Постанова

від 17.09.2007 по справі 15/49

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

17.09.07                                                              

                            Справа  № 15/49

Львівський апеляційний

господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                 

Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Мурської Х.В.   

 Кордюк Г.Т.

розглянувши апеляційну скаргу

ТзОВ “Мальва” від 08.08.2007 р. № 63

на ухвалу Господарського суду

Івано-Франківської області від 30.07.2007 р.

у справі № 15/49

за позовом суб”єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Івано-Франківськ

до

ТзОВ “Мальва”, м.Івано-Франківськ

про

зобов”язання укласти угоду про надання торгівельного місця

За участю представників сторін:

від позивача -не

з”явився;

від відповідача - не

з”явився

Розпорядженням голови суду від

17.09.2007 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах

справи).

Ухвалою Господарського суду

Івано-Франківської області від 30.07.2007 р. (суддя Деделюк Б.В.) припинено

провадження у справі № 15/49 на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Ухвала суду мотивована тим,

зокрема, що оскільки 11.04.2007 р. між сторонами укладено договір про надання

торгівельного місця та послуг ринку, тобто сторони врегулювали господарський

спір у добровільному порядку після порушення провадження у справі (ухвала від

02.03.2007 р.), то судові витрати згідно з ст.49 ПК України підлягають

стягненню з відповідача.

Відповідач з даною ухвалою не

погодився, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, де просить ухвалу

місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення з ТзОВ “Мальва” на

користь суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 85 грн.

державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу з підстав неправильного застосування норм процесуального

права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує

тим, зокрема, що відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України у спорах, що виникають при

укладанні, зміні та розірванні договорів, державне мито покладається на

сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони,

проте на момент порушення справи в господарському суді  (02.03.2007 р.) відповідач не отримував від

позивача належно оформленої пропозиції укласти договір (оферти), а після

оформлення та направлення такої пропозиції остання була розглянута та цілком

прийнята позивачем без зауважень вже під час розгляду справи (11.04.2007 р.).

Таким чином, у діях ТзОВ “Мальва” не вбачається ухилення від пропозиції укласти

договір, спір вирішується у судовому порядку не з його вини.

Розглянувши апеляційну скаргу,

вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного

господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ “Мальва” слід задоволити

повністю, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.07.2007

р. в справі № 15/49 скасувати в частині розподілу судових витрат.

При цьому колегія виходила з

наступного.

Відповідно до положень ст.181 ГК

України та ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї

сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Згідно з ч.2

п.1 ст.641 ЦК України пропозиція укласти договір має містити істотні умови

договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов”язаною у

разі її прийняття.

Оскільки предметом угоди є надання

торгівельного місця, то відповідно до п.20 Правил торгівлі на ринках,

затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції

України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової

адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та

сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105, зареєстрованих в

Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за N 288/6576, істотними

умовами такого договору є термін дії останнього, асортимент (вид) товарів, що

реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного

місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає

ринок, та їх вартість.

Ініціатором укладенння договору про

надання торгівельного місця та послуг ринку є зацікавлені особи -суб”єкти

господарювання, які займаються торгівельною діяльністю на території ринку та

мають намір укласти договір, і котрі повинні подати всі необхідні документи для

оформлення права на займання торговельного місця на ринку. Так, у листі від

28.02.2007 р. № 22 (а.с.31) відповідач запропонував позивачу подати свої

пропозиції щодо розміру необхідної земельної ділянки, представити копії

документів про державну реєстрацію підприємця-фізичної особи, паспортні дані, а

також при наявності власної торговельної споруди -технічну документацію на

павільйон. Доказ про надсилання такого листа позивачу міститься  в матеріалах справи (а.с.30). Проте в

останніх відсутні докази про надсилання позивачем відповідачу вищезазначених

даних для оформлення проекту договору та доказів відмови відповідача про його

укладення.

Таким чином на момент порушення

провадження у справі позивач не подав письмового підтвердження про наміри

укласти договір на конкретне торговельне місце.

Посилання позивача на квитанції про

сплату ринкового збору (а.с.9-21) як на докази, котрі підтверджують право

займатися торгівельною діяльністю на ринку, колегією суддів не беруться до

уваги, оскільки відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про

місцеві податки і збори” ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках

і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з

автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб

і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші

товари.

Справляння ринкового збору і

надання ринкових послуг здійснюється згідно з письмовим договором за тарифами,

розмір яких визначається з розрахунку зайнятих погонних метрів. Підставою для

укладення договору є звернення підприємця з конкретними даними про асортимент

товару, бажаний розмір і розташування торговельного місця й інші необхідні для

договору умови.

Отже, саме конкретне торговельне

місце є об”єктом ринкових послуг і оподаткування. З огляду на викладене, лист

позивача від 05.02.2007 р. без номера не може вважатись пропозицією укласти

договір, він не містить вимог або пропозицій щодо забезпечення його конкретним

торговельним місцем з зазначенням площі, необхідної для розміщення товару,

обладнання чи торговельної споруди (а.с.8).

Згідно з ч.1 ст.49 ГПК України у

спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, державне

мито покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття

пропозицій іншої сторони.

Враховуючи вищенаведені обставини,

у діях ТзОВ “Мальва” не вбачається 

ухилення від пропозиції укласти договір, спір вирішується у судовому

порядку не з його вини, саме позивачем не дотримано загального порядку

укладення договору.

На думку колегії суддів, місцевий

господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, доводи

скаржника документально обгрунтовані, базуються на законодавстві, що регулює

дані правовідносини, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. „г” п.2 ст.3

Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7/93 від 21.01.1993 р.

з наступними змінами та доповненнями та п.35 Інструкції про порядок обчислення

та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної

податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, зареєстрованої в

Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, з наступними змінами та

доповненнями державне мито не сплачується з апеляційних скарг на ухвали

господарських судів. Оскільки скаржником помилково сплачено державне мито на

суму 42 (сорок дві) грн. 50 (п”ятдесят) коп. за подання апеляційної скарги на

ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.07.2007 р. у

справі № 15/49, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне видати довідку

про повернення держмита.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-106

ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ “Мальва”

задоволити повністю.

2. Ухвалу Господарського суду

Івано-Франківської області від 30.07.2007 р. у справі № 15/49 скасувати в

частині розподілу судових витрат.

Стягнути з суб”єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на

користь ТзОВ “Мальва” (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Тичини, 1,

ідентифікаційний код 30016879) за розгляд справи в Господарському суді

Івано-Франківської області 85 грн. державного мита та 118 грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті ухвалу суду залишити без

змін.

Доручити Господарському суду

Івано-Франківської області видати відповідний наказ.

3. Видати довідку про повернення

державного мита за розгляд апеляційної скарги в Львівському апеляційному

господарському суді.

4. Постанова набирає законної сили

з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в

касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий

господарський суд.

Головуючий-суддя                                                       

                                                М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                       

Х.В.Мурська                                                                       

Суддя                                                                                                     

Г.Т.Кордюк