Ухвала

від 10.06.2021 по справі 757/19618/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19618/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, тимчасово вилученого за результатами обшуку, проведеного 01.03.2021 року в рамках кримінального провадження № 42020100000000497 від 30.10.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, тимчасово вилученого за результатами обшуку, проведеного 01.03.2021 року в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42020100000000497 від 30.10.2020 року в якому просить накласти арешт на грошові кошти.

В обґрунтування доводів клопотання, сторона обвинувачення, вказує, що Шостим слідчим відділом розслідування кримінальних проваджень СУ ГУ ДФС у м. Києві, під процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури, проводиться розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42020100000000497 від 30.10.2020 року, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування встановлено, що згідно матеріалів співробітників дев`ятого відділу управленні ОРД ГУ ДФС у м. Києві № 6978/26-97-04-22 від 19.10.2020 року встановлено, що службові особи ТОВ «Партнер Імпульс» (код 42854456) за попередньою змовою із гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_10 , гр. ОСОБА_11 , гр. ОСОБА_12 , гр. ОСОБА_13 , гр. ОСОБА_14 , гр. ОСОБА_15 , гр. ОСОБА_16 , гр. ОСОБА_17 , гр. ОСОБА_18 , гр. ОСОБА_19 , гр. ОСОБА_20 , гр. ОСОБА_21 , перебуваючи на території м. Києва та Київської області, в період 2020 року, шляхом безпідставного відображення реалізації ТМЦ в адресу підконтрольних підприємств ТОВ «РАНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42393522), ТОВ «АЙ ДІ КОМ» (код ЄДРПОУ 42987986), ТОВ «ВЕРСАЛЬ ОПТИМА» (код ЄДРПОУ 42990632), ТОВ «ЕМІРАТ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 42399629) та ін., ухилялись від сплати податків, що входять в систему оподаткування, на загальну суму 11 236 329 грн.

Крім того, встановлено, що у вказаній злочинній схемі також задіяні ТОВ «ЛЕСИК» (код ЄДРПОУ 38275123), ТОВ «ЛЕСИК ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43409681), ПП «ФІРМА «КАШТАН-М» (код ЄДРПОУ 19037916), ТОВ «НІКС ЕНЕРДЖЕР» (код ЄДРПОУ 43272234) та ПП «САМСОНЕ» (код ЄДРПОУ 31723790), які використовуючи підконтрольні підприємства з ознаками «ризиковості», ухиляються від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств в особливо великих розмірах.

У рамках відповідного розслідування ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_22 від 10.02.2021 року було надано дозвіл на проведення обшуку в офісних приміщеннях, які використовуються певними суб`єктами господарювання, з метою відшукання та вилучення фінансово-господарських документів ТОВ «Еталон-2», ПП «Фірма «КаштанМ», ТОВ «АВС КО ЛТД», ПП «Пробудження ЛВ», ТОВ «Лесик», ТОВ «Лесик Плюс», ФОП ОСОБА_17 та інших юридичних осіб, а також виявлення та вилучення відповідних електронних носіїв інформації, печаток, штампів тощо.

На виконання ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук 01.03.2021 року слідчими було проведено обшуки приміщень та будівель суб`єктів господарювання, в ході яких виявлено та вилучено документи, записи, комп`ютерну техніку, особисті мобільні телефони осіб, а також грошові кошти.

Зокрема, на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_22 від 10.02.2021 року у справі № 757/7025/21-к від 01.03.2021 року проведено обшук в житловому приміщенні, яке використовує ОСОБА_17 за адресою АДРЕСА_1 та в ході обшуку виявлено та вилучено грошові кошти в іноземній валюті у сумі 39 500,00 дол. США та 120 євро.

Також, на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_22 від 10.02.2021 року у справі № 757/7012/21-к від 01.03.2021 року проведено обшук в офісних приміщень за адресою АДРЕСА_2 у загальній сумі 1 203 850,00 грн.

Прокурор зазначив, що вилучені грошові кошти, документи, чорнові записи та комп`ютерну техніку під час проведення вищевказаних обшуків оглянуто та приєднано до матеріалів кримінального провадження як речові докази, відповідно до постанови про приєднання матеріалів до кримінального провадження як речові докази від 02.03.2021 року.

Прокурор у клопотанні зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені предмети, речі та документи використовувались не встановленими особами з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

В судове засідання, прокурор яким подано клопотання, не з`явився. Про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини не явку не повідомив.

У судове засідання з`явився представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 , який заперечував проти задоволення клопотання.

Представник володільця майна, адвокат ОСОБА_3 зазначив, що, відповідні грошові кошти ОСОБА_17 (у сумі 1 203 850,00 грн.) були вилучені 01.03.2021 року з її особистого сейфу під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, за результатами відповідного обшуку, проведеного 01.03.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено (але не вилучено) грошові кошти подружжя ОСОБА_17 у сумі 39 500,00 дол. США та 120 євро. На підтвердження було надано докази законності джерела походження грошових коштів, вилучених під час обшуку, а саме копії декларацій ОСОБА_17 (за 2019 та 2020 роки) та копії декларацій ОСОБА_23 (за 2019 та 2020 роки).

Окрім цього, адвокат ОСОБА_3 повідомив, що прокурором вже подавалось клопотання про накладення арешту на майно, яке було вилучено за результатами проведених обшуків на виконання ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук 01.03.2021 року.

За результатами розгляду відповідного клопотання прокурора (про арешт тимчасово вилученого майна) ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_24 від 01.04.2021 року у справі № 757/15480/21-к клопотання про арешт майна було задоволено частково, накладено арешт на документи чорнові записи та комп`ютерну техніку, мобільні телефони. Разом з тим, у задоволенні клопотання в частині арешту відповідних грошових коштів ОСОБА_17 прокурору було відмовлено повністю. На підтвердження було надано копію завіреної судом ухвали від 01.04.2021 року та матеріали справи № 757/15480/21-к, провадження 1-кс-17950/21, за клопотанням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42020100000000497 від 30.10.2020 року.

Також, адвокатом ОСОБА_3 було повідомлення про порушення прокурором строків звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання, матеріали, яким воно обґрунтовується, заслухавши пояснення представника власника майна, дослідивши долучені ним документи, приходить до наступного висновку.

Так, з наданих слідчому судді матеріалів, якими обґрунтовується клопотання вбачається, що Шостим слідчим відділом розслідування кримінальних проваджень СУ ГУ ДФС у м. Києві, під процесуальним керівництвом Київської міської прокуратури, проводиться розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42020100000000497 від 30.10.2020 року, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Постановою старшого слідчого ОВС СВ РКП ТКГ СУ ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_25 від 02.03.2021 року вказані в клопотанні грошові кошти визнано речовими доказами у вказаному кримінального провадженні.

В рамках розслідування вказаного кримінального провадження на виконання ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук 01.03.2021 року слідчими було проведено обшуки приміщень та будівель суб`єктів господарювання, в ході яких виявлено та вилучено документи, записи, комп`ютерну техніку, особисті мобільні телефони осіб, а також грошові кошти.

Зокрема, на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_22 від 10.02.2021 року у справі № 757/7025/21-к від 01.03.2021 року проведено обшук в житловому приміщенні, яке використовує ОСОБА_17 за адресою АДРЕСА_1 та в ході обшуку виявлено та вилучено грошові кошти в іноземній валюті у сумі 39 500,00 дол. США та 120 євро.

Також, на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_22 від 10.02.2021 року у справі № 757/7012/21-к від 01.03.2021 року проведено обшук в офісних приміщень за адресою АДРЕСА_2 у загальній сумі 1 203 850,00 грн.

Суд бере до уваги доводи сторони захисту щодо належності грошових коштів подружжя ОСОБА_17 та ОСОБА_23 .

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_24 від 01.04.2021 року у справі № 757/15480/21-к вирішено питання щодо накладення арешту на майно, в тому числі на зазначені грошові кошти.

Так, клопотання про арешт майна було задоволено частково, накладено арешт на документи чорнові записи та комп`ютерну техніку, мобільні телефони. Разом з тим, у задоволенні клопотання в частині арешту відповідних грошових коштів ОСОБА_17 прокурору було відмовлено повністю. На підтвердження було надано копію завіреної судом ухвали від 01.04.2021 року та матеріали справи № 757/15480/21-к, провадження 1-кс-17950/21, за клопотанням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42020100000000497 від 30.10.2020 року.

На думку слідчого судді, прокурором порушено вимоги Кримінального процесуального кодексу України в частині звернення з клопотанням про накладення арешту, що призвело до протиправного втручання у конституційне право власника майна на мирне володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Частина 5 ст. 132 КПК України містить імперативну вказівку з приводу обов`язку сторони кримінального провадження подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно із приписами ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, слід зазначити, що ст. 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, не може бути протиправно позбавлений права власності, а також, що таке право є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. При цьому обмеження права власності повинно бути розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

Аналогічні гарантії права власності, передбачені статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1960, якою встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення Конвенції, при вилученні речей та документів, які не стосуються справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98; «East/West Alliance Limited проти України»).

Разом з тим, матеріалами клопотання не підтверджено та прокурором не доведено, що майно, питання про арешт якого вирішується, містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та необхідності у застосуванні заходу забезпечення як арешт майна.

Таким чином, клопотання прокурора про накладення арешту не підлягає задоволенню, оскільки прокурором не доведено та при розгляді клопотання не встановлено достатніх та беззаперечних доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдовували доцільність «втручання державного органу у право на мирне володіння майном» у виді накладення арешту на ці грошові кошти, з огляду на представлені стороною захисту докази на підтвердження своєї позиції, а відтак, оскільки безспірних доказів того, що вказані грошові кошти здобуті внаслідок вчиненні кримінального правопорушення, або зберегли на собі його сліди, прокурором не представлено.

Також, клопотання прокурора про накладення арешту не підлягає задоволенню, оскільки питання про накладення арешту на грошові кошти було вирішено ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2021 року у справі № 757/15480/21-к, провадження 1-кс-17950/21 в частині накладення арешту на грошові кошти прокурору було відмовлено та дані грошові кошти підлягали негайному поверненню.

Окрім цього, слідчим суддею встановлено, що прокурором порушено строк звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Згідно з положеннями ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 236 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Встановлено, що в обґрунтування відповідного клопотання, датованого 14.04.2021 року, прокурором подано до суду відповідні протоколи обшуку від 01.03.2021 року. При цьому, питання пропущення відповідного строку жодним чином не обґрунтовується та не пояснюється прокурором. Клопотання про поновлення процесуального строку прокурором не подавалось.

Відтак, враховуючи, що прокурором було пропущено строк відповідного дискреційного повноваження прокурора на звернення до суду із клопотанням про арешт майна клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Отже, відсутні будь-які відомості, які б переконливо свідчили про необхідність накладення арешту на вказане майно, прокурор не довів необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Водночас, слідчий суддя, як суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні зобов`язаний наголосити на неприпустимості втручання держави на мирне володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Керуючись ст. ст.7, 9, 132, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити прокурору відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , в задоволенні клопотання про арешт майна, тимчасово вилученого за результатами обшуку, проведеного 01.03.2021 року в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42020100000000497 від 30.10.2020 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1