Ухвала

від 25.06.2021 по справі 369/7415/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7415/21

Провадження №2/369/4337/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2021 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою,

В С Т А Н О В И В :

До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою.

Одночасно з позовом позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_3 змінювати замки до вхідних дверей, вивозити з квартири речі (майно, меблі, побутову техніку) та здійснювати перешкоди - позивачу ОСОБА_1 (та малолітній ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вселитися до квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язати відповідача ОСОБА_3 передати - позивачу ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 . та ключі від вхідних дверей до нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Свої вимоги обґрунтовували наступним, позивачем подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області позовну заяву до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою.

Нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 було придбане під час перебування подружжя в зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти подружжя, тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Двокімнатна квартира АДРЕСА_4 , ринковою вартістю 1 380 000 грн 00 коп. придбана на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідчений 05.09.2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Вакул О.В. за реєстровим № 6404, серії НАВ № 746010.

Нежитлове приміщення, загальною площею 5,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , ринковою вартістю 94 000 грн 00 коп. придбана на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений 09.10.2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Вакул О.В. за реєстровим № 7705, серії НАВ № 746404.

Право власності на придбану за спільні кошти під час перебування у зареєстрованому шлюбі нерухомість - квартира АДРЕСА_6 (в якій позивач та малолітня спільна донька ОСОБА_2 зареєстровані і проживали), та нежитлове приміщення № 124 зареєстровано на ім`я відповідача - ОСОБА_2 , однак відповідач не надає документи, які підтверджують купівлю квартири та нежитлового приміщення, чинить позивачу перешкоди та не надає можливості вселитися і проживати за місцем реєстрації (квартира АДРЕСА_1 ), а також чинить перешкоди та не надає їй та їхній малолітній доньці ОСОБА_2 можливості проживати і користуватися даною квартирою та нежитловим приміщенням, де зберігаються наші особисті речі.

На даний момент між ними із відповідачем склалися напружені відносини, відповідач чинить перешкоди їй та їхній спільній малолітній доньці ОСОБА_2 проживати у спільній квартирі та користуватися спільним нежитловим приміщенням.

Усі його пропозиції домовитися і врегулювати спірні питання мирним шляхом, відповідачем відхилені і не дали результату (лист-пропозиція ОСОБА_1 щодо мирного (досудового) врегулювання спору знаходиться в додатках до позовної заяви).

Квартира АДРЕСА_1 була і залишається та малолітньої доньки єдиним місцем реєстрації та проживання.

У кінці квітня 2021 року відповідач, скориставшись її тимчасовою відсутністю в місті Києві замінив замки до вхідних дверей в квартиру АДРЕСА_7 та почав чинити їй перешкоди потрапити і проживати в квартирі.

На даний час позивач із малолітньою донькою не має можливості потрапити до свого житла, не можемо користуватися своїми речами та майном, які знаходяться в квартирі і в нежитловому приміщення та змушені орендувати житло для проживання, в зв`язку з чим несемо додаткові матеріальні збитки (матеріальні витрати, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із неправомірними діями колишнього чоловіка).

В результаті заздалегідь спланованих відповідачем дій, на даний час позивач із малолітньою донькою не маємо можливості потрапити, вселитися, проживати і користуватися своїм житлом (квартирою), нежитловим приміщенням. Також позивач обмежена в праві користуватися належним їй майном - особисті речі, одяг, меблі, інші цінності, які залишилися і знаходяться в квартирі, якою на даний час (без мого дозволу і згоди) користується відповідач.

Правовстановлюючі документи (оригінали), які підтверджують право власності на квартиру та на нежитлове приміщення (договір купівлі-продажу квартири та договір купівлі-продажу нежитлового приміщення) зберігаються у нього.

ОСОБА_3 робить спільне життя колишнього подружжя та спільної малолітньої дитини у одній квартирі неможливим, усвідомлено здійснює домашнє насильство, що виражається у психологічному переслідуванні, словесних образах, моральний та психологічний тиск, постійні штовхання, обмеження у вільному пересуванні по спільному житлу та маніпулювання своїми батьківськими правами, у зв`язку із чим позивач вимушена була звернулася 26.05.2021р. з відповідною заявою до Відділення поліції № 5 (с. Чайки) Бучанського районного управління поліції ГУНП Київської області про самоправство.

З підстав протиправної поведінки відповідача, зміна замків до вхідних дверей до спільної квартири та нежитлового приміщення, обмеження позивача та малолітньої дитини в праві користуватися особистим майном (речами, меблями, одягом, інше), що знаходиться у квартирі та є особистою приватною власністю позивача та дитини, з метою забезпечення всіх прав, як співвласника спільної сумісної власності, виникла невідкладна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене просили заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно з ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Пленум Верховного Суду України у вказаній постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ,а саме:у п.4 роз`яснив, що розглядаючизаяву прозабезпечення позову,суд (суддя)має зурахуванням доказів, наданих позивачемна підтвердженнясвоїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вказано, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви необхідно відмовити, зважаючи на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову Заявником не обґрунтована, зазначені у заяві обставини суд не вважає достатніми для ствердження, що внаслідок невжиття забезпечення позову може бути утруднене виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Крім того, даний позов є немайновим, тому забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами щодо про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою.

Також, суд прийшов до висновку, що заборона відповідачу змінювати замки, вивозити з квартири речі та здійснювати перешкоди вселятися до квартири, зобов`язання передачі ключів від вхідних дверей, та усунення перешкод позивачу користуватись квартирою, фактично призведе до ухвалення рішення без розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, на думку суду, заявлені позивачем вимоги про забезпечення позову, в даному випадку є тотожними задоволенню позовних вимог, про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Позивачем в обґрунтування доводів, викладених у заяві про забезпечення позову не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду вданій справі.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, розглядаючи заявлену вимогу, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів для забезпечення позову, а тому приходить до висновку про необхідність відмовити в забезпеченні позову.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд також враховує, що сторони по справі, в тому числі і позивач, не позбавлений можливості протягом всього розгляду справи, за наявності до того підстав, повторно звернутися до суду з відповідним клопотання про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153 , 353 ЦПК України ,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання права та усунення перешкод у користуванні квартирою і житловим приміщенням, встановлення порядку користування квартирою.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суду Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: А.Я. Волчко