Рішення
від 30.06.2021 по справі 903/383/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2021 року Справа № 903/383/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/383/21

за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Супернова» , м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньекобуд» , с. Смідин, Старовижівського району, Волинської області

про стягнення 23 329,72 грн.,

за участю представників:

від позивача: Наумчук В.А. - адвокат (ордер серії АС №1019991 від 31.05.2021)

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

31.05.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №20/2-2/4.1 від 31.05.2021 Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Супернова» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньекобуд» 23 329,72 грн., з них: 6 834,24 грн. процентів річних, 16 495,48 грн. збитків, завданих інфляцією, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України у зв`язку із порушенням строку повернення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою суду від 07.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 30.06.2021; запропоновано сторонам подати суду: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу (на власний розсуд) відповідно до ст. 166 ГПК України - відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.

В судовому засіданні 30.06.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, а також просив стягнути з відповідача 5 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 30.06.2021 представник відповідача не з`явився.

Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039488501.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 30.06.2021 року, судом було вирішено спір за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.10.2020 у справі № 903/316/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021, встановлено, що 03.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньекобуд» як підрядником та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив «Супернова» як замовником було укладено договір №5 з додатком №1 до договору "Кошторис", у відповідності до умов п.п. 1.1.-1.2. якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик за завданням замовника виконати роботи з "Опорядження фасадів житлового будинку ЖК "Супернова" в м. Луцьк" (надалі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Перелік, обсяги та вартість робіт визначаються в додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

В процесі розгляду справи № 903/316/20 суд встановив, що на виконання умов договору №5 від 03.07.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в загальному розмірі 701 000 грн., а відповідач на виконання умов договору виконав робіт на загальну суму 481 060,20 грн.

Позивачем на адресу відповідача 17.02.2020 було надіслано лист-вимогу вих.№7 від 14.02.2020 (отриманий відповідачем 19.02.2020), у якому Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Супернова", посилаючись, на положення ч. 2 ст. 849 ЦК України засвідчив Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньекобуд» свою вимогу розірвати договір №5 від 03.07.2017 та впродовж десяти календарних днів відшкодувати в повному обсязі збитки шляхом повернення сплаченого кооперативом авансу за договором в сумі 701 000 грн., а також сплатити штраф за односторонню необгрунтовану відмову від виконання своїх обов`язків у розмірі 10% від ціни даного договору, що становить 167 573,50 грн.

У справі №903/316/20 суд встановив, що з огляду на отримання вказаного листа відповідачем 19.02.2020, договір №5 від 03.07.2017 вважається розірваним з 02.03.2020.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.10.2020 у справі № 903/316/20 позов Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив «Супернова» було задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньекобуд» на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив «Супернова» 219 939,80 грн. в повернення здійснених авансових платежів, а також 3 299,10 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та 9 758,91грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги; в позові в частині стягнення 174 463,42 грн. витрат, понесених у зв`язку з виправленням недоліків, відмовлено.

Факти, встановлені рішенням Господарського Волинської області від 26.10.2020 у справі № 903/316/20 за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Супернова» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньекобуд» про стягнення 394 403,22 грн., відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними і не потребують повторного доказування.

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2020 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 було видано наказ № 903/316/20-1 від 02.03.2021.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач самостійно не виконав рішення суду, а тому наказ був пред`явлений позивачем до примусового виконання.

15.03.2021 платіжним дорученням №4965 від 15.03.2021 стягнуті з відповідача кошти в сумі 219 939,80 грн. були перераховані приватним виконавцем на рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 15.03.2021.

Оскільки рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2020 виконано лише 15.03.2021, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 23 329,72 грн., з них: 6 834,24 грн. процентів річних за період з 02.03.2020 по 14.03.2021, 16 495,48 грн. збитків, завданих інфляцією, за період березень 2020 - лютий 2021.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1 постанови № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Згідно з розрахунком позивача, проценти річних в розмірі 6 834,24 грн. нараховані за період з 02.03.2020 по 14.03.2021, збитки, завдані інфляцією, в розмірі 16 495,48 грн. - за період березень 2020 - лютий 2021, тобто з моменту розірвання договору. Проценти річних та інфляційні нараховані лише від суми заборгованості в розмірі 219 939,80 грн. у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення коштів.

Відповідач контррозрахунку процентів річних та інфляційних не подав, суми нарахувань не оспорив.

З огляду на викладене, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 6 834,24 грн. процентів річних за період з 02.03.2020 по 14.03.2021, 16 495,48 грн. збитків, завданих інфляцією, за період березень 2020 - лютий 2021, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» ).

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Позивач приєднав до матеріалів справи ордер серії АС №1019991 від 31.05.2021, копію договору про надання правової допомоги №2020/2-ГС від 12.03.2020, копію додаткової угоди №2/4 від 24.05.202 до договору про надання правової допомоги №2020/2-ГС від 12.03.2020, копію рахунку на оплату №2020/2/2/4-1 від 24.05.2021, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 28.05.2021, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, копію платіжного доручення №630 від 26.05.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №997.

Надані докази в їх сукупності підтверджують надання позивачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 5 500 грн.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньекобуд» клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подавав.

Оскільки витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн., документально підтверджені, обгрунтовані, у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньекобуд» (44453, Волинська область, Старовижівський район, с. Смідин, вул. Незалежності, буд. 31, код ЄДРПОУ 41255327) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Супернова» (43018, м. Луцьк, вул. Цегельна, 28, код ЄДРПОУ 40119113) 6 834 грн. 24 коп. процентів річних, 16 495 грн. 48 коп. збитків, завданих інфляцією, 2 270 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, 5 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 02.07.2021.

Суддя І. О. Якушева

Дата ухвалення рішення30.06.2021
Оприлюднено05.07.2021

Судовий реєстр по справі —903/383/21

Судовий наказ від 27.07.2021

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева Інна Олександрівна

Рішення від 30.06.2021

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева Інна Олександрівна

Ухвала від 07.06.2021

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева Інна Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні