Постанова

від 30.06.2021 по справі 927/1113/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р. Справа№ 927/1113/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Шапрана В.В.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 30.06.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Шаповаленко Юрія Михайловича,

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2021, повний текст складено 23.04.2021

у справі № 927/1113/20 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Шаповаленко Юрія Михайловича

до відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Констянтина Вікторовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лібра-М"

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Фізична особа-підприємць Шаповаленко Юрій Михайлович (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Констянтина Вікторовича (надалі - відповідач) про:

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Констянтина Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44299516 від 28.11.2018, 15:07:27, яким проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення (пральня): реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1706391774214, адреса розташування: АДРЕСА_1 за ТОВ "Лібра - М";

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Лібра - М" на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення (пральня), адреса розташування: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1706391774214, номер запису про право власності: 29154688 від 26.11.2018, 15:24:55.

02.03.2021 позивачем на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44299516 від 28.11.2018, 15:07:27, прийняте державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Констянтина Вікторовича; 2) скасувати запис про право власності: 29154688, дата та час державної реєстрації: 26.11.2018, 15:24:55, за яким проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення, пральня, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1706391774214.

У судовому засіданні представник позивача зазначила про те, що вищезазначена заява є уточненням позовних вимог.

Названа заява позивача прийнята судом до розгляду, про що зазначено у протоколі судового засідання від 02.03.2021, подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням.

29.03.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову від, відповідно до якої позивач просив суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44299516 від 28.11.2018 15:07:27, прийняте державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Констянтином Вікторовичем;

2) скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, пральня, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1706391774214, номер запису про право власності: 29154688 від 26.11.2018 року 15:24:55.

3) припинити право власності на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, пральня, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1706391774214 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лібра- ІМ", код ЄДРПОУ 21398745.

Суд першої інстанції, враховуючи те, що заява про зміну предмета позову подана до закінчення підготовчого засідання, що відповідає ст. 46 ГПК України, відповідає загальним вимогам до форми та змісту письмової заяви, які передбачені частинами першою та другою статті 170 ГПК України, а тому прийнята судом до розгляду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2021 у справі № 927/1113/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємць Шаповаленко Юрій Михайлович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2021 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шаповаленко Юрія Михайловича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2021 у справі №910/6088/20. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 30.06.2021 о 14:20 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 23.06.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 23.06.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2575/21 від 29.06.2021, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. та судді Попікової О.В., які входять до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/1113/20.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Шапран В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі №927/1113/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Шапран В.В., Пашкіна С.А. Розгляд справи здійснено в раніше призначеному судовому засіданні 30.06.2021 о 14:20 год.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Третя особа у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 30.06.2021 з`явилися представники позивача та третьої особи.

Відповідач в судове засідання від 30.06.2021 не з`явився. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 30.06.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

25.02.2002 між арбітражним керуючим - ліквідатором підприємства - банкрута відкритого акціонерного товариства "Агрокорм", як продавцем та Виробничо - комерційним малим підприємством "Лібра" ЛТД, як покупцем укладено договір купівлі-продажу №012_2002 (далі за текстом - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця будівлю пральні , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт), а покупець зобов`язується прийняти об`єкт за ціною, відповідно до умов, що визначені у договорі. Об`єктом купівлі-продажу згідно договору є цегляна пральня за літ Я-1, загальною площею 46,2 кв.м., що розміщена на земельній ділянці Городнянської міської Ради (т. 1, а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.3 договору рішення про реалізацію вказаного об`єкту нерухомості на відкритих торгах прийнято на засіданні комітету кредиторів у справі про банкрутство ВАТ "Агрокорм" (протокол засідання №2 від 10.09.2001).

У п. 1.5 договору зазначено, що об`єкт нерухомості продано відповідно до протоколу відкритих (публічних) торгів №04 від 18.01.2002 (а.с. 12) , які продавець отримав повністю до реєстрації цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору об`єкт переходить у власність покупця після повної сплати вартості об`єкту, підписання договору купівлі - продажу та реєстрації його у Чернігівській філії ТБ "Всеукраїнська біржі нерухомості" та Городнянській дільниці Чернігівського МБТІ.

Договір зареєстровано на товарній біржі "Всеукраїнська біржа нерухомості" (Чернігівська філія) відповідно до протоколу відкритих (публічних ) торгів №04 від 18.01.2002 за реєстраційним №012_2002.

27.12.2002 придбане за договором приміщення пральні зареєстровано Городнянським бюро технічної інвентаризації на праві колективної власності за Виробничо-комерційним малим підприємством "Лібра" ЛТД (оборот сторінки 11).

Таким чином, на момент укладення вказаного договору купівлі-продажу №012_2002 від 25.02.2002 Виробничо-комерційне мале підприємство "Лібра" ЛТД стало власником будівлі пральні літ. Я-1 загальною плопіею 46,2 кв. м, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

TOB "Лібра-М" зареєстровано 17.05.1996. На момент державної реєстрації повним найменуванням підприємства було Виробничо - комерційне мале підприємство "Лібра" ЛТД. У подальшому внаслідок реорганізації та зміни назви його повним найменуванням стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Лібра-М".

05.02.2009 між Городнянською міською радою, як орендодавцем та ТОВ "Лібра- М" як орендарем укладено договір оренди землі, відповідно до умов п. 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0735 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 147-148).

Відповідно до п. 8 договору його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстровано у Городнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії Центру Державного земельного Кадастру 05.02.2009 за № 04098400006.

Земельну ділянку загальною площею 0,0735 га за актом прийому-передачі земельної ділянки, наданої в оренду від 05.02.2009, передано у користування ТОВ "Лімбра-М" (т. 1, а.с. 150).

30.01.2014 між Городнянською міською радою, як орендодавцем та ТОВ "Лібра-М" як орендарем укладено додатковий договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.02.2009 №040984000006, згідно п. 1 якого у відповідності до п. 8 договору оренди землі №040984000006 від 05.02.2009 продовжено термін дії договору оренди на земельну ділянку у АДРЕСА_1 , строком на 5 (п`ять) років згідно рашення 20 сесії 6 скликання Городнянської міської ради від 30.01.2014 (т.1, а.с. 151).

ТОВ "Лімбра-М" стверджує, що починаючи з моменту укладення договору оренди землі від 05.02.2009 і до цього часу орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля пральні, сплачує ТОВ "Лібра-М". Заборгованість зі сплати орендної плати відсутня.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №35628190, дата та час 30.03.2015, 11:18:10 (т.1, а.с. 13), реєстраційна служба Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області, державний реєстратор Спутай Сергій Миколайович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20357410 від 30.03.2015, яким зареєстрував право власності за ТОВ "Лімбра-М" на підставі договорів купівлі-продажу, серія та номер: 013-2002 від 25.02.2002, видавник Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівська філія; 012-2002 від 25.02.2002, видавник Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівська філія; 041-2002 від 25.02.2002, видавник Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівська філія, а також, державний реєстратор Спутай Сергій Миколайович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20361530, яким припинив право власності на належне ТОВ "Лібра-М" нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , опис об?єкта: СТО з обладнанням, частина будівлі гаражу на 10 автомобілів/бокс/, пральня. Підстава припинення: Інформаційна довідка, серія та номер:167, виданий 24.03.2014, видавник Городнянське районне госпрозрахункове БТІ.

Позивач у позові посилається на заяву ТОВ "Лібра-М", керівником якого на час подання заяви був ОСОБА_1 , отримана Городнянською міською радою 05.11.2017, вхідний №03-20/178, у якій ТОВ "Лібра-М" відмовляється від двох орендованих земельних ділянок та просить розірвати договори оренди від 05.02.2009 (площа оренди 0,0735 га, адреса: АДРЕСА_1 ) та від 05.02.2009 (площа оренди 0,1135га, адреса: АДРЕСА_2 .

Позивачем до матеріалів справи додано рішення Городнянської міської ради від 27.07.2017 "Про вилучення та надання земельних ділянок в оренду на землях Городнянської міської ради" (т.1, а.с. 88), відповідно до якого вириішено розірвати договір оренди та вилучити земельну ділянку, надану в оренду ТОВ "Лімбра-М" у АДРЕСА_1, площею - 0,0735 га, кадастровий номер 7421410000:02:000:0020, у зв?язку із знищенням об?єкта нерухомого майна. Земельну ділянку зарахувати до земель не наданих у власність та користування м. Городня і використовувати за призначенням.

За доводами позивача на місці нежитлового приміщення, а саме пральні, де станом на 2016 рік після знищення були тільки напівзруйновані стіни, позивачем самочинно збудовано автомайстерню. У підтвердження вказаного позивачем наданий технічний паспорт на нежитлову будівлю (майстерня (пральня) АДРЕСА_1 ) від 22.06.2016 та від 13.11.2020 (т. 1, а.с. 50-53, 54-57).

Починаючи з 2016 року, позивач неодноразово звертався до Городнянської міської ради з проханням надати в оренду земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, Городнянський район, Чернігівська область, площею 0,00735 га, кадастровий №7421410000:02:000:0020, на підтвердження чого позивач надав листи від 12.10.2016, від 19.05.2017, від 06.06.2018, від 11.09.2020 (т. 1, а.с. 23-26).

У відповідях на листи позивача Городнянська міська рада листами №03-09/855 від 16.09.2020, №03-21/303 від 02.11.2016, №03-21/15824 від 12.06.2017 (а.с. 27-29) повідомляла позивача про те, що вищезазначена земельна ділянка земля перебуває в оренді ТОВ "Лібра-М" та є забудованою (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 147234095, дата та час формування 28.11.2018, 15:20:33).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 28.11.2018, 15:20:33 (т.с. 1, а.с. 14) державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Констянтином Вікторовичем за ТОВ "Лібра-М" на підставі права власності зареєстровано об?єкт нерухомого майна загальною плащеею 45,3 кв.м., пральня літ. Я-1, яке знаходиться на земельній ділянці місця розташування за кадастровим номером: 7421410000:02:000:0020, адреса: АДРЕСА_1 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44299516 від 28.11.2018 15:07:27.

За доводами позивача спірним рішенням державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Констянтин Вікторович (відповідач) всупереч вимогам закону зареєстрував право власності за ТОВ "Лібра-М" на о?бєкт нерухомого майна, а саме на пральню (АДРЕСА_1), право власноті на яке було припинено 30.03.2015 відповідно до витягу 35628190, власником якокого було ТОВ "Лімбра - М". Позивач вказав про те, що об?єкт нерухомого майна є знищений, та повторно право на знищене нерухоме майно не може бути зареєстровано без відповідного рішення суду, тим паче з 2016 року технічні характеристики змінилися (позивачем відбудовано о?бєкт нерухомого майна) і технічний паспорт має тільки позивач.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач щодо позовних вимог заперечив з таких підстав:

- 26.11.2018 ТОВ "Лібра-М" (третя особа) звернулося до державного реєстратора (відповідача) із заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - пральня, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви були подані технічний паспорт, інв. справа №158-18 від 21.11.2018; договір купівлі-продажу № 012_2002 від 25.02.2002 (т.с.1, а.с. 198).

- під час розгляду заяви відповідачем було здійснено пошук (інформації) відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та зроблено запити: "адреса об`єкта нерухомого майна - АДРЕСА_1" та "ПІБ/Назва суб`єкта права - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лібра-М; ЄДРПОУ - 21398745";

- відповідно до отриманої інформації (довідка №147228755 від 28.11.2018 (т. 1, а.с.200), у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером майна №6714524 (т.1,а.с. 204) зареєстровано наступне, тип майна: "комплекс, СТО з обладнанням, частина будівлі гаражу на 10 автомобілів/бокс №10/, пральня"; власник: Виробничо- комерційне мале підприємство "Лібра ЛТД", код ЄДРПОУ 21398745; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, 041-2002, 06.09.2002, Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівської філії; договір купівлі-продажу, 013-2002, 25.02.2002, Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівської філії; договір купівлі-продажу, 012-2002, 25.02.2002, Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівської філії. Крім того, у вказаній довідці вказано про те, що інші реєстраційні записи щодо цього майна відсутні та підстав для відмови у державного реєстратора відсутні. Дата прийняття рішення 22.07.2004;

- технічний паспорт на виробничий будинок (пральня) від 21.11.2018, замовник - ТОВ "Лібра-М", був поданий разом із заявою про державну реєстрацію права власності, свідчить про те, що об`єкт нерухомого майна існує та має технічні характеристики, які вказані у договорі купівлі - продажу № 012-2002 від 25.02.2002, видавник - Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівської філії, а також вже має адресу місце розташування: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 211-213);

- відповідно до Інформаційної довідки технічнної інвентаризації об?єкта нерухомого майна від 21.11.2018 загальна площа об?єкта за адресою АДРЕСА_1 - 45,3 кв.м., основна площа - 42,3 кв. м. Загальна площа приміщень зменшилася на 0,9 кв.м. за рахунок контрольного обміру, що є допустимою погрішністю під час здійснення таких обмірів (т. 1, а.с. 213).

Відповідач вказав також що відповідано до довідки №951 від 13.11.2020 Городнянського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації будівля пральні як існувала, так і існує з тими технічними характеристиками, як і у договорі купівлі - продажу 2002 року, та не була знищена; порушень з боку відповідача, під час реєстрації права власності на будівлю пральні, за адресою: АДРЕСА_1 , допущено не було.

Також відповідач зазначив, що позивачем додано до позовної заяви копію Рішення виконавчого комітету Городнянської міської ради №167 від 15.08.2006 "Про надання поштової адрес об?єктам ВКМП "Лімбра-М", відповідно до якого з 15.08.2006 СТО (станція технічного обстуговування автомобілів) і пральня стали самостійними об`єктами нерухомого майна і під час реєстрації права власності у 2015 році заявник повинен був подати вказане рішення, а державний реєстратор - врахувати при внесенні відомостей про адресу майна до розділу Державного реєстру прав. У наданих позивачем копіях Технічного паспорту від 22.06.2016 та Технічного паспорту від 13.11.2020 на будівлю пральні зазначено, що у 2016 році будівля мала такі характеристики: рік побудови основної будівлі під літ. "А-1" - 1981; площа - 46,2 кв.м (така, як і в договорі купівлі - продажу), а у 2020 році вже вказано: рік побудови - 2020, хоча площа основної будівлі під літ. "А-1" не змінилась. Це підтверджується і довідкою №951 від 13.11.2020 року видавник Городнянське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації. Будівля пральні як існувала, так і існує з тими технічними характеристиками, як і у договорі купівлі - продажу 2002 року, та не була знищена.

За доводами ТОВ "Лібра-М" станом на 2018 рік будівля пральні літ. Я-1 у ТОВ "Лібра-М" була фактично у наявності, але право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було; 26.11.2018 підприємство звернулося до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області із відповідною заявою про реєстрацію за ТОВ "Лібра-М" права власності на неї. Оскільки до відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності на вказане майно звернувся його законний власник, яким є ТОВ "Лібра-М", заявлене речове право (право власності) підлягає державній реєстрації, подані документи відповідають вимогам, встановленим законом, а відтак прийняте відповідачем рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ТОВ "Лібра-М" зареєстроване право власності на будівлю пральні літ. Я-1, є законним та скасуванню не підлягає.

Позивач проти аргументів відповідача та третьої особи заперечив та просив під час оцінки доказів у справі врахувати нотаріально засвідчені письмові пояснення свідків - фізичних осіб ОСОБА_2 , який, як зазначено у заяві, допомагав позивачеві у самочинному будівництві станції технічного обслуговування, та ОСОБА_3 , який, як зазначено у заяві, ремонтував належний йому транспортний засіб на збудованій позивачем станції технічного обслуговування (т.с. 2, а.с. 31-32).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44299516 від 28.11.2018 15:07:27, прийняте державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Констянтином Вікторовичем суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до приписів статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Приписами ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що згідно із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 28.11.2018, 15:20:33 (т. 1, а.с. 14), державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко К.В. на підставі заяви з реєстраційним номером 31382513, дата і час реєстрації заяви: 26.11.2018 15:24:55, заявник: ОСОБА_4 (уповноважена особа) зареєстровано за ТОВ "Лібра-М" об?єкт нерухомого майна, реєстаційний номер 1706391774214, загальною площею 45,3 кв.м., пральня літ.Я-1, яке знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером: 7421410000:02:000:0020, адреса: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу №012_2002 від 25.02.2002, видавник: товарна біржа "Всеукраїнська біржа нерухомості"; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44299516 від 28.11.2018 15:07:27, Ананко К.В., Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області.

Згідно із п. 1 - 6 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Для перевірки інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 12.06.2018 у справі №823/378/16.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 пердбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб?єкта державної реєстрації.

Статтею статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено, що 26.11.2018 ТОВ "Лібра-М" звернулося до державного реєстратора (відповідача) із заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - пральня, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. До заяви були подані технічний паспорт, інв. справа №158-18 від 21.11.2018; договір купівлі-продажу № 012_2002 від 25.02.2002 (т. 1, а.с. 198).

Внаслідок проведення відповідачем необхідних дій щодо отримання інформації для державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за заявою ТОВ "Лібра-М" відповідачем отримано дані (довідка № 147228755 від 28.11.2018 (т. 1, а.с. 200) про те, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером майна №6714524 (т. 1, а.с. 206) зареєстровано: "комплекс, СТО з обладнанням, частина будівлі гаражу на 10 автомобілів/бокс №10/, пральня"; власник: Виробничо- комерційне мале підприємство "Лібра ЛТД", код ЄДРПОУ 21398745; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, 041-2002, 06.09.2002, Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівської філії; договір купівлі-продажу, 013-2002, 25.02.2002, Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівської філії; договір купівлі-продажу, 012-2002, 25.02.2002, Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівської філії. Крім того, у вказаній довідці вказано про те, що інші реєстраційні записи щодо цього майна відсутні та підстав для відмови у державного реєстратора відсутні. Дата прийняття рішення 22.07.2004.

Суд зазначає, що поданий ТОВ "Лімбра-М" разом із заявою про державну реєстрацію права власності технічний паспорт на виробничий будинок (правльня) від 21.11.2018 свідчить про те, що об`єкт нерухомого майна існує та має технічні характеристики, які вказані у договорі купівлі - продажу №012-2002 від 25.02.2002, видавник - Всеукраїнська біржа нерухомості Чернігівської філії, а також має адресу місце розташування: АДРЕСА_1 (т.с. 1, а.с. 211-213).

Поміж тим, судом також враховано, що договір купівлі - продажу № 012-2002 від 25.02.2002, на підставі якого у ТОВ "Лібра-М" виникло право власності на об?єкта за адресою АДРЕСА_1 , не розривався і не визнавався судом недійсними, а тому був чинним на момент укладення. Законним власником спірного об?кта нерухомості на даний час залишається саме ТОВ "Лібра-М". Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивач не подав.

Суд враховує також встановлений під час розгляду даної справи факт, що майно, власником якого себе вважає позивач у цій справі, має іншу адресу, ніж спірна будівля пральні, яку, за доводами позивача, останній власноруч перебудував у СТО (станцію техобслуговування транспортних засобів).

Серед іншого, сам позивач наголосив на тому, що будівництва СТО є самочинним будівництвом, а в силу статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особо, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

- об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом, тому при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Зважаючи на означені норми законодавства, судом було досліджено питання наявності дозвільної документації на будівництво СТО позивачем та встановлено, що жодних дозвільних документів на будівництво СТО за адресою: АДРЕСА_1, не існує та позивачем у встановленому законом порядку ці документи не отримувалися.

Колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що наданий технічний паспорт на нежитлову будівлю (майстерня (пральня) АДРЕСА_1) від 22.06.2016 та від 13.11.2020 (т. 1, а.с. 50-53, 54-57) не є документом, що підтверджує надання компетентним державним органом дозволу на будівництво та його завершення і ввод у експлуатацію.

Звідси доводи позивача про законність побудови названого вище СТО та доводи про будівництво СТО саме на місці пральні, що належить ТОВ "Лібра-М" не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та її фактичними обставинами.

З приводу посилань позивача на необхідність взяти до уваги нотаріально засвідчені письмові пояснення свідків - фізичних осіб ОСОБА_2 , який, як зазначено у заяві, допомагав позивачеві у самочинному будівництві станції технічного обслуговування, та ОСОБА_3 , який, як зазначено у заяві, ремонтував належний йому транспортний засіб на збудованій позивачем станції технічного обслуговування (т.с. 2, а.с. 31-32) колегія суддів погоджується з висновком суду про їх нерелевантність.

В цьому питанні суд зауважує, що відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Суд зазначає, що законом ані суду, ані будь-якому іншому органу не надано права встановлювати факт дотримання вимог законодавства під час здійснення будівництва об`єкта нерухомості на підставі письмових показань свідків, зокрема, працівників, що працювали на будівництві, або осіб, що використовували самочинно збудоване майно у подальшому. Самочинне будівництво не набуває статусу такого, що здійснене із усіма передбаченими законом дозвільними документами, на підставі показів фізичних осіб, що залучені до процесу "надання вигляду законності" самим забудовником. Судом встановлено та підтверджено позивачем у справі те, що земля під самочинно будованою СТО не знаходиться у користуванні позивача у справі.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить висновку про те, що подані ТОВ "Лібра-М" документи та отримана відповідачем інформація щодо спірного об?єкту нерухомості відповідають вимогам, встановленим законом. Таким чином, прийняте державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко К.В. (відповідачем) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.11.2018, №44299516, яким за ТОВ "Лімбра-М" на підставі права власності зареєстровано об?єкт нерухомого майна загальною площеею 45,3 кв.м., пральня літ.Я-1, яке знаходиться на земельній ділянці місця розташування за кадастровим номером: 7421410000:02:000:0020, адреса: АДРЕСА_1, є законним та скасуванню не підлягає. У задоволенні цієї вимоги правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, пральня, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1706391774214, номер запису про право власності: 29154688 від 26.11.2018 15:24:55, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд зазначає, що за змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України №1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України №1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому в контексті зазначеного, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено, враховуючи пункти 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, пральня, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1706391774214, номер запису про право власності: 29154688 від 26.11.2018 року 15:24:55.

Доцільно також звернути увагу на те, що позивачем у заяві про зміну предмету позову від 29.03.2021 також зазначено про неналежність вказаного способу захисту порушеного права.

Разом з тим, визначальним є також і те, що в ході розгляду справи судом з`ясовано, що позивачем не доведено факту порушення його майнових прав відповідачем у справі.

Зважаючи на викладене, у задоволенні позовної вимоги про припинення права власності на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, пральня, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1706391774214 за ТОВ "Лібра-ІМ", код 21398745 також правомірно відмовлено судом через необґрунтованість, позаяк позивачем взагалі нормативно не обгрунтовано компетенцію господарського суду у вирішенні вимоги про право "припинити право власності на нерухоме майно" без будь-якого уточнення вказаного способу захисту.

Поряд з цим, на думку колегії суддів судом першої інстанції доцільно звернуто увагу також, що відповідач у справі - це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила права, свободи чи інтереси позивача.

Суд зазначає, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є спором, який пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. При цьому державний реєстратор зобов`язаний виконувати рішення суду щодо скасування рішення про державну реєстрацію речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у справі №520/13067/17 від 01.04.2020, Верховний Суд у справі №204/7665/17 від 17.09.2020).

З огляду на зазначене, державний реєстратор виконує свої повноваження в силу Закону, а не у зв`язку з задоволенням позову щодо нього у приватно - правових відносинах.

Це пов`язано з тим, що у спорах, які мають приватно-правовий характер, державний реєстратор не може виступати відповідачем. У даному випадку державний реєстратор Ананко К.В. не може бути належним відповідачем у справі. Протягом усього слухання справи позивач не звертався до суду із відповідними клопотаннями щодо заміни відповідача.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на юридичний аналіз спірних правовідносин, здійснений апеляційним судом, інших належних доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2021 у справі № 927/1113/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 02.07.2021.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді В.В. Шапран

С.А. Пашкіна