Постанова

від 22.06.2021 по справі 520/6832/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 р. Справа № 520/6832/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 28.09.20 року у справі № 520/6832/2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбудторг"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Гранбудторг", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.01.2020 року №00000060511, №00000070511.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року у справі № 520/6832/2020 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 11.01.2020 року №00000060511, №00000070511, які прийнято Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року у справі № 520/6832/2020 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" за липень 2018 року в межах укладеного договору поставки від 09.07.2018 року №30, оскільки неналежним чином заповнено паспорти якості товару. Крім того, вони видані лабораторією АТ ККУ "Кварц", який не є контрагентом позивача. Надані до перевірки документи на транспортування товару (договір експедиційних послуг від 11.05.2015 року № 11/05/2015, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Грандбудторг") не пов`язані із господарськими взаємовідносинами між ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" та позивачем. Деякі залізничні накладні складені в один день, що ставить під сумнів реальність цих перевезень з урахуванням часу, відстані, трудових ресурсів та інших факторів. До перевірки не надано документів, які б свідчили про завантаження і розвантаження товару, за яких умов, яким трудовим ресурсом це здійснювалось та в які строки. Не всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа внесені у відповідні графи. За інформацією накладної від 23.07.2018 року №43581370 неможливо встановити відправника, одержувача товару, а саме в гр. 1 - Відправник та гр. 4 - Одержувач , не зазначено повністю назву суб`єкта господарювання з усіма його реквізитами. Крім того, від Головного управління ДФС у Харківській області надійшла узагальнена податкова інформація щодо ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" за звітній період декларування податку на додану вартість за липень 2018 року від 05.11.2018 № 891/20-40-14-21-06/41603454, якою не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності, тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбудторг" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Гарант - Плюс" за липень 3018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів - постачальників. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 01.11.2019 року № 604/20-40-05-11-10/39764970.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме позивачем допущено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2018 на загальну суму 375282 грн. (т.1, а.с. 18 - 44).

18.11.2019 року позивач подав до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення на акт перевірки від 01.11.2019 року № 604/20-40-05-11-10/39764970, в яких просив долучити їх до матеріалів перевірки та у зв`язку з відсутністю порушень податкового законодавства не виносити податкові повідомлення - рішення за результатами проведеної перевірки. Разом із запереченнями позивачем надіслано до податкового органу документи по взаємовідносинах із ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" за липень 3018 року, зокрема, копії договору, актів надання послуг, договору поставки та податкових накладних (т.1, а.с. 45 - 48).

За результатами розгляду заперечень листом Головне управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019 року № 10909/10/20-40-05-11-16 повідомлено позивача, що наказом від 26.11.2019 р. №2488 призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Гранбудторг". Також повідомлено, що заперечення та додаткові документи будуть розглянуті після завершення перевірки (т.1, а.с. 49 - 51).

За результатами перевірки складено акт №18/20-40-05-11-10/39764970 від 03.01.2020 року про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Гранбудторг", з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" за липень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів - постачальників (т.1, а.с. 52 - 73).

У висновках акту перевірки №18/20-40-05-11-10/39764970 від 03.01.2020 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме позивачем допущено завищення податкового кредиту на суму 375282,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 64589,00 грн. за липень 2018 року, внаслідок чого контролюючим органом завищено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2018 року на загальну суму 310693,00 грн. (т.1, а.с. 72).

На підставі акту перевірки 11.01.2020 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №00000060511, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 80736,25 грн. (основний платіж 64589,00 грн., штрафні санкції 16147,25 грн.), та №00000070511, яким зменшено розмір податкового кредиту на суму 310639,00 грн. з податку на додану вартість (т.1, а.с. 78 - 80).

27.02.2020 року позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 11.01.2020 року №00000060511, №0000007051, а також 30.03.2020 року доповнення до скарги, за результатами розгляду яких ДПС України прийнято рішення від 24.04.2020 року № 14401/0198-00-08-05-02-06, яким залишено без задоволення скаргу ТОВ "Гранбудторг", оспорювані податкові повідомлення - рішення - без змін (т.1, а.с. 81 - 93).

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.01.2020 року №00000060511, №0000007051, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" за період що перевірявся, тому податковий орган необґрунтовано та безпідставно зменшив суму податкового кредиту та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість по операціях позивача з контрагентом за звітний період липень 2018 року та застосував штрафні санкцій, в зв`язку з чим податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В періоді, що перевірявся, позивач мав господарські операції з ТОВ "Компанія "Гарант Плюс".

З матеріалів справи встановлено, що 09 липня 2018 року між ТОВ "Грандбудторг" (покупець) та ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" (постачальник) укладено договір постачання № 30, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві, а покупець прийняти і оплатити: щебеневу продукцію, шлак доменний, пісок будівельний (далі - товар). Одиниця виміру товару метр кубічний (м.куб), тонна (тн). Коефіцієнт перекладу відображається в паспорті виробника, що видаються на кожну партію продукції. Асортимент товару, кількість і терміни поставки вказуються покупцем в заявці. Заявка може полягати як в письмовій, так і в усній формі (т.1, а.с. 94).

Постачальником товару (щебінь гранітний, відсів) виписано накладні від 10.07.2018 року, від 16.07.2018 року, від 19.07.2018 року, від 20.07.2018 року, від 23.07.2018 року, від 24.07.2018 року, від 27.07.2018 року, від 30.07.2018 року, від 31.07.2018 року, в яких вказано дані постачальника, покупця товару, підстава виписки накладної, найменування товару, одиницю виміру, його ціну. Вказані накладні підписано сторонами договору постачання № 30 від 09.07.2018 року (т.1, а.с. 95, 102, 109, 11, 127, 134, 144, 149, 164, 171, 185).

Сертифікатами відповідності серія ВГ, які видано АТ "ККУ "Кварц" підтверджено, що продукція - щебнево - пісчана суміш та щебінь з природного каменю відповідають вимогам ДСТУ (т.1, а.с. 219 - 220). Виробником поставленого позивачу товару є АТ "ККУ "Кварц". Кременчуцьким міжрайонним відокремленим підрозділом лабораторних досліджень ДУ "Полтавський обласний лабораторний центр МОЗУ" 10.07.2018 року видано АТ "ККУ "Кварц" радіаційний сертифікат № 08/2018, яким надано дозвіл на постачання споживачам продукції (щебінь та відсів) (т.1, а.с. 221).

На виконання умов договору постачання № 30 від 09.07.2018 року, ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" на адресу ТОВ "Грандбудторг" виписало податкові накладні № 148, 161, 160, 164, 170, 171, 175, 177, 181, 182, 184, 187, 188 (т.1, а.с. 188 - 200).

Оплата за товар підтверджується копіями платіжних доручень: № 806 від 11.07.2018 року, № 814, № 815, № 816 від 17.07.2018 року, № 818, № 819 від 18.07.2018 року, №820 від 19.07.2018 року, № 822. № 823 від 23.07.2018 року, № 826, № 827 від 25.07.2018 року, № 829, № 831, № 832, № 833 від 30.07.2018 року, № 835 та №836 від 31.07.2018 року (т 1, а.с. 201 - 218).

В подальшому, придбаний позивачем у ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" товар (відсів гранітний, щебінь) був використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом реалізації на користь ПП "Будтранс-Груп" на виконання умов договору поставки №4 від 06 квітня 2016 року (факт відвантаження підтверджується видатковими накладними від 23.07.2018 р., 24.07.2018 р., 27.07.2018 р., 30.07.2018 р., 31.07.2018 р. (т. 1, а.с. 229 - 245).

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з його контрагентом мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Всі зазначені вище документи підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з отримання товару.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому за правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти нереальності здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом. Доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності (в даному випадку, збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за перевіряємий період липень 2018 року та застосування штрафних санкцій), оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів поставки, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Довід апеляційної скарги, що залізничні накладні підтверджують лише господарські взаємовідносини між відправником - АТ "ККУ "Кварц" та одержувачами - ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "ЗЗБК Еталон" та жодного відношення ТОВ "Компанія "Грант Плюс" до документів на транспортування продукції згідно наданих документів не має, колегія суддів не приймає з наступних підстав.

В матеріалах справи містяться копії залізничних накладних, які підтверджують транспортування товару (щебінь гранітний, відсів) від його виробника - АТ "ККУ "Кварц" до його покупця - ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" для ТОВ "Грандбудторг", за якими станція відправлення Кременчук, станція призначення Харків-Балашовский, Харків-Лиски прийомоздавальник ОСОБА_3 , товароодержувач ОСОБА_2 за довіреністю № 17 від 02.01.2016 року (т.1, а.с. 96 - 101, 103 - 108, 110 - 112, 114 - 118, 120 - 126, 128 - 133, 135 - 143, 145 - 148, 150 - 152, 154 - 163, 165 - 170, 172 - 184, 186-187).

Сертифікатами відповідності Серія ВГ, виданих АТ "ККУ "Кварц" підтверджено, що продукція щебнево - пісчана суміш, відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-30:2013 п.п.5.2.5, 5.3.2.2, 5.3.2.3, 5.3.2.5, 5.4.1, 5.4.2, а також щебінь з природного каменю відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-75-98, п.п 4.2.3, 4.3.3, 4.4.1, 4.5-4.7, насипна густина (т.1, а.с. 219 - 220). За вказаними Сертифікатами виробником товару є АТ "ККУ "Кварц".

Лабораторією ПАТ "ККУ "Кварц" видано паспорти на поставлену продукцію на станцію Харків-Балашовский (дата відвантаження 14.07.2018 р., 19.07.2018 р., 22.07.2018 р., 26.07.2018 р., 27.07.2018 р., 31.07.2018 р. отримав ФОН ОСОБА_1 та ТОВ "ЗЗБК Еталон"), в яких міститься інформація щодо хімічного складу продукції, ваги, а також те що товар сертифікований (т.1, а.с. 222 - 228).

Отже, безпосереднім виробником (видобувачем) придбаного позивачем товару (щебеня, відсіву) є АТ "ККУ "Кварц", який його поставив контрагенту позивача - ТОВ "Компанія "Гарант Плюс", який в свою чергу, поставив його позивачу, в межах укладеного договору постачання № 30 від 09.07.2018 року.

Таким чином, доводи відповідача щодо дефектів (недоліків) залізничних накладних як обставини, що свідчить про неможливість реального проведення господарських операцій в часі між позивачем та ТОВ "Компанія "Гарант Плюс", є безпідставними, оскільки залізнична накладна, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, в даному випадку є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції позивач з його контрагентом.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладених в постановах від 13.11.2018 у справі № 822/6312/15, від 11.12.2018 у справі № 807/143/16 та від 21.12.2018 у справі №805/2030/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, вказані документи (Сертифікати відповідності та лабораторні паспорти) містять інформацію про виробника придбаного позивачем товару (щебеня, відсіву), яким є АТ "ККУ "Кварц", та підтверджують належну якість товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, паспорти якості передавалися позивачу разом з товаром виключно на його вимогу для ідентифікації та перевірки фактичного значення показників якості товару (щебінь гранітний, відсів гранітний).

Таким чином колегія суддів вважає, що посилання на дефектність паспортів якості, а також те, що вони не відносяться до товару, який поставлено позивачу, є безпідставним та непідтверджено жодними належними доказами з боку відповідача.

Довід апеляційної скарги, що не всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, внесені у відповідні графи залізничних накладних, колегія суддів не приймає, оскільки в залізничних накладних вказані відомості про номер вагон, в якому перевозився товар, які внесені до бази відомостей, що дозволяє визначити рух кожного вагону та перебування його на відповідній станції. Крім того, в усіх залізничних накладних містяться відомості щодо відправника вантажу (АТ "ККУ "Кварц") та його покупця - ТОВ "Компанія "Гарант Плюс" для ТОВ "Грандбудторг".

Крім того, відсутність інформації в деяких графах залізничної накладної не може свідчити про нереальність господарської операції позивача з його контрагентом.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2018 року у справі №804/698/16 зазначив, що посилання відповідача на припущення, окремі недоліки в документах, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень позивача щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції.

Отже, неістотні недоліки в документах (описка, помарка, незаповнення окремого реквізиту), які не впливають на можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях, їх зміст не свідчать про безтоварність господарських операцій.

Стосовно доводу апеляційної скарги щодо нереальності господарської операції в межах договору постачання № 30 від 09 липня 2018 року, оскільки в залізничних накладних в якості товароодержувача вказано ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів встановила, що в залізничних накладних в графі "одержувач товару" вказаний ОСОБА_2 за довіреністю № 17 від 02.01.2016 року (т.1, а.с. 96 - 101, 103 - 108, 110 - 112, 114 - 118, 120 - 126, 128 - 133, 135 - 143, 145 - 148, 150 - 152, 154 - 163, 165 - 170, 172 - 184, 186-187).

З матеріалів справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (виконавець) та ТОВ "Грандбудторг" (замовник) укладено договір про транспортно - експедиційне обслуговування № 11/05/2015 від 11.05.2015 року, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику транспортно - експедиційні послуги, пов`язані з отримання вантажу, відправкою вантажу та порожніх вагонів на усіх станціях Укрзалізниці (т.1, а.с. 246 - 248). На виконання умов договору сторонами договору складено акти надання послуг щодо організації перевезень вантажу залізничним транспортом (т. 1, а.с. 249 - 250, т. 2, а.с. 1 - 2).

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_2 надавалися позивачу транспортно-експедиційні послуги, в тому числі з приймання вагонів на станції призначення, тому в залізничних накладних зазначено дані ФОП ОСОБА_2 як одержувача придбаного позивачем вантажу.

Крім того, товар (щебінь та відсів) позивач реалізував в подальшому ПП "Будтранс-Груп" в межах договору поставки №4 від 06 квітня 2016 року (факт відвантаження підтверджується видатковими накладними від 23.07.2018 р., 24.07.2018 р., 27.07.2018 р., 30.07.2018 р., 31.07.2018 р. (т. 1, а.с. 229 - 245), якому послуги з приймання вагонів надає ТОВ "ЗЗБК Еталон". Отже, у відповідних графах деяких залізничних накладних зазначено ТОВ "ЗЗБК Еталон".

Крім того, колегія суддів зазначає, що залізничні накладні не є первинним документом (у відповідності до змісту операцій договорів постачання, за умовами яких товар постачається за адресою товариства), на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік підприємства, оскільки вони не є такими у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . В даному випадку, залізничні накладні лише підтверджують операцію з надання послуг з перевезення вантажів, і не містять відомостей про господарські операції з постачання, факт їх здійснення.

Довід апеляційної скарги щодо наявності негативної узагальненої податкової інформації стосовно контрагента позивача колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Колегія суддів зазначає, що ймовірні порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагента позивача, не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов`язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов`язання з податку на додану вартість, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та має всі документальні підтвердження його розміру.

В матеріалах справи відсутні докази наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Крім того, колегія суддів враховує, що постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 02.04.2020 у справі №160/93/19 та від 04.06.2020 р. у справі № 340/422/19.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок з огляду на те, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19 та відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.01.2020 року №00000060511, №00000070511.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбання товару у контрагента, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов`язань між сторонами господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість, а тому суд першої інстанції правильно скасував податкові повідомлення-рішення від 11.01.2020 року №00000060511, №00000070511.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року у справі № 520/6832/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року у справі № 520/6832/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко Постанова складена в повному обсязі 02.07.21 р.