Рішення

від 29.06.2021 по справі 903/304/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 червня 2021 року Справа № 903/304/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", с. Світязь, Урочище Гушово Шацького району

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Готель-Сервіс", м. Луцьк

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Вижовець М.О .

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Волиньтурист" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Готель-Сервіс" 390 045,55 грн. компенсації, пов`язаної з оплатою земельного податку за постійне користування земельною ділянкою за квітень - липень 2020 включно, нарахованої згідно Договору №2 на компенсацію земельного податку за земельну ділянку від 15.11.2018.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Готель-Сервіс" умов договору №2 на компенсацію земельного податку за земельну ділянку від 15.11.2018 в частині своєчасного здійснення платежів по сплаті (відшкодуванню) компенсації, пов`язаної з оплатою земельного податку за постійне користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за квітень - липень 2020 .

Ухвалою суду від 30.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження. Розгляд справи в підготовчому судовому засіданні призначено на "01" червня 2021 р. на 10:00 год.

19.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким заявлені позовні вимоги не визнає та додатково зазначає, що позивач безпідставно здійснив нарахування на суму компенсації та заявив до стягнення податок на додану вартість.

01.06.2021 представник позивача подав суду клопотання про долучення письмових доказів, а саме: Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), подану ПрАТ "Волиньтурист" 18.02.2020.

На підставі ст.ст. 182, 185 195, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 01.06.2021 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 29.06.2021.

22.06.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив , якою представник позивача вважає поданий відзив відповідачем безпідставним та зазначає, що договором №2 від 15.11.2018 сторони домовилися, що ТзОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" компенсує ПрАТ "Волиньтурист" витрати, пов`язані з оплатою земельного податку за постійне користування земельною ділянкою в тому числі з ПДВ.

24.06.2021 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, якими просить суд у позові ПрАТ "Волиньтурист" відмовити повністю у зв`язку з його необгрунтованістю, оскільки позивач безпідставно здійснював нарахування на суму компенсації та заявив до стягнення податок на додану вартість.

Представники сторін уповноважених представників в судове засідання 29.06.2021 не направили, водночас належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи , що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення №4301039488854 та за №430103948884 (а.с. 62-63).

Згідно з ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

встановив:

15 листопада 2018 між Приватним акціонерним товариством "Волиньттурист" (Позивач, Сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Готель-Сервіс" (Відповідач, Сторона - 2) було укладено Договір №2 про компенсацію земельного податку за земельну ділянку.

Відповідно до п.1.1 даного Договору сторони узгодили, що ТзОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс", у зв`язку з укладенням Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого або іншого майна, яке належить до державної власності №1256, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю. за №1184 від 22.10.2018р., згідно якого ТОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" стала орендарем приміщення (готель " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,9981 га кадастровий номер 0710100000:11:001:0009, користувачем якої згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ВЛ №001279 від 09.06.1999р. є ПрАТ "Волиньтурист", Сторона - 2 компенсує Приватному акціонерному товариству "Волиньтурист" витрати, пов`язані з оплатою земельного податку за постійне користування земельною ділянкою в розмірі 68 757,08 грн. в місяць з моменту укладення даного договору до моменту укладення Стороною-2 договору оренди земельної ділянки з Луцькою міською радою.

Пунктом 1.2 Договору сторони передбачили, що розмір компенсації може змінюватися у випадку зміни розміру за користування земельною ділянкою, а саме у випадку зміни розмірів грошової оцінки землі, зміни ставок плати згідно рішень міської ради підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та у інших випадках передбачених законом.

При цьому пунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що оплата платежів по даному Договору здійснюється протягом 10-ти днів з часу отримання відповідного рахунку Стороною 2 шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Сторони 1, а також визначено обов`язок Сторони 2 відшкодувати витрати Сторони 1 у безготівковій формі на її поточний рахунок, вказаний у Договорі в гривнях України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань (п. 4.1. Договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ТзОВ "Волиньтурист" на адресу ТзОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" був надісланий рахунок на оплату №41 від 06.05.2020 про компенсацію податку за користування земельною ділянкою по готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за квітень місяць на суму 110 011,32 грн.

Відповідно до вказаного рахунку відповідач у 10-ти денний термін повинен здійснити оплату позивачу в сумі 110 011,32 грн.

Судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем долучено докази направлення відповідачу рахунку на оплату №41 від 06.05.2020 про компенсацію податку за користування земельною ділянкою по готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а саме: фіскальний чек відділення поштового зв`язку №1 м. Луцька від 07.05.2020 .

Враховуючи вищевикладене відповідачем оплата у визначеному договором №2 від 15.11.2018 порядку здійснена не була.

На виконання умов Договору №2 на адресу ТзОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" був надісланий рахунок на оплату №54 від 04.06.2020 про компенсацію податку за користування земельною ділянкою по готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за травень місяць на суму 110 011,32 грн.

Відповідно до вказаного рахунку відповідач у 10-ти денний термін повинен здійснити оплату позивачу в сумі 110 011,32 грн.

Судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем долучено докази направлення відповідачу рахунку на оплату №54 від 04.06.2020 про компенсацію податку за користування земельною ділянкою по готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а саме: фіскальний чек відділення поштового зв`язку №1 м. Луцька від 08.06.2020 (а.с.26).

Враховуючи вищевикладене відповідачем оплата у визначеному договором №2 від 15.11.2018 порядку здійснена не була.

На виконання умов Договору №2 на адресу ТзОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" був надісланий рахунок на оплату №60 від 06.07.2020 про компенсацію податку за користування земельною ділянкою по готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за червень місяць на суму 110 011,32 грн.

Відповідно до вказаного рахунку відповідач у 10-ти денний термін повинен здійснити оплату позивачу в сумі 110 011,32 грн.

Судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем долучено докази направлення відповідачу рахунку на оплату №60 від 06.07.2020 про компенсацію податку за користування земельною ділянкою по готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а саме: фіскальний чек відділення поштового зв`язку №1 м. Луцька від 07.07.2020 (а.с.27).

Враховуючи вищевикладене відповідачем оплата у визначеному договором №2 від 15.11.2018 порядку здійснена не була.

На виконання умов Договору №2 на адресу ТзОВ "Прикарпаття-Готель-Сервіс" був надісланий рахунок на оплату №74 від 06.08.2020 про компенсацію податку за користування земельною ділянкою по готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за липень місяць на суму 110 011,32 грн.

Відповідно до вказаного рахунку відповідач у 10-ти денний термін повинен здійснити оплату позивачу в сумі 110 011,32 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що Відповідач частково здійснив оплату за компенсацію податку за користування земельною ділянкою по готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за липень 2020 в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1187 від 19.08.2020, з яких 41 666,67 грн., компенсація податку за користування земельною ділянкою та 20% ПДВ в сумі 8 333,33 грн.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем стало підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Додатково судом встановлено, що позивач належним чином виконував умови Договору №2 в частині оплати земельного податку, що підтверджується платіжним дорученням №230 від 21.08.2020 на суму 42 000,00 грн. та платіжним дорученням №0000000010 від 15.01.2021 на суму 267 968,26 грн. (а.ч.18-19).

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 181 ГКУкраїни господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір №2 від 15.11.2018 про компенсацію земельного податку за земельну ділянку, який в силу визначених положень законодавства є обов`язковим до виконання як позивачем, так і відповідачем. Укладений між сторонами договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

В силу приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи укладення між сторонами договору №2 на компенсацію земельного податку за земельну ділянку від 15.11.2018, виконання позивачем його умов в частині оплати земельного податку, що підтверджується платіжним дорученням №230 від 21.08.2020 та платіжним дорученням №0000000010 від 15.01.2021, пред`явлення позивачем та отримання відповідачем до оплати відповідних рахунків №41 від 06.05.2020, №54 від 04.06.2020, №60 від 06.07.2020 та №74 від 06.08.2020 , а також з огляду на невиконання відповідачем умов Договору по сплаті компенсації земельного податку за земельну ділянку за період квітень - липень 2020 на загальну суму 390 045,55 грн., та не проведення ним всіх належних розрахунків і платежів з ПрАТ "Волиньтурист", суд дійшов до висновку про підставність пред`явленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 390 045,55 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що вимога позивача ґрунтується на нормах чинного законодавства, підтверджена належними та допустимими доказами, суд вважає позов підставним, а тому задовольняє його.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-Готель-Сервіс" (43006, Волинська область, місто Луцьк, провулок Макарова 5, код ЄДРПОУ 41045205) на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" (44021, Волинська область, Шацький район, с. Світязь, Урочище Гушово, вулиця Гайова, 2, код ЄДРПОУ 02593659) 390 045,55 грн. заборгованості та 5 850,69 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

01.07.2021

Суддя М. С. Шум