Рішення

від 14.04.2021 по справі 574/819/19

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/819/19 Провадження №2/574/12/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцана В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_2 - адвокат Ломака Ю.М. звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати за ОСОБА_2 , у порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920985000:05:002:0201, площею 3,1222 га, оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ№0114106 був виданий після смерті останньої, у зв`язку з чим нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залучена ОСОБА_4 ..

Ухвалою суду від 16.02.2021 року первісного відповідача Миколаївську сільську раду Буринського району Сумської області було замінено на правонаступника - Буринську міську раду Сумської області.

Представник позивачки ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, просив розгляд справи провести без його участі, про що повідомив суд заявою.

Представник відповідача про розгляд справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явися повторно. Суд визнав можливим розгляд справи провести без його участі за наявними доказами.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши надані докази і давши їм оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживала в с. Бошівка Буринського району Сумської області, у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть спадкодавця (а.с.8).

З довідки Миколаївської сільської ради вбачається, що на день своєї смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала одна, спадкоємцем після неї є її дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що також підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 та свідоцтвом про її одруження (а.с.11,13,14).

Вказані обставини узгоджуються з положеннями ст.529 та п.1) ч.1 ст.549 ЦК Української РСР (положення якого діяли на час відкриття спадщини) і не оспорюється відповідачем.

Заповіту ОСОБА_3 не посвідчувала, що вбачається з інформаційних довідок із спадкового реєстру (а.с.108,109).

До спадщини останньої увійшло право на земельну частку (пай), що було підтверджене сертифікатом серії СМ №0114106, виданим 29.01.1997 року та зареєстрованим в Книзі видачі сертифікатів на земельну частку (пай) за №394, що вбачається з копії сертифікату (а.с.9).

У травні 2019 року ОСОБА_2 , будучи спадкоємицею першої черги за законом, звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини на успадковане право на земельну частку (пай), однак отримала відмову, оскільки сертифікат серії СМ №0114106 на право на земельну частку (пай), був виданий після смерті спадкодавця (а.с.20).

Між тим, право спадкодавця на вказану земельну частку( пай) у суду сумнівів не викликає з огляду на таке.

Фактично, паювання сільськогосподарських земель в Україні розпочалося після прийняття Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва №666/94 від 10.11.1994 року та Указу від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям №720/95.

Зокрема, згідно п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. Крім того, право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право, а саме - земельного сертифіката (Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва ).

Тобто відповідно до змісту статей 22,23 Земельного кодексу України (1990 р. N 561-XII) та Указу Президента України від 08.08.1995 року право на земельний пай у таких випадках особа набуває за наявності усіх трьох умов - перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акта.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 таке право набула, оскільки вона була включена до списку осіб громадян-членів сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства Прогрес під №394, який додавався до державного акту на право колективної власності на землю серії СМ №000007, що був виданий колгоспу Прогрес 16.06.1995 року (а.с.15-19).

Сама по собі видача сертифікату після смерті ОСОБА_3 не може бути підставою для виключення із спадщини останньої її права на земельну частку (пай), оскільки сертифікат є лише документом, що підтверджує його належність, однак право на земельну частку (пай) у неї виникло ще за життя.

Подібні висновки також сформульовані у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №178/982/18 та від 25.02.2021 року у справі №581/2672/19, які є обов`язковими для врахування судом в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року №899 - IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За загальним правилом спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04. 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X Перехідні положення ЗК України).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Таким чином, право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату серії СМ №0114106 сумнівів не викликає.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, не встигши юридично оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_3 ..

З матеріалів спадкової справи №262/2019, заведеної приватним нотаріусом Буринського нотаріального округу Головенською Л.В. видно, що за життя ОСОБА_2 посвідчила заповіт на користь ОСОБА_5 , якому заповіла земельну ділянку площею 3,495 га з кадастровим номером 5920910100:01:001:0013, решта спадщини залишилася неохоплена заповітом (а.с.5).

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла її дочка - ОСОБА_4 , подавши, відповідно до вимог ч.1 ст.1269 ЦК України, нотаріусу заяву про прийняття спадщину за законом (а.с.2).

Між тим, суд не погоджується з доводами представника позивача, що у зв`язку з розробленням технічної документації на вказану земельну частку (пай) та присвоєнням їй кадастрового номеру, ОСОБА_3 набула права власності на сформовану таким чином земельну ділянку.

За загальним правилом спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування звернув увагу судів, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

За змістом ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування ; прийняття спадщини та виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 23 ЗК України 1990 року, положення якого діяли на час смерті ОСОБА_3 , було передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Доказів набуття права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, що була сформована на підставі земельної частки(паю) і належала їй відповідно до сертифікату серії СМ №0114106, матеріали справи не містять.

Окрім того, з довідок відділу у Буринському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області та витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.12,29,46) вбачається, що ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) не отримувала. Відповідно до технічної документації по складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку власнику земельних часток (паїв) колишнього ПП Прогрес Миколаївської сільської ради Буринського району, яка була розроблена ДП Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою в 2004 році, тобто вже після смерті спадкодавця, земельна ділянка останньої обліковується за контуром 325 і їй присвоєно кадастровий номер 5920985000:05:002:0201.

Таким чином, з метою захисту прав спадкоємця, суд вважає, що за ОСОБА_4 необхідно визнати право на земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_3 відповідно до сертифіката на земельну частку (пай) серії СМ №0114106, в межах якої була сформована земельна ділянка площею 3,1222 га, з кадастровим номером 5920985000:05:002:0201, що розташована на території Буринської міської ради, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 7, 10, 12, 13 ,23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_4 до Буринської міської ради Сумської області про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: Сумська область, Конотопський район, с. Червона Слобода), в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) відповідно до сертифіката на земельну частку (пай) серії СМ №0114106 від 29.01.1997 року, що було успадковане нею після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , в межах якої була сформована земельна ділянка площею 3,1222 га, з кадастровим номером 5920985000:05:002:0201, що розташована на території Буринської міської ради Сумської області (колишня територія Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області).

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: