Ухвала

від 30.06.2021 по справі 914/2404/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 червня 2021 року

м. Київ

Справа №914/2404/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Інвест"

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.

від 26.04.2021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Інвест"

про стягнення 138 267,60 грн штрафу за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акта-Інвест" (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021, з викладеним у ній клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення штрафу за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії у сумі 138 267,60 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (1 135 000,00 грн).

Підставами касаційного оскарження скаржник визначає підпункти "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а також пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник вважає, що розгляд справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки на ринку електричної енергії, як правило, договори про постачання електричної енергії споживачу укладаються шляхом приєднання споживача до публічного договору електропостачальника, які з метою "утримання" споживачів передбачають у зазначених договорах штрафні санкції за їх дострокове розірвання. Також вважає, що справа становить значний суспільний інтерес, адже в майбутньому висновки Верховного Суду у цій справі матимуть вагоме значення для всіх непобутових споживачів електроенергії в Україні, а також самого Скаржника.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що Скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, урахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2020 у справі №914/545/19 про те, що можливість застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору (укладеного на визначений строк) з ініціативи споживача внаслідок зміни електропостачальника не суперечить чинному законодавству, а тому відповідна умова договору не може вважатися нікчемною. Крім того, штрафні санкції за дострокове розірвання договору постачання електричної енергії у разі зміни постачальника не є тотожними платі (додатковим фінансовим зобов`язанням) за зміну постачальника. Додаткові фінансові зобов`язання, про які йдеться у частині 10 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", не стосуються штрафних санкцій за недотримання умов договору, а лише "вартості зміни постачальника", витрат, які могли би бути встановлені при такій зміні (можливі витрати з технічних причин чи інші витрати). Як Директива 2009/72/ЄС, так і Закон України "Про ринок електричної енергії" передбачають відсутність плати за зміну електропостачальника поряд з можливістю застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору (п. п. 70, 71 постанови).

Подібні за змістом висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №914/543/19.

З огляду на зміст касаційної скарги, наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Також Суд не вважає обґрунтованими наведені Скаржником у касаційній скарзі доводи про те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки останні мотивовані припущенням щодо вагомого значення справи в майбутньому.

Обговоривши доводи, зазначені у касаційній скарзі щодо наявності підстави для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про відсутність обставин, що підпадають під дію пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких Суд міг би визнати справу №914/2404/20 такою, судове рішення у якій може бути переглянуте в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Враховуючи викладене, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №914/2404/20 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання Скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1 . Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №914/2404/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Інвест" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021.

2 . Надіслати копії ухвали учасникам справи.

3 . Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко