Рішення

від 29.06.2021 по справі 523/10831/18

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/10831/18

Провадження №2/523/1040/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Кащавцевої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, цивільну справу за позовом Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Зілковської К.Л., за участю третіх особі без самостійних вимог на боці позивача - Державного підприємства Одеський морський торгівельний порт та на боці відповідачів - Громадської організації Причал №193 Ярмарочна про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи .

Міністерство інфраструктури України (далі за текстом МІУ) звернулось з позовом в якому просить:

-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України нерухоме майно у вигляді 46/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № 193, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, що складається з боксу № НОМЕР_1 в літ. Д у складі приміщень: І поверх - 11 - основне площею 8,6 кв.м.; 12 - веранда площею 6,5 кв.м., загальною площею - 15,1,кв.м., основною площею - 8,6 кв.м.;

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 серпня 2015року з індексним номером 24004297, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що майно яке придбав відповідач є частиною нерухомого майна, а саме спортивно-човнової станції Причал № 193, загальною площею 3293,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві власності Державі в особі Міністерства інфраструктури України. Правом оперативного керування даним майном належало ДП Одеський морський торгівельний порт , проте керівництво Громадської організації Причал №193 Ярмарочна незаконно привласнило дане майно, у зв`язку з чим, у незаконний спосіб отримало свідоцтво про право власності, а після чого, почало реалізувати частки майна фізичним особам, в тому числі і ОСОБА_1 , при цьому за рішенням суду свідоцтво про право власності на вищенаведене нерухоме майно було визнано недійсним. Наведене стало підставою для звернення до суду.

Від приватного нотаріуса Зілковської К.Л. до суду надійшли заперечення проти позовних вимог в яких вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те що вона під час посвідчення оспорюваного договору діяла у відповідність до вимог законодавства. На її думку позовні вимоги пред`явлені до неї, як до неналежного відповідача.

Від представника ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення в яких він позовні не визнав посилаючись на те, що земельна ділянка, на якій розміщені спірні об`єкти була надана Одеському судноремонтному заводу Україна ім. 50 - річчя Радянської України рішенням виконавчого комітету Одеської міської Ради № 252 від 16.05.1974р.. Вищевказану земельну ділянку Одеський судноремонтний завод Україна передав групі громадян рибалок-любителів, які самовільно побудували на ній індивідуальні будівлі для літнього проживання по 12,5 кв.м.. Отже, Одеський судноремонтний завод Україна ніколи не будував спірні будівлі, а вони є самовільним будівництвом. На час укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ГО Причал №193 Ярморочна позивач не був власником спірного об`єкту нерухомості, а відтак у них відсутнє право на витребування майна з чужого незаконного володіння. Також представник посилається на те, що технічні характеристики об`єктів нерухомого майна, яке було зареєстровано за позивачем не співпадає з технічною характеристикою об`єктів, які вказані у технічному паспорті на момент придбання нерухомого майна відповідачем. Частка, яку просить витребувати позивач у відповідача не є індивідуально визначеною, оскільки така не була виділена в натурі, а відтак не є такою, що відповідає вимогам ст.ст.184,388 ЦК України. Крім того , представник позивача у письмовій заяві просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, які на його погляд слід відраховувати з 02.04.2013р., а саме з часу коли позивач дізнався про порушення його прав.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді від 14.08.2018р. було відкрито провадження у справі з призначенням розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.04.2021р. було закрито підготовче провадження з призначенням розгляду справи за участю сторін.

В зв`язку з запровадженими на території України карантинними заходами, розгляд справи неодноразово відкладався.

ІІІ. Позиції сторін.

Від представника МІУ, представника ДП Одеський морський торгівельний порт , представника відповідача - Петрової А.М., приватного нотаріуса Зілковської К.Л. до суду надійшли заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Громадської організації Причал №193 Ярмарочна не забезпечила участі свого представника у судовому засіданні.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 28.08.2015р. за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською К.Л., реєстровий номер 1354, ГО Причал №193 Ярмарочна продала, а ОСОБА_1 придбав у власність 46/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал №193, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 1 Договору відчужена частка майна складається з боксу № НОМЕР_1 в літ. Д у складі приміщень: І поверх - 11 - основне площею 8,6 кв.м.; 12 - веранда площею 6,5 кв.м., загальною площею - 15,1,кв.м., основною площею - 8,6 кв.м..

Відчуження вказаної частки майна було проведено ГО Причал №193 Ярмарочна на підставі свідоцтва про право власності від 12.05.2015р. серія НОМЕР_2 , виданого на підставі рішення державного реєстратора Антоненко О.С. від 12.05.2015р.

ГО Причал №193 Ярмарочна зареєстровано 20.09.2006р., про що свідчить свідоцтво про реєстрацію громадського об`єднання №1469.

19.12.2012р. Інспекцією ДАБК зареєстровано декларацію №ОД20212509952 про готовність об`єкта: Будівництво спортивно-човнової станції Причал №193, АДРЕСА_2 , код ДК 1265.9, II категорії складності, який складається з літ. А 87,9 кв.м., літ. Б 504,9 кв.м., літ. В 69,7 кв.м., літ. Д 313,4 кв.м., літ. Е 93,7 кв.м., літ. Ж 265,7 кв.м., літ. З 137,5 кв.м., літ. К 406,1 кв.м., літ. Л 238,9 кв.м., літ. М 289,1 кв.м., літ. Н 282,3 кв.м., літ. О 81,0 кв.м., літ. П 81,0 кв.м., літ. Р 81,0 кв.м., літ. С 81,0 кв.м., літ. Т 81,0 кв.м., літ. У 81,0 кв.м., літ. Ф 81,0 кв.м., літ. Г 31,0 кв.м., літ. Х 9,1 кв.м.), до експлуатації.

Зазначена декларація зареєстрована на замовлення ГО Причал №193 Ярмарочна на підставі договору оренди землі від 23.04.2010р., укладеного між ГО Причал №193 Ярмарочна та Одеською міською радою. При цьому, у декларації зазначено, що будівництво об`єктів нерухомості здійснювалось у 2008-2009 роках.

27.12.2012р. на підставі вказаної декларації виконкомом Одеської міської ради видано ГО Причал №193 Ярмарочна свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 на нежитлові будівлі спортивно-човнової станції Причал №193, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які в цілому складаються з будівель: літ. А , літ. Б , літ. В , літ. Д , літ. Е , літ. Ж , літ. З , літ. К , літ. Л , літ. М , літ. Н , літ. О , літ. П , літ. Р , літ. С , літ. Т , літ. У , літ. Ф , літ. Г , літ. Х , загальною площею 3293,3 кв.м., основною площею 1824,3 кв.м., відображених у технічному паспорті від 19.10.2012р. Державну реєстрацію прав на означені нежитлові будівлі здійснено 28.12.2012р., що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав.

Технічний паспорт та схематичний план земельної ділянки до нього розташованої за адресою АДРЕСА_2 від 19.10.2012р. виготовлений працівником КП БТІ та РОН Лопаткіним О.О. на замовлення директора ГО Причал №193 Ярмарочна Іофель М.І., містив визначення, площі як основної та і загальної, будівель, які були відображені у свідоцтві серії НОМЕР_3 на нежитлові будівлі спортивно-човнової станції Причал №193, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2014р. у справі №522/8039/14-к за обвинувальним актом по кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12014160030000180 від 15.04.2014р. по обвинуваченню ОСОБА_2 (працівник МБТІ, який виробив технічний паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів) визнано винним і призначено покарання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2015р. у справі № 815/7121/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015р. за позов ДП Одеський морський торговельний порт до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ГО Причал №193 Ярмарочна , Одеська міська рада, за участю прокуратури Одеської області - скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД20212509952, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 19.12.2012р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016р. у справі № 815/7121/14 ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015р. скасовано та справу направлено на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації №15р від 23.01.2015р. Про впорядкування адреси та затвердження висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з подальшим встановленням нумерації об`єкту нерухомого майна - нежитловим будівлям спортивної-човнової станції Причал №193 була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 ; відповідно до довідки з Адресного реєстру міста Одеси від 24.11.2014р. за №58003/2.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.10.2016р. за №322 було вирішено скасувати розпорядження Суворовської районної адміністрації №15р від 23.01.2015р. Про впорядкування адреси та затвердження висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з подальшим встановленням нумерації .

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016р. по справі №916/882/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2016р., позовні вимоги державного підприємства Одеський морський торговельний порт до виконавчого комітету Одеської міської ради, ГО Причал № 193 Ярмарочна були задоволені, визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 від 27.12.2012р., видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, яким посвідчено право власності ГО Причал № 193 Ярмарочна на нежитлові будівлі спортивно-човнової станції Причал № 193, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які в цілому складаються з будівель: літ. А , літ. Б , літ. В , літ. Д , літ. Е , літ. Ж , літ. З , літ. К , літ. Л , літ. М , літ. Н , літ. О , літ. П , літ. Р , літ. С , літ. Т , літ. У , літ. Ф , літ. Г , літ. Х , загальною площею 3293,3 кв. м., основною площею 1824,3 кв. м., відображених у технічному паспорті від 19.10.2012р.

Вищевказана постанова була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2016р..

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2016р. по справі №916/882/13 встановлено, що наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 02.10.2006р. №971 Про реорганізацію державного підприємства Одеський судноремонтний завод Україна визначено, що ДП Одеський морський торговельний порт є правонаступником прав і обов`язків ДП Одеський СРЗ Україна . Відповідно до п. 5.1. наказу ДП Одеський морський торговельний порт було вирішено прийняти до статутного фонду (капіталу) порту майно ДП Одеський СРЗ Україна , згідно інвентарних карток №№ 100170 , 100174, 100175, 100176, 100177, 100178, 100179 обліку основних засобів ДП Одеський морський торговельний порт на бухгалтерських рахунках останнього обліковується майно човнової станції СРЗ, а саме: майстерня, бази відпочинку, дворовий туалет, дороги асфальтовані шириною 7 м, - 2 об`єкти, будівля двоповерхова (вахтова), будівля двоповерхова (побутові) та будівля двоповерхова (бокси), про що також свідчить витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, наданим Фондом державного майна України на запит ДП Одеський морський торговельний порт та відомостями про окреме нерухоме державне майно.

Також, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2017р., яка набрала законної сили на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017р., по справі №815/1348/17 позовні вимоги ДП Одеський морський торговельний порт до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, юридичного департаменту Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 та ГО Причал № 193 Ярмарочна , було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 12.05.2015р. про державну реєстрацію за ГО Причал № 193 Ярмарочна права приватної власності на нежитлові будівлі спортивно-човнової станції Причал №193 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що рішення про державну реєстрацію права власності ГО Причал № 193 Ярмарочна на 7507/10000 об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2017р. по справі №815/1348/17 було скасовано з внесенням до реєстру відповідного запису.

21.09.2017р. було проведено реєстрацію права власності за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на будівлі та споруди загальною площею 2331,2 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на встановлені у межах господарської справи №916/882/13 преюдиційні для вирішення даного спору обставини, на підставі яких господарськими судами було зроблено висновок про належність об`єктів нерухомого майна, а саме спортивно-човнової станції Причал №193, до державної власності, згода на відчуження яких державними органами надана не була, господарський суд при вирішенні даного спору по суті виходив із факту належності нерухомого майна, право власності на яке посвідчено спірним свідоцтвом, до державної власності.

Вищевказані обставини встановлені у рішенні господарського суду Одеської області від 13.10.2017р. по справі № 916/887/17, а також в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі № 916/887/17.

Вказаними рішеннями також було встановлено, що під час розгляду позовних вимог ДП Одеський морський торговельний порт у межах справи №916/882/13, господарськими судами, зокрема, було встановлено, що майно, право власності яке посвідчувалося свідоцтвом НОМЕР_3 від 27.12.2012р., належить до державної власності, органом управління якого є Міністерство інфраструктури України та закріплене за ДП Одеський морський торговельний порт на праві господарського відання. Наявні в матеріалах справи докази, а саме розпорядження Суворовської районної адміністрації №15р від 23.01.2015р. та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.10.2016р. за №322, дають підстави стверджувати, що об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та адресою: АДРЕСА_1 , є тотожними.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦК України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, якими він користується на власний розсуд (частина 1 статті 317 та частина 1 статті 319 ЦК України).

Разом з тим, статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України регламентовано принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно частини 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребувано у добросовісного набувача.

Приписами статті 388 ЦК України регламентовано правові засади витребування майна від добросовісного набувача.

Частиною 1 наведеної статті визначено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Також, пунктом 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав (надалі - постанова Пленуму) роз`яснено, що у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Пунктом 26 Постанови Пленуму встановлено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Як було встановлено судом 28.08.2015р. ГО Причал №193 Ярмарочна продала, а ОСОБА_1 придбав у власність 46/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал №193, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , частка яка що складається з боксу № НОМЕР_1 в літ. Д у складі приміщень: І поверх - 11 - основне площею 8,6 кв.м.; 12 - веранда площею 6,5 кв.м., загальною площею - 15,1,кв.м., основною площею - 8,6 кв.м..

Проте, відчуження частки спірного нерухомого майна відбулось на підставі правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 , виданого за рішенням державного реєстратора Антоненко О.С. від 12.05.2015р., яке постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2017р. по справі №815/1348/17 визнано протиправним та скасовано. Рішення суду набрало законної сили. Відтак, зібрані по справі докази дають підстави стверджувати, що ГО Причал №193 Ярмарочна не мала достатніх правових підстав для відчуження 46/10000 часток на користь ОСОБА_1 .

На теперішній час за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України зареєстровано право власності на будівлі та споруди загальною площею 2331,2 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2017р. по справі № 916/887/17, а також постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі № 916/887/17 було встановлено, що об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та адресою: АДРЕСА_1 , є тотожними.

Однак Державі Україна в особі Міністерства інфраструктури України ніколи не належали об`єкти нерухомості саме за адресою: АДРЕСА_1 , а так само і 27/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № 193, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки реєстрація права власності продавцем Громадською організацією Причал №193 Ярмарочна за даною адресою була здійснена незаконно.

В позовних вимогах позивач просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України нерухоме майно у вигляді 46/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № 193, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, що складається з боксу № НОМЕР_1 в літ. Д у складі приміщень: І поверх - 11 - основне площею 8,6 кв.м.; 12 - веранда площею 6,5 кв.м., загальною площею - 15,1,кв.м., основною площею - 8,6 кв.м.

Фактично належний відповідачу бокс № НОМЕР_1 в літ. Д у складі приміщень: І поверх - 11 - основне площею 8,6 кв.м.; 12 - веранда площею 6,5 кв.м., загальною площею - 15,1,кв.м., основною площею - 8,6 кв.м.; є складовою частиною об`єкту нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 2331,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що належать позивачу, а не за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 під час укладання договору купівлі-продажу частки спірного майна знав та мав можливість знати, що ГО Причал №193 Ярмарочна не мала права відчужувати спірну частку майна. Відтак, в силу ст.330 ЦК України його слід вважати добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що 46/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал №193, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є власністю позивача та таке майно вибуло з його володіння поза його волею, незаконним шляхом, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, суд вважає, що є достатні правові підстави для його витребування на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, а так саме і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2015року з індексним номером 24004297, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською К.Л.

В зв`язку з чим, пред`явлені позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача та його представника стосовно того, що майно, яке було передано відповідачу не має індивідуальної визначеності, так як не виділено в натурі, а відтак його не можна витребувати є безпідставні та суперечать матеріалам справи. Так, майно яке витребувано на користь позивача має індивідуальні ознаки у відповідність до ч.1 ст.184 ЦК України, зокрема 46/10000 часток, що складаються з боксу № НОМЕР_1 в літ. Д у складі приміщень: І поверх - 11 - основне площею 8,6 кв.м.; 12 - веранда площею 6,5 кв.м., загальною площею - 15,1,кв.м., основною площею - 8,6 кв.м. Тобто, спірна частка визначена індивідуальними ознаками та є незамінною.

Суд відхиляє висновок експерта №164/21 від 01.02.2021р. наданий відповідачем з посилання на те, що частка майна, яка витребувана у відповідача не є складовою частиною нерухомого майна належного позивачу, оскільки такий висновок спростовується рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2017р. по справі № 916/887/17, а також постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі № 916/887/17, якими було встановлено, що об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та адресою: АДРЕСА_1 , є тотожними.

Інші заперечення відповідача та його представника, а саме про те, що позивача не є власником спірного майна, що технічні характеристики об`єктів нерухомого майна, яке було зареєстровано за позивачем не співпадає з технічною характеристикою об`єктів, які вказані у технічному паспорті на момент придбання нерухомого майна відповідачем є безпідставні та спростовуються зазначеними вище доказами.

Щодо застосування строків позовної давності то суд виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з даною вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно вимог ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 право власності на спірну частку нерухомого майна виникло на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2015р. З даним позовом Міністерство інфраструктури України звернулось до суду 08.08.2018р. Тобто, в межах визначеного законом трирічного строку позовної давності, якщо навіть припустити, що позивач дізнався про укладання договору купівлі-продажу саме в день його посвідчення, а саме 28.08.2015р. Відтак, правових підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності немає.

VІ. Судові витрати.

Згідно ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору в розмірі 3524,00грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Міністерства інфраструктури України до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Зілковської К.Л., за участю третіх особі без самостійних вимог на боці позивача - Державного підприємства Одеський морський торгівельний порт та на боці відповідачів - Громадської організації Причал №193 Ярморочна про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації задовольнити.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_4 ) на користь Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України нерухоме майно у вигляді 46/10000 часток нежитлових будівель спортивно-човнової станції Причал № 193, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1,1443 га, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137600:35:012:0006, що складається з боксу № НОМЕР_1 в літ. Д у складі приміщень: І поверх - 11 - основне площею 8,6 кв.м.; 12 - веранда площею 6,5 кв.м., загальною площею - 15,1,кв.м., основною площею - 8,6 кв.м., скасувавши рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 серпня 2015року з індексним номером 24004297, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_4 ) на користь Держави Україна в особі Міністерства інфраструктури України судовий збір у розмірі 3524,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 29 червня 2021р.

Суддя