Рішення

від 22.06.2021 по справі 702/76/21

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №702/76/21

Провадження №2/702/121/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

22 червня 2021 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

під головуванням судді: Мазай Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Кольц І.С.

представника позивача: ОСОБА_2

позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Черкаській області, представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Монастирищенський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ): не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного Управління ДПС у Черкаській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Монастирищенський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м Київ) про звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась в суд з позовом до відповідача про звільнення майна з-під арешту.

Підставою для позову вважає те, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 7123484500:03:001:0293, площею 4,5313 га, що розташована на території Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Право власності позивачки підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240483424 від 14.01.2021, але її земельна ділянка знаходиться під арештом.

Підставою такого обтяження зазначено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 31356501, виданий 08.06.2012, видавник ВДВС Монастирищенського РУЮ, старшого державного виконавця Селецького С.М.

За повідомленням Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) арешт було накладено на виконання виконавчого листа Монастирищенського районного суду від 20.02.2012 року у справі 1-102 про конфіскацію. Разом з цим в листі зазначено, що виконавче провадження було завершене та знищене у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Вироком Монастирищенського районного суду від 24 листопада 2011 року у справі № 1-102/11 позивачку було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання за ч.2 ст. 307 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

Відповідно до ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Через арешт позивачка як власник не може в повній мірі скористатись своїми правами на нерухоме майно, а тому змушена звертатися до суду.

Позивач просить зняти арешт, накладений на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 31356501, виданої 08.06.2012 старшим державним виконавцем ВДВС Монастирищенського РУЮ Селецьким С.М. на все нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвалою суду 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду 12.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач відзив до суду не надіслав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю та просив його задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Про дату, час та місце проведення судового засідання, повідомлена у встановленому законом порядку. Представництво своїх інтересів довірила представнику ОСОБА_2 .

Представник відповідача Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Черкаській області в судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Монастирищенський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а ст. 223 ЦПК України дає право суду у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення), суд вважає можливим розгляд справи за наявними матеріалами.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому 22.06.2021, відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. 280-283 ЦПК України .

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено за матеріалами справи, що згідно вироку Монастирищенського районного суду від 24.11.2011, який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07.02.2012, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та призначено ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 307 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна з поміщенням до кримінально виконавчої установи. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуте покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі за вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24.01.2011 та остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна з поміщенням до кримінально виконавчої установи (а.с.15-28).

За змістом виконавчого листа у справі № 1-102/11 Монастирищенський районний суд Черкаської області 24.11.2011 розглянув кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України. Су присудив призначити ОСОБА_1 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна з поміщенням до кримінально - виконавчої установи. Рішення набрало законної сили 07.02.2012. Строк пред`явлення виконавчого листа 1 рік. Боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягувач Держава, ГУДКУ в Черкаській області, виконавчий лист виданий 20.02.2012, де в графі Відмітки державного виконавця про виконання рішення (вироку) або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення міститься запис: Повертається на підставі п.2 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження (а.с.64).

Згідно даних витягу ВП-спецрозділ від 22.01.2021, постановою старшого державного виконавця Селецького М.М. від 08.06.2012, виконавче провадження № 31356501, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 ІПН: НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Заборонено здійснення відчуження будь-якого майна, що належить ОСОБА_3 ІПН: НОМЕР_1 , а саме всього рухомого та нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11, 12).

Згідно відповіді Монастирищенського РВ ДВС ЦМУМЮ (м.Київ) на адвокатський запит № 147/19.12-37 від 22.01.2021, на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 31356501 від 20.02.2012 про конфіскацію Ѕ частини майна боржника ОСОБА_1 на користь держави. 08.06.2012 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника. 08.06.2012 виконавче провадження було завершене. Надати належним чином завірені копії виконавчого провадження, в якому винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 3136501, видавник ВДВС Монастирищенського РУЮ старшого державного виконавця Селецького С.М., не представляється можливим, так як виконавче провадження знищене у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Станом на 22.01.2021 виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 відсутні (а.с.10).

За даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.01.2021 індексний номер 240483424, за номером запису про обтяження 15766375 08.06.2012 року зареєстровано обтяження на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , об`єкт домоволодіння, адреса: АДРЕСА_2 . Підставою для обтяжень зазначено постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 31356501, 08.06.2012, ВДВС Монастирищенського РУЮ, старший державний виконавець Селецький С.М. (а.с.7-9).

Згідно листа № 1287/09-27 від 14.06.2012 ВДВС Монастирищенського РУЮ направив виконавчий документ № 1-102 від 20.02.2012 про конфіскацію у ОСОБА_3 Ѕ частини майна на користь держави на підставі п.2 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження до Монастирищенського районного суду (а.с.59).

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 08.06.2012 ВП № 31356501, якою встановлено, що майно та грошові кошти у боржника відсутні. Згідно довідки Держкомзему від 26.03.2012 за вих.№115 за боржником рахується земельна ділянка в розмірі 4,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукашівської сільської ради. Згідно Закону України від 20.12.2011 за № 9586 продовжено мараторій на заборону відчуження земель сільськогосподарського призначення та земель державної, комунальної власності. На дану земельну ділянку накладено арешт. Ураховуючи викладене, керуючись ч.2 ст.47 Закону України Про виконавче провадження постановлено виконавчий лист № 1-102/11 виданий 20.02.2012 про конфіскацію Ѕ частини майна ОСОБА_3 повернути в орган, що його видав (а.с.60).

Монастирищенським районним судом Черкаської області 19.07.2012 за № 6000 було направлено повторно ВДС Монастирищенського РУЮ виконавчий лист № 1-102/11 про конфіскацію Ѕ частини майна ОСОБА_1 для виконання (а.с.61).

Згідно листа № 3034/09-27 від 27.11.2012 ВДВС Монастирищенського РУЮ направив до Монастирищенського районного суду постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.11.2012 винесену у ході виконання виконавчого документа виконавчий лист № 1-102 від 20.02.2012 що видав Монастирищенський районний суд (а.с.62).

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.11.2012 ВП № 33549851, якою встановлено, що майно та грошові кошти у боржника відсутні згідно довідок та акту державного виконавця від 15.03.2012. Згідно довідки Держкомзему від 26.03.2012 за вих.№115 за боржником рахується земельна ділянка в розмірі 4,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукашівської сільської ради. Згідно Закону України від 20.12.2011 за № 9586 продовжено мараторій на заборону відчуження земель сільськогосподарського призначення та земель державної, комунальної власності. На дану земельну ділянку накладено арешт. Ураховуючи викладене, керуючись п.2 ст.47 Закону України Про виконавче провадження постановлено виконавчий лист № 1-102/11 виданий 20.02.2012 про конфіскацію Ѕ частини майна ОСОБА_1 на користь держави повернути стягувачу (а.с.63).

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивачка обґрунтувала свої вимоги тим, що вона є власником майна, зокрема земельної ділянки кадастровий номер 7123484500:03:001:0293, площею 4,5313 га, що розташована на території Лукашівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області. Право власності ОСОБА_1 підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 240483424 від 14.01.2021 (а.с.7-9), але її земельна ділянка знаходиться під арештом, арешт на майно порушує її права як власника, захист якого передбачено статтею 41 Конституції України, ст. 391 ЦК України.

Крім цього як на підставу для задоволення позову посилалася на вимоги ст. 80 КК України.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Україною 17.07.1997 передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції, яка діяла на дату винесення вироку) кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 307 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Початком перебігу строку давності є день набрання чинності обвинувальним вироком, який встановлюється кримінально-процесуальним законодавством. Тривалість строків давності, передбачених п. п. 1-5 ч.1 ст. 80 КК України, диференціюється залежно від тяжкості вчиненого злочину, а також виду та міри призначеного судом покарання, у т.ч. остаточного покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків (ст. ст. 70-72 КК України).

Правила звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, встановлені ст. 80 КК України, стосуються як основного, так і додаткового покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 80 КК України строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Вирок Монастирищенського районного суду від 24.11.2011 відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 07.02.2012, позивач засуджена до покарання у виді позбавлення волі більше ніж на 5 років, а тому суд вважає, що посилання позивача про звільнення майна з-під арешту з підстав, передбачених ст.80 КК України є безпідставним та необґрунтованим.

Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, був Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-ХІУ ( далі Закон № 606-ХІV).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 57 Закону № 606-ХІV (в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна та на момент існування виконавчого провадження) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Арешт на майно був накладений постановою державного виконавця ВП 31356501 від 08.06.2012 ДВС Монастирищенського РУЮ у зв`язку із виконання вироку Монастирищенського районного суду у справі № 1-102/11 щодо ОСОБА_1 в частині конфіскації Ѕ частини майна.

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (ч. 1, 3 ст. 49 КВК України).

Відповідно до вимог ст.404 КПК України 1960 року вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. У разі якщо вирок або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який надсилається на виконання органам державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження . Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання.

Статтею 537 КПК України 2012 року (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннями статті 539 КПК України 2012 року визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку про конфіскацію майна як виду покарання. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференції процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференція процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до положень ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи надані докази, суд повно і всебічно з`ясував обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених наданими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293, 315, 319, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного Управління ДПС у Черкаській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Монастирищенський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м Київ) про звільнення майна з-під арешту відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного Управління ДПС у Черкаській області, місцезнаходження: вул Хрещатик, 235 м Черкаси, код ЄДРПОУ ВП 44131663.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Монастирищенський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), місцезнаходження: вул. Соборна,117, м. Монастирище Черкаська область, код ЄДРПОУ 34323995.

Повний текст рішення складено 01 липня 2021 року.

Суддя Н. В. Мазай