Рішення

від 02.07.2021 по справі 640/21206/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2021 року м. Київ № 640/21206/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Наталка до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування розрахунку та постанови,

встановив:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Селянське (фермерське) господарство Наталка (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі також - відповідач), в якому просить

- визнати протиправним та скасувати розрахунок №024730 від 15.07.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №024730 від 15.07.2020;

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №210206 від 11.08.2020.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не було проведено фактичного зважування вантажу, результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з сипучим вантажем, що є порушення положень Порядку №879. Крім того, зазначає, що товариство не було своєчасно та у встановленому порядку повідомлено про день розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, чим позивача позбавлено права взяти участь у розгляді та надати свої пояснення і заперечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.09.2020 відмовлено Селянському (фермерського) господарства "Наталка" у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, заявлених до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 024730 від 15.07.2020 на суму 477,90 євро.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.09.2020 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.09.2020 про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києві від 22.10.2020 зупинено провадження у справі №640/21206/20 до перегляду апеляційною інстанцією ухвали суду від 21.09.2020.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Наталка" залишено без задоволення, а ухвалу Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києві від 21.09.2020 без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києві від 22.12.2020 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що за результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 12,5 т при нормативно допустимому 11 т. Також зазначає про своєчасне повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.07.2020 року посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, під час проведення рейдової перевірки на підставі направлення на перевірку №000206 від 09.07.2020, проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в тому числі транспортного засобу DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач.

За результатами документального габаритно-вагового контролю складено акт №024730 від 15.07.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №048021 від 15.07.2020 року та проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №024730 від 15.07.2020 та нараховано плату за проїзд у розмірі 477,90 євро.

На підставі вказаних документів, за результатами розгляду справи про порушення, винесено постанову про притягнення до адміністративно - господарського штрафу № 210206 від 11.08.2020 у розмірі 17000,00грн.

Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 №2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ).

Разом з цим, відповідно до абз.4 ст. 6 Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно до п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 цього Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п. 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з абз. 2 п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що підставою для її прийняття послугував факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за вчинення якого передбачене ст. 48 та ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Так, Відповідно до абз.15 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, відповідно до положень ч. 4 ст. 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті .

Як зазначалось судом вище, посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 15.07.2020 року у пункті габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі Київ-Одеса (Р 03 під`їзд до М 03 км 4 + 100) проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом BODEX KIS 3 WA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що використовувався перевізником СФГ Наталка .

Окрім того, 15.07.2020 року за результатом габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024730, в якому зафіксовано, що на автомобільній дорозі Київ-Одеса Р 03 під`їзд до М 03 км 4 + 100 транспортний засіб марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом BODEX KIS 3 WA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищив нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11/11/22 т.; фактичне: 6,46/12,5/21,74 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 40,0 т, при нормативно допустимій 40,7 т.

Тобто, перевіркою було встановлено фактичне навантаження на одиничну вісь - 12,5 тон, при допустимих - 11 тон.

Відповідно п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 3 ч. 1 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п. 3 ч. 1 Порядку № 879).

Як встановлено судом, позивач під час провадження підприємницької діяльності, а саме, під час перевезення насіння транспортним засобом марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом BODEX KIS 3 WA, реєстраційний номер НОМЕР_2 перевищив нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11/11/22 т.; фактичне: 6.46/12.5/6.920/7.420/7.400 т) на вісь: 11,60 т при допустимих 11 т, тобто перевищення у відсотках складає 13,64%.

Водночас, документи, які передбачені ч. 4 ст. 48 Закону № 2344 (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля, під час проведення рейдової перевірки, були відсутні.

Відсутність вказаних документів, в силу приписів абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 є достатньою правовою підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, суд вважає, що відповідачем цілком правомірно винесено спірну постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, суд зазначає таке.

Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на те, що повна маса автомобіля складала 40,0 т, при нормативно допустимій 40,7 т. Також позивачем наводились доводи про те, що ним перевозився сипучий вантаж (зерно ячмінь), який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. Отже, на його думку, властивості сипучого вантажу не дають можливості розподілити його рівномірно, а оскільки відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі встановити достовірність факту перевищення вагових обмежень на одну вісь не є можливим. Тому, на переконання позивача, при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження.

Щодо вказаних аргументів суд зазначає, що позивачем було здійснено перевезення, при якому осьове навантаження на окрему другу вісь перевищувало допустимі вагові параметри.

Як зазначалося, п. 3 ч. 1 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 4 "Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Тобто, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що еквівалентно 220 кг на одиничну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (насіння), який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на таку вісь становить більше 2%.

При цьому, суд оцінює критично посилання позивача щодо специфіки вантажу, зокрема, того, що вантажем було зерно ячмінне, яке має властивість пересипатись під час руху транспортного засобу, створюючи при цьому нерівномірне навантаження на осі, з наступних мотивів.

Так, наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 зазначених правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 зазначених правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також п. 8.20 Глави 8 зазначених правил визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до п. 8.21 Глави 8 зазначених правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить такий вантаж. Зміщення вантажу, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням.

Таким чином, суд відхиляє вказані доводи позивача як такі, що є необґрунтованими.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що зі змісту акту, довідки та розрахунку не можливо встановити технічні характеристики вагового комплексу, не зазначено дані про вимірювальне і зважувальне обладнання, яке використовувалось для визначення факту перевищення поосьового навантаження, не було надано документи щодо метрологічної атестації вимірювального приладу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Крім того, суд наголошує, що нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно - вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно - ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто, ненадання посадовими особами під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання.

При цьому, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П40М10105220 від 20.02.2020 року вбачається, що ваги автомобільні тензометричні, тип Лахта-У СВ-8000А/18, за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 45501:2017 та експлуатаційної документації, а відповідне Свідоцтво про повірку є чинним до 20.02.2021 року.

Отже, посилання позивача на неправомірність використання посадовими особами контролюючого органу вагового обладнання чи його несправність є безпідставними та необґрунтованими.

Аналогічний висновок щодо оцінки таких обставин викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 року по справі №819/586/16.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови з посиланням на відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, оскільки за змістом статтей 4 і 29 Закону №3353-XII, статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач при здійсненні габаритно - вагового контролю.

Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 скасовано п. 19 Порядку № 879, який передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Крім того, Пунктом 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Повідомленням від 06.08.2020 позивача викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 11.08.2020, що є підтвердженням дотримання строків листування відповідачем. У свою чергу, позивач мав достатньо часу надати заперечення, пояснення та докази до моменту винесення оскаржуваної постанови.

Зазначене спростовує доводи позивача в частині порушення відповідачем строків сповіщення та розгляду справи.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішення і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, сума судового збору відповідно до вимог ст. 139 КАС України стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволені позову Селянського (фермерського) господарства Наталка (07632, Київська обл., Згурівський район, село Стара Оржиця, вул. Гагаріна, 11, код ЭДРПОУ 31590266) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій