Рішення

від 17.06.2021 по справі 910/18584/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2021Справа № 910/18584/20

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сервіс Компані" третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Автогаражний кооператив "Чайка" третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Київська міська рада проперебудову приміщення Представники: від позивача:Назаренко Є.О. - адвокат на підставі ордеру від відповідача:Юхименко Д.Ю. - адвокат на підставі ордеру від третьої особи-1:Гонда О.Ю. - адвокат на підставі ордеру від третьої особи-2:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко." про перебудову приміщення, відповідно до якої позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити перебудову приміщення площею 30,40 кв. м, яке знаходиться прямо на мережі колектора дощової каналізації D500 у місті Києві між вулицями Кирилівська, 82 та Новокостянтинівська, 1В, на земельній ділянці під кадастровим номером 8 000 000 000:85:281:0016, в межах існуючої плями забудови без зміни зовнішніх геометричних параметрів таким чином, щоб перебудоване приміщення не знаходилось на колекторі дощової каналізації D500 та ближче ніж 3 м до нього з обох сторін відповідно до вимог Державних будівельних норм 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що приміщення площею 30,40 кв. м побудоване відповідачем з порушенням державних будівельних норм. При цьому, колектор дощової каналізації D500 перебуває на балансі позивача, який відповідає за його робочий стан. Таким чином, з огляду на те, що приміщення площею 30,40 кв. м, за твердженнями позивача, збудовано з порушенням ДБН та знаходиться прямо на мережі колектора дощової каналізації D500, яка перебуває на балансі позивача, останній просить суд зобов'язати відповідача перебудувати приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/18584/20 та прийнято позовну заяву до розгляду, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2021.

08.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київської міської ради надійшли пояснення.

18.12.2020 електронною поштою та через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.

30.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності та відзив.

14.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.

У підготовчому засіданні 14.01.2021 судом оголошено перерву до 08.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Автогаражний кооператив "Чайка" та Київську міську раду; замінено у справі № 910/18584/20 неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко." належним - Товариством з обмеженою відповідальінстю "Фуд Сервіс Компані".

01.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київської міської ради надійшли пояснення.

03.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

08.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

У підготовчому засіданні 08.02.2021 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.03.2021.

11.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Судове засідання, призначене на 11.03.2021, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 судове засідання призначено на 01.04.2021.

Судове засідання, призначене на 01.04.2021, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 судове засідання призначено на 17.06.2021.

Представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 17.06.2021 з'явилися представники учасників судового процесу та надали пояснення.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи-1 надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 17.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2002 між Приватним акціонерним товариством "Київський меблевий комбінат" (далі - Комбінат) та Автогаражним кооперативом "Чайка" (далі - Кооператив) укладено угоду, згідно якої у власність останнього було передано споруди, розташовані на земельній ділянці по вул. Фрунзе, 82 в м. Києві, яка надана Комбінату в постійне користування, а саме: паркан, довжиною 230 м.; дорога, довжиною 200 м.; дощова каналізація, довжиною 70 м., про що було складено акт від 21.10.2002.

За наслідками викладеного пунктом 36 рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею":

- передано Кооперативу, за умови виконання п. 36.1 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 1,67 га на вул. Фрунзе, 82 у Подільському районі м. Києва за рахунок земель, наданих Комбінату відповідно до п. 6 рішення Київської міської ради від 19.11.1998 №51/152 "Про надання та вилучення земельних ділянок" та право користування якими посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 10.06.1999 №85-4-00017, у тому числі: площею 1,22 га - у приватну власність для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів; площею 0,45 га - у довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів;

- припинено Комбінату право постійного користування земельною ділянкою, наданою відповідно до п. 6 рішення Київської міської ради від 19.11.1998 №51/152 "Про надання та вилучення земельних ділянок" та право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 10.06.1999 №85-4-00017 (лист-згода від 02.08.2002 № 296);

- визнано таким, що втратив чинність, пункт 6 та додаток 6 до рішення Київської міської ради від 19.11.1998 №51/152 "Про надання та вилучення земельних ділянок".

На виконання такого рішення, 19.05.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та Кооперативом (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.10.2005 за № 85-6-00227 у книзі записів державної реєстрації договорів, згідно якого орендодавець за актом прийому-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Фрунзе, 82 (вісімдесят два) у Подільському районі м. Києва; розмір - 0,4514 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів; кадастровий номер - 8000000000:85:281:0016.

27.11.2018 між Комбінатом та Кооперативом було укладено угоду, згідно якої Кооператив передав, а Комбінат прийняв у власність нерухоме майно у вигляді колектору дощової каналізації D500 довжиною 70 погонних метрів, що розташований на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:85:281:0016 за адресою: вулиця Кирилівська, 82, про що було складено акт приймання-передачі від 29.11.2018.

30.11.2018 комісією у складі: начальника гідротехнічних та інженерних споруд Заїки О.П., голови правління Кооперативу Асаулюка І.І., голови правління Комбінату Кулик Т.М. та дорожнього робітника Шагай В.М., було обстежено стан колектору дощової каналізації, яка знаходиться між вул. Кирилівська, 82 та Новокостянтинівська, 1В, та проходить по території Комбінату та Кооперативу, в результаті чого виявлено, що на території Кооперативу, а саме: земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, прямо на мережі колектора дощової каналізації D500 збудована будівля з порушенням ДБН 360-92 дод. 8.1, 8.2, 8.3 та ДСП №173, про що складено акт обстеження від 30.11.2018.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для зобов'язання Товариства перебудувати незаконно збудоване приміщення площею 30,40 кв. м., що знаходиться в м. Києві по вулиці Фрунзе (Кирилівська), 82, реєстраційний номер приміщення 31084887, дата реєстрації: 28.07.2010, номер запису 72-з в книзі д. 8з-101, яке знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, прямо на мережі колектора дощової каналізації D500, що знаходиться у м. Києві між вулицями Кирилівська, 82 та Новокостянтинівська, 1В.

При цьому, позивачем зазначається про те, що таке приміщення було збудовано з порушенням Державних будівельних норм 360-92** та без будь-якої дозвільної документації прямо на колекторі дощової каналізації D500, у зв'язку з чим створено загрозу життю та здоров'ю людей, адже може призвести до затоплення цілого мікрорайону та завдати шкоду власності Комбінату та територіальної громади міста Києва.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі № 32/124 за позовом Товариства до Кооперативу та Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" було: визнано за Товариством право власності на приміщення загальною площею 30,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82; зобов'язано Кооператив не чинити перешкоди у здійсненні Товариством права власності на приміщення загальною площею 30,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82; зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" провести інвентаризацію приміщення загальною площею 30,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82; зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати права власності Товариства на приміщення загальною площею 30,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82.

Наведене рішення суду було мотивоване, зокрема, тим, що Товариством на виконання умов Інвестиційного договору виконано передбачені останнім дії щодо зведення приміщення, що є об'єктом інвестування, що підтверджується укладеними та виконаними договорами, а саме - договором №01/06-07 від 01.06.2007, укладеним з ТОВ "Мегаполіс" на виконання будівельних робіт щодо зведення приміщень, а також договором №4655/2008 підряду на виконання проектних робіт від 03.09.2008, укладеним з Акціонерним товариством закритого типу територіальний проектний інститут "Донбассгражданпроект". В результаті виконання ТОВ "Сітіінвестбуд і Ко" своїх зобов'язань за Інвестиційним договором було зведено нежитлове приміщення загальною площею 30,4 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82, а також на виконання вимог п. 3.5 Інвестиційного договору здійснено компенсування витрат, пов'язаних з оформленням та утриманням земельної ділянки.

Також, такі обставини було зазначено за наслідками дослідження матеріалів справи № 32/124 в рішенні господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі №910/2952/18 за позовом Кооперативу до Товариства про розірвання договору та стягнення 100 000,00 грн. та за зустрічним позовом Товариства до Кооперативу про зобов'язання вчинити дії, предметом вирішення яких були правовідносин таких осіб за Інвестиційним договором.

Отже, судовим рішенням в господарській справі, яке набрало законної сили, встановлено, що Товариством на виконання умов Інвестиційного договору, замовником за яким виступив Кооператив, виконано передбачені останнім дії щодо зведення приміщення, яке є об'єктом інвестування, у зв'язку з чим судом на підставі ст.ст. 328, 331, 392 Цивільного кодексу України було визнано право власності на нього за Товариством.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129 1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі № 32/124 набрало законної сили, то встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (щодо виникнення у Товариства за наслідками виконання умов укладеного з Кооперативом Інвестиційного договору права власності на спірне приміщення), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом у даній справі, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судового рішення у справі № 32/124, яке прийнято судом встановленим законом у спорі між особами, які є учасниками спірних правовідносин, що є недопустимим як в силу національного законодавства, так і міжнародного.

Отже, остаточним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що Товариством за наслідками виконання умов Інвестиційного договору було набуто прав власності на спірне приміщення, що і підтверджено відповідним судовим рішення шляхом визнання (захисту) такого права, яке в подальшому було зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" за номером запису 72-з в книзі д. 8з-101, що мало місце 28.07.2010.

Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/2939/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіІнвестБуд і Ко" про визнання незаконним будівництва відповідачем приміщення площею 35,42 кв. м. на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:85:281:0016, на мережі колектора дощової каналізації D500, що знаходиться у м. Києві між вулицяит Кирилівська, 82 та Новокостянтинівська, 1В; зобов'язання відповідача за власний рахунок демонтувати незаконно збудоване приміщення площею 35,42 кв.м. на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:85:281:0016, на мережі колектора дощової каналізації D500, що знаходиться у м. Києві між вулицями Кирилівська, 82 та Новокостянтинівська, 1В та за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СітіІнвестБуд і Ко" про зобов'язання демонтувати збудоване приміщення у задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко." про визнання незаконним будівництва та зобов'язання демонтувати збудоване приміщення відмовлено повністю; у задоволенні позову Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і Ко." про зобов'язання демонтувати збудоване приміщення відмовлено повністю.

Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що остаточним судовим рішенням у справі № 32/124, яке набрало законної сили, встановлено, що Товариством за наслідками виконання умов Інвестиційного договору було набуто прав власності на спірне приміщення, що і підтверджено відповідним судовим рішення шляхом визнання (захисту) такого права, яке в подальшому було зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" за номером запису 72-з в книзі д. 8з-101, що мало місце 28.07.2010.

Таким чином, у спірному випадку мають місце обставини, за яких з одного боку спірне приміщення збудовано з порушенням будівельних норм і правил, а тому не могло набути статуту нерухомого майна як об'єкту приватної власності, а з іншого боку державою було визнано законність набуття Товариства права власності на таке приміщення як об'єкту нерухомості, у зв'язку з чим захищено його в установленому порядку.

Разом з тим, суд у даній справі також встановив, що позови про зобов'язання знести приміщення, подані за відсутності обґрунтованих доказів існування реальної загрози та небезпеки майну Комбіната і територіальної громади міста Києва; за спливом значного часу з моменту, коли такі особи могли дізнатися про існування відповідного приміщення; за наявності факту висловлення волевиявлення на забудівлю відповідної земельної ділянки без встановлення особливих умов, пов'язаних з існування колектору дощової каналізації; та за існування аналогічної ситуації на закріпленій за Комбінатом земельній ділянці, спрямовані на одержання судового захисту прав, якими відповідні особи зловживають, що є недопустимим.

У даній справі позивач просить суд здійснити перебудову приміщення площею 30,40 кв. м, яке знаходиться прямо на мережі колектора дощової каналізації D500 у місті Києві між вулицями Кирилівська, 82 та Новокостянтинівська, 1В, на земельній ділянці під кадастровим номером 8 000 000 000:85:281:0016, в межах існуючої плями забудови без зміни зовнішніх геометричних параметрів таким чином, щоб перебудоване приміщення не знаходилось на колекторі дощової каналізації D500 та ближче ніж 3 м до нього з обох сторін відповідно до вимог Державних будівельних норм 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Як зазначено судом вище та вбачається з матеріалів справи, 30.11.2018 комісією у складі: начальника гідротехнічних та інженерних споруд Заїки О.П., голови правління Кооперативу Асаулюка І.І., голови правління Комбінату Кулик Т.М. та дорожнього робітника Шагай В.М., було обстежено стан колектору дощової каналізації, яка знаходиться між вул. Кирилівська, 82 та Новокостянтинівська, 1В, та проходить по території Комбінату та Кооперативу, в результаті чого виявлено, що на території Кооперативу, а саме: земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:85:281:0016, прямо на мережі колектора дощової каналізації D500 збудована будівля з порушенням ДБН 360-92 дод. 8.1, 8.2, 8.3 та ДСП №173, про що складено акт обстеження від 30.11.2018.

Відповідно до додатку 8.1. Державних будівельних норм 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. забудова (будівля) до мережі колектора дощової каналізації може знаходитись не ближче 3 м.

З акта обстеження від 30.11.2018 вбачається, що приміщення знаходиться на мережі колектора дощової каналізації, що є порушенням ДБН 360-92**.

Відповідачем у свою чергу не спростовано вказаних обставин.

За положеннями частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У частині 7 зазначеної статті вказано, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 Цивільного кодексу України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 2 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачає, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.

У даному випадку, в матеріалах справи відсутні, а також відповідачем не подані дозвільні документи, передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, з пояснень Київської міської ради вбачається, що документи, які надають право виконувати будівельні роботи та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю стосовно спірного об'єкта до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не передавались.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що приміщення площею 30,40 кв. м, яке знаходиться прямо на мережі колектора дощової каналізації D500 у місті Києві між вулицями Кирилівська, 82 та Новокостянтинівська, 1В, на земельній ділянці під кадастровим номером 8 000 000 000:85:281:0016 збудоване з порушення ДБН 360-92** та відсутності дозвільних документів.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про перебудову приміщення суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, і у відповідності до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України її перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, зазначений трирічний строк починає свій перебіг після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного), адже право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалася про порушення свого права).

Із матеріалів справи вбачається, що як Комбінат, так і Київська міська рада в повній мірі були обізнані про можливість проведення іншими особами будівельних робіт на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:85:281:0016, ще з 2002-2003 років, адже відповідні обставини (виникнення правових підстав для будівництва) було породжено саме за наслідками їх волевиявлення, а тому мали беззаперечне право контролю за дотриманням при здійсненні такого будівництва будівельних норм і правил з метою попередження виникнення загрози та небезпеки для їх майна.

В будь-якому випадку про існування (будівництво) спірного приміщення Комбінат міг довідатися при ознайомленні з матеріалами справи Господарського суду міста Києва № 2/318, про що представником останнього було подано заяву до відповідного суду 30.11.2010, а Київська міська рада в особі своїх органів могла довідатися не пізніше 29.01.2015 - обстеження Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:85:281:0016), про що було складено акт обстеження земельної ділянки № 48/07 від 29.01.2015.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Отже, звернення позивача з визначеними ними підставами здійснено за спливом визначених ст. 257 Цивільного кодексу України строків, з огляду на що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Київський меблевий комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Сервіс Компані" про перебудову приміщення відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 01.07.2021

Суддя Н.Б.Плотницька