обвинувачення надає копію оскарженої ухвали.

Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, пропуск якого захисник мотивує тим, що копію автентичної ухвали на його клопотання, направлене поштою 31.02.2021, суд так і не надав, після чого в період квітень-травень 2021 року мали місце посилені карантинні заходи у зв`язку із введенням карантину через поширення коронавірусу COVID-19, що перешкодило йому прибути з м. Києва до м. Білої Церкви. І лише в період з 20 по 21 травня 2021 року, коли він брав участь в іншому кримінальному провадженні в Білоцерківському міськрайонному суді, зміг відвідати канцелярію, ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію оскарженої ухвали. Просить зважити і на те, що виготовлення апеляційної скарги та додатків вимагало додаткового часу.

Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали кримінального провадження, вважаю, що вона подана особою, яка не має на це права, з таких підстав.

Статтею 393 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на вирок або ухвалу суду першої інстанції, до яких, серед іншого, відносяться підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник, а також інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 03.03.2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченомуст.393 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч.2ст.24 КПК України.

Верховний Суд України у згаданій вище постанові наголосив на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала суду першої інстанції постановлена щодо ОСОБА_3 , і всупереч твердженням в апеляційній скарзі у ній відсутні жодні дані про вчинення ОСОБА_5 або посадовою особою ТОВ «Проксімус» будь-яких кримінальних правопорушень, щоб давало підстави вважати, що судове рішення стосується прав, свобод чи інтересів ОСОБА_5 .

Доводи захисника, що суд в ухвалі незаконно визнав підробленими договори господарської діяльності, підписані з одного боку директором ТОВ «Лікс Груп» ОСОБА_3 та з іншого боку генеральним директором ТОВ «Проксімус» ОСОБА_5 , а також податкові накладні, за реквізитами яких (номерами та датами) можливо ідентифікувати його підзахисного, є надуманими. Крім того, дослідження та оцінки правомірності дій інших осіб суд не здійснював, а отже, не вирішував наперед питання про їх права, свободи чи інтереси.

Безпідставними є і твердження про те, що суд штучно створив преюдицію, оскільки судове рішення в цьому кримінальному провадженні не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, і не є доказом винуватості останніх.

Згідно з п.2 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Враховуючи те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 судом не розглядалося, відомості про нього або очолюване ним підприємство в ухвалі, взагалі, відсутні, ухвала суду першої інстанції не стосується його прав, свобод чи інтересів. Отже, захисник ОСОБА_2 не наділений правом у даному кримінальному провадженні подавати апеляційну скаргу, і її належить повернути.

У зв`язку з відсутністю законних підстав для відкриття провадження за апеляційною скаргою розгляд питання про поновлення строку апеляційного оскарження є недоцільним.

На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2021 року щодо ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 32018110080000004 повернути.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Суддя Київського

апеляційного суду ОСОБА_1