Постанова

від 24.06.2021 по справі 440/4451/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 р.Справа № 440/4451/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: Дігтяр Л.А.,

представника відповідача: Казмерчука М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛС ТРЕЙД" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Кукоба О.О., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.11.20 по справі № 440/4451/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛС ТРЕЙД"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛС ТРЕЙД", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2019 №009371405, №0009381405.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень контролюючого органу, які прийняті на підставі хибних висновків акту перевірки, оскільки при формуванні податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за спірний період, позивачем у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України. Здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про заміну відповідача у справі задоволено.

Замінено відповідача по справі № 440/4451/19 - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44057192).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 24.06.2021 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" з питань правильності, повноти нарахування та сплати ПДВ та достовірності задекларованих показників при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017, 2018 роки, результати якої оформлені актом від 24.06.2019 №820/16-31-14-05-09/41128705.

У висновках вказаного акту зафіксовані наступні порушення вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ за період з 01.06.2017 по 30.11.2018 загалом у розмірі 496386,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток загалом у розмірі 536096,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області 12.07.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0009371405 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 670120,00 грн, з них: основний платіж - 536096,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 134024,00 грн;

№0009381405 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом розмірі 620483,00 грн, з них: основний платіж - 496386,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 124097,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абз. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати; прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Доходи" (надалі - П(С)БО 15), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153.

Пунктом 5 П(С)БО 15 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (надалі - П(С)БО 16), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За висновками акту перевірки встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ внаслідок безпідставного, як на думку податкового органу, віднесення до складу витрат та податкового кредиту вартості товарів, про придбання яких у ТОВ "Регіон Трейдінг Компані" (нова назва - ТОВ "Кондитерська Смирнової"), ТОВ "Трансгруплогістик", ТОВ "Кордіант Інвест", ТОВ "Вектор Лоджик", ТОВ "Даріон Про", ТОВ "Мегахром", ТОВ "Гідропроф", ТОВ "Аквілія Ком".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем з ТОВ "Регіон Трейдінг Компані" (нова назва - ТОВ "Кондитерська Смирнової"), ТОВ "Трансгруплогістик", ТОВ "Кордіант Інвест", ТОВ "Вектор Лоджик", ТОВ "Даріон Про", ТОВ "Мегахром", ТОВ "Гідропроф", ТОВ "Аквілія Ком" укладено ряд договорів купівлі-продажу товарів, умовами яких передбачено набуття позивачем за плату права власності на окремі товарно-матеріальні цінності (переважно промислового призначення) (т. 1, а.с. 176-178, 228-230, 232-234, 240-242; т. 2, а.с. 93-94, 95-97; т. 4, а.с. 1-3).

На підтвердження виконання сторонами договірних умов позивачем до матеріалів справи надані копії: видаткових накладних (т. 1, а.с. 179-201, 236, 250; т. 2, а.с. 1-45; т. 4, а.с. 11-17, 24-29; т. 5, а.с. 136-140, 146-150, 156-160, 161-163, 170-172, 179-184, 193-204, 216-234, 236-238, 246-250; т. 7, а.с. 1-2, 9-11, 15-16, 25-30, 35-38, 41-42, 44-50, 59-60); рахунків-фактур (т. 1, а.с. 202-223, 235; т. 2, а.с. 46-92; т. 4, а.с. 4-10, 18-23; т. 5, а.с. 130-135, 141-145, 151-155, 164-169, 173-178, 185-192, 205-215, 235, 239; т. 7, а.с. 3-8, 12-14, 17-24, 31-34, 39-40, 43, 51-58); платіжних доручень (т. 1, а.с. 224-227, 231, 237, 243-249; т. 2, а.с. 98-99); банківську виписку (т. 1, а.с. 85-175).

Доцільність придбання товарів за вищезгаданими договорами купівлі-продажу позивач пов`язував з їх подальшою реалізацією стороннім покупцям з торгівельною націнкою, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем долучено копії: договорів поставки (т. 2, а.с. 100-102, 103-105, 106-108, 109-111, 112-114, 115-117, 118-120, 121-123, 124-126, 127-129, 130-132, 133-135, 136-138, 139-141, 142-144, 145-146, 147-149); специфікацій (т. 2, а.с. 150); видаткових накладних т. 1, а.с. 238-239; т. 2, а.с. 151-225, 229-233, 235, 237, 239-241, 243, 245, 247, 249-250; т. 3, а.с. 2-5, 7-8, 10-11, 13-14, 16-17, 19-20, 22-23, 25, 28-29, 31-32, 34, 36, 38-39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 66-84, 86-92, 94-95, 97-99, 101-108, 110-113, 115, 117, 120-124, 127-128, 131, 133-210, 212-222, 224-246, 248-250; т. 4, а.с. 30, 32-34, 36, 38, 41-42, 45-46, 48, 50, 52-53, 55, 57, 59, 61, 63-64, 66, 68, 70-76, 78, 80-81, 83-84, 86, 88, 90, 92, 94-96, 98-99, 101, 103, 105-114, 116-119, 121-140, 142-152, 154-158, 160, 162-171, 174-179, 181-186, 188-199, 201-206, 208-215, 217-221, 223-225, 227-236, 238-250; т. 5, а.с. 2-15, 17-20, 22, 24, 26-32, 34, 36-38, 40-43, 45-55, 57-71, 73-85, 87-88, 90-91, 93-94, 96-97, 100-102, 104, 106-112, 114-115, 117-128; т. 6, а.с. 1-7, 9, 11-15, 17-55, 57-67, 69-73, 75, 77-93, 95, 97-102, 104-123, 125-126); довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2, а.с. 226-228, 234, 236, 238, 242, 244, 246, 248; т. 3, а.с. 1, 6, 3, 12, 15, 18, 21, 24, 26, 27, 30, 33, 35, 37, 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 56, 60-65, 85, 93, 96, 100, 109, 114, 116, 118-119, 125, 129-130, 132, 211, 223, 247; т. 4, а.с. 31, 35, 37, 39-40, 43-44, 47, 49, 51, 54, 56, 58, 60, 62, 65, 67, 69, 77, 79, 82, 85, 87, 89, 91, 93, 97, 100, 102, 104, 115, 120, 141, 153, 157, 161, 172-173, 180, 187, 200, 207, 216, 222, 226, 237; т. 5, 1, 16, 21, 23, 25, 33, 35, 39, 44, 56, 72, 86, 89, 92, 95, 98-99, 103, 105, 113, 116, 129; т. 6, а.с. 8, 10, 16, 56, 68, 74, 76, 94, 96, 103, 124).

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та/або податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод (податкового кредиту).

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 22.08.2018 у справі №2а-6538/12/2670, від 19.09.2019 у справі №804/7009/13-а, від 28.05.2020 у справі №826/21456/15.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.05.2020 у справі №826/15364/17 суд зазначив, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідно зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач, а ні під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції, не надав жодних доказів, що підтверджували б фактичне переміщення товарів від постачальників (продавців) до покупця, їх надходження до ТОВ "ОЛС ТРЕЙД", оприбуткування, внутрішнє переміщення та вибуття з підприємства шляхом задекларованої реалізації іншим суб`єктам господарювання.

Відсутність у ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи понесених транспортних витрат позивач обґрунтовував посиланням на судову практику Верховного Суду (зокрема, постанови від 15.05.2019 у справі №804/12339/13-а, від 30.08.2019 у справі №804/17176/14), відповідно до якої товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Колегія суддів зазначає, що у відносинах щодо поставки товарів товарно-транспортна накладна не є визначальним первинним документом, що винятково підтверджуватиме фактичність здійснення поставки.

Відсутність товарно-транспортних накладних оцінюється судом з урахуванням умов договору поставки, зокрема, в частині визначення базису поставки, та може бути нівельована у разі наявності у платника інших документальних відомостей про рух товарів у ланцюгу постачання, як-то узгодження умов поставки (доставки) товарів шляхом обміну листами, заявками тощо, включення до ціни товару вартості транспортування, оприбуткування товарів, їх прийняття на склад, внутрішнє переміщення, списання тощо.

Проте, у спірних правовідносинах будь-які зазначені вище документи відсутні.

Крім того, відповідно до умов договорів купівлі-продажу товарів у ТОВ "Мегахром", ТОВ "Вектор Лоджик", ТОВ "Гідропроф", ТОВ "Аквілія Ком", ТОВ "Кордіан Інвест", ТОВ "Трансгруплогістик", копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 176, 228, 232, 240; т. 2, а.с. 95; т. 4, а.с. 1) встановлено, що спосіб доставки товарів визначається у заявці, проте відповідні заявки у позивача відсутні. Так само матеріали справи не містять доказів врахування вартості доставки товарів у їх ціні чи проведення розрахунків за доставку товарів в інший спосіб.

На підставі встановлених по справі обставин, доводи позивача про те, що доставка товарів здійснювалась продавцями, а її вартість включена у ціну товарів є необґрунтованими.

Також, позивач зареєстрований у м. Полтаві, а його контрагенти здебільшого у Харківській та Донецькій областях, лише ТОВ ""Регіон Трейдінг Компані" у м. Полтаві. При цьому юридичною адресою ТОВ "ОЛС ТРЕЙД", що зазначена в залучених до матеріалах справи документах, є квартира; відомості про наявність у позивача складських приміщень, придатних для зберігання товарів, у матеріалах справи відсутні, позивачем не надані.

Колегія суддів зазначає, що факт оформлення позивачем видаткових накладних сам по собі не є беззаперечним доказом фактичного отримання товару, адже не підтверджує його безпосередню передачу від продавця до покупця.

Так само, складення рахунків-фактур та перерахування коштів на рахунок контрагентів у банку не є належним доказом вчинення господарської операції за відсутності документального підтвердження руху товарів. Вказані обставини стосуються і відображення у бухгалтерському обліку виконання умов договорів купівлі-продажу шляхом вчинення записів на окремих рахунках.

Отже, на підставі відсутності доказів фактичного придбання товарів позивачем саме у його контрагентів, доводи про подальшу реалізацію отриманих у межах спірних господарських операцій товарів не можуть бути достовірно перевірені судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 14.01.2020 у справі №826/17820/14.

З урахуванням наведеного, за обставин недоведеності позивачем фактів отримання товарів за договорами купівлі-продажу від контрагентів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку відомостей про придбання товарів у ТОВ "Мегахром", ТОВ "Вектор Лоджик", ТОВ "Гідропроф", ТОВ "Аквілія Ком", ТОВ "Кордіан Інвест", ТОВ "Трансгруплогістик" не підтверджено документально.

Вказані встановлені обставинами по справі є підставою для висновку, що формування позивачем податкового кредиту зі сплати ПДВ та зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму витрат, не пов`язаних з фактичним придбанням товарів, здійснено з метою отримання податкових вигод, без реального вчинення господарських операцій, адже економічна сутність цих операцій не призводить до інших, крім зниження податкового тягаря, змін економічного стану платника.

При цьому посилання контролюючого органу на відомості Єдиного реєстру податкових накладних щодо не підтвердження ними фактів придбання товарів контрагентами позивача з метою їх подальшої реалізації ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" суд оцінює у взаємозв`язку з іншими встановленими у справі фактичними обставинами. Зокрема, за умови підтвердження позивачем факту отримання товарів від контрагентів, такі доводи відповідача були б нівельовані цими обставинами.

Крім того, посилання відповідача на відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо наявних кримінальних проваджень стосовно ТОВ "Мегахром", ТОВ "Даріон Про", ТОВ "Гідропроф" не може сприйматись беззаперечним доказом безтоварності спірних господарських операцій, адже суду не надано доказів ухвалення вироків щодо зазначених контрагентів, якими було б установлено факт ухиляння від сплати податків, фіктивного ведення господарської діяльності тощо.

Разом з цим, наведені обставини не спростовують правомірність висновку про безпідставність формування позивачем витрат та податкового кредиту у спірних відносинах, адже позивачем ні у ході проведення податкової перевірки, ані під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не доведена належними і допустимими доказами обґрунтованість задекларованих даних податкового обліку.

З урахуванням того, що позивачем не надано суду доказів на спростування висновків податкового органу про порушення ТОВ "ОЛС ТРЕЙД" вимог податкового законодавства, а також не надано доказів, що свідчили б про протиправність оскаржених рішень податкового органу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛС ТРЕЙД" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 по справі №440/4451/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 02.07.2021 року