Постанова

від 30.06.2021 по справі 816/707/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 816/707/16

адміністративне провадження № К/9901/37590/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавське підприємство бурових робіт до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 (суддя - Ясиновський І.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (головуючий суддя - Рєзнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Старостін В.В.) у справі №816/707/16.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавське підприємство бурових робіт (далі - ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) щодо відображення в інтегрованій картці особового рахунку ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт (ідентифікаційний код 36013344) сум податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 892989,95 грн. та пеню в сумі 158112,56 грн;

зобов`язати ДПІ у м. Полтаві відобразити сплату податкових зобов`язань в сумі 892989,95 грн. в інтегрованій картці особового рахунку ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт (ідентифікаційний код 36013344) з податку на прибуток приватних підприємств та виключити вказану суму податкового боргу з дати сплати відповідно до призначення платежу, вказаному у платіжному дорученні від 02.02.2015 № 2 на суму 1400000 грн;

зобов`язати ДПІ у м. Полтаві виключити з інтегрованої картки особового рахунку ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт (ідентифікаційний код 36013344) з податку на прибуток приватних підприємств нараховану пеню в сумі 158112,56 грн;

визнати протиправними дії ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області щодо незвільнення майна ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт (ідентифікаційний код 36013344) з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів, які обтяжені згідно акту опису майна № 13/16-01-25-01-11 від 11.06.2015;

визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Полтаві про опис майна у податкову заставу № 1806/10/16-01-23-01-18 від 10.06.2015;

зобов`язати ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області надіслати ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт (ідентифікаційний код 36013344) повідомлення на підставі пункту 93.1.1 частини 93.1 статті 93 розділу ІІ Податкового кодексу України, що все майно позивача звільняється з-під податкової застави.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 від 16.08.2016 провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання ДПІ у м. Полтаві виключити з інтегрованої картки особового рахунку ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт (ідентифікаційний код 36013344) з податку на прибуток приватних підприємств нараховану пеню в сумі 158112,56 грн - закрито.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії ДПІ у м. Полтаві щодо відображення в інтегрованій картці особового рахунку ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт (ідентифікаційний код 36013344) суми податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 892 989,95 грн.

Зобов`язано ДПІ у м. Полтаві відобразити сплату податкових зобов`язань в сумі 892989,95 грн. в інтегрованій картці особового рахунку ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт (ідентифікаційний код 36013344) з податку на прибуток приватних підприємств та виключити вказану суму податкового боргу з дати сплати відповідно до призначення платежу, вказаному у платіжному дорученні від 02.02.2015 № 2 на суму 1400000 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу № 1806/10/16-01-23-01-18 від 10.06.2015.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Полтаві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Полтаві посилається на те, що скасування судовим рішенням, яке набрало законної сили, податкової вимоги не тягне за собою правового наслідку щодо сторнування з інтегрованої картки платника податків суми податкового боргу, що залишається несплаченою. Також зазначає, що внесення змін до інтегрованої картки платника податків та виключення з неї відомостей про суми податків у разі їх сплати, але не перерахування таких податків з вини банку, призведе до ситуації, коли фактично кошти за податковим боргом до бюджету не надійдуть, однак сума податкового боргу буде виключена з картки платника податків, що призведе до втрати дохідної частини бюджету.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.02.2015 ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, відповідно до якої відобразило суму вказаного податку до сплати у розмірі 1418520 грн.

На виконання обов`язку зі сплати податку позивачем подано до уповноваженого банку платіжне доручення з призначенням платежу: податок на прибуток за 2014 рік від 02.02.2015 № 2 з рахунку ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт № 260024460701.

Листом № 25/02/15-01 від 22.02.2015 позивач повідомив відповідача про сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 1400000 грн., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення № 2 від 02.02.2015.

26.02.2015 позивачем до банку було направлено претензію-вимогу № 26/02/15-01 про перерахування коштів згідно поданого платіжного доручення.

Листом № 2/1 від 05.01.2015 філія Полтавського РУ АТ Банк Фінанси і Кредит повідомила позивача, що з 16.03.2015 філія буде реорганізована у відділення № 161 у м. Полтаві АТ Банк Фінанси і Кредит та замість старого рахунку товариства № НОМЕР_1 буде діяти новий рахунок № НОМЕР_2 .

30.03.2015 відповідачем винесено податкову вимогу № 1510-25 про сплату суми податкового боргу у розмірі 1392989,95 грн.

На виконання обов`язку зі сплати податку позивачем повторно подано до уповноваженого банку платіжне доручення з призначенням платежу: податок на прибуток за 2014 рік від 02.04.2015 № 3 з нового рахунку № НОМЕР_2 .

10.06.2015 ДПІ у м. Полтаві винесено рішення про опис майна у податкову заставу № 1806/10/16-01-23-01-18 та на його підставі складено акт опису майна від 11.06.2015 № 13/16-01-25-010-11, про що внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 10096762 про обтяження - податкову заставу нерухомого майна ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт .

Станом на дату звернення до суду ДПІ у м. Полтаві у інтегрованій картці платника податків відображено податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 892989,95 грн.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно положень статті 8 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання та його сплати, пов`язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов`язання відповідальність несе банк.

Приписами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Таким чином, направлення позивачем до банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов`язання.

Отже, виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

В даному випадку, ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт в повному обсязі виконано податкові зобов`язання, в той же час спірна сума податку не надійшла до Державного бюджету України не з вини відповідача, а з вини АТ Банк Фінанси та кредит , який не виконав вищезазначені платіжні доручення.

Крім того, судами встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі №816/1143/15-а визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 1510-25 від 30.03.2015.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2015 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі №816/1143/15-а - скасовано та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 - скасовано, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 - залишено в силі.

До того ж, у справі №816/2287/15 за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавське підприємство бурових робіт , Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит про стягнення податкового боргу постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При прийнятті зазначених судових рішень суди виходили з того, що позивачем не допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов`язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, тобто вчинено всі необхідні дії для сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов`язань, самостійно узгоджених у деклараціях з податку на прибуток, у строк, встановлений законодавством.

Оперативний облік платежів до бюджету здійснюється органами державної фіскальної служби відповідно до Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (надалі Порядок обліку).

Відповідно до пункту 1 розд. ІІ Порядку обліку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Порядку обліку форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.

Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку обліку нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов`язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов`язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Зобов`язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку обліку у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 4 вказаного розділу при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), територіальний орган Міндоходів самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Оскільки нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов`язань платника податків, його податкового боргу, розрахунки з бюджетом здійснюються в інтегрованій картці платника податків, суди дійшли вірного висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відображали реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Оскільки позивач в повному обсязі виконав обов`язок щодо складення та подання до уповноваженого банку платіжних доручень про перерахування грошових коштів з метою сплати податкових зобов`язань, а порушення вимог законодавства щодо перерахування коштів допущено банком, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення вимог позивача у цій частині.

Відповідно до положень статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Враховуючи встановлені обставини справи щодо виконання ТОВ Полтавське підприємство бурових робіт податкових зобов`язань у строки встановлені Податковим кодексом України та у розмірі, самостійно визначеної у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, у контролюючого органу не було підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, зважаючи на встановлення судом вище.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №816/707/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова