Ухвала

від 02.07.2021 по справі 485/832/21

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/832/21

Провадження №1-кс/485/178/21

Ухвала

іменем України

02 липня 2021 року м.Снігурівка

Слідчий суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області - ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка Миколаївської області клопотання в.о. начальника Березнегуватського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021152030000013 від 29 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

встановив:

01 липня 2021 року в.о. начальника Березнегуватського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що Березнегуватським відділом Баштанської окружної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом самовільного зайняття невстановленими особами земельних ділянок на території Березнегуватської ОТГ (Березнегуватський район) поряд із с. Червоний став (колишня Маліївська сільська рада), які відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті «Публічна кадастрова карта України» не надавалася у власність та користування жодним особам та суб`єктам господарювання.

В ході досудового слідства 30.06.2021 проведено огляд земельної ділянки поряд із с. Червоний Став кадастровий номер 4821182600:01:000:0145 площею 4.7541 в ході якого встановлено, що західна і східна частини вказаної земельної ділянки оброблена одним масивом сільськогосподарською технікою із суміжними земельними ділянками та засіяна сільськогосподарською культурою озимим ячменем. Площа самовільно зайнятої земельної ділянки складає 3 га.

Окрім того, старшим державним інспектором начальником відділу контролю за використання та охороною земель у Березнегуватському, Вітовському та Снігурівському районах управління з контролю за використання та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області ОСОБА_4 30.06.2021 складено акт обстеження земельної ділянки №438-ДК/192/АО/10/01/-21 в ході якого встановлено, що земельна ділянка площею 3 га самовільно зайнята невстановленою особою, оброблена сільськогосподарською технікою та засіяна зерновими озимим ячменем. Розмір шкоди, спричинений самовільним зайняттям земельної ділянки складає 9078 грн.

Відповідно до інформації розміщеної в загальнодоступних джерелах, а саме інтернет ресурсу «Публічна кадастрова карта України» земельна ділянка з кадастровим номером : 4821182600:01:000:0145 площею 4.7541 га має цільове призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) Тип власності - не визначено.

Посів зернових (озимого ячменю) на земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної форми власності є речовим доказом обставин та способу вчинення злочину, а врожай є результатом злочинної діяльності та доходом від вчиненого злочину, тому з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів виникла необхідність у накладенні арешту на майбутній врожай сільськогосподарської культури озимого ячменю.

Необхідність арешту врожаю зумовлюється наявністю ризиків щодо приховання, пошкодження, знищення і відчуження речових доказів.

Не застосування арешту унеможливить виконання завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК України), для встановлення винних осіб, внаслідок того, що врожай пшениці може бути відчужений, спотворений чи знищений.

З метою захисту суспільства та держави від кримінального правопорушення, забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні, досягнення дієвості кримінального провадження, недопущення знищення, заволодіння сільськогосподарськими культурами, забезпечення подальшого повернення державі збитків шляхом вжиття відповідних заходів цивільно-правового характеру (цивільного позову у кримінальному провадженні), прокурор просить накласти арешт на майно, а саме на сільськогосподарську культуру (врожай 2021 року) зернові (озимий ячмінь), яким засіяна земельна ділянка площею 3 га., кадастровий номер 4821182600:01:000:0145, яка розташована південніше с. Червоний Став Баштанського (Березнегуватського) району Миколаївської області за межами населеного пункту. Також просить заборонити будь-якій фізичній чи юридичній особі відчужувати, розпоряджатися та користуватися врожаєм сільськогосподарської культури зерновими (озимим ячменем), що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4821182600:01:000:0145 державноїформи власностіплощею 3 га.яка розташованапівденніше с.Червоний СтавБаштанського (Березнегуватського)району Миколаївськоїобласті замежами населеногопункту, втому числіздійснювати збірврожаю іззастосуванням спеціальноїсільськогосподарської технікиабо безтакої;та надатидозвіл начальникусектору дізнанняВП №2Баштанського РВП ГУНПв Миколаївськійобласті ОСОБА_5 ,дізнавачу інспектору СДВП №2Баштанського РВП ГУНПв Миколаївськійобласті ОСОБА_6 ,та дізнавачу - інспектору СД ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 ,а такожпроцесуальним керівникам виконувачуобов`язків начальникаБерезнегуватського відділуБаштанської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 та прокуроруБерезнегуватського відділуБаштанської окружноїпрокуратури ОСОБА_8 , вилучити шляхом збирання і транспортування до місця зберігання врожай сільськогосподарської культури зернових (пшениці), що знаходиться на земельній ділянці площею 3 га державної форми власності кадастровий номер 4821182600:01:000:0145, яка розташована південніше с. Червоний Став Баштанського (Березнегуватського) району Миколаївської області.

В судове засідання прокурор не з`явився. До суду надійшла заява, в якій прокурор Березнегуватського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_8 просив про розгляд клопотання за відсутності представника прокуратури, клопотання підтримує.

Розгляд клопотання проведено за відсутності учасників розгляду та без фіксування ходу засідання за допомогою технічних засобів відповідно до положень ч.4 ст. 107 КПК України.

Дослідивши клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Статтею 131 КПК України передбачено вичерпний перелік видів заходів забезпечення кримінального провадження, серед яких є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1ст. 173 КПКслідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Прокурор клопотання обґрунтовує, зокрема тим, що зазначені в клопотанні посіви можуть бути доказом самовільного використання земельних ділянок.

У той же час з"ясувати обставини щодо фактів здійснення посіву спірної земельної ділянки можливо іншим менш обтяжливим шляхом, зокрема шляхом їх огляду, у тому числі із застосуванням фото чи відеозапису, а також шляхом допиту відповідних свідків.

Згідно п.п. 5 та 6 ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна необхідно врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Суд враховує, що накладення арешту на посіви може за певних обставин ускладнити або ж звести нанівець можливість своєчасного зібрання врожаю, що може потягти наслідком непоправне псування посівів та завдання шкоди їх власникам.

Крім того, при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись на підтвердження вчинення кримінального правопорушення в наявності доказів, які мають давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів та відшкодування завданих злочином збитків.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст.98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, прокурора.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Враховуючи, що слідчому судді не надано прокурором постанови про визнання сільськогосподарської культури(врожаю2021року) зернових (озимогоячменю),яким засіяназемельна ділянкаплощею 3га.,кадастровий номер4821182600:01:000:0145, речовим доказом, вказане свідчить про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови, майно не може набути статусу речового доказу.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Також клопотання про арешт майна прокурор обґрунтовує необхідністю забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

У той же час згідно вимог п.4 ч.2 ст.170 та ч.6 ст. 170 КПК України можливість арешту майна для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, передбачена лише стосовно майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також стосовно майна юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Однак в клопотанні відсутні відомості та докази про те, що посіви належать особам, зазначеним у ч. 6 ст. 170 КПК України.

Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання про арешт майна прокурору слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.132, 170-173 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

У задоволенні клопотання в.о. начальника Березнегуватського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021152030000013 від 29 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1