Постанова

від 10.06.2021 по справі 760/16111/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/16111/15-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/6118/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року у справі за позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва , Комунального підприємства Головний

інформаційно-обчислювальний центр , публічного акціонерного товариства Київенерго , приватного акціонерного товариства АК Київводоканал , про зобов`язання здійснити перерахунок ,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, в якому просив стягнути заборгованість по сплаті за утримання житла та сплаті за користування комунальними послугами за період з 01.04.2010 року по 31.10.2012 року у розмірі 11 906, 96 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 , не сплатив своєчасно і в повному обсязі квартирну плату та плату за комунальні послуги, внаслідок чого у період з 01 вересня 2010 року по 01 листопада 2012 року у нього перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 11906,96 гривень, яка складається з наступного: 11 244,97 гривень - сума основного боргу; 308,28 гривні - сума індексу інфляції; 353,71 гривень - 3% річних.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про зобов`язання здійснити перерахунок та у лютому 2016 року подав до суду уточнений зустрічний позов.

Свої зустрічні вимоги мотивував тим, що позивач за первісним позовом не надав належних доказів того, що саме він є виконавцем тих послуг, вартість яких він просить стягнути з відповідача, оскільки наявність договірних відносин між сторонами жодним чином не підтверджується. Крім того розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими були встановлені тарифи на оплату комунальних послуг, покладені позивачем в основу обрахунку заборгованості ОСОБА_1 , у судовому порядку були визнані недійсними, у зв`язку з чим позивач не має права вимагати від нього сплати за комунальні послуги за недійсними тарифами. Натомість застосуванню в даному випадку підлягають, як вважає позивач, тарифи, які діяли до прийняття недійсних розпоряджень КМДА.

У зв`язку з вищевикладеним просив суд зобов`язати ЖЕД-901 здійснити помісячний перерахунок за період з 01.04.2010 по 31.10.2012 за послуги з утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження КМДА №748 від 19.05.2000 Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинковий територій ; зобов`язати ЖЕД-901, ПАТ Київенерго здійснити по його квартирі помісячний перерахунок за період з 01 квітня 2010 по 31 жовтня 2012 року за послуги централізованого опалення - відповідно до розпорядження КМДА №1907 від 14.10.2003, яким внесені зміни до розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002 Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення ; зобов`язати ЖЕД-901, ПАТ Київенерго , ПАТ АК Київводоканал здійснити помісячний перерахунок за період з 01.04.2010 по 31.10.2012 за послуги централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження КМДА №1907 від 14.10.2003, яким внесені зміни до розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002 Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення ; зобов`язати ДЕЖ-901 надати довідку про стан розрахунків на 01.11.2012 за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення з урахуванням проведених перерахунків.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року позов КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами, яка утворилась за період з 01.04.2010 по 31.10.2012, в розмірі 11244,97 гривень, а також штрафні санкції у вигляді інфляційних втрат в розмірі 308,28 гривень та 3% річних в сумі 353,71 гривень, а всього - 11906,96 грн.; узадоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказував на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанціїскасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову .

Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року - без змін.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 рокускасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного судувід 10 березня 2021 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року прийнято до свого провадження.

У поданому Комунальним підприємством Головний інформаційно-обчислювальний центр відзиві підприємство зазначало, що не погоджується з доводами викладеними у апеляційній скарзі, а тому просило оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал також подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, не погоджуючись із викладеними в апеляційній скарзі доводами, просило оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З поданого комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва вбачається, що останнє також не погоджується із доводами викладеними у апеляційній скарзі, а тому просить апеляційний суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про пояснення по суті справи, в яких заперечував проти доводів, викладених у наданих сторонами відзивах.

26 квітня 2021 року до Київського апеляційного суду від КП Головний інформаційно-обчислювальний центр надійшло повідомлення про обставини, які не підлягають доказуванню.

27 квітня 2021 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поворот виконання рішення суду.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків:

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що наведеним вимогам вказане рішення не відповідає з огляду на наступне:

При вирішенні справи суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не сплатив своєчасно та в повному обсязі квартирну плату та плату за комунальні послуги, внаслідок чого у період з 01 квітня 2010 року до 31 жовтня 2012 року утворилась заборгованість, яку відповідач має сплатити на користь позивача. Між сторонами склалися фактичні договірні правовідносини, і відповідач як споживач отримав послуги по утриманню прибудинкової території, центрального опалення та водопостачання і водовідведення. Розмір плати за комунальні послуги базується на покритті фактичних витрат надавачів послуг та обраховуються надавачами цих послуг відповідно до погоджених цін, що існували на момент їх надання. Отже, відповідач має обов`язок зі сплати вказаних послуг саме за цими тарифами, оскільки відсутні підстави для перерахунку вартості вказаних послуг. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що безпідставними є вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача надати йому довідку про стан розрахунків за відсутності доказів звернення позивача із відповідною заявою.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що суть даного позову полягає в тому, що по первісному позову особа, яка надає послуги, вимагає від відповідача сплати вартості отриманих ним послуг. Відповідач не заперечує, що отримував комунальні послуги в заявлений. В той же час відповідач зазначає про те, що тарифи, за яким позивач здійснював нарахування вартості таких послуг, були визнанні судом нечинними з моменту їх прийняття, відтак не можуть бути застосовані у даних правовідносинах.

Вказане питання було предметом розгляду у суді касаційної інстанції, і Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року по справі №760/16111/15-ц зазначив наступне:

Відповідно до підпункту 2 пункту а частини першої статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні зі змінами, внесеними Законом № 1198-VII від 10 квітня 2014 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Згідно із частиною п`ятою статті 19 Закону № 1875-IV виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Нарахування за житлово-комунальні послуги по квартирі по квартирі АДРЕСА_1 у спірний період (з 01 квітня 2010 року до 31 жовтня 2012 року) здійснювалися відповідно до тарифів на житлово-комунальні послуги, прийнятих розпорядженнями КМДА, які в подальшому були скасовані у судовому порядку.

Висновок про те, що споживач комунальних послуг має оплатити ці послуги відповідно до тарифів, які існували на момент їх надання, є безпідставним, оскільки саме по собі визнання нечинними нормативних актів КМДА з моменту їх прийняття свідчить про те, що вони не породили жодних правових наслідків, відтак не можуть бути підставою для нарахування плати.

Зазначене також узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц (провадження № 14-285цс18), Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 752/14341/15-ц (провадження № 61-24428св18) та у постанові від 04 червня 2018 року у справі № 760/12445/15-ц (провадження № 61-5900св18).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про неможливість обрахунку вартості комунальних послуг за тарифами, використаними позивачем у справі.

Не може бути обрахована у цій справі безпосередньо судом заборгованість відповідача й за іншими тарифами, зокрема тими, на яких наполягає відповідач, оскільки:

- тарифи, на яких наполягає відповідач, також не є чинними, так як їх дія була припинена відповідними окремими розпорядженнями КМДА, які в цій частині не визнавалися нечинними;

- в ході розгляду справи позивач заперечував проти нарахування вартості комунальних послуг за тарифами іншими ніж ті, які він використав при поданні позовної заяви, відтак застосування інших тарифів було б порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Оскільки суд прийшов до висновку про неможливість застосування вищевказаних тарифів, зважаючи на позицію позивача та принципу диспозитивності судового розгляду, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позовні вимоги первісного позову в заявленому вигляді не підлягають задоволенню.

Не підлягає до задоволення з точки зору колегії суддів й зустрічний позов.

По-перше, як вже зазначив суд, дія зазначених відповідачем тарифів була припинена, розпорядження про припинення дії таких тарифів не були оскарженні, відтак нарахування заборгованості за період, коли такі тарифи вже не діяли, є безпідставним.

По-друге, відповідач у своєму зустрічному позові заявив вимоги про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії. Правова конструкція, при якій суд може за вимогою однієї особи зобов`язати іншу вчинити певну дію, передбачає наявність в чинному законодавстві правової норми, яка б встановлювала обов`язок такої іншої особи вчиняти саме такі дії. В той же час прямого обов`язку комунальних служб здійснити перерахунок закон не містить. Фактично колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо того, що вартість комунальних послуг за спірний період не могла бути обрахована за запропонованим позивачем тарифом. В той же час така позиція є способом захисту від безпідставних вимог надавача послуг, однак не може сама по собі породжувати обов`язку для такого надавача здійснювати певні дії. Таким чином зустрічний позов також не підлягає задоволенню.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив здійснити поворот виконання рішення суду першої інстанції та повернути йому сплачену суду основного боргу у розмірі, інфляційні та 3% річних, суму судового збору.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що після прийняття Київським апеляційним судом постанови від 05 грудня 2018 року та вступу рішення суду першої інстанції в законну силу, він добровільно 19 грудня 2018 року виконав рішення суду та сплатив на рахунок позивача борг за житлово-комунальні послуги у розмірі 11 244, 97 грн., інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 661, 99 грн. та судовий збір у розмірі 243, 60 грн., а всього він сплатив 12 150, 56 грн. На підтвердження зазначеного до заяви ОСОБА_1 долучив копії виконаних АТ Ощадбанк документів про сплату коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення, він відмовляє в позові повністю.

Згідно ч. 5, 6 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Враховуючи вищевикладене та те, що апеляційний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 підлягає поверненню, сплачена ним на виконання рішення суду сума у розмірі.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

В задоволені первісного позову Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва , Комунального підприємства Головний інформаційно-обчислювальний центр , Публічного акціонерного товариства Київенерго , Приватного акціонерного товариства АК Київводоканал про зобов`язання здійснити перерахунок відмовити.

В порядку повороту виконання рішення суду стягнути з Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код платника податків НОМЕР_1 ) сплачену заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами, яка утворилась за період з 01 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року, в розмірі 11244 (одинадцять тисяч двісті сорок чотири) гривні 97 коп., а також штрафні санкції у вигляді інфляційних втрат в розмірі 308 (триста вісім) гривень 28 коп. та 3% річних в сумі 353 (триста п`ятдесят три) гривні 71 коп., що всього склало - 11906 (одинадцять тисяч дев`ятсот шість) гривень 96 коп., а також судовий збір у розмірі 243 грн. (двісті сорок три) гривні 60 коп., а разом - 12 150 (дванадцять тисяч сто п`ятдесят) гривень 56 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько