Рішення

від 30.06.2021 по справі 120/2040/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 червня 2021 р. Справа № 120/2040/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС України про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-181923-52 від 10.02.2021, у зв`язку із чим просить її скасувати. Також у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача провести коригування даних (показників) інтегрованої картки позивача, шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 15103,66 грн.

Ухвалою суду від 17.03.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

07.04.2021 стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що останній заперечує проти задоволення позову. Зазначено, що відповідно до Реєстру самозайнятих осіб ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Барській ДПІ як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 30.07.2018 р. за № 2880.

Відповідно до Реєстру страхувальників ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник єдиного внеску з 30.07.2018 р. за №10000001249927.

Статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076 Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076) встановлено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

До інших видів правової допомоги належать види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п. 6 п. 1 ст. 1 Закону №5076).

Пунктом 3 ст. 4 Закону №5076 встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону №5076).

Згідно з п. п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України незалежна професійна діяльність - це діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою- підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Так, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою-підприємцем.

Разом з тим, згідно з нормами Закону №5076 та ПК України для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

Відповідно до п. 178.1 ст. 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст. 65 Кодексу.

Відповідно до положень ч. 4 п. 6.7 Розділу Порядку № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковуються у контролюючих органах як фізична особа- підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі відповідно до положень ст. 65 Кодексу, ст. 5 Закону № 2464, Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (далі - Порядок № 1162 та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок №1588) особа зобов`язана особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання подати заяву за формою № 5- ОПП з позначкою Зміни , заяву за формою № 1-ЄСВ та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Згідно з ст. 5 Закону №2464 обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 з початку провадження відповідної діяльності.

Отже, обов`язок стати на облік в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність як платник податків і як платник єдиного внеску виникає у адвоката, якщо йому видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Відповідно до п. 13.2 розділу XIII Порядку №1588, якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що фізична особа зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, таким органом вживаються заходи, визначені підпунктом 3 пункту 6.8 розділу VI цього Порядку, і така фізична особа обліковується в контролюючому органі як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою платник не подав заяви для взяття на облік .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників - осіб, провадять незалежну професійну діяльність, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

При цьому, Закон №2464 чітко визначає платників єдиного внеску - фізичних осіб- підприємців і платників єдиного внеску - осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Тому особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, зобов`язана сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності.

Крім того, відповідач, покликаючись на положення Інструкції №449 та ч. 4 статті 25 Закону Укра "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вказує на те, що акт перевірки не є виключною підставою для формування контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Враховуючи зазначене та з метою безумовного забезпечення виконання органами ДПС покладених завдань з адміністрування єдиного внеску, адвокату ОСОБА_1 було надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-181923-52 від 10 лютого 2021 року, яка на думку відповідача, є законною та не підлягає скасуванню.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач 18 липня 2018 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН №000287, видане Радою адвокатів Вінницької області. Станом на дату отримання вищевказаного свідоцтва позивач працював на посаді юриста в ТОВ Прилуцьке .

01.06.2019 року позивача було прийнято на посаду юрисконсульта TOB СХК Вінницька промислова група за переведенням із ТОВ Прилуцьке , що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до Реєстру самозайнятих осіб ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Барській ДПІ як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 30.07.2018 р. за № 2880.

Відповідно до Реєстру страхувальників ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник єдиного внеску з 30.07.2018 р. за №10000001249927.

В 2019 році позивач звернувся до Головного управління ДФС у Вінницькій області з запитом щодо надання останньому індивідуальної податкової консультації щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачем як особою, яка має право на провадження незалежної професійної діяльності та одночасно є найманим працівником.

У відповідь було надано індивідуальну податкову консультацію від 23.07.2019 року №3401/Б//ІПК/02-32-13-02, в якій вказувалось, що позивач зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Не погодившись із вищевказаною індивідуальною податковою консультацією, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року по справі №120/2697/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, позов задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Вінницькій області, викладену у листі №3401/Б//ІПК/02-32-13-0 від 23.07.2019, реєстраційний номер в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 3401/Б/ІПК/02-32-13-02.

На підставі вищевикладеного, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було надано індивідуальну податкову консультацію від 10.04.2020 року №1470/ІПК/02-32-33-02, згідно якої позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску як особою, що має право проводити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли особа була найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Проте, 02 березня 2021 року позивачем отримано від Головного управління ДПС у Вінницькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 лютого 2021 року №Ф- 181923-52 зі сплати єдиного внеску в розмірі 15 103,66 грн.

Позивач вважає вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасування, тому звернувся до суду з даним позовом.

Отже, предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату ЄСВ, направленої на адресу позивача, який був зареєстрований як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, за умови, що у цей період він був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі-ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою- підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо вчасною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-УІ Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-УІ) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-УІ адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-УІ визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону № 5076-УІ)

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховний Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 27листопада 2019року по справі №160/3114/19 вважав за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, суд їх відхиляє, оскільки за умови того, що такі особи одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року по справі №160/3114/19, від 4 грудня 2019 року по справі №440/2149/19, від 17 серпня 2020 року по справі № 140/1679/19.

Матеріалами справи доводиться, що позивач має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН №000287, яке видане Радою адвокатів Вінницької області. Станом на дату отримання вищевказаного свідоцтва позивач працював на посаді юриста в ТОВ Прилуцьке , а з 01.06.2019 року його було прийнято на посаду юрисконсульта TOB СХК Вінницька промислова група за переведенням із ТОВ Прилуцьке , що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до відомостей про застраховану особу, наявними в реєстрі, страхувальниками застрахованої особи ОСОБА_1 є ТОВ Прилуцьке (код 36522672), TOB СХК Вінницька промислова група (код 33623350), у відповідні періоди 2018-2020 роки, що доводиться довідкою, сформованою засобами автоматичних систем ПФУ 04.02.2021 (а.с. 23).

Відповідно до даних про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) від 04.02.2021 року з моменту отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю доходи кожного місяця позивач отримував виключно від роботодавців.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю від 02.02.2021 року №8НК00000031, за період з червня 2019 року по грудень 2020 року за позивача нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі не менше мінімального (а.с. 22).

Відповідно до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018-2019 р.р., поданих позивачем за допомогою електронного кабінету платника податків, що підтверджується квитанціями, за вказаний період доходів від провадження незалежної професійної діяльності позивач не отримував (а.с. 16-21).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що мета встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку його сплачувати досягнута за рахунок сплати ЄСВ за позивача його роботодавцем, як страхувальником.

Доводи відповідача в частині того, що позивач має особисто за себе сплачувати єдиний внесок на загальних підставах як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, суд вважає необґрунтованим та зазначає, що вказане спричинить подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Згідно п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

З огляду на наведені вище висновки, суд приходить до висновку про протиправність вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 лютого 2021 року №Ф- 181923-52, а відтак такої, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Вінницькій області провести коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 15103,66 грн., то при її вирішенні суд керується наступним.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №826/9288/18 від 25.03.2020р. суд зробив висновок, що аналіз наведених положень Порядку № 422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

На час спірних правовідносин, Порядок № 422 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 5 від 12.01.2021.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, наказом МФУ №5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943 (далі - Порядок №5).

Відповідно до п. 3 Порядку №5, для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Пунктом 5 Порядку №5 передбачено, що моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Відповідно до п. 3 розділу II Порядку №5, за наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до п. 2 ч. 3 розділу V Порядку №5, у разі скасування у встановлених законом випадках не в межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, вноситься рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов`язки, про скасування податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється на Скасовано .

Відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V Порядку 5, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Отже, з аналізу вищенаведеного, слід дійти висновку, що податковий орган зобов`язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.

З урахуванням наведеного, суд вважає такою, що підлягає задоволенню вимога щодо зобов`язання відповідача вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 15103,66 грн. в зв`язку з скасуванням вимоги про сплату боргу (недоїмки) у судовому порядку.

Такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постанові №816/2042/16 від 13.02.2018.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

В спірному випадку обраний спосіб захисту відповідає діючому законодавству, а саме повноваженням податкового територіального органу на підставі затвердженого наказом МФУ за №5 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із обставин, встановлених судом у цій справі, а також враховуючи те, що відповідачем не було доведено правомірності своїх дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1816 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 лютого 2021 року №Ф-181923-52.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 15103,66 грн. в зв`язку із скасуванням вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 лютого 2021 року №Ф- 181923-52 в судовому порядку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого структурного підрозділу ДПС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1816 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ); Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ - 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна