Рішення

від 23.06.2021 по справі 198/226/20

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/226/20

провадження № 2/0198/14/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., прокурора Ємельянова В.А., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кучеренка А.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Юр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом заступника керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області Побережний Сергій Євгенійович, про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та витребування майна з незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з позовною заявою про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна з незаконного володіння.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.11.2011 між Юр`ївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення фермерського господарства площею 16,000 га, кадастровий номер 1225982800:01:002:0627, розташованої на території Новоіванівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області. Речове право оренди за договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2019.

Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.11.2011, кадастровий номер 1225982800:01:002:0627, укладений між Юр`ївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , зобов`язати останню повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області об`єкт оренди, скасувати запис про державну реєстрацію права оренди за договором та стягнути з відповідачки судові витрати.

Ухвалою від 12.05.2020 позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 09.06.2020 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 15.07.2020 задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_1 та об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна з незаконного володіння (справа № 198/226/20, провадження № 2/0198/160/20) та цивільну справу за позовом заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району, про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування майна з незаконного володіння (справа № 198/227/20, провадження № 2/0198/161/20).

Виходячи з об`єднаних позовних вимог, заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області просить визнати недійсними договори оренди від 15.11.2011 земельних ділянок, кадастрові номери 1225982800:01:002:0627 та 1225982800:01:002:0626, укладені між Юр`ївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , зобов`язати останню повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області об`єкти оренди, скасувати записи про державну реєстрацію права оренди за договорами та стягнути з відповідачки судові витрати.

Ухвалою від 14.08.2020 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався з поважних причин.

В лютому 2021 року в зв`язку з реорганізацією місцевих прокуратур Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області реорганізована в Павлоградську окружну прокуратуру Дніпропетровської області.

Ухвалою від 11.05.2021 вирішено питання процесуального правонаступництва:

1) залучено як відповідача до участі у справі Павлоградську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області як правонаступника ліквідованої Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області;

2) залучено до участі у справі замість ГУ Держгеокадстру у Дніпропетровській області Юр`ївську селищну раду Дніпропетровської області як позивача (особу, в інтересах якої подано позов) у зв`язку з передачею спірних земельних ділянок до комунальної власності та втратою Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області повноважень з розпорядження землею.

Представник позивача Юр`ївської селищної ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності в судових засіданнях, прийняття рішення по суті спору залишив на розсуд суду.

Прокурор Ємельянов В.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в письмових заявах по суті справи.

Представник відповідачки адвокат Кучеренко А.М. в судовому засіданні позов не визнав, підтримавши відзив на позов.

Обставини справи та аргументи учасників справи.

Розпорядженням голови Юр`ївської РДА Дніпропетровської області від 08.11.2011 № 532-р-11 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 25,0 га, розташованої на території Новоіванівської сільради, в оренду громадянці ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, та передано землю в оренду строком на 10 років (Т. 1, а.с. 27).

15 листопада 2011 року між Юр`ївською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982800:01:002:0627, площею 16,0 га, розташованої на території Новоіванівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, за умовами якого орендодавець передав в оренду відповідачці земельну ділянку строком на 10 років для ведення селянського (фермерського) господарства, встановивши орендну плату в розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки в розмірі 3 348,48 грн. (Т. 1, а.с. 22-26).

В той же день між Юр`ївською РДА та ОСОБА_1 укладено інший договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982800:01:002:0626, площею 9,0 га, розташованої на території Новоіванівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, за умовами якого орендодавець передав в оренду відповідачці земельну ділянку строком на 10 років для ведення селянського (фермерського) господарства, встановивши орендну плату в розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки в розмірі 1 883,52 грн. (Т. 2, а.с. 22-26).

23 травня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району здійснено державну реєстрацію речового права оренди зазначених земельних ділянок (Т. 1, а.с. 21, Т. 2, а.с. 21).

Прокурор вважає укладені 15.11.2011 договори оренди недійсними з таких підстав:

- станом на 2019 рік (тобто на дату реєстрації речового права за договорами) орендодавець Юр`ївська РДА не мала повноважень щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими за межами населених пунктів, а права на земельні ділянки підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах);

- не складені акти приймання-передачі землі від орендодавця орендарю;

- на момент укладення договорів оренди в 2011 році не було визначено нормативну грошову оцінку земельних ділянок, а також самі земельні ділянки не були сформовані як об`єкти оренди з присвоєнням кадастрового номеру.

Представник відповідачки адвокат Кучеренко А.М. вважає відсутніми підстави для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 15.11.2011, оскільки: непідписання акта приймання-передачі нерухомого майна не обумовлює недійсність договору; на момент укладення спірних договорів в 2011 році земельні ділянки були сформовані як конкретні об`єкти зі складанням кадастрового плану та визначенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки; орендодавець за договором Юр`ївська РДА був наділений повноваженнями щодо розпорядження землями державної форми власності; земельне законодавство станом на 2011 рік не передбачало обов`язкового продажу прав на земельні ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах).

Крім того, на думку представника відсутні підстави для представництва інтересів Головного управління Держгеокадастру органами прокуратури та застосування такого способу захисту цивільних прав як віндикація. Також просив застосувати строк позовної давності, зваживши на те, що розпорядження голови Юр`ївської РДА від 08.11.2011 про передачу земельних ділянок в оренду відповідачці було погоджено начальником відділу Держкомзему у Юр`ївському районі, правонаступником якого є органи Державного земельного кадастру. Отже, принаймні з цієї дати відповідним органам з контролю за використанням земель було відомо про передачу спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 .

Посилався на те, що в даному випадку держава як сторона цивільно-правових відносин перекладає ризик можливої помилки державних органів виключно на відповідачку у справі, яка діяла у цих відносинах добросовісно.

Оцінка аргументів учасників справи.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури.

Звертаючись із цим позовом до суду, прокурор зазначив, що позовна заява направлена, насамперед, на захист економічних інтересів держави, яким спричинено шкоду внаслідок вибуття з користування держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення за відсутності волі її власника (держави), всупереч встановленого законом порядку та перебування їх в користуванні відповідачки за недійсним договором.

Крім того, вимоги заявлено в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України на момент подання позову було наділено повноваженнями з розпорядження спірними земельними ділянками, однак не здійснило заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, претензійно-позовна робота щодо припинення незаконного користування ОСОБА_1 земельними ділянками не проведена. Правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в частині правомочностей розпорядження землею стала Юр`ївська селищна рада, яка також підтримала позовні вимоги до ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку наявності підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури під час звернення до суду з позовом, суд бере до уваги таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення положень частин 3-5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави серед іншого і у випадках, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

При цьому "нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду в розумний строк не звертається.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не бажало здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 , адже з моменту, коли Павлоградська місцева прокуратура повідомила державний орган в січні 2020 року про можливе порушення інтересів держави, до моменту фактичного звернення прокурора до суду з цим позовом в травні 2020 року минув достатній час (3 місяці) для самостійного звернення органу державної влади до суду (Т. 1, а.с. 37, 39-40).

Враховуючи невжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області протягом розумного строку заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави, а також повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд вважає, що прокурор у межах своїх повноважень має право в цьому випадку звернутись до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, процесуальним правонаступником якого стала Юр`ївська селищна рада.

Щодо підстав для визнання договорів оренди недійсними.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України , зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин - це такий юридичний факт, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним в той момент (з тієї дати), коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Іншими словами, моментом укладення угоди є скріплення підписами сторін істотних умов договору оренди. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору, тому саме на момент укладення договору з`ясовується його відповідність вимогам закону.

Таким чином, для правильного вирішення спору про визнання договорів оренди, укладених між Юр`ївською РДА та ОСОБА_1 , недійсними та з`ясування питання, чи дотримано порядок передачі землі в оренду, чи досягли сторони згоди з істотних умов договорів оренди землі та чи взагалі наявні в договорах всі такі умови, застосуванню підлягає законодавство, яким врегульовано правовідносини з оренди землі в редакції, що діяла не на момент державної реєстрації договорів, як стверджує прокурор, а на момент їх укладення, тобто суд застосовує всі нормативно-правові акти в редакції станом на 15 листопада 2011 року.

Щодо повноважень на розпорядження землями та необхідність проведення земельних торгів з продажу прав на оренду земельних ділянок.

Згідно зі статтями 317, 319, 324 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею, а земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянкам. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Як було визначено п. а ч. 1 ст. 17, п. а ч. 3 ст. 122 ЗК України та п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування для сільськогосподарського використання за межами населених пунктів.

Абзац 1 пункту 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України визначав, що такі повноваження щодо розпорядження землями державної власності були надані районним державним адміністраціям як органам виконавчої влади до розмежування земель державної та комунальної власності, яке в свою чергу фактично відбулось з 01 січня 2013 року з набуттям чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-VI. До цього часу розмежування земель державної та комунальної власності полягало лише у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності відповідно до положень Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності .

Оскільки станом на 15.11.2011 (дату укладення договорів) фактичне розмежування земель державної та комунальної власності проведено не було, а спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення перебувають за межами населених пунктів, що не заперечується учасниками справи, Юр`ївська РДА Дніпропетровської області в силу вказаних нормативних актів мала право розпоряджатися ними та передавати їх в користування ОСОБА_1 .

При цьому стаття 134 ЗК України в редакції на момент укладення договорів оренди земельних ділянок містила норму, за якою не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Враховуючи, що за спірними договорами в оренду ОСОБА_1 передавались земельні ділянки державної власності саме для ведення селянського (фермерського) господарства, проведення земельних торгів в такому випадку не вимагалось, тому не можна стверджувати, що Юр`ївська РДА порушила порядок передачі землі в користування.

Щодо кадастрового номеру земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Зі змісту вказаної норми виходить, що істотною умовою договору оренди землі як в редакції на момент укладення спірних договорів, так і на теперішній час виступає не сам по собі кадастровий номер земельної ділянки (як стверджує прокурор), а об`єкт оренди - тобто земельна ділянка, сформована відповідно до вимог діючого на момент укладення договору законодавства, з зазначенням її наявних ідентифікуючих ознак.

В статті 79 ЗК України приводиться дефініція земельної ділянки як об`єкта права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Разом з тим стаття 79 1 ЗК України, на яку посилається прокурор, обґрунтовуючи недійсність укладених з відповідачкою договорів оренди землі, та якою визначено, що земельна ділянка як об`єкт цивільних прав вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, не діяла на момент укладення спірних договорів (15.11.2011), а набрала чинності тільки з 01.01.2013.

Станом на 15 березня 2011 року відповідачкою вже було вжито заходів із розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, складовою частиною якого є кадастрові плани земельних ділянок площею 16,0 та 9,0 га, з визначенням їх кадастрового номеру, меж та географічного розташування в натурі (на місцевості). Розпорядження про передачу землі в користування ОСОБА_1 прийнято після затвердження проекту землеустрою (Т. 1, а.с. 159, 160).

Отже, відсутні підстави вважати, що на дату укладення договорів земельні ділянки не були сформовані як об`єкти цивільних прав, а сторони не досягли згоди щодо однієї з істотних умов договорів (об`єкта оренди), тому сама лише відсутність присвоєних кадастрових номерів не може призвести до визнання договорів недійсними.

Крім того, прокурором взагалі не обґрунтовано та не доведено яким чином були порушені інтереси держави в цьому випадку та як це впливає на дійсність договору.

Щодо акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Сам по собі акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки є окремим документом, що лише підтверджує виконання орендодавцем умов договору оренди землі з передачі її в користування орендаря, а його відсутність не може бути підставою для визнання недійсним укладеного договору оренди, який до того ж фактично виконується протягом певного періоду.

Щодо визначення розміру орендної плати.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України та статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ).

За змістом пункту 289.1 статті 289 ПК України , статті 1, частини 5 статті 5 та частини 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Частиною першою статті 632 ЦК України (загальні положення про ціну договору) визначено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

3 огляду на наведені приписи чинного законодавства нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка повинна бути зазначена в договорі та відповідати цільовому призначенню земельної ділянки, визначається за затвердженими нормативами та є обов`язковою базою (основою) для визначення розміру орендної плати за використання земель державної та комунальної власності, а також підставою для перегляду розміру орендної плати у разі зміни розміру нормативної грошової оцінки.

Так, станом на дату укладення спірних договорів діяли постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 Про методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів та спільний наказ міністерств та відомств України від 27.01.2006 № 18/15/21/11 Про порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів .

Згідно з пунктами 4, 5, 10 та 13 вказаної постанови НГО земель здійснювалась послідовно по Україні, АРК і областях, кадастрових і адміністративних районах, сільськогосподарських підприємствах, окремих земельних ділянках; в основу розрахунку НГО земель покладався рентний дохід, який створювався при виробництві зернових культур і визначався за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році; НГО гектара орних земель в областях та їх кадастрових і адміністративних районах визначалась за формулою 3, визначеною цим нормативним актом, і вихідними даними регіонів.

Аналогічні правила визначення НГО сільськогосподарських земель в адміністративних районах були встановлені і наказом від 27.01.2006 № 18/15/21/11.

Відповідно до пунктів 4 договорів оренди земельних ділянок НГО земельної ділянки становить 223 232,00 грн. (ділянка площею 16,0 га) та 125568,00 грн. (ділянка площею 9,0 га), при цьому в Додатку № 2 до кожного з договорів приведений розрахунок розміру орендної плати, з якого виходить, що визначення розміру орендної плати проводилось на підставі НГО 1 га ріллі по області станом на 01 липня 1995 року (Т. 1, а.с. 153, 154).

Отже, хоча НГО спірних земельних ділянок не була проведена, однак під час розрахунку розміру орендної плати враховано проведену по області НГО землі.

Також договорами оренди встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, а розмір орендної плати обчислюється у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 8 договорів).

Аналізуючи вказані положення договорів щодо визначення розміру орендної плати, норми права та обґрунтування позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звернувшись до суду з позовом про визнання недійсними договорів та зазначаючи однією з підстав те, що укладення договорів відбулось без дотримання вимоги щодо проведення НГО конкретних земельних ділянок, прокурор разом з тим не обґрунтував та не довів, що встановлення в договорі саме такого розміру орендної плати істотно порушувало право держави на отримання належного рівня доходів від передачі землі в оренду.

Натомість, в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України для задоволення позову про визнання недійсним договору позивач повинен довести не лише існування формального порушення вимоги закону при укладенні договору, але і порушення таким договором його прав або охоронюваних законом інтересів, а також істотність такого порушення.

Крім того, прокурор під час розгляду справи також не довів, що встановлення в спірних договорах такого розміру орендної плати відповідно до вимог статті 16 ЦК України зумовлює застосування саме такого способу захисту, як визнання правочинів недійсними.

До того ж розмір орендної плати визначений сторонами у відсотках від НГО земельних ділянок, тому зміна розміру нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

На думку суду мета суспільного інтересу в цьому випадку може бути досягнута менш радикальними заходами, наприклад, шляхом внесення змін до договорів в частині збільшення розміру орендної плати за передані в користування земельні ділянки.

Щодо пропорційності втручання в право.

Відповідно до статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Взагалі суть цього спору полягає переважно в тому, що прокурор заявив позов не тільки до органу державної влади, який розпорядився спірними земельними ділянками та уклав договори, а й до фізичної особи, яка одержала право такими ділянками користуватись.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право користування (рішення Європейського суду з прав людини від 25.03.1999 у справі "Ятрідіс проти Греції", заява № 311107/96, п. 54). Тобто, крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов`язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність, тощо), власністю у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції є і користування майном, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Таким чином, право відповідачки підпадає під захист не тільки національного, а і міжнародного законодавства, зокрема, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу до неї.

Використовуючи своє право на отримання в користування земельної ділянки, особа обґрунтовано передбачає, що органи державної влади діють правомірно, оскільки така поведінка є їхнім прямим обов`язком.

Таким чином, у разі задоволення позову наслідки можливого невиконання обов`язків органу влади з дотримання законодавства при вирішенні земельних питань перекладаються виключно на відповідачку.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Споживач послуг органу державної влади законно презюмує, що рішення цього органу є законними і такими, що прийняті у межах компетенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії"). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

Частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Як вже зазначалося, право земельного сервітуту на спірну земельну ділянку становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Суд вважає, що задоволення позовних вимог у даній справі не відповідатиме наведеному "принципу пропорційності", оскільки покладатиме надмірний індивідуальний тягар на відповідачку ОСОБА_1 , яка на підставі рішення органу державної влади (Юр`ївської РДА), погодженого іншим державним органом, що здійснював державний контроль за дотриманням земельного законодавства (відділом Держкомзему у Юр`ївському районі), добросовісно набула право користування спірними земельними ділянками, а у випадку задоволення позову буде свого права позбавлена лише з формальних міркувань.

Також не можна в такому випадку вважати дії державних органів належними та послідовними.

Висновки за результатами розгляду справи.

Верховним Судом неодноразово висловлювався підхід, згідно з яким недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Враховуючи, що судом не встановлено факту прийняття Юр`ївською РДА Дніпропетровської області рішення про передачу в оренду землі з порушенням визначеного законодавством порядку або компетенції з розпорядження земельними ділянками, також прокурором не доведено, а судом не виявлено підстав для визнання недійсними спірних договорів через відсутність в них істотних умов, що могли б призвести до порушення інтересів держави, позов задоволенню не підлягає.

Інші позовні вимоги, які є похідними від вимоги про визнання недійсними договорів, також задоволенню не підлягають.

Заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності не розглядається, оскільки судом не встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушені.

З огляду на відмову в задоволенні позову відсутні підстави для стягнення з відповідачки судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог заступника керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області Побережний Сергій Євгенійович, про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та витребування майна з незаконного володіння відмовити.

Відомості про учасників справи:

- Заступник керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Світличної Ганни, 64-а);

- Юр`ївська селищна рада Павлоградського району Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: 51300, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, смт Юр`ївка, вул. Центральна, буд. 67/1, код ЄДРПОУ 04338472);

- Павлоградська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (адреса місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Центральна, 98);

- ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 );

- державний реєстратор виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області Побережний Сергій Євгенійович (адреса місцезнаходження: 52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт Васильківка, вул. Першотравнева, буд. 140).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 02 липня 2021 року.

Суддя І. О. Гайдар